Рішення

від 21.03.2018 по справі 910/19690/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2018Справа № 910/19690/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" (04053, м. Київ, вул. Артема (Січових Стрільців), 37-41, 3-й поверх, ідентифікаційний код 39050195)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика" (03148, м. Київ, вул. Петра Курінного, буд. 2-А, офіс 6, ідентифікаційний код 38760100)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305)

про стягнення 512 750, 20 грн.

Представники сторін:

від позивача: Голуб А.О. - представник

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика" про стягнення 512 750, 20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав умови договору поставки № 33999_150009S1RMIC від 25.09.2015р., а саме не здійснив оплату за поставлений товар у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість перед позивачем, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19690/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.11.2017 за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 розгляд справи було відкладено на 13.12.2017, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та відкладено розгляд справи на 17.01.2018, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 за № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 за № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 5 ст. 252 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 суд ухвалив розглядати справу № 910/19690/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у даній справі призначено на 31.01.2018.

26.01.2018 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує, що ним були виконані зобов'язання згідно договору, а обставини, викладені в позовній заяві не відповідають дійсності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 09.02.2018 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

09.02.2018 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по справі від третьої особи, в яких Публічне акціонерне товариство "Київенерго" зазначає, що ним було виконано умови договору № 292/31-15 від 15.06.2015, укладеного між Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та відповідачем, що підтверджується доданими актами приймання виконаних будівельних робіт.

Підготовче засідання 09.02.2018 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 розгляд справи призначено на 23.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 14.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 розгляд справи відкладеного на 21.03.2018 в порядку ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.03.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явися, належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У поданій 08.11.2017 позовній заяві, позивачем вказано адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика" 03194, м. Києва, бульвар Кольцова, 19, також, із наданого відповідачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.12.2017 вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика" є: 03194, м. Київ, Святошинський район, бульвар Кольцова, будинок 19.

Враховуючи зазначене вище, ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2017, від 29.11.2017, від 13.12.2017 та від 17.01.2018 були направлені на зазначену вище адресу та належним чином отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями, окрім ухвали від 12.02.2017, конверт з якою повернувся до суду із зазначенням причини повернення: "не існує".

В подальшому, судом було встановлено, що згідно відомостей з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.02.2018 місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика" є: 03148, м. Київ, вул. Петра Курінного, буд. 2-А, офіс 6.

Отже, підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідач змінив своє місцезнаходження, при тому не повідомив про це суд та учасників процесу по справі № 910/19690/17.

В той час, ухвали Господарського суду міста Києва від 23.02.18 та від 14.03.2018 відправлялися вже на нову адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 було отримано відповідачем за новою адресою 16.03.2018, а конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (поштове повідомлення № 0103046145082), згідно відомостей з сайту Укрпошти, станом на 19.03.2018 не вручено із зазначенням: "Невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про розгляд справи № 910/19690/17 за правилами загального позовного провадження - належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, 21.03.2018 у судовому засіданні, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" (далі -постачальник) укладено договір поставки № 33999_150009S1RMC, за умовами якого постачальник зобов'язаний на умовах даного договору, в межах виконаних робіт покупцем з монтажу вузлів обліку теплової енергії в м. Києві в 2015 році для замовника - ПАТ "Київенерго" поставити у власність покупця теплолічильники SKS-3 (далі-товар), в асортименті, в кількості, в строки, по ціні і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі і специфікацією до нього, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженим представником покупця відповідної розрахункової накладної.

Постачальник зобов'язується в момент передачі товару покупцю надати наступні документи: рахунок-фактуру, розрахункову накладну, паспорт на товар, сертифікат якості і паспорт товару з основними технічними характеристиками і параметрами та інструкцію з експлуатації (п. 2.4. договору).

Строк поставки товару зазначеного у специфікації здійснюється партіями кожний тиждень протягом 4 (чотирьох) тижнів з дня оплати постачальнику авансу (згідно п. 4.4. договору) відповідно до даної специфікації.

Відповідно до п. 4.1. договору ціни на товар, який поставляється постачальником, встановлюється сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Специфікацією № 1, яка відповідно до п. 10.7. договору є його невід'ємною частиною, визначено загальну вартість товару в розмірі 465 744, 00 грн. та перелік об'єктів, на яких заплановано установку тепло лічильників у м. Києві, а саме: Подільський район - вул. Ігорівська, буд. 2/6; вул. Борисоглібська, буд. 9/15; вул. Турівська, буд. 32, вул. Хорива, буд. 23/9А, проспект Правди, буд. 3; Оболонський район - вул. Північна, буд. 48 (А) 2; буд. 48 (А) 4; буд. 54 (2); буд. 54 (4); вул. Сокальська, буд. 6; вул. Автозаводська, буд. 25 Б (1) та буд. 25 Б (2) , вул. Вишгородська, буд. 4 та буд. 36; Голосіївський район, вул. Теремківська, буд. 8 (1) та буд. 8 (2).

Ціни на товар, який поставляється за даним договором, є фіксованими якщо інше не зазначено у відповідній специфікації до даного договору (п. 4.2. договору).

Згідно п. 4.3. договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових платежів в національній валюті України - гривні на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в даному договорі. Дата оплати є датою зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.4. договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем в наступному порядку: оплата 30% від вартості поставленого товару здійснюється постачальнику протягом п'яти календарних днів після підписання договору і специфікацій, а також отримання рахунку-фактури (п.п. 4.4.1. договору).

Підпунктом 4.4.2. договору передбачено, що оплата 70% від вартості поставленого товару здійснюється постачальнику:

- протягом 120-ти календарних днів з моменту поставки товару, але не раніше отримання коштів за товар від кінцевого замовника (ПАТ "Київенерго");

- у разі дострокового отримання коштів за товар покупцем від кінцевого замовника - протягом 5-ти календарних днів після надходження коштів від кінцевого замовника.

Покупець має право достроково здійснити розрахунки з постачальником за поставлений товар при умові надходження коштів від замовника ( п. 4.5. договору).

Згідно п. 4.8. договору кінцевий розрахунок за поставлений товар здійснюється після реєстрації накладної постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності з Податкових кодексом України та пред'явлення її покупцю.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за даним договором у відповідності до чинного законодавства України (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 7.4. договору у разі прострочки покупцем кінцевої оплати за поставлений товар у відповідності до порядку розрахунків, зазначених в п. 4.4. договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,08 % за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару, але не більше 5% від вартості неоплаченого вчасно товару.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 9.1. договору).

Як вказує позивач, відповідач не здійснив оплату в сумі 465 744, 00 грн. за 19 теплолічильників, які були поставлені відповідно до договору та видаткової накладної № РН-0000024 від 24.11.2015.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматикам" було відправлено претензію, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком від 11.08.2017.

В той час, позивач вказує про те, що відповідачем частково було виконано зобов'язання за договором та сплачено 80 000, 00 грн.,

Мотивуючи свої позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" вказує про те, що оскільки, в порушення зобов'язань обумовлених умовами договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика" було здійснено оплату частково на суму 80 000, 00 грн., то за таких обставин у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, що становить 385 744, 00 грн.

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" також просило стягнути з відповідача неустойку в розмірі 19 287, 20 грн., 3% річних в розмірі 18 226, 40 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 89 492, 60 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору № 33999_150009S1RMIC від 25.09.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається із поданого відповідачем відзиву, останній зазначає про те, що між сторонами дійсно було укладено договір поставки № 33999_150009S1RMIC від 25.09.2015 і з боку відповідача були виконані умови оплати (авансовий платіж) за поставку товару за вказаним договором, зокрема на виконання п.п. 4.4.1. пункту 4.4. договору.

Також відповідач у своєму відзиві зазначає про те, що позивачем не були виконані умови договору, а саме, не надано пакет документів, зазначених п. 2.4. договору, а також вказує, що між сторонами не був підписаний акт прийняття-передачі товару (19 теплолічильників).

Разом з тим, відповідач ставить під сумнів справжність підпису уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній № РН-0000024 від 24.11.2015 та зазначає, що відповідачем з боку кінцевого замовника - ПАТ "Київенерго" не було отримано коштів, за наявності яких відповідач мав би сплатити на користь позивача решту - 70% від вартості поставленого товару.

Поміж іншого, відповідач у своєму відзиві стверджує, що зобов'язання між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика" та кінцевим замовником - Публічним акціонерним товариством "Київенерго" були виконані в межах робіт, однак, теплолічильники не встановлені.

Також, у підтвердження того, що 19 теплолічильників позивачем не були поставлені, відповідачем до відзиву будо додано договір № 293/31-15 від 15.06.2015 на виконання робіт із розроблення проектів встановлення приладів обліку теплової енергії на вводах житлових будинків (ЛОТ 17/15), що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМП Автоматика" (підрядник) та Приватним акціонерним товариством "Київенерго" (замовник) за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на умовах цього договору роботи із розроблення робочих проектів встановлення приладів обліку теплової енергії на вводах житлових будинків (ЛОТ 17/15), відповідно до вимог завдання на проектування, яке є додатком 1 до договору, а результат робіт - проектно-кошторисну документацію, передати у власність замовника, який у свою чергу його приймає та здійснює оплату на умовах даного договору.

Ціна договору № 293/31-15 дорівнює вартості проектних робіт, що визначена зведеним кошторисом та кошторисною документацією до нього (додаток 2 до договору) та становить 85 200, 00 грн. у тому числі ПДВ 14 200, 00 грн.

Однак, з такими доводами відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання за договором поставки № 33999_150009S1RMIC від 25.09.2015 належним чином, поставив товар відповідачу, а саме, 19 теплолічильників, факт отримання товару підтверджується видатковою № РН-0000024 від 24.11.2015, підписаною сторонами та скріпленою печатками установ, копія котрої міститься в матеріалах справи.

Щодо тверджень відповідача стосовно справжність підпису уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній № РН-0000024 від 24.11.2015, то суд вказує про те, що відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ч. 1 ст. 101 вказаного Кодексу учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Так, з моменту призначення справи № 910/19690/17 до розгляду та станом на момент розгляду даної справи по суті, відповідачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту проведення експертизи щодо справжності підпису уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика" на видатковій накладній № РН-0000024 від 24.11.2015 та складання відповідного висновку.

Більш того, під час проведення підготовчого засідання у даній справі відповідач не заявляв клопотання про призначення у справі судової експертизи з метою встановлення справжності підпису уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика" на видатковій накладній № РН-0000024 від 24.11.2015.

А отже, такі твердження відповідача є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, а відтак, не беруться судом до уваги.

Як вказував позивач та встановлено судом, відповідачем на розрахунковий рахунок позивача на виконання умов договору було перераховано 80 000, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справ платіжним дорученням № 549 від 13.11.2015 та копією банківської виписки.

Разом з тим, як вбачається з поданих Публічним акціонерним товариством "Київенерго" письмових пояснень, на виконання умов договору про закупівлю № 292/31-15 від 15.06.2015 укладеного між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика" (підрядник) за умовами якого підрядник зобов'язувався у 2015 році за замовленням замовника виконати на свій ризик та своїми силами роботи зазначені в п. 1.2. договору, поставити обладнання, а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи та поставлене обладнання.

Як вказує Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та встановлено судом, відповідач здійснив поставку та монтаж вузлів обліку теплової енергії за адресами:

вул. Ігорівська, буд. 2/6, установлено теплолічильники SKS-3K6-2-0-18-00-00-00-00- 4-3-1-01-1 в комплекті та SKS-3K6-2-0-19-19-00-00-00-4-3-1-01-1 в комплекті;

вул. Борисоглібська, буд. 9/15, установлено теплолічильники SKS-3K6-2-0-18-00-00-00-00-4-3-1-01-1 в комплекті та SKS-3K6-2-0-19-19-00-00-00-4-3-1-01-1 в комплекті;

вул. Турівська, буд. 32, установлено теплолічильники SKS-3K6-2-0-19-19-00-00-00- 4-3-1-01-1 в комплекті та SKS-3K6-2-0-18-00-00-00-00-4-3-1-01-1 в комплекті;

вул. Хорива, буд. 23/9А, установлено теплолічильник SKS-3K6-2-0-19-19-00-00-00-4-3-1-01-1 в комплекті;

проспект Правди, буд. 3, установлено теплолічильник SKS-3K6-2-0-19-19-00-00-00-4-3-1-01-1 в комплекті;

вул. Північна, буд. 48 (А) 2, буд. 48 (А) 4, буд. 54 (2), буд. 54 (4), установлено чотири теплолічильники SKS-3K6-2-0-19-19-00-00-00-4-3-1-01-1 в комплекті,

вул. Сокальська, буд. 6, установлено теплолічильник SKS-3K6-2-0-19-19-00-00-00-4-3-1-01-1 в комплекті;

вул. Автозаводська, буд. 25 Б (1) та буд. 25 Б (2), установлено два теплолічильники SKS-3K6-2-0-19-19-00-00-00-4-3-1-01-1 в комплекті;

вул. Вишгородська, буд. 4 та буд. 36, установлено теплолічильники SKS-3K6-2-0-19-19-00-00-00-4-3-1-01-1 в комплекті та SKS-3K6-2-0-19-00-00-00-00-4-3-1-01-1 в комплекті;

вул. Теремківська, буд. 8 (1) та буд. 8 (2), установлено два теплолічильники SKS-3K6-2-0-19-19-00-00-00-4-3-1-01-1 в комплекті, що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт КБ-2В та копіями довідок про вартість будівельних робіт та витрат КБ-3.

Також, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Київенерго" за результатами виконаних робіт здійснило розрахунок з відповідачем на загальну суму в розмірі 1 406 614, 25 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 442257 від 30.10.2015, № 393356 від 11.12.2015, № 396988 від 30.12.2015, №509115 від 20.01.2016, № 556919 від 29.01.2016, № 590578 від 29.02.2016, № 659959 від 30.01.2016, які наявні в матеріалах справи.

А отже, доводи відповідача, стосовно того, що ним не отримано коштів, за наявності яких він мав би сплатити на користь позивача решту - 70% від вартості поставленого товару також не відповідають дійсності.

Стосовно тверджень відповідача щодо ненадання позивачем пакету документів, зазначених п. 2.4. договору, суд також вказує, що між сторонами не був підписаний акт прийняття-передачі товару, а саме, 19 теплолічильників, то вказані доводи не беруться судом до уваги, як такі, що у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, оскільки, судом було встановлено, що сторонами підписана видаткова накладна № РН-0000024 від 24.11.2015, котра скріплена печатками установ, а також, встановлено той факт, що теплолічильники в загальній кількості 19 штук були поставлені відповідачу, за них частково було здійснено оплату на суму 80 000, 00 грн. та крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика" було здійснено поставку та монтаж вузлів обліку теплової енергії, зокрема, установку 19 теплолічильників, за адресами: вул. Ігорівська, буд. 2/6; вул. Борисоглібська, буд. 9/15; вул. Турівська, буд. 32; вул. Хорива, буд. 23/9А; проспект Правди, буд. 3; вул. Північна, буд. 48 (А) 2, буд. 48 (А) 4, буд. 54 (2), буд. 54 (4); вул. Сокальська, буд. 6; вул. Автозаводська, буд. 25 Б (1) та буд. 25 Б (2), вул. Вишгородська, буд. 4 та буд. 36; вул. Теремківська, буд. 8 (1) та буд. 8 (2). Разом з тим, будь які зауваження, неточності ,недоліки, тощо стосовно поставлених лічильників в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за поставлений позивачем товар згідно видаткової накладної № РН - 0000024 від 24.11.2015 та відповідно до п. 4.4. договору протягом 120-ти календарних днів з моменту поставки товару але не раніше отримання коштів за товар від кінцевого замовника - Публічного акціонерного товариство "Київенерго".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом Публічне акціонерне товариство "Київенерго" повністю розрахувалося за поставлений йому відповідачем товар 30.03.2016, останнім днем розрахунку за отриманий товар, що підтверджується платіжним дорученням № 659959 на суму 305 205, 50 грн. та було здійснено 30.03.2016, а тому, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 33999_150009S1RMIC від 25.09.2015 перед позивачем вважається таким, що настав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосується предмета доказування.

Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував належними та допустимими доказів у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України заявлених позовних вимог, а тому, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 33999_150009S1RMIC від 25.09.2015 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 385 744, 00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 19 387, 20 грн., інфляційних нарахувань в сумі 475 236, 60 грн. та 3% річних в сумі 18 226, 40 грн., то суд зазначає наступне.

Так, умовами договору, а саме його п. 7.4. передбачено, що у разі прострочки покупцем кінцевої оплати за поставлений товар у відповідності до порядку розрахунків, зазначених в п. 4.4. договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,08 % за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару, але не більше 5% від вартості неоплаченого вчасно товару.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, суд зазначає, що сума, яку просить стягнути позивач за порушення термінів оплати згідно норм чинного законодавства є пенею і відповідно до ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, суд вказує, що період нарахування пені має здійснюватись з 24.03.2016 по 24.09.2016, при цьому, зважаючи на те, що приписами ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то суд погоджується з нарахованою позивачем сумою пені, а відтак, вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 19 287, 20 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується інфляційних нарахувань, то суд зазначає наступне, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків інфляційних нарахувань та 3% річних та встановлено, що позивачем було допущено помилку у визначенні їх періоду нарахування, так, період нарахування прострочення оплати за поставлений товар мав бути розрахований з 24.03.2016 по 20.10.2017.

Разом з тим, зважаючи на те, що приписами ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то суд погоджується з нарахованою позивачем сумою інфляційних нарахувань та 3% річних, а відтак, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 18 226, 40 та інфляційні нарахування в сумі 89 492, 60 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-Автоматика" (03148, м. Київ, вул. Петра Курінного, буд. 2-А, офіс 6, ідентифікаційний код 38760100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" (04053, м. Київ, вул. Артема (Січових Стрільців), 37-41, 3-й поверх, ідентифікаційний код 39050195) заборгованість в розмірі 385 744 (триста вісімдесят п'ять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 89 492 (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто два) грн. 60 коп., 3% річних в розмірі 18 226 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять шість) грн. 40 коп., пені в розмірі 19 287 (дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 691 (сім тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 25 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 02.04.2018

Суддя Д.О. Баранов