Постанова

від 05.06.2018 по справі 910/20310/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. Справа№ 910/20310/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Дикунської С.Я.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Балацький І.В. довіреність № б/н від 30.05.18

від відповідача: Олєйніков Є.В. довіреність № 10-62 від 03.03.18

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року (повний текст складено 03.04.2018 р.)

у справі № 910/20310/17 (суддя Морозов С.М. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбудметал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

про стягнення 168 156,18 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міськбудметал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" заборгованості за Договором підряду №01/11-06 від 01.11.2013 р. в розмірі 168 156,18 грн., з яких 89 033,04 грн. сума основного боргу, 23 244,54 грн. пені, 48 612,04 грн. інфляційних втрат та 7 266,56 грн. 3 % річних (а.с. 6-9).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі №910/20310/17 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Солстрой" на користь ТОВ "Міськбудметал" 89 033,04 грн. суми основного боргу, 48 612,04 грн. інфляційних втрат, 7 266,56 грн. 3 % річних та 2 173,67 грн. судового збору. В іншій частині - відмовлено (а.с.152-158).

20 квітня 2018 року ТОВ "Солстрой" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі № 910/20310/17, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 травня 2018 року, апеляційна скарга ТОВ "Солстрой" у справі № 910/20310/17 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Дикунська С.Я.

17 травня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Дикунська С.Я.) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/20310/17, розгляд апеляційної скарги ТОВ "Солстрой" на рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі № 910/20310/17 призначено на 05 червня 2018 року.

01 червня 2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 05 червня 2018 року представник ТОВ "Солстрой" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник ТОВ "Міськбудметал" у судовому засіданні 05 червня 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

01 листопада 2013 року між ТОВ "Міськбудметал" (далі - позивач), як підрядником та ТОВ "Солстрой" (далі - відповідач), як генпідрядником укладено Договір підряду № 01/11-06 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання, якісно та в строк виконати і здати генпідряднику роботи в об'ємах згідно Додатку №1, що виконуються згідно проектно-кошторисної документації на об'єкт, ліквідувати недоробки та дефекти, що виникли з його вини та виявлені в ході приймання робіт та/або в гарантійний строк експлуатації. Генпідрядник, в свою чергу, приймає на себе зобов'язання надати підряднику фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію та оплатити виконані роботи (а.с. 30-36).

В п. п. 2.1., 2.2. Договору сторони погодили, що Договірна ціна виконання робіт розрахована у відповідності з ДБН Д. 1.1-1-2000 з врахуванням вартості обладнання, експлуатації машин і механізмів, фактичної вартості матеріалів. Вартість робіт за Договором орієнтовна і складає 920 024,00 гри., в т.ч. ПДВ 20% - 153 337,33 гри.

Договір діє з моменту його підписання сторонами до 01 квітня 2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 9.1. Договору).

Також сторонами погоджено специфікацію на виготовлення та монтаж металевих, протипожежних дверей на об'єкті (Додаток до Договору) у кількості 357 одиниць відповідних моделей з вартістю виготовлення з доставкою та монтажем - 920024,00 грн. з ПДВ (а.с. 37).

На виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято передбачені договором роботи на загальну суму 1780660,73 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін буз зауважень актами приймання виконаних підрядником робіт форми кб-2в (далі - акти) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми кб-3 (далі - довідки), а саме (а.с. 68-81): актом за листопад 2013 року від 30.11.2013 р. на суму 186 340,31 грн. та довідкою (а.с. 80-81); актом за грудень 2013 року від 31.12.2013 р. на суму 212 440,04 грн. та довідкою (а.с. 78-79); актом за квітень 2014 року від 30.04.2014 на суму 43 732,06 грн. та довідкою (а.с. 76-77); актом за серпень 2014 року від 31.08.2014 р. на суму 441 298,57 грн. та довідкою (а.с. 74-75); актом за жовтень 2014 року від 31.10.2014 р. на суму 400889,92 грн. та довідкою (а.с. 72-73); актом за грудень 2014 року від 31.12.2014 р. на суму 461 327,84 грн. та довідкою на суму 461 327,84 грн. (а.с. 70-71); актом за січень 2015 року від 31.01.2015 р. на суму 34631,99 грн. з ПДВ (а.с. 68) та довідкою (а.с. 69).

У матеріалах справи наявні платіжні доручення з призначеннями платежу, що містять посилання на договір №01/11-06 від 01.11.2013 на загальну суму 1647111,18 грн. , а саме: № 52 від 18.02.2014 р. на суму 50000,00 грн. з пдв; № 4945 від 11.11.2013 р. на суму 88000,00 грн. з пдв; №815 від 20.02.2015 р. на суму 32034,59 грн. з пдв; №359 від 28.01.2015 р. на суму 426728,25 грн. з пдв; №4283 від 21.11.2014 р. на суму 370823,18 грн.; №3643 від 16.10.2014 р. на суму 130193,18 грн. з пдв; №3213 від 09.09.2014 р. на суму 138008,00 грн. з пдв; №3220 від 09.09.2014 р. на суму 70000,00 грн. з пдв; №2530 від 24.07.2014 р. на суму 70000,00 грн. з пдв; №1629 від 16.05.2014 р. на суму 40452,16 грн. з пдв; №1165 від 11.04.2014 р. на суму 24305,04 грн. з пдв; № 1087 від 07.04.2014 р. на суму 6855,00 грн. з пдв; № 932 від 27.03.2014 р. на суму 15347,00 грн. з пдв; № 366 від 30.01.2014 р. на суму 100000,00 грн. з пдв; № 5809 від 27.12.2013 р. на суму 33745,91 грн. з пдв; № 5584 від. 16.12.2013 р. на суму 50618,87 грн. з пдв (а.с. 113-127).

Також сторонами підписано протоколи погашення взаємної заборгованості щодо виконання позивачем для відповідача будівельно-монтажних робіт за договором та надання відповідачем позивачу послуги з генпідряду на загальну суму 44516,51 грн. (а.с. 98-104): від 31.01.2015 відповідно якого сторони домовились про проведення взаємозаліку на суму 865,80 грн.; від 31.12.2014 відповідно якого сторони домовились про проведення взаємозаліку на суму 11533,20 грн.; від 31.10.2014 відповідно якого сторони домовились про проведення взаємозаліку на суму 10 022,24 грн.; від 31.08.2014 відповідно якого сторони домовились про проведення взаємозаліку на суму 11032,46 грн.; від 30.04.2014 відповідно якого сторони домовились про проведення взаємозаліку на суму 1093,30 грн.; від 31.12.2013 відповідно якого сторони домовились про проведення взаємозаліку на суму 5311,00 грн.; від 30.12.2013 відповідно якого сторони домовились про проведення взаємозаліку на суму 4658,51 грн.

Враховуючи викладене позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором відповідач виконав не належним чином, оплативши вартість виконаних ним робіт на загальну суму 1 691 627,69 грн., накопичені за період будівництва 5 % вартості робіт після підписання останнього акта та довідки (за січень 2015 р.) не оплатив та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 89 033,04 грн. ( 1780660,73 -1647111,18 - 44516,51).

Позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 142 від 29.08.2017р. на суму 89 033,04 грн. у який з посиланням в т.ч. на п. 4.4.1 договору вимагав здійснити остаточний розрахунок та зазначав про існування заборгованості у сумі претензії (а.с. 40-45).

На підтвердження направлення вказаної претензії позивачем надано копії опису вкладення та поштового чеку, а отримання - рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 42).

Доказів надання відповіді та задоволення претензії позивача - матеріали справи не містять. Вказані обставини вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечуються.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись з позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати виконаних позивачем робіт та за наявності прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем, у зв'язку з чим позивачем також нараховано штрафні та фінансові санкції.

У апеляційній скарзі відповідач обґрунтовує свою позицію з підстав аналогічних до викладених у відзиві на позов з посиланням на ч.ч. 1, 3, 4 ст. 844 ЦК України та ст. 321 ГК України зазначає , що ціна за договором визначена саме у кошторисі, який є твердим, зміна вартості чи показників їх визначення, встановлена у кошторисі може бути змінена тільки за умови попереднього погодження з замовником (генпідрядником), недотримання зазначеної умови позбавляє підрядника права вимагати оплати непогодженої суми вартості робіт. Також апелянт зазначив, що зміна ціни у договорі після його виконання не допускається. З огляду на викладене та те, що відповідачем оплачено вартість виконаних позивачем робіт на суму 1 647 111,18 грн., тобто більше договірної вартості робіт, апелянт вказує на відсутність заборгованості.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на неї зазначає , що навіть за відсутності укладеної сторонами додаткової угоди про збільшення договірної ціни, відповідач прийняв, шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт виконані позивачем роботи, що спричинило у нього обов'язок з їх оплати. Крім того умовами договору передбачено оплату виконаних робіт на підставі підписаних актів р. КБ-2в та довідок ф. КБ-3.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, у п. 2.2. Договору сторони погодили, що вартість робіт за Договором орієнтовна і складає 920 024,00 гри., в т.ч. ПДВ 20% - 153 337,33 гри.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Згідно з п. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення .

Згідно п. 2.4. Договору поточні розрахунки за фактично виконані роботи проводяться щомісячно згідно Акту приймання виконаних підрядних робіт ф. №КБ-2в (далі - Акт ф.№КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт ф.№КБ-3 (далі - Довідка ф.№КБ-3), оформлених відповідними представниками Генпідрядника та Підрядника.

За умовами п. 4.4. Договору генпідрядник розраховується з підрядником за виконані Роботи, згідно двосторонньо підписаних Акту ф.№КБ-2в та Довідки ф.№КБ-3, за відповідний період, шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника, не пізніше 8 (восьми) робочих днів з моменту їх двостороннього підписання.

При цьому, у даній справі позивач просить стягнути з відповідача суми накопичених за період будівництва 5 % вартості виконаних робіт.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 4.4.1. Договору: оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником у розмірі 95 відсотків від суми кожного оформленого акту виконаних робіт Підряднику (Акту виконаних робіт ф.КБ-3). Накопичені за період будівництва 5 відсотків перераховуються субпідряднику генпідрядником після підписання генпідрядником останніх Акту виконаних робіт та Довідки ф.№КБ-3 стосовно робіт передбачених до виконання цим Договором.

Отже умовами договору визначено, що обов'язок відповідача щодо оплати накопичених за період будівництва 5 % вартості робіт мав бути виконаний після підписання генпідрядником останніх Акту виконаних робіт та Довідки ф.№КБ-3 не пізніше 8 робочих днів з моменту їх двостороннього підписання.

У довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2015 року зазначено, що у звітному місяці виконано робіт на суму 34631,99 грн. з ПДВ та з початку будівництва на суму 1780660,73 грн. з ПДВ, а також зазначено "всього по акту до сплати " "1691627,69 грн." та "договірне зобов'язання 5%" "89033,04 грн ." (а.с. 69).

При цьому підпис та відбиток печатки відповідача на Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2015 р. свідчить про узгодження ним визначеної суми договірного зобов'язання по сплаті накопичених за період будівництва 5% вартості робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Виконані позивачем роботи були прийняті позивачем без зауважень (в т.ч. щодо визначеної у вказаних документах вартості), відтак прийнявши такі роботи та засвідчивши наявність у себе зобов'язань по сплаті шляхом підписання Акту та Довідки за січень 2015 р. визначених у довідці 5%, а також того, що предметом спору є стягнення накопичених за період будівництва 5%, а не заборгованості саме за виконані з перевищенням визначених специфікацією робіт, колегія суддів приходить до висновку про те, що у відповідача за умовами договору та норм цивільного законодавства виникло зобов'язання з їх оплати.

Враховуючи викладене, доводи апелянта про відсутність у нього обов'язку з оплати заборгованості з посиланням на п. 4 ст. 844 ЦК України та те, що договірна ціна є твердою та ним оплачено суму більшу ніж визначено у договору є безпідставними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, останні Акт виконаних робіт та Довідку ф.№КБ-3 підписані сторонами 31.01.2015р., тобто зобов'язання відповідача зі сплати накопичених за період будівництва 5 % вартості робіт мало бути виконане відповідачем у строк до 11.02.2015р ., а прострочення виконання зобов'язання за договором у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку, тобто з 12.02.2015р.

При цьому, доказів оплати накопичених за період будівництва 5 % вартості робіт у визначеній позивачем до стягнення сумі - матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене та відсутність у матеріалах справи доказів оплати заявленої до стягнення суми боргу, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 89 033,04 грн. суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 23 244,54 грн. пені, 48 612,04 грн. інфляційних втрат та 7 266,56 грн. 3 % річних слід зазначити наступне.

За змістом ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 6.2.11. Договору сторони передбачили відповідальність генпідрядника (відповідача) за прострочення оплати вартості робіт у вигляді пені (подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення).

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій не може перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова Договору про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим Договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що штрафні санкції можуть бути нараховані позивачем лише з 12.02.2015 р., в межах шестимісячного строку, а саме по 11.08.2015 р., а тому штрафні санкції нараховані позивачем за період з 01.11.2016 р. по 31.10.2017 р. в порушення ч.6 ст. 232 ГК України, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення пені в розмірі 23 244,54 грн. (а.с. 111).

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені виходячи з заявленого періоду нарахування пені (01.11.2016 р. - 31.10.2017 р.), які відхилені судом першої інстанції на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України як такі, які заявлені понад визначений законом період.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що суму інфляційних втрат заявлено позивачем у межах суми, що підлягає нарахуванню, а розрахунок 3 % річних є арифметично вірним, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 48 612,04 грн. інфляційних втрат та 7 266,56 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі № 910/20310/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" на рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі №910/20310/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" на рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі №910/20310/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі №910/20310/17 залишити без змін.

3. Справу №910/20310/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

С.Я. Дикунська

Дата складення повного тексту - 07.06.2018 р.