Рішення

від 02.04.2018 по справі 916/967/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/967/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання: Нагібіній І.В.,

за участю представників:

позивача: Балахмєй Р.А., згідно довіреності

відповідача: Продан А.О., згідно довіреності від 14.12.2017р.

третьої особи - ГУДКСУ: не з`явився

третьої особи - ОСОБА_3: не з`явився,

розглянувши справу №916/967/17

за позовом Великомихайлівського районного центру зайнятості (67100, Одеська область, смт. Велика Михайлівка, вул. Центральна,103а)

до Одеської митниці ДФС України (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21А),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м.Одеса, вул. Садова,1-а), ОСОБА_3 (АДРЕСА_1),

про стягнення 21417,33грн.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

1. Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що ОСОБА_3 у зв'язку зі звільненням 08.10.2014р. звернувся до Великомихайлівського районного центру зайнятості за пошуком роботи і був зареєстрований, як такий, що шукає роботу. За попереднім місцем роботи він працював на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Роздільна Південної митниці Міндоходів. З 14.10.2014р. йому було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. ОСОБА_3 знятий з обліку 22.06.2015р. у зв'язку з невідвідуванням без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування відповідно до абзацу 2 пп.2 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затверджених Постановою КМУ від 20.03.2013р. №198. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. по справі №815/5976/14 та відповідно до наказу Південної митниці Міндоходів №46-о від 27.04.2015р. ОСОБА_3 було поновлено на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Роздільна Південної митниці Міндоходів з 18.09.2014р. За період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітного з 14.10.2014р. по 22.06.2015р. ОСОБА_3 надано передбачені чинним законодавством послуги у сприянні в працевлаштуванні та виплачено матеріальне забезпечення у розмірі 21417,33грн. На претензії центру зайнятості №2004 від 10.07.2015р., №1723 від 07.12.2016р. щодо оплати митницею сум сплаченого ОСОБА_3 забезпечення митниця відповіла листами від 24.07.2015р., від 16.12.2016р., в яких відмовила центру зайнятості у сплаті коштів в сумі 21417,33грн. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємці та громадських формувань юридичну особу Південна митниця Міндоходів припинено з 21.07.2015р. Правонаступником Південної митниці Міндоходів є Одеська митниця ДФС. У зв'язку з визнанням Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. по справі №815/5976/14 неправомірним наказу митниці про звільнення ОСОБА_3 з посади, позивач, згідно ч.4 ст.35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , вважає наявним у відповідача обов'язку стосовно сплати на користь центру зайнятості коштів, витрачених на сплату забезпечення безробітному ОСОБА_3

2. Відповідач проти позову заперечує, подав відзиви на позов від 18.05.2017р. за вх.№11069/17, від 04.01.2018р. за вх.№228/18, в яких вказує, що ухвалою ВАСУ від 15.03.2016р. скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015р. у справі №815/5976/14, якими поновлено ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора Південної митниці ДФС, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2017р. стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 18.09.2014р. по 26.04.2015р. в розмірі 4271,55грн., на час подання відзиву відповідачу було не відомо про результати розгляду Одеським апеляційним адміністративним судом його апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2017р. За таких обставин, відповідач, оскільки постанова Одеського окружного адміністративного суду не набрала законної сили, вбачає, що відсутнє судове рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі, з підстав чого відсутній його обов'язок відшкодовувати позивачу кошти, витрачені на матеріальне забезпечення звільненого працівника. Крім того, відповідач зазначає, що рішення про припинення реєстрації безробітного ОСОБА_3 прийнято центром зайнятості з підстав невідвідування названим безробітним територіального органу, а не з підстав поновлення його на роботі. Крім того, відповідач не погоджується з нарахуванням позивачем суми відшкодування саме за період з 14.10.2014р. по 22.06.2015р., оскільки ОСОБА_3 поновлено на роботі за наказом від 27.04.2015р. згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р., з цих підстав, відповідач подальші нарахування вважає такими, що спричинені зловживаннями з боку самого звільненого працівника та такими, що підлягають відшкодуванню саме за рахунок останнього. Також, за умови відсутності бюджетних асигнувань на відшкодування таких витрат, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

3. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне Управління Державної казначейської служби України в Одеській області подало до суду пояснення від 16.01.2018р. за вх.№868/18. В яких зазначає, що не має відповідати за даним позовом, оскільки Одеська митниця ДФС має самостійно відповідати за своїми зобов`язаннями, а так як є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, то будь-які виплати, у т.ч. і матеріальне забезпечення, мають проводитись з її рахунку, та у разі вжиття нею всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнтувань.

4. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 в судові засідання не з`являвся, пояснення по суті спору не надав, у зв`язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

5. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2017р. (суддя ЦісельськийО.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2017р., у справі №916/967/17 позов задоволено повністю, стягнуто з Одеської митниці ДФС України на користь Великомихайлівського районного центру зайнятості 21417,33грн. до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, стягнуто з Одеської митниці ДФС України на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1600грн.

6. Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2017р. рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2017р. у справі №916/967/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

7. Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області №985 від 14.12.2017р. „Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи" призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №916/967/17, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Малярчук І.А., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2017р., у зв'язку з чим вказана справа приймається до провадження суддею Малярчук І.А.

8. Ухвалою суду від 18.12.2017р. прийнято справу №916/967/17 до провадження, постановлено розглядати справу №916/967/17 за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) в порядку загального позовного провадження, призначено розгляд справи в підготовчому засіданні суду. Ухвалою від 16.02.2018р. суд продовжив строк проведення підготовчого провадження до 19.03.2018р.

9. Ухвалою суду від 19.02.2018р. суд закрив підготовче провадження по справі №916/967/17, призначив справу до судового розгляду по суті.

10. Враховуючи те, що відповідач відмовився від власної заяви від 04.01.2018р. за вх.№2-86/18 про зупинення провадження по справі, його заява судом не розглядалась.

11. Клопотання відповідача від 26.02.2018р. за вх.№4895/18 про долучення доказів до справи було судом задоволено.

12. Як свідчить подана до справи копія трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_1, він працював у Південній митниці ДФС на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Роздільна Південної митниці Міндоходів та його було звільнено згідно наказу Південної митниці Міндоходів №815 від 16.09.2014р.

13. Персональна картка ОСОБА_3 від 08.10.2014р., витяги із наказів про прийняті рішення по особі від 15.10.2014р., від 22.06.2015р., довідка Південної митниці Міндоходів №416 від жовтня 2014р., свідчать про призначення ОСОБА_3 допомоги по безробіттю в період з 14.10.2014р. по 22.06.2015р.

14. Постановою Одеського окружного адмінстративного суду від 11.03.2015р. по справі №815/5976/14 за позовом ОСОБА_3 до Південної митниці ДФС України, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, про визнання протиправним наказу Південної митниці Міндоходів №815-О від 16.09.2014р., яким позивач з 17.09.2014р. був звільнений з займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України , про поновлення позивача на вказаній посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 17.09.2014р. по день фактичного поновлення на роботі, стягнення на користь ОСОБА_3 з Південної митниці Міндоходів на відшкодування моральної шкоди 15000грн. задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Південної митниці Міндоходів №815-О від 16.09.2014р., поновлено ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Роздільна Південної митниці Міндоходів, стягнуто з Південної митниці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25867,50грн., в іншій частині позову відмовлено.

15. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2017р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. по справі №815/5976/14 скасовано.

16. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2017р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

17. За наказом Південної митниці Міндоходів №46-о від 27.04.2015р., на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2-15р. по справі №815/5976/14, скасовано наказ Південної митниці Міндоходів від 16.09.2014р. №815 Про звільнення ОСОБА_3М. в частині звільнення ОСОБА_3 17.09.2014р. із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту Роздільна Південної митниці Міндоходів, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності відповідно до п.1 ст.40 КзПП України, поновлено з 18.09.2014р. ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Роздільна Південної митниці Міндоходів.

18. Згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2017р. змінено, доповнено резолютивну її частину абзацом другим та третім наступного змісту: визнати протиправним наказ №815-о від 16.09.2014р. про звільнення ОСОБА_3 з 17.09.2014р. із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Роздільна Південної митниці Міндоходів, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності відповідно до п.1 ст.40 КЗПП України, поновлено ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Роздільна Південної митниці Міндоходів, в іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2017р. залишено без змін.

19. Позивачем відповідачу було надіслано претензії №2004 від 10.07.2015р., №1723 від 07.12.2016р. з вимогою повернути кошти в сумі 21417,33грн., сплачені центром зайнятості ОСОБА_3, які залишені Південною митницею Міндоходів без задоволення згідно листів від 24.07.2015р., від 16.12.2016р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, з врахуванням приведених норм законодавства, усталеної судової практики, суд дійшов наступних висновків.

20. Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

21. Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

22. Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

23. За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

24. Відповідно до п.п.1, 18, 19 ч.2 ст.22 Закону України Про зайнятість населення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

25. Згідно п.2 ч.1 ст.31 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

26. Положення абз.6 ч.1 ст.34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачають, що фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

27. Відповідно до ч.4 ст.35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

28. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

29. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

30. Таким чином, позивачем було виплачено звільненому відповідачем працівнику ОСОБА_3 допомогу по безробіттю за період з 14.10.2014р. по 22.06.2015р. в сумі 21417,33грн. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018р. по справі №815/5976/14 визнано протиправним наказ №815-о від 16.09.2014р. про звільнення ОСОБА_3 з 17.09.2014р. із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Роздільна Південної митниці Міндоходів. Так як наказ відповідача про звільнення ОСОБА_3 визнано протиправним, тобто, таким, що не відповідає вимогам закону, то згідно ч.4 ст.35, ч.1 ст.34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у відповідача виник обов'язок щодо відшкодування позивачу суми витрат на допомогу по безробіттю, виплачену ОСОБА_3 Звідси, суд вбачає правомірними позовні вимоги позивача про її стягнення, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 21417,33грн. витрат на допомогу по безробіттю.

31. При цьому, суд зазначає, що не доведеними та необґрунтованими є посилання відповідача на те, що нарахування та виплата матеріального забезпечення ОСОБА_3 за період з 27.04.2015р. по 22.06.2015р. спричинена зловживаннями з боку самого звільненого працівника. Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Однак, відповідачем не обґрунтовано належним чином, із посиланням на норми матеріального права, які б передбачали обов'язок безробітного повідомляти центри зайнятості про стягнення на його користь коштів за час вимушеного прогулу, і про те, що таке стягнення впливає на виплату допомоги по безробіттю, зокрема і на її розмір, а саме, що сума чи розмір допомоги по безробіттю, які виплачуються безробітному, мають бути зменшені на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу. Між тим, ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" також не передбачає підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого безробітному та вартості наданих соціальних послуг безробітному, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.

32. Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 21.03.2018р. по справі №910/12913/17, від 22.03.2018р. по справі №914/913/17.

33. Позивачем при поданні позову судовий збір не був сплачений, так як звільнений від його сплати відповідно до п.18 ст.5 Закону України Про судовий збір .

34. Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

35. Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню судом, судовий збір в сумі 1600грн. має бути стягнутий до Державного бюджету України з відповідача.

Керуючись ст.129, ст.233, 236, 237, 238, 241 ГПК України суд, -

УХВАЛЮЄ:

1. Задовольнити позов Великомихайлівського районного центру зайнятості повністю.

2. Стягнути з Одеської митниці ДФС України (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21А, код ЄДРПОУ 39441717) на користь Великомихайлівського районного центру зайнятості (67100, Одеська область, смт. Велика Михайлівка, вул. Центральна,103а, код ЄДРПОУ 20995752) 21417 (двадцять одну тисячу чотириста сімнадцять) грн. 33коп. виплаченої допомоги по безробіттю.

3. Cтягнути з Одеської митниці ДФС України (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21А, код ЄДРПОУ 39441717) до Державного бюджету України рахунок №31210206783008, Одержувач: УДК у м. Одесі/Приморський район, Код ЄДРПОУ - 38016923, Банк одержувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код бюджетної класифікації: 22030101, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області: 03499997) через Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська,18/5, код ЄДРПОУ 26255795) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 квітня 2018 р.

Суддя І.А. Малярчук