Ухвала

від 05.04.2018 по справі 923/1846/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

                    05 квітня 2018 року, м.Херсон, справа № 923/1846/15

Суддя Господарського суду Херсонської області Закурін М. К., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» про заміну стягувача його правонаступником та матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд"

про стягнення заборгованості в сумі 176343,03 грн за договором фінансового лізингу,

без участі представників сторін,

в с т а н о в и в:

29.03.2018 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» про заміну сторони, а саме стягувача за виконавчим провадженням (позивача у справі), його правонаступником. Безпосередньо правонаступництво заявником пов'язується з укладеним договором про відступлення права вимоги № 1 від 17.03.2017.

Вирішуючи питання прийняття до розгляду цієї заяви, суд зазначає, що положеннями статті 334 Господарського процесуального кодексу України врегульовано порядок заміни сторони виконавчого провадження, а саме шляхом подачі відповідної заяви та її розгляд судом.

При цьому в статті не урегульовано питання можливості повернення заяви або відмови у її прийнятті з певних підстав, а тому суд, виходячи із загальних принципів судочинства, в тому числі верховенства права, названого в пункті 1 частини 3 статті 2 того ж Кодексу, вважає за можливе застосування аналогії закону, а саме положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, за якими суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зокрема, з тексту заяви слідує, що необхідність заміни стягувача правонаступником ґрунтується на укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" договорі про відступлення права вимоги № 1 від 17.03.2017, за яким стягувач відступив заявнику право вимоги за договором фінансового лізингу № 2647/03/14-Р від 07.03.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд".

Водночас, суд констатує, що заявник вже звертався до суду з аналогічною заявою, мотивуючи необхідність правонаступництва названим договором про відступлення права вимоги № 1 від 17.03.2017, а саме така заява була ним подана 11.05.2017. За результатами розгляду заяви судом ухвалою від 11.07.2017 заявнику відмовлено у її задоволенні.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви суд встановив, що рішенням суду у даній справі від 10.12.2015 розглянуто вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд" про стягнення 176343,03 грн, які ґрунтувалися на невиконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу № 2647/03/14-Р від 07.03.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд", у зв'язку з чим стягнуто з ТОВ “Дніпробуд” на користь ТОВ "Український лізинговий фонд" 124330,63 грн основного боргу, 8841,01 грн інфляційних, 1286,26 грн річних, 23838,98 грн пені, 18046,15 грн штрафу та 2645,15 грн витрат по сплаті судового збору. Після набрання рішенням законної сили 28.12.2015 позивачу виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення суду.

Поряд з цим, 17.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» укладено Договір № 1 відступлення прав вимоги (цесії), за умовами якого ТОВ "Український лізинговий фонд" відступає Новому кредиторові права вимоги за діючими договорами фінансового лізингу, перелік яких передбачений додатком № 1 до договору. Зокрема, відповідно до Витягу з додатку № 1 зазначено договір фінансового лізингу № 2647/03/14-Р від 07.03.2014 та безпосередньо розмір прав вимоги, а саме: 19613,08 грн «тіла по графіку», 164222,96 грн «прострочка тіло», 156173,67 грн «прострочка комісія».

Суд також встановив, що за наслідками укладеного договору про відступлення прав вимоги до набувача прав не передавалися права по стягненню 2645,15 грн компенсації по сплаті судового збору, які були стягнуті за судовими рішеннями на користь позивача, у зв'язку з чим ні статтею 25, ані статтею 121-4 ГПК України не передбачено правонаступництво частини прав стягувача, а тому в межах справи не може існувати два стягувача, один з яких не приймав участі у справі на стадії її судового розгляду та не був, фактично, позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про існування судового рішення між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому повторне звернення з цього приводу та безпосередній розгляд такої заяви при існуванні судового рішення, яке набрало законної сили, порушувало б загальні принципи судочинства, в тому числі верховенства права в контексті правової визначеності, тобто неможливості скасування остаточного судового рішення.

За таких обставин, заява про правонаступництво не підлягає повторному прийняттю до розгляду з тих самих підстав, а тому у її прийнятті слід відмовити із застосуванням положень пункту 2 частини 1 статті 175 та статті 334 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 175, 334 ГПК України,

у х в а л и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» у прийнятті до розгляду заяви про заміну стягувача його правонаступником, яка подана повторно.

                               Суддя М.К. Закурін