Постанова

від 27.03.2018 по справі 910/19612/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2018 р. Справа№ 910/19612/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Голубчик І.В., дов. б/н;

від відповідача - Кривошея Д.А., дов. № 220/55-д від 22.01.18 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 р.

у справі № 910/19612/17 (суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "Скайс"

до Міністерства оборони України

про стягнення 223 756, 80 грн. та внесення змін до договору,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року до господарського суду м. Києва звернулось приватне виробничо-комерційне підприємство "Скайс" з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 223 756,80 грн. та внесення змін до договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2017 р. у справі № 910/19612/17 позовні вимоги приватного виробничо-комерційного підприємства "Скайс" задоволено частково: стягнуто з Міністерства оборони України на користь приватного виробничо-комерційного підприємства "Скайс" 223 756 грн. 80 коп.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач вчинив всі залежні від нього дії для виконання зобов'язання у встановлений договором термін. Разом з тим, прострочення поставки першої партії товару у кількості 800 пар відбулося у зв'язку з проведенням випробувань зразків матеріалів та товару, що здійснювалися третіми особами. При цьому, строки проведення випробувань не залежали від волі позивача та перебували поза межами сфери його впливу, відтак позивач не мав змоги вплинути на тривалість строків проведення випробувань.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017р. у справі № 910/19612/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог про стягнення 223 756,80 грн. відмовити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не досліджено, що позивачем умови договору щодо постачання продукції у встановлений строк та у кількості не виконано, тому у даному випадку банк був зобов'язаний сплатити Міністерству оборони України суму банківської гарантії як забезпечення виконання умов договору; при винесенні рішення судом першої інстанції взагалі не взято до уваги, що продукція у встановлений термін та у визначеній кількості Міністерству оборони України не поставлена.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/19612/17 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 р. розгляд справи призначено на 06.03.2018 р.

23.02.2018 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 р. оголошено перерву у судовому засіданні до 27.03.2018 р.

В судовому засіданні 27.03.2018 р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні 27.03.2018 р. представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як підтверджується матеріалами справи, 13.07.2017 року відповідно до рішення тендерного комітету, оформленого протоколом № 75/345/6 від 06.07.2017 р., між приватним виробничо-комерційним підприємством "Скайс" (постачальник) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено договір № 286/3/17/206 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), (договір).(а.с. 14).

Згідно з п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставити відповідачу допоміжне екіпірування (3582) (лот 3. Допоміжне екіпірування 35820000-8 (Наколінники тактичні бойові, вид 2), а відповідач забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у договорі.

За змістом п. 1.2. вищевказаного договору сторони обумовили, що кількість товару, що має бути поставлений позивачем: 12 800 пар (термін поставки 800 пар - до 28.07.2017 р., 12 000 пар - до 30.09.2017 р.).

Строк дії договору передбачено п. 11.1 - договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до п. 12.1. договору постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5 % від суми договору (банківська гарантія від 13.07.2017 р. № 60717/6005, видана ПАТ КБ Приватбанк на суму 223 756,80 грн.)

Пунктом 12.5. договору встановлено, що зміни і доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які будуть додаватися до тексту договору, як невід'ємні його частини.

Належне виконання позивачем зобов'язань за договором було забезпечене гарантією виконання ПАТ "КБ "Приватбанк" № G0717/6005 від 13.07.2017 р. на суму 223 756,80 грн. (а.с. 19), згідно з якою банк безвідклично та безумовно зобов'язався виплатити відповідачу будь-яку суму, що не перевищує гарантовану суму, протягом десяти банківських днів після отримання від замовника (відповідача) письмової вимоги з посиланням на цю гарантію та на невиконання (неналежне виконання) постачальником (позивачем) за договором, та підписами уповноважених осіб.

Позивач здійснив поставку частини обумовленого договором допоміжного екіпірування у кількості 1150 пар 21.08.2017 р., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000146 від 21.08.2017 р. (а.с. 34), та допоміжного екіпірування у кількості 11650 пар 27.09.2017р., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000164 від 27.09.2017р. (а.с. 37), тобто першої партії товару з пропуском строку визначеним та погодженим сторонами відповідно до додатку 1 до договору від 13.07.2017 року № 286/3/17/206 (а.с. 18).

Звертаючись з позовними вимогами про внесення змін до п.1.2 договору поставки в частині зміни строків (термінів) постачання товару в кількості 800 пар наколінників тактичних бойових з 28.07.2017 року до 30.08.2017 року та стягнення з відповідача на користь ПВКП Скайс суми грошового забезпечення з постачання товару в розмірі 223 756, 80 грн., позивач посилався на неможливість виконання зобов'язань за договором в частині поставки товару у строк до 28.07.2017 р. (включно), у зв'язку із порушенням технічних умов договору, які виникли поза волею позивача у зв'язку із настанням істотної зміни обставин, вважає, має право на внесення змін в договір, в частині продовження строку виконання зобов'язання та повернення сплаченого грошового зобов'язання за постачання товару у сумі 223 756,80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач вчинив всі залежні від нього дії для своєчасного виконання зобов'язання у встановлений договором термін. Разом з тим, прострочення поставки першої партії товару у кількості 800 пар відбулося у зв'язку з проведенням випробувань зразків матеріалів та товару, що здійснювалися третіми особами. При цьому, строки проведення випробувань не залежали від волі позивача та перебували поза межами сфери його впливу, відтак позивач не мав змоги вплинути на тривалість строків проведення випробувань. Також, зазначив, що прострочення поставки першої партії товару відбулось не з вини позивача, відтак у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача відповідальності за порушення строків поставки та задоволення вимог за рахунок гарантії.

Проте, колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 цього Кодексу визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України також передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 652 цього Кодексу у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Позивач, підписуючи договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/17/206 від 13.07.2017 року, усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є 28.07.2017 р. (включно) щодо відвантаження 800 пар товару та 30.09.2017 р. (включно) щодо відвантаження 12 000 пар товару, а отже відповідно повинен був розумно оцінити вказану обставину.

Матеріали справи не містять зауважень, письмових пропозицій, протоколу розбіжностей до договору поставки від 13.07.2017 за № 286/3/17/206, щодо кінцевих дат постачання товару партіями, тобто позивач, підписавши спірний договір поставки, погодив всі істотні умови договору.

Крім цього, як зазначено вище, істотною буде вважатися лише та зміна обставин, за якої сторони, якщо б могли її передбачити, не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Отже зважаючи на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач, укладаючи договір поставки був належним чином проінформований про його умови, в тому числі щодо строку поставки першої партії товару, котрий передбачений додатком 1(800 пар до 28.07.2017 року) до зазначеного договору, при цьому заперечень стосовно строків поставки не заявляв та як наслідок погодився з істотними умовами договору, в тому числі щодо строків поставки товару.

Також, колегія суддів зазначає, що особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Пунктом 20 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.5 ст.1 "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" відбір учасників для проведення переговорної процедури закупівлі (далі - відбір) - процес визначення учасника переговорів шляхом проведення електронного аукціону.

Частиною 5 статті 3 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" визначено, що одночасно з розміщенням оголошення про проведення відбору замовник також оприлюднює проект договору про закупівлю.

Отже, приписи вищезазначених законів встановлюють особливості, процедури, строки та інші умови, додержання яких є необхідністю для укладання договорів за державним замовленням. Тобто, встановлюють всі обставини та дії, які передують укладанню зазначених вище договорів.

Також, частиною 1 статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в тендерній документації вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції. У разі якщо надання забезпечення тендерної пропозиції вимагається замовником, в тендерній документації повинні бути зазначені умови його надання, зокрема вид, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції. Розмір забезпечення тендерної пропозиції у грошовому виразі не може перевищувати 0,5 відсотка очікуваної вартості закупівлі у разі проведення торгів на закупівлю робіт та 3 відсотки - у разі проведення торгів на закупівлю товарів чи послуг на умовах, визначених тендерною документацією.

Виконання зобов'язань приватного виробничо-комерційного підприємства "Скайс" було забезпечено відповідною гарантією виконання № G0717/6005 (а.с. 19).

За змістом якої передбачено, що ПАТ КБ Пприватбанк зобов'язується виплати замовнику суму, що не перевищує 223 756, 80 грн. у випадку невиконання (неналежного виконання постачальником обов'язків відповідно до умов договору ( щодо якості, кількості, строків).

Таким чином, з моменту внесення гарантії позивач погодився з фактом встановлення строку початку виконання замовлення, а тому в повній мірі прийняв ризик можливості невиконання зобов'язання у встановлений договором строк.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Разом з тим, пунктом 9.5 договору поставки передбачено, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язання (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе лише у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінились на стільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Відповідно до пункту 9.6. договору сторони погодили, що доказом істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання свої обов'язків за договором є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Позивачем до суду першої інстанції, в якості доказу істотної зміни обставин, було надано експертний висновок Черкаської регіональної торгово-промислової палати № В-650/01 від 27.07.2017 р., в якому зазначено, що вина ПВКП Скайс у недотриманні строків постачання товару не вбачається, а порушення строку поставки має місце наслідком істотної зміни обставин, якими сторони керувалися в процесі погодження умов договору і його укладення та впливають на можливість виконання обов'язків постачальником, а тому є обґрунтовані підстави для висновку щодо перегляду сторонами умов договору в частині перенесення строків поставки товару.

Як вбачається із матеріалів справи, строком виконання позивачем своїх зобов'язань за договором є 28.07.2017 р. (включно) щодо відвантаження 800 пар товару та 30.09.2017 р. (включно) щодо відвантаження 12 000 пар товару. Проте, позивач звернувся до Черкаської регіональної торгово-промислова палати з запитом лише 24.07.2017 р., тобто за 4 дня до закінчення строку виконання зобов'язань за договором з поставки 800 пар допоміжного екіпірування.

Вказаний висновок було винесено 27.07.2017 р., за день до спливу строку виконання зобов'язань за договором з поставки 800 пар допоміжного екіпірування.

Докази надсилання вищевказаного висновку Торгово-промислової палати відповідачу відсутні. Таким чином, позивач не повідомляв Міністерство оброни України, щодо неможливості виконання поставки першої партії товару в кількості 800 штук до 28.07.2017 року та з питанням щодо продовження строку поставки товару першої партії не звертався.

Посилання апелянта на обставини неможливості поставки товар у строк, а саме те, що після отримання зразків матеріалів лабораторні випробування матеріалів фактично були завершені 14.08.2017 р., оцінується судом критично, оскільки відповідно до п. 2.1. договору постачальник зобов'язувався в термін не пізніше ніж за 15 календарних днів до строку поставки першої партії товару надати Головному управлінню розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ для затвердження робочих зразків товар у кількості 2 одиниці з комплексом супроводжуючих документів.

Матеріали справи не містять доказів надання позивачем Головному управлінню розвиту та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ для затвердження робочих зразків товар у кількості 2 одиниці з комплексом супроводжуючих документів впродовж 15 календарних днів до строку поставки першої партії товару.

Згідно з п. 3.1 договору товар поставляється згідно з нормативною документацією на предмет постачання. Якість товару, маркування, тара та упаковка повинні відповідати вимогам ТУ У 22.2-00034022-094:2015 зі сповіщенням про зміни № 1, а також затвердженому робочому зразку. Для своєчасної організації контролю якості постачальник письмово повідомляє за 10 діб до початку виробництва товару представника замовника про місце, де виготовляється товар, та забезпечує представникам замовника можливість перевірки проведення підприємством вхідного контролю сировини та матеріалів, виробництва та остаточного приймання товару за якістю та кількістю.

Водночас, згідно з пунктом 3.5 договору передбачено, що представник замовника здійснює контроль якості товару на всіх стадіях його виробництва та поставок відповідно до нормативних документів та технічної документації. Проводить вибіркову перевірку виробів, а також здійснює відбір (зі складанням відповідного акта) та передачу зразків, комплектуючих в орган з оцінки відповідності (акредитовані Національним агентством з акредитації спеціалізовані установи, надалі - НААУ) в кількості та за параметрами, визначеними нормативними документами на вказаний у Договорі асортимент товару для проведення випробувань та отримання висновку про відповідність (протоколу випробування) згідно з вимогами нормативних документів на визначений асортимент товару.

Згідно з Актом № 1 від 19.07.2017 р. було відібрано зразки для направлення до випробувальної лабораторії ДП "ЧЕРКАСИСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ". Згідно з Актами № 2 від 19.07.2017 р. та № 3 від 20.07.2017 р. було відібрано зразки для направлення до ДП "Львівський науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації".

З Акту № 3 від 20.07.2017 року вбачається, що представником відповідача були відібрані зразки у кількості 15 одиниць наколінників тактичних бойових, тобто готових виробів, поставка яких передбачена договором, з метою перевірки визначених в Акті № 3 характеристик таких виробів.

Проте, колегія суддів приходить до висновку про те, що перевірка якості товару, яка передбачена п. 3.1, 3.5 договору, не впливає на загальний строк поставки товару, визначений п. 1.2. договору поставки.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Також, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір з строком до 28.07.2017 р. щодо поставки першої партії товару, позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з поставки товару та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.

Крім того, колегія суддів вважає, що внесення змін у договір в частині строків поставки товару вже після того, як вони закінчилися, є необґрунтованим.

Як вже зазначалось вище, згідно з вимогами ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди, щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

В той же час, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимога позивача про внесення змін до п. 1.2. договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/17/206 від 13.07.2017 року, що укладений між позивачем та відповідачем, в частині зміни строку (термінів) постачання товару у кількості 800 пар наколінників тактичних бойових з 28.07.2017 р. до 30.08.2017 р. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 223 756,80 грн., сплачених як виплата за банківською гарантією, наданою ПАТ КБ Приватбанк , колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 12.2 договору передбачено, що підставою для повернення забезпечення виконання договору є виконання постачальником всіх умов договору у повному обсязі стосовно асортименту, якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно з положеннями цього договору.

Поряд з цим, згідно з п. 12.4 договору, замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо постачальник не виконав умови договору стосовно якості та строків.

Замовник залишає за собою право повернення забезпечення виконання договору у разі порушення строків (термінів) постачання товару за умови належного обґрунтування порушення з технічних причин (п. 12.3 договору).

Як вже було встановлено вище, що виконання позивачем зобов'язань з поставки було забезпечене гарантією виконання № G0717/6005 від 13.07.2017 р. на суму, що не перевищує 223 756,80 грн., яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

За змістом ст.ст. 560, 563 Цивільного кодексу України гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником та зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

При цьому, відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Згідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до гарантії виконання № G0717/6005 від 13.07.2017 р. ПАТ "КБ "Приватбанк" зобов'язується виплатити замовнику суму, що не перевищує 223 756,80 грн. у випадку невиконання (неналежного виконання) постачальником обов'язків відповідно до умов договору поставки (щодо якості, кількості, строків).

Як встановлено судом, відповідач звернувся до публічного акціонерного товариства КБ Приватбанк з вимогою № 286/8/5541 від 19.09.2017 р. щодо перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 223 756,80 грн. на підставі гарантії № G0717/6005 від 13.07.2017 р. у зв'язку з порушенням позивачем умов виконання зобов'язання за договором щодо строків поставки.

Як вбачається з листа ПАТ КБ Приватбанк № Е.35.0.0.0/4-295 від 09.10.2017 р. підставою для подачі вимоги Беніфіціаром стало порушення з боку позивача умов договору про поставку в частині постачання першого періоду допоміжного екіпірування, а саме поставка відбулася із запізненням на 23 дні, у зв'язку з чим ПАТ КБ Приватбанк 09.10.2017 р. перерахував суму в розмірі 223 756,80 на рахунок Бенефіціара.

Як вже було встановлено колегією суддів, та вбачається з матеріалів справи, позивач допустив порушення зобов'язання в частині своєчасного здійснення поставки товару, відтак, з огляду на наведені приписи чинного законодавства та умови укладених сторонами правочинів, задоволення гарантом - ПАТ КБ Приватбанк вимог бенефіціара - Міністерства оборони України є правомірним, а тому відповідні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів і розмірі 223 756,80 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, колегія суддів зазначає, що доказів того, що кошти, які були сплачені гарантом ПАТ КБ Приватбанк у зв'язку з невиконанням зобов'язання постачальником ПВКП Скайс , щодо своєчасної поставки товару в розмірі 223 756, 80 грн., були сплачені позивачем гаранту, суду надано не було.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 р. підлягає частковому скасуванню

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 року у справі № 910/19612/17 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 року у справі № 910/19612/17 скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Міністерства оборони України на користь приватного виробничо-комерційного підприємства "Скайс" 223 756 грн. 80 коп. суми боргу та в цій частині прийняте нове рішення, яким у задоволені позовних вимог приватного виробничо-комерційного підприємства "Скайс" про стягнення з Міністерства оборони України 223 756 грн. 80 коп. суми боргу, відмовити повністю.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 року у справі № 910/19612/17 залишити без змін.

Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства "Скайс" (18008, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Луценка, будинок 8, код ЄДРПОУ 22807708) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; код: 00034022) 5034,53 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/19612/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 04.04.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко