Рішення

від 27.03.2018 по справі 910/20310/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2018Справа № 910/20310/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбудметал", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой", м. Київ

про стягнення 168 156,18 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Балацький І.В. (представник за довіреністю від 29.01.2018р.);

від відповідача: Олєйніков Є.В. (представник за довіреністю № 269 від 27.04.2016р.);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міськбудметал" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором підряду №01/11-06 від 01.11.2013р. в розмірі 168 156,18 грн., з яких 89 033,04 грн. сума основного боргу, 23 244,54 грн. пені, 48 612,04 грн. інфляційних втрат та 7 266,56 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати виконаних позивачем робіт та за наявності прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафних та фінансових санкцій.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що за умовами договору сторони погодили тверду вартість робіт, яка складає 920 024,00 грн., в тому числі ПДВ - 153 337,33 грн. та оскільки на виконання умов договору відповідачем оплачено вартість виконаних позивачем робіт на суму 1 647 111,18 грн., тобто більше договірної вартості робіт, відповідач вказує на відсутність заборгованості перед позивачем за укладеним з ним договором та застосування ч. 3 ст. 844 Цивільного кодексу України для відмови позивачеві в позові. Крім того, у заяві про застосування строків позовної давності відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені в розмірі 23 244,54 грн.

Позивачем подано до суду заперечення на відзив відповідача на позов, відповідно до яких позивач відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та вказує на те, що оплата вартості робіт на суму більшу, ніж вказана у договорі не звільняє відповідача від оплати робіт, виконаних позивачем, які без зауважень були прийняті відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 12.12.2017р.

В судовому засіданні 12.12.2017р. судом оголошено перерву до 30.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018р. у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2018р.

В підготовчому засіданні 30.01.2018р. оголошено перерву до 22.02.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2018р. закрито підготовче провадження призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2018р.

В судовому засіданні 27.03.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення вимог позивача заперечував.

В судовому засіданні 27 березня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013р. між позивачем (підрядник) та відповідачем (генпідрядник) укладено Договір підряду № 01/11-06 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання, якісно та в строк виконати і здати генпідряднику роботи в об'ємах згідно Додатку №1, що виконуються згідно проектно-кошторисної документації на об'єкт, ліквідувати недоробки та дефекти, що виникли з його вини та виявлені в ході приймання робіт та/або в гарантійний строк експлуатації. Генпідрядник, в свою чергу, приймає на себе зобов'язання надати підряднику фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію та оплатити виконані роботи.

В п. п. 2.1., 2.2. Договору сторони погодили, що Договірна ціна виконання робіт розрахована у відповідності з ДБН Д. 1.1-1-2000 з врахуванням вартості обладнання, експлуатації машин і механізмів, фактичної вартості матеріалів. Вартість робіт за Договором орієнтовна і складає 920 024,00 гри. (Дев'ятсот двадцять тисяч двадцять чотири грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 153 337,33 гри. (Сто п'ятдесят три тисячі триста тридцять сім грн. 33 коп.).

Згідно п. 2.4. Договору поточні розрахунки за фактично виконані роботи проводяться щомісячно згідно Акту приймання виконаних підрядних робіт ф. №КБ-2в (далі - Акт ф.№КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт ф.№КБ-3 (далі - Довідка ф.№КБ-3), оформлених відповідними представниками Генпідрядника та Підрядника.

У відповідності до п. 4.1.3. Договору Підрядник передає узгоджені згідно п. 4.1.1.-4.1.2. Договору Акт ф.№КБ-2в, а також Довідку ф.№КБ-3 для підписання Генпідряднику у строк не пізніше 25 числа місяця, що є звітним.

Сторонами договору погоджено специфікацію на виготовлення та монтаж металевих, протипожежних дверей на об'єкті (Додаток до Договору).

На виконання умов договору позивачем виконано передбачені договором роботи на загальну суму 1 780 660,73 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання виконаних підрядником робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та не заперечується відповідачем.

Як свідчать наявні у матеріалах справи акти приймання виконаних підрядником робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати роботи були прийняті відповідачем без зауважень, про що у вказаних актах та довідках містяться відповідні підписи уповноважених представників відповідача та відтиски печатки.

За умовами п. 4.4. Договору генпідрядник розраховується з підрядником за виконані Роботи, згідно двосторонньо підписаних Акту ф.№КБ-2в та Довідки ф.№КБ-3, за відповідний період, шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника, не пізніше 8 (восьми) робочих днів з моменту їх двостороннього підписання.

Оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником у розмірі 95 (дев'яносто п'ять) відсотків від суми кожного оформленого акту виконаних робіт Підряднику (Акту виконаних робіт ф.КБ-3).

Накопичені за період будівництва 5 відсотків перераховуються субпідряднику генпідрядником після підписання генпідрядником останніх Акту виконаних робіт та Довідки ф.№КБ-3 стосовно робіт передбачених до виконання цим Договором (п. 4.4.1. Договору).

Договір діє з моменту його підписання сторонами до 01 квітня 2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 9.1. Договору).

Як зазначає позивач, свої зобов'язання за договором відповідач виконав не належним чином, оплативши вартість виконаних ним робіт на загальну суму 1 691 627,69 грн. (відповідні платіжні доручення, протоколи погашення взаємної заборгованості містяться у матеріалах справи), повну вартість робіт не оплатив та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 89 033,04 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 142 від 29.08.2017р. на суму 89 033,04 грн. (докази направлення та отримання претензії відповідачем у справі), яка була залишена без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

Зважаючи на те, що відповідач повністю не розрахувався за виконані позивачем роботи, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що ним оплачено вартість виконаних позивачем робіт на суму більше договірної вартості робіт, відтак, на думку відповідача наявні підстави для застосування ч. 3 ст. 844 Цивільного кодексу України для відмови позивачеві в позові. Крім того, відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені в розмірі 23 244,54 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Згідно з п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем передбачених договором робіт на загальну суму 1 780 660,73 грн., прийняття їх відповідачем та часткова оплата останнім виконаних позивачем робіт на суму 1 691 627,69 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми накопичених за період будівництва 5 відсотків вартості виконаних робіт.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 4.4., п. 4.4.1. Договору обов'язок відповідача щодо оплати накопичених за період будівництва 5 відсотків вартості робіт мав бути виконаний після підписання генпідрядником останніх Акту виконаних робіт та Довідки ф.№КБ-3 стосовно робіт передбачених до виконання цим Договором не пізніше 8 (восьми) робочих днів з моменту їх двостороннього підписання.

При розгляді даної справи судом встановлено, що останні Акт виконаних робіт та Довідки ф.№КБ-3 були підписані між сторонами 31.01.2015р., тобто зобов'язання відповідача зі сплати накопичених за період будівництва 5 відсотків вартості робіт мало бути виконане відповідачем у строк до 11.02.2015р., а прострочення виконання зобов'язання за договором у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку, тобто з 12.02.2015р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, судом відхилено як необґрунтовані посилання відповідача на те, що оскільки ним оплачено вартість виконаних позивачем робіт на суму більше договірної вартості робіт у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, з огляду на що наявні підстави для застосування ч. 3 ст. 844 Цивільного кодексу України для відмови позивачеві в позові, оскільки сторонами договору погоджено орієнтовну вартість робіт на суму 920 024,00 грн.

Положеннями статті 853 Цивільного кодексу України врегульоване питання порядку прийняття замовником робіт, виконаних підрядником.

Так, частиною 1 наведеної норми передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вказувалось вище, виконані позивачем роботи були прийняті позивачем без зауважень, відтак прийнявши такі роботи на підставі Актів виконаних робіт та Довідок ф.№КБ-3, у відповідача за умовами договору та норм цивільного законодавства виникло зобов'язання з їх оплати.

Підстави для застосування ч. 3 ст. 844 Цивільного кодексу України з огляду на прийняття виконаних позивачем робіт на підставі відповідних Актів виконаних робіт та Довідок ф.№КБ-3 у суду відсутні.

Оскільки невиконання зобов'язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 89 033,04 грн. суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23 244,54 грн. пені, 48 612,04 грн. інфляційних втрат та 7 266,56 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості виконаних позивачем робіт не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 6.2.11. Договору сторони передбачили відповідальність генпідрядника (відповідача) за прострочення оплати вартості робіт у вигляді пені (подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення).

За приписами частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій не може перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова Договору про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим Договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Тобто, штрафні санкції можуть бути нараховані позивачем лише з 12.02.2015, в межах шестимісячного строку, а саме по 11.08.2015 року.

Виходячи з того, що позивач безпідставно нарахував штрафні санкції в порушення ч.6 ст. 232 ГК України за період з 01.11.2016 року по 31.10.2017 року, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені в розмірі 23 244,54 грн. пені задоволенню не підлягають.

У поданій до суду заяві про застосування строків позовної давності відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені в розмірі 23 244,54 грн.

Так, згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

При розгляді даної справи судом встановлено наявність порушеного права позивача, яке виникло внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт, проте виходячи з заявленого періоду нарахування пені, про який зазначалось вище (01.11.2016р. - 31.10.2017р.) судом відхилено вимоги позивача на підставі частини шостої статті 232 ГК України як такі, які заявлені понад визначений законом період, внаслідок чого наслідки спливу строку позовної давності судом не застосовуються.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, судом встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору, сума інфляційних втрат не перевищує розрахованої судом суми таких нарахувань, а розрахунок 3 % річних є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 48 612,04 грн. інфляційних втрат та 7 266,56 грн. 3 % річних також підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу та нарахованих фінансових санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості робіт, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді пені за заявлений період.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/20310/17 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 89 033,04 грн. суми основного боргу, 48 612,04 грн. інфляційних втрат та 7 266,56 грн. 3 % річних.

Судовій збір в розмірі 2 173,67 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (ідентифікаційний код 30210582, адреса: 02140, м. Київ, вул. Б.Гмирі, буд. 1-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбудметал" (ідентифікаційний код 33052142, адреса: 02088, м. Київ, вул. Промислова, буд. 7, кв. 23) 89 033,04 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч тридцять три гривні 04 коп.) суми основного боргу, 48 612,04 грн. (сорок вісім тисяч шістсот дванадцять гривень 04 коп.) інфляційних втрат, 7 266,56 грн. (сім тисяч двісті шістдесят шість гривень 56 коп.) 3 % річних та 2 173,67 грн. (дві тисячі сто сімдесят три гривні 67 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.04.2018р.

Суддя С.М. Морозов