Постанова

від 03.04.2018 по справі 826/11629/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11629/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 вересня 2014 року № 0000331501.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2017 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю Гран Терра (код ЄДРПОУ 35235046) від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2014 року, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року.

Результати перевірки оформлено актом від 04 вересня 2014 року №4770/26-56-15-01-15/35235046, згідно висновків якого податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.201 ст. 201, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства доходів і зборів України Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість - ТОВ Гран Терра завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року на 772 897 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2014 року на 4 596 368 грн.

На підставі висновків акту перевірки Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві винесла податкове повідомлення-рішення №0000331501 від 16 вересня 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 369 265 грн.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для висновку про те, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з такими висновками з огляду на таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2014 року № 0000331501 базується на висновках відповідача, викладених в Акті, зокрема, відповідач посилається на наявні згідно з АС Податковий блок розбіжності між Позивачем та ФГ БОНА ДЕА (станом на дату підписання Акту змінено назву на ФГ МК СТЕП ) (код 36153698), ФГ Яковина (код 23621839) та ТОВ Вітязь С (код 38269434) по податковим накладним з придбання соняшнику, включеним до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ; неможливість проведення зустрічної звірки з даними контрагентами; неможливість підтвердити факт реального здійснення господарських операцій даних контрагентів з позивачем; недійсність правочинів з даними контрагентами.

Так, у перевіряємий відповідачем період позивач - ТОВ Гран Терра мав господарські відносини з ФГ БОНА ДЕА (станом на дату підписання Акту змінено назву на ФГ МК СТЕП ) (код ЄДРПОУ 36153698), ФГ Яковина (код ЄДРПОУ 23621839) та ТОВ Вітязь С (код ЄДРПОУ 38269434).

Суми ПДВ, сплачені позивачем за вказаними договорами, були включені ним до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

Так, підтвердження факту здійснення господарських операцій позивача з ФГ БОНА ДЕА (станом на дату підписання Акту змінено назву на ФГ МК СТЕП ) (, ФГ Яковина та ТОВ Вітязь С позивачем було надано копії усіх належним чином оформлених первинних документів, а саме: контрактів, видаткових накладних, податкових накладних, актів перерахунку ціни товару, платіжних доручень, які підтверджують прийняття товару позивачем та здійснення позивачем оплати за поставлений товар.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . В іншому випадку, відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

З аналізу ж фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України .

Крім того, на момент укладання позивачем контрактів з ФГ БОНА ДЕ А , ФГ Яковина та ТОВ Вітязь С , а також виконання даних контрактів, вказані контрагенти були належним чином зареєстровані згідно Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , були зареєстровані як платники податків: ФГ БОНА ДЕА (станом на дату підписання Акту змінено назву на ФГ МК СТЕП ) - як сільськогосподарське підприємство суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (свідоцтво № 200069728; Індивідуальний податковий номер 361536914209) та платник фіксованого сільського господарського податку; ФГ Яковина - як сільськогосподарське підприємство суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (свідоцтво № 200148982; Індивідуальний податковий номер 236218314282) та платник фіксованого сільського господарського податку; ТОВ Вітязь С - як суб'єкт сільськогосподарське підприємство спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (свідоцтво № 200222576; Індивідуальний податковий номер 382694314026) та платник фіксованого сільського господарського податку. Вищезазначена реєстрація на момент укладання позивачем контрактів з даними контрагентами, а також виконання даних контрактів скасована не була.

При цьому, вищезазначені контрагенти позивача згідно з довідками, виданими управліннями/відділами Держземагенства, мали у своєму користуванні земельні ділянки, необхідні для вирощування сільськогосподарської продукції, що спростовує висновки відповідача, наведені в Акті щодо відсутності у зазначених контрагентів у користуванні земельних ділянок. Вказані обставини, відповідно, спростовують твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача реальної можливості поставити останньому товар у необхідній кількості. Цей факт судом першої інстанції взагалі було проігноровано та не наведено мотивів неприйняття відповідних доказів та доводів позивача.

Разом з тим, відповідач в обґрунтування своїх висновків в Акті посилається на:

- матеріали перевірки, отримані від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів по ФГ БОНА ДЕА (станом на дату підписання Акту змінено назву на ФГ МК СТЕП ), а саме: акт від 12 грудня 2013 року (тобто за 8 місяців до проведення перевірки позивача ) №17/14-20-22-36153698 про неможливість проведення зустрічної звірки фермерського господарства БОНА ДЕА з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами - постачальниками за липень - жовтень 2013 року, та покупцями за період з 01 липня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, зареєстрований Жовтневою ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївський області;

- матеріали перевірки, отримані від Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів (Снігурівське відділення) по ФГ Яковина , а саме: акт від 04 липня 2014 року (тобто за більше, ніж 1 місяць, до початку проведення перевірки позивача ) № 464/14-20- 22-31 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки фермерського господарства Яковина з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 грудня 2013 року по 30 квітня 2014 року;

- матеріали перевірки, отримані від ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва ГУ Міндоходів по ТОВ Вітязь Є , а саме: акт від 07 липня 2014 року (тобто за 1 місяць до початку проведення перевірки позивача ) № 131/14-02-22-01/38269434 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Вітязь Є щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період квітень - травень 2014 року; та інформацію, викладену в даних актах.

Разом з тим, окрім Акту, а також наведених в ньому та зазначених вище актів, які не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно суб'єктивною думкою податкових органів, яка не підтвердження жодними доказами, відповідачем не було надано до суду будь-яких документів та матеріалів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Окрім того, ані відповідачем, ані судом першої інстанції не було досліджено та надано відповідну оцінку первинним документам, що за твердженням позивача підтверджують відповідні господарські операції та надають йому право відобразити відповідні операції у податковому обліку.

Слід зазначити, що відповідачем в акті перевірки було встановлено, що господарські відносини позивача з контрагентами підтверджуються договорами, податковими накладним, видатковими накладним, актами перерахунку ціни, платіжними дорученнями тощо, при цьому жодних зауважень до вказаних документів, в тому числі щодо їх неналежного оформлення або невідповідності законодавству України у відповідача не було.

Натомість, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року по справі № 814/2406/14 за позовом ТОВ Вітязь С до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, залишену без змін у зв'язку з відмовою Вищого адміністративного суду України у відкритті касаційного провадження та відмовою у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2014 року у справі N814/2406/14, позовні вимоги ТОВ Вітязь С задоволені частково: зобов'язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучити з Інтегрованої автоматизованої інформаційної системи Податковий блок інформацію, внесену на підставі акту від 07 липня 2014 року N 131/14-02-22-01/38269434 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Вітязь С щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за період квітень- травень 2014 року ; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відновити в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі Податковий блок показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, що задекларовані ТОВ Вітязь С у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період квітень-травень 2014 року.

При цьому, при прийнятті постанови від 01 жовтня 2014 року по справі № 814/2406/14 Одеський апеляційний адміністративний суд встановив, що дії з проведення зустрічної звірки позивача та зі складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків. Оскільки, як зазначено вище, зустрічна звірка не є податковою перевіркою, то висновки податкового органу, зроблені за наслідками проведення такої звірки, не підлягають відображенню в інформаційних базах податкового органу.

Отже, рішенням встановлено, що акт від 07 липня 2014 року № 131/14-02-22-01/38269434 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Вітязь С щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період квітень - травень 2014 року, на який посилається відповідач, не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення прав та не породжує будь-яких обов'язків, а висновки податкового органу, зроблені за наслідками проведення такої звірки, не підлягають відображенню в інформаційних базах податкового органу, а отже не мають братись до уваги.

Між тим, Окружним адміністративним судом міста Києва при винесенні оскаржуваного рішення було проігноровано цей факт, що свідчить про безпідставність висновків як суду, так і відповідача. Фактично, наявність зазначеного вище судового рішення у повній мірі спростовує доводи відповідача щодо нереальності операцій позивача, здійснених з ТОВ Вітязь С .

Отже, на підставі наявних в матеріалах справи первинних документів апеляційним судом було встановлено, що позивач на законних підставах та належним чином включив витрати та сформував і задекларував податковий кредит за операціями з ФГ БОНА ДЕА (ФГ МК СТЕП ), ФГ Яковина та ТОВ Вітязь С .

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентами зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, які стали підставою для зазначеного вище заниження ТОВ гран Терра податкового зобов'язання з податку на додану вартість, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки від 04 вересня 2014 року №4770/26-56-15-01-15/35235046 про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.

Таким чином неправомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2017 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 вересня 2014 року №0000331501.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 201 347 (двісті одна тисяча триста сорок сім) грн 48 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню .

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.