Постанова

від 05.04.2018 по справі 381/397/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 381/397/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Ченишов Є.Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кузьмишиної О.М., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Кузик М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Фастів, дата складання повного тексту рішення - 07 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області Приходько Людмили Олександрівни про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області Приходько Людмили Олександрівни про скасування постанов.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.01.2018 р. державний інспектором складено 3 протоколи про адміністративні правопорушення №302-ДК/0004П/07/01/-18, №302- ДК/0005П/07/01/-18, №302-ДК/0006П/07/01/-18 за ст.53-3 КУпАП відносно ОСОБА_2, та на підставі вказаних протоколів винесені постанови №302-ДК/0006По/08/01/-18, №302- ДК/0008По/08/01/-18, №302-ДК/0011 По/08/01/-18 про закриття справи.

Із вказаними рішеннями позивач не погоджується, вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки користувачем земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 за відповідними договорами суперфіцію є інша особа - ОСОБА_4, тобто позивач взагалі не може бути суб'єктом даного адміністративного правопорушення.

Таким чином, постанова про закриття справи від 29.01.2018 р. та від 30.01.2018 р. відносно ОСОБА_2 не містять усіх кваліфікуючих ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-3 КУпАП, тобто не містять складу даного адміністративного правопорушення, що виключає адміністративне переслідування в силу п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Також позивач вказує, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення стосовно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 за ст.53-3 КУпАП інспектором не враховано, що вказана земельна ділянка знаходиться в нетронутому вигляді, тобто на цій земельній ділянці взагалі будівельні та земельні роботи не проводились, ґрунтовий покрив не пошкоджувався і не знімався, має свій природний стан, що взагалі виключає обвинувачення ОСОБА_2 у неотриманні спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару грунту) та адміністративне переслідування за ст.53-3 КУпАП.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2018 року адміністративний позов задоволено

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 24.11.2017 року, складеного державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Київській області - в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Києво - Святошинському, Макарівському, Бородянському районах та м. Бучі та Ірпіні Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_5 та головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Києво-Святошинському, Макарівському, Бородянському районах та мм. Бучі та Ірпіні Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_6, встановлено, що громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не отримували спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту), зокрема, земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_4 /0,6033 га передана в суперфіцій ОСОБА_2, перебуває у власності ОСОБА_8, НОМЕР_5, 1,8022 га передана в суперфіцій ОСОБА_2, перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_9 та ОСОБА_10, НОМЕР_3, 0,7141 га власник ОСОБА_2, відповідні робочі проекти із землеустрою у зв'язку із виконанням будівельних робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву вказаних земельних ділянок не розроблялися, не погоджувалися та не затверджувалися.

25.01.2018 р. державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель ОСОБА_5 складені протоколи про адміністративне правопорушення №302-ДК/0004П/07/01/-18, №302- ДК/0005П/07/01/-18, №302-ДК/0006П/07/01/-18 відносно ОСОБА_2, відповідно до яких землекористувач не отримав спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту з земельних ділянок /кадастрові номери: НОМЕР_5, НОМЕР_4, НОМЕР_3/ відповідний робочий проект з землеустрою у зв'язку з виконанням будівельних робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву не розроблявся, не погоджувався та не затверджувався, що є порушенням ст. 168 ЗК України та ч. 5 ст. 48, ч.ч. 2, 3, 4, 5, 6, ст. 52 ЗУ Про охорону земель , п.п.3.1. та 3.3 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття перенесення грунтового покриву (родячого грунту), чим заподіяну матеріальну шкоду. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст.53-3 КУпАП та пунктом и ч. 1 ст. 211 ЗК України.

29.01.2018 р. головним державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Київській області - начальником Головного управління Держгеокадастру у Київській області Приходько Л.О. відносно ОСОБА_2 винесено постанову №302-ДК/0006По/08/01/-18 від 29.01.2018 року, якою закрито справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.53-3 КУпАП з підстав наявність в порушені ознак злочину, відповідальність за який передбачена частиною першою статті 254 Кримінального кодексу України.

З аналогічних підстав були винесені постанови про закриття справи №302-ДК/0008По/08/01/-18 від 30.01.2018 року та №302-ДК/0011По/08/01/-18 від 31.01.2018 року.

Надаючи правову цінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо правового регулювання правовідносин у сфері використання земельних ділянок без спеціального дозволу власником, землекористувачем земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про охорону земель від 19.06.2003 року, грунт - це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося па поверхні земної кори і с осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості.

У чинному законодавстві України ґрунти визнані об'єктом особливої правової охорони. Зокрема, відповідно до ст. 168 Земельного кодексу України при здійсненні діяльності, пов'язаної із порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей. Здійснення такої діяльності можливе за умови отримання спеціального дозволу органів державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

За загальним правилом суб'єктом правопорушення є особа, яка вчинила правопорушення. Необхідною умовою визначення особи суб'єктом правопорушення є наявність у неї деліктоздатності, тобто закріпленої у законі здатності нести юридичну відповідальність за вчинення правопорушення.

Виходячи із системного аналізу змісту положень ст.168 Земельного кодексу України та ст.53-3 КУпАП можна зробити висновок, що склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-3 КУпАП, становлять дії, що полягають у знятті та перенесенні ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу саме власником або землекористувачем земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до договору суперфіцію земельної ділянки від 20.02.2012 року ОСОБА_11 та ОСОБА_8 надали ОСОБА_4 земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_4) із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоповерхових житлових будинків загальною площею 1,6003 га, що знаходиться в адміністративних межах Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області в межах населеного пункту с. Крюківщина Києво - Святошинського району Київської області в строкове платне користування терміном на 10 років.

Згідно договору суперфіцію земельної ділянки від 20.02.2012 року ОСОБА_12 та ОСОБА_9 надав ОСОБА_4 земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_5) із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоповерхових житлових будинків загальною площею 1,8022 га, що знаходиться в адміністративних межах Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області в межах населеного пункту с. Крюківщина Києво - Святошинського району Київської області в строкове платне користування терміном на 10 років.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 не є ані власником, ані землекористувачем земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5, тобто не є суб'єктом адміністративного правопорушення, за яке передбачено адміністративну відповідальність згідно зі статтею 53-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, при прийнятті спірних постанов про закриття справи №302-ДК/0006По/08/01/-18 від 29.01.2018 року та №302-ДК/0008По/08/01/-18 від 30.01.2018 року відповідачем порушений принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, за яким всі громадяни держави рівні перед законом у тому розумінні, що є носіями рівних прав та рівних обов'язків, невиконання яких повинно тягти за собою однакову, рівну правову відповідальність, яка ефективна тільки за умови, що її носій персонально визначений. Із точки зору права кожен особисто відповідальний за власну вину, тому покладення відповідальності на особу, яка не несе певних обов'язків, є порушенням вказаного принципу.

Щодо питання про, те чи було проведено зняття родючого шару ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3, колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3, яка є власністю ОСОБА_2, будівельні роботи не розпочаті.

Колегія суддів звертає увагу на перевірки Постійної комісії Крюківщинської сільської ради з питань законності, правопорядку, депутатської етики, регулювання земельних відносин та екології від 16.02.2018р. та фототаблицю до нього.

А також на надані відповідачем на підтвердження проведення робіт на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3 копії фотоматеріали за наслідком фотофіксації під час проведення перевірки.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, з наданих відповідачем фотоматеріалів, які є додатками до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 24.11.2017 року, у них не зазначені будь-які дані щодо земельної ділянки, її розташування, її кадастровий номер. Дані обставини свідчать про те, що у наданих фотоматеріалах відсутні будь-які ознаки земельної ділянки, які дозволяють її ідентифікувати як об'єкт.

Колегія суддів зазначає, що будь-яких інших доказів на підтвердження здійснення ОСОБА_2 зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3 відповідачем не надано.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах, однак всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.

За встановлених обставин факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на думку суду, є недоведеним, тому оскаржувані постанови підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу.

Відповідно до ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч.3 ст. 286 КАС України, - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваних постанов відповідачем вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позов слід задовольнити, оскаржувані постанови необхідно скасувати та закрити справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 205, 241, 242, 243, 251, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: О.М. Кузьмишина,

В.А. Твердохліб