Рішення

від 03.04.2018 по справі 918/797/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2018 р. м. Рівне

Справа № 918/797/17

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Сарненське автотранспортне підприємство 15640" до відповідача-1: Сарненської міської ради, відповідача-2: 5-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області, за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, а також за участі третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Сарненського районного відділу ГУ ДСУ НС у Рівненській області, Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", про визнання протиправним і скасування рішення в частині, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації,

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (керівник),

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: ОСОБА_2, довіреність № 01-3 від 03.01.2018 року, ОСОБА_3

від третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_4, довіреність № 10 від 11.01.2018 року

від Сарненського районного відділу ГУ ДСУ НС у Рівненській області: ОСОБА_2,

від КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації: не з'явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер d8135842e1.

У судовому засіданні 3 квітня 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2017 року Приватне акціонерне товариство "Сарненське автотранспортне підприємство 15640" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з даним позовом до Сарненської міської ради (далі - Рада) про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету відповідача від 18 квітня 2007 року № 292 "Про оформлення права власності на будівлі, що знаходяться в м. Сарни" в частині оформлення загальнодержавної власності на будівлю котельні-бані за адресою: м. Сарни, вул. Белгородська, 41 за державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у повному оперативному управлінні Головного Управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу, скасування державної реєстрації цього права власності на вказану будівлю та визнання недійсним відповідного свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 811528, виданого 10 травня 2007 року виконавчим комітетом Ради.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що згідно наказу начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 28 вересня 2001 року № 351 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Сарненське автотранспортне підприємство 15640" наведеному правопопереднику Підприємства було передано нерухоме майно, зокрема приміщення котельні, розташоване у місті Сарни по вулиці Технічній, 2. У той же час при реєстрації права власності на згадану котельню позивачем було з'ясовано, що право власності на дане нерухоме майно вже зареєстровано за іншою особою - державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, проте за іншою адресою: місто Сарни, вулиця Белгородська, 41. Зазначена реєстрація, а також видача відповідного свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 травня 2007 року серії ЯЯЯ № 811528, були проведені на підставі рішення виконавчого комітету Ради від 18 квітня 2007 року № 292 "Про оформлення права власності на будівлі, що знаходяться в м. Сарни". Оскільки вищезазначені дії Ради, на думку позивача, порушують його право власності на спірну будівлю котельні, Підприємство, посилаючись на статті 15, 16, 21, 321, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ради від 18 квітня 2007 року № 292 "Про оформлення права власності на будівлі, що знаходяться в м. Сарни" в частині оформлення загальнодержавної власності на будівлю котельні-бані за адресою: м. Сарни, вул. Белгородська, 41 за державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у повному оперативному управлінні Головного Управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу, скасувати державну реєстрацію цього права власності на вказану будівлю та визнати недійсним відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 811528, видане 10 травня 2007 року виконавчим комітетом Ради.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 листопада 2017 року позовну заяву Підприємства від 23 листопада 2017 року № 73 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/797/17 на підставі статті 64 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та призначено її до розгляду на 8 грудня 2017 року. Крім того, цією ухвалою до участі в справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області. Також наведеним судовим рішенням до участі в справі у якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Сарненський районний відділ ГУ ДСУ НС у Рівненській області та Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації".

Ухвалою суду від 8 грудня 2017 року розгляд справи відкладено на 10 січня 2018 року. Крім того, цією ухвалою до участі в розгляді справи у якості іншого відповідача було залучено 5-й державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (далі - Загін).

3 січня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Загону на позовну заяву від 2 січня 2018 року № 01-2 (а.с. 63-70), в якому останній заперечив проти задоволення вимог Підприємства з огляду на те, що позивачем у встановленому законом порядку не було доведено того, що приміщення котельні, передане Підприємству на підставі наказу начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 28 вересня 2001 року № 351 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Сарненське автотранспортне підприємство 15640", є саме тим об'єктом нерухомого майна, на який було зареєстровано спірне право власності за державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, та який згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно знаходиться у місті Сарни по вулиці Белгородській, 41. Крім того, позивач, на думку даного відповідача, необґрунтовано вказував на зміну адреси наведеного об'єкту нерухомого майна самим Загоном. У той же час Підприємством, на думку Загону, не було надано жодних доказів, які підтверджують право власності позивача на будівлю котельні-бані за адресою: місто Сарни, вулиця Белгородська, 41, оскільки нерухоме майно за зазначеною адресою згідно наказу начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 28 вересня 2001 року № 351 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Сарненське автотранспортне підприємство 15640" правопопереднику Підприємства не передавалося. Також Загін вказував на те, що котельня, яка проектувалася на території пожежного депо на 6 автомашин, була побудована ще до моменту створення автопідприємства "Сарненське АТП-15640", що виключає можливість перебування даного майна у власності позивача.

Ухвалою суду від 10 січня 2018 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 30 січня 2018 року для розгляду вимог Підприємства за правилами ГПК України (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) у порядку загального позовного провадження.

До початку судового засідання, призначеного на 30 січня 2018 року, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь Підприємства на відзив (а.с. 151-153), в якій позивач зазначив, що право власності на спірну котельню не може підтверджуватися наданими Загоном доказами експлуатації професійною пожежною частиною № 5 у 1980 році цього приміщення, оскільки на той період котельня перебувала у власності держави, а не пожежної частини, у той час як позивач у встановленому законом порядку набув право власності на вказану будівлю у процесі приватизації державного майна.

Також до початку цього судового засідання через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 30 січня 2018 року № 10-07-0420 (а.с. 160), в яких останнє вказало, що відповідно до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22 липня 1998 року № 1450, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 28 вересня 2001 року № 98 ВАТ "Сарненське автотранспортне підприємство - 15640" було передано у власність нерухоме майно, зокрема, приміщення котельні, яке знаходиться у місті Сарни по вулиці Технічній, 2. Водночас вказаним наказом не було передбачення передання у власність ВАТ "Сарненське автотранспортне підприємство - 15640" приміщення котельні за адресою: місто Сарни, вулиця Белгородська, 41.

Ухвалою суду від 30 січня 2018 року розгляд справи у підготовчому судовому засіданні було продовжено на 30 днів - до 28 лютого 2018 року включно.

У той же час ухвалою суду від тієї ж дати розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 20 лютого 2018 року.

До початку судового засідання, призначеного на 20 лютого 2018 року, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення Загону на відповідь Підприємства на відзив від 19 лютого 2018 року (а.с. 190-192), в яких вказаний відповідач зазначив, що за державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у повному оперативному управлінні Головного Управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу та за позивачем у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано право власності на різні об'єкти нерухомості, розташовані за різними адресами, що, на думку Загону, свідчить про необґрунтованість вимог Підприємства.

Ухвалою суду від 20 лютого 2018 року підготовче провадження у справі № 918/797/17 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 28 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 28 лютого 2018 року розгляд справи відкладено на 3 квітня 2018 року.

У судовому засіданні 3 квітня 2018 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представники Загону у даному судовому засіданні проти задоволення вимог Підприємства заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позову заяву від 2 січня 2018 року № 01-2 та запереченнях від 19 лютого 2018 року.

Представник Сарненського районного відділу ГУ ДСУ НС у Рівненській області зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позову Підприємства.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області просив суд вирішити даний спір на власний розсуд.

Рада та Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками справи документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 1 лютого 1995 року № 41 "Про затвердження складу комісії з підготовки до приватизації "Сарненське АТП - 15640" (а.с. 161) затверджено комісію з підготовки до приватизації "Сарненське АТП - 15640" та доручено вказаній комісії надати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області для затвердження ряд документів.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 5 травня 1995 року № 273 (а.с. 162) затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу "Сарненське автотранспортне підприємство 15640" та статут Відкритого акціонерного товариства "Сарненське автотранспортне підприємство 15640".

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22 липня 1998 року № 1450 (чинного на момент проведення приватизації вищенаведеного державного підприємства та перетворення цього державного підприємства у відкрите акціонерне товариство) невід'ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства (про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство) в процесі приватизації є акт передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства (додаток № 1). На вимогу відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації (перетвореного з державного підприємства), або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритого акціонерного товариства, до набуття чинності цим Порядком, державний орган приватизації видає Перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству (додаток № 2).

Так, відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 28 вересня 2001 року № 351 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Сарненське автотранспортне підприємство 15640" (а.с. 166) Відкритому акціонерному товариству "Сарненське автотранспортне підприємство 15640" було передано у власність нерухоме майно згідно переліку, що додається до наведеного наказу.

Так, зі змісту зазначеного переліку, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 16-17), вбачається, що у власність Відкритого акціонерного товариства "Сарненське автотранспортне підприємство 15640" було передано, зокрема, котельню, розташовану за адресою: місто Сарни, вулиця Белгородська, 40, а також приміщення котельні, що знаходиться у даному населеному пункті по вулиці Технічній, 2.

Слід також зазначити, що рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Сарненське автотранспортне підприємство 15640" від 23 квітня 2013 року, оформленим протоколом наведених зборів № 1, вказана юридична особа змінила тип та найменування на Приватне акціонерне товариство "Сарненське автотранспортне підприємство 15640", що підтверджується, зокрема, відомостями, зазначеними у статуті Підприємств (а.с. 12).

Судом встановлено, що 15 червня 2017 року Підприємством було виготовлено технічний паспорт на приміщення котельні-бані, розташованої у місті Сарни по вулиці Технічній, 2 (а.с. 147-150).

У подальшому 29 червня 2017 року право власності позивача на вищенаведене приміщення котельні було у встановленому законом порядку зареєстроване за Підприємством, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 23).

У той же час, обґрунтовуючи свої вимоги, Підприємство посилалося на те, що при проведенні реєстрації права власності позивача на вищенаведену нерухомість останньому стало відомо, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказану котельню, проте вже за іншою адресою, а саме: місто Сарни, вулиця Белгородська, 41, було зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства з питань надзвичайних ситуацій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що листом від 11 квітня 2003 року № 124 (а.с. 39) 14 самостійна державна пожежна частина ВПБ в Рівненській області Держпожбезпеки МНС України звернулася до Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" з проханням виготовити технічну документацію та оформити право власності, зокрема, на котельню, що знаходиться у місті Сарни по вулиці Белгородській, 41.

На виконання вказаного прохання 28 серпня 2006 року Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" було виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок котельні-бані, що знаходиться у місті Сарни по вулиці Белгородській, 41, власником якого було зазначено Сарненський РВ ГУ МНС України (а.с. 90-93).

У зв'язку з вищенаведеними обставинами, рішенням виконавчого комітету Ради від 18 квітня 2007 року № 292 "Про оформлення права власності на будівлі, що знаходяться в м. Сарни" на підставі Закону України "Про власність" та пункту 6.1 Тимчасового положення "Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5, було вирішено оформити право загальнодержавної власності, зокрема, на будівлю котельні-бані по вулиці Белгородській, 41 у місті Сарни за Державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій в повному оперативному управлінні Головного управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділ (а.с. 19-20).

На підставі зазначеного рішення цього виконавчого органу місцевого самоврядування 10 травня 2007 року виконавчим комітетом Ради було видано відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 811528 (а.с. 21). Судом також встановлено, що вказане право власності було зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 23 травня 2007 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з даного реєстру (а.с. 22).

У зв'язку з викладеним суд також звертає увагу на те, що на підставі наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 23 серпня 2013 року № 568 припинено юридичну особу 14 державну пожежно-рятувальну частину Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Рівненській області, реорганізувавши шляхом приєднання до 5 державного пожежно-рятувального загону ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Рівненській області. Відтак, 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області визнано правонаступником майна, прав та обов'язків юридичної особи, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Підприємство посилалося на те, що воно є належним власником спірної котельні, оскільки отримало її у власність на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 28 вересня 2001 року № 351 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Сарненське автотранспортне підприємство 15640".

Проте, як було зазначено вище, рішенням виконавчого комітету Ради від 18 квітня 2007 року № 292 "Про оформлення права власності на будівлі, що знаходяться в м. Сарни" на підставі Закону України "Про власність" та пункту 6.1 Тимчасового положення "Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5, було вирішено оформити право загальнодержавної власності, зокрема, на будівлю котельні-бані по вулиці Белгородській, 41 у місті Сарни за Державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій в повному оперативному управлінні Головного управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу.

Зі змісту наведеного акту вбачається, що рішення про оформлення вищенаведеного права власності та видачу відповідного свідоцтва про право загальнодержавної власності було прийнято виконавчим комітетом Ради на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 7 лютого 2003 року № 35/106 про передачу департаменту пожежної безпеки, як урядовий орган державного управління, акту погодження передачі майна в Рівненській області від МВС до МНС від 10 лютого 2003 року, Указу Президента України про заходи щодо державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій від 27 січня 2003 року № 47/2003, наказу Управління внутрішніх справ від 10 лютого 2003 року № 18/55, Положення про Сарненський районний відділ МНС головного управління МНС України в Рівненській області, погодженого Головою Сарненської райдержадміністрації від 17 березня 2003 року та довідки про балансову вартість від 22 вересня 2006 року № 758.

Водночас згідно пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5 (зі змінами та доповненнями), чинного на час прийняття оскаржуваного рішення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію; власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку; членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески; юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками; фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) підприємства, об'єднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об'єднання, організації, що ліквідовується; фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (власників) отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання-передавання; інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об'єкта (частини) інвестору; реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна з представленням рішень комісій з реабілітації про повернення цього майна; у разі виділення окремого будинку зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель); фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об'єкта; фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені із житлових у нежитлові і навпаки, при наданні рішення відповідного органу; фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

У той же час у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про подання Раді установлених законодавством документів, які підтверджують право власності держави Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій в повному оперативному управлінні Головного управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу на спірний об'єкт нерухомого майна - котельню-баню.

Так, право власності у даному випадку не може виникати на підставі актів державних органів, таких як наказ Міністерства внутрішніх справ України, акту погодження передачі майна в Рівненській області від МВС до МНС, Указу Президента України про заходи щодо державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій від 27 січня 2003 року № 47/2003, наказу Управління внутрішніх справ від 10 лютого 2003 року № 18/55, а також Положення про Сарненський районний відділ МНС головного управління МНС України в Рівненській області, погодженого Головою Сарненської райдержадміністрації від 17 березня 2003 року.

У той же час право власності також не може підтверджуватися і довідкою про балансову вартість майна, оскільки перебування майна на балансі юридичної особи не свідчить про наявність у такої особи права власності на це майно.

При дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що приміщення котельні, що знаходиться у місті Сарни по вулиці Технічній, 2, яке було у встановленому законом порядку передано у власність правопопередника позивача на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 28 вересня 2001 року № 351 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Сарненське автотранспортне підприємство 15640" та право власності на яке 29 червня 2017 року було зареєстровано за Підприємством, а також приміщення котельні-бані, розташованої у місті Сарни по вулиці Белгородській, 41, право власності на яке було оформлено оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Ради з видачею відповідного свідоцтва про право власності, а також зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є одним і тим же об'єктом нерухомості.

Так, зі змісту виготовленого на замовлення Підприємства 15 червня 2017 року технічного паспорту на приміщення котельні-бані, розташованої у місті Сарни по вулиці Технічній, 2, та виготовленого на замовлення 14 самостійної державної пожежної частини ВПБ в Рівненській області Держпожбезпеки МНС України 28 серпня 2006 року технічного паспорту на виробничий будинок котельні-бані, що знаходиться у місті Сарни по вулиці Белгородській, 41, власником якого було зазначено Сарненський РВ ГУ МНС України, а також експлікацій до наведених технічних паспортів, вбачається, що наведені об'єкти мають однакову загальну площу розміром 196,4 м 2 , у тому числі, зокрема, котельня - 96 м 2 , парилка - 6,5 м 2 , басейн - 31,3 м 2 , душові - 7,0 м 2 , кімната відпочинку - 10,2 м 2 , коридор - 3,4 м 2 . Крім того, наведені об'єкти мають ідентичні поповерхові плани. Суд також зазначає, що ідентичність наведених об'єктів підтверджується й іншими зібраними у матеріалах справи доказами, зокрема, картографічними матеріалами та фотознімками.

Суд констатує, що подвійна реєстрація права власності на один і той же об'єкт нерухомого майна за різними поштовими адресами спричинена невизначеністю з конкретною адресою цього майна на час проведення зазначених реєстраційних дій у зв'язку з щільною географічною наближеністю наведених поштових адрес.

Судом також враховано наказ директора Сарненського АТП-15640 від 5 липня 1995 року № 77 (а.с. 157), згідно якого розташування автопідприємства на двох територіях по вулицях Белгородській та Технічній визнано недоцільним та вирішено перевести зазначене підприємство на територію по вулиці Белгородській.

У той же час суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази знаходження на території підприємств сторін, зокрема, з тильної сторони будівлі пожежного депо за огорожею парку вантажних автомобілів у дворі Загону, двох ідентичних приміщень котелень, враховуючи прилеглість вулиць Белгородської та Технічної, зокрема об'єктів за адресами: місто Сарни, вулиця Белгородська, 41 та місто Сарни, вулиця Технічна, 2.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що спірним рішенням виконавчого комітету Ради від 18 квітня 2007 року № 292 "Про оформлення права власності на будівлі, що знаходяться в м. Сарни" було вирішено оформити право загальнодержавної власності, зокрема, на будівлю котельні-бані по вулиці Белгородській, 41 у місті Сарни за Державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій в повному оперативному управлінні Головного управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу на об'єкт нерухомого майна, який на час прийняття даного рішення вже перебував у власності позивача на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 28 вересня 2001 року № 351 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Сарненське автотранспортне підприємство 15640".

У той же час слід зазначити, що подвійна реєстрація державними реєстраторами права власності на один і той же об'єкт нерухомого майна під різними реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна та різними адресами була здійснена не внаслідок неналежного виконання обов'язків державним реєстратором, а у зв'язку з наданням відповідними заявниками для державної реєстрації документів із зазначенням різних поштових адрес одного і того ж об'єкту нерухомого майна, що в подальшому унеможливило встановлення за результатами пошуку в базі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявних відомостей про проведену державну реєстрацію прав.

Викладені у відзиві Загону заперечення проти вимог Підприємства щодо того, що котельня, яка проектувалася на території пожежного депо на 6 автомашин, була побудована ще до моменту створення автопідприємства "Сарненське АТП-15640", що виключає можливість перебування даного майна у власності позивача, не беруться судом до уваги з огляду на те, що спірна котельня з моменту її будівництва перебувала у власності держави, а не пожежної частини, у той час як позивач у встановленому законом порядку набув право власності на вказану будівлю у процесі приватизації державного майна.

Посилання Загону на погодження представником позивача, як суміжним землекористувачем, технічної документації по наданню земельної ділянки в постійне користування СДПЧ-14, також не береться судом до уваги, оскільки вказані дії не свідчать про визнання Підприємством права власності будь-якої іншої особи на спірне приміщення котельні. Також не приймаються судом і посилання Загону на відповідні накази про призначення відповідальних осіб за дотримання правил експлуатації котлів (кочегарів) по котельні та про прийняття осіб на роботу в котельню кочегарами, оскільки такі документи також не визначають та не підтверджують правового режиму спірного майна. Слід також зазначити, що позивачем було надано суду аналогічні за змістом накази начальника Підприємства про прийняття на роботу кочегарів.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Акт ненормативного характеру (індивідуальний акт) породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

При цьому, господарським судом враховано позицію Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510ц15, в якій зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування, яке має ознаки ненормативного акту та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання такого рішення незаконним розглядаються в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку, вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема і права власності), що виникло в результаті та після реалізації рішення органу місцевого самоврядування.

Оскільки вимога про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Ради в частині оформлення загальнодержавної власності на будівлю котельні-бані за адресою: м. Сарни, вул. Белгородська, 41 за державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у повному оперативному управлінні Головного Управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу подана Підприємством в поєднанні з вимогою, зокрема, про визнання недійсними свідоцтва про право власності, господарський суд дійшов висновку про правильність обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Застосовуючи відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конституційний суд України рішенням у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 квітня 2004 року № 18-рп/2004 вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, пункт 31).

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 41 Основного Закону ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частина 1 статті 321 ЦК України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 вищенаведеної статті).

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Приписами статті 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, враховуючи встановлені господарським судом обставини недотримання виконавчим комітетом Ради вимог чинного законодавства при прийнятті оспорюваного рішення, вимога Підприємства про визнання цього рішення в частині оформлення загальнодержавної власності на будівлю котельні-бані за адресою: м. Сарни, вул. Белгородська, 41 за державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у повному оперативному управлінні Головного Управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу незаконним є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Також у своєму позові Підприємство просило суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 811528, видане 10 травня 2007 року виконавчим комітетом Ради на підставі вищенаведеного рішення.

Так, свідоцтво про право власності на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, що підтверджує юридичний факт виникнення права власності на нерухоме майно.

Відтак, у даних спірних правовідносинах свідоцтво, як правовстановлюючий документ, суперечить вимогам актів цивільного законодавства України в тій же частині, що й рішення, на підставі якого воно видане.

Із урахуванням правової позиції, висловленої у листі Верховного Суду України "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України" від 1 квітня 2014 року, питання про недійсність (незаконність) свідоцтв про право власності на майно, актів про право власності на землю, інших документів, виданих суб'єктами владних повноважень, може вирішуватися із застосуванням способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України, якщо це призводить до порушення, оспорення або невизнання цивільного права чи інтересу.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Така ж правова позиція викладена і в роз'ясненнях Президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з наступними змінами та доповненнями).

Відтак, визнання спірного свідоцтва, яке суперечить вимогам діючого законодавства України, недійсним, найбільш відповідає змісту порушення і характеру порушеного права власності держави на відповідне майно, оскільки такий документ не є правовим актом і не може бути скасований.

На підставі викладеного, вимога Підприємства про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 811528, як правовстановлюючого документу, виданого 10 травня 2007 року виконавчим комітетом Ради, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, Підприємство також просило суд скасувати державну реєстрацію права власності держави Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у повному оперативному управлінні Головного Управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу на будівлю котельні-бані за адресою: м. Сарни, вул. Белгородська, 41.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " (в редакції станом на момент видачі спірного свідоцтва) державний реєстратор прав у межах своїх повноважень: здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації; видає свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухомість та містить кадастровий номер. Свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухоме майно, видається за підписом державного реєстратора прав, який прийняв рішення про реєстрацію.

За положеннями пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на час розгляду справи) суб'єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації та акредитовані суб'єкти.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на час розгляду справи) У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин, а також враховуючи визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ради від 18 квітня 2007 року № 292 "Про оформлення права власності на будівлі, що знаходяться в м. Сарни" в частині оформлення загальнодержавної власності на будівлю котельні-бані за адресою: м. Сарни, вул. Белгородська, 41 за державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у повному оперативному управлінні Головного Управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу, а також визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 811528, видане 10 травня 2007 року виконавчим комітетом Ради, похідні позовні вимоги Підприємства щодо скасування державної реєстрації права власності держави Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у повному оперативному управлінні Головного Управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу на будівлю котельні-бані за адресою: м. Сарни, вул. Белгородська, 41, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, даний позов підлягає задоволенню.

За пунктом статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки сторони у даній справі не заявляли про застосування позовної давності до пред'явлених Підприємством вимог, то позовна давність у даній справі судом не застосовується.

Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмір. (частина 1 вищезазначеної статті).

Суд зазначає, що з огляду на наведені законодавчі приписи у 2017 році розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становив 1 600 грн. 00 коп.

Зі сформульованої позивачем прохальної частини поданої ним позовної заяви вбачається, що останній просив суд задовольнити три його позовні вимоги немайнового характеру, а саме: визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ради від 18 квітня 2007 року № 292 "Про оформлення права власності на будівлі, що знаходяться в м. Сарни" в частині оформлення загальнодержавної власності на будівлю котельні-бані за адресою: м. Сарни, вул. Белгородська, 41 за державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у повному оперативному управлінні Головного Управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу, скасувати державну реєстрацію цього права власності на вказану будівлю, а також визнати недійсним відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 811528, видане 10 травня 2007 року виконавчим комітетом Ради.

У той же час суд зазначає, що за частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру

Відтак, якщо у позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Отже, Підприємство мало сплатити за подання до Господарського суду Рівненської області даної позовної заяви, яка містить у собі три вимоги немайнового характеру, 4 800 грн. 00 коп. судового збору.

Проте з доданого до позовної заяви платіжного доручення від 22 листопада 2017 року № 409 (а.с. 10) вбачається, що позивач перерахував до Державного бюджету України грошові кошти у розмірі лише 1 600 грн. 00 коп., оплативши таким чином тільки частину суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання даного позову до суду.

Оскільки факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення належної суми судового збору за результатами вирішення цього спору з урахуванням приписів статті 129 ГПК України.

Аналогічна правова позиція щодо можливості стягнення недоплаченої суми судового збору за результатами вирішення спору викладена у пункті 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Зважаючи на факт встановлення судом недоплати позивачем судового збору у процесі розгляду справи, а також враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд на підставі вищезазначених приписів дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачів в доход Державного бюджету України судового збору в загальному розмірі 3 200 грн. 00 коп., а також відшкодування Підприємству за рахунок відповідачів 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради від 18 квітня 2007 року № 292 "Про оформлення права власності на будівлі, що знаходяться в м. Сарни" в частині оформлення загальнодержавної власності на будівлю котельні-бані за адресою: м. Сарни, вул. Белгородська, 41 за державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у повному оперативному управлінні Головного Управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 811528, видане 10 травня 2007 року виконавчим комітетом Сарненської міської ради.

Скасувати державну реєстрацію права власності держави Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у повному оперативному управлінні Головного Управління МНС України в Рівненській області Сарненського районного відділу на будівлю котельні-бані за адресою: м. Сарни, вул. Белгородська, 41, проведену згідно рішення про реєстрацію права власності від 23 травня 2007 року, номер запису: 146-1288.

Стягнути з Сарненської міської ради (34500, Рівненська область, Сарненський район, місто Сарни, вулиця Широка, будинок 31, ідентифікаційний код: 04057770) на користь Приватного акціонерного товариства "Сарненське автотранспортне підприємство 15640" (34500, Рівненська обл., Сарненський район, місто Сарни, вулиця Белгородська, будинок 40, ідентифікаційний код: 03118423) 800 (вісімсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з 5-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (34503, Рівненська область, Сарненський район, місто Сарни, вулиця Белгородська, будинок 41, ідентифікаційний код: 38791081) на користь Приватного акціонерного товариства "Сарненське автотранспортне підприємство 15640" (34500, Рівненська обл., Сарненський район, місто Сарни, вулиця Белгородська, будинок 40, ідентифікаційний код: 03118423) 800 (вісімсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Сарненської міської ради (34500, Рівненська область, Сарненський район, місто Сарни, вулиця Широка, будинок 31, ідентифікаційний код: 04057770) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Стягнути з 5-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (34503, Рівненська область, Сарненський район, місто Сарни, вулиця Белгородська, будинок 41, ідентифікаційний код: 38791081) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "05" квітня 2018 року

Суддя Церковна Н.Ф.