Постанова

від 03.04.2018 по справі 826/7596/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

03.04.2018 К/9901/11834/18 826/7596/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінанспромгаз до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

у с т а н о в и в :

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанспромгаз" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними з мотивів безпідставності їх прийняття та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2015 року №39926552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 79 227 499 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19 806 875 грн, №40026552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 77 400 230 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19 350 059 грн, визнання перевірки такою, що проведена з порушенням встановленого законом порядку, визнання протиправним та скасування акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 5 березня 2015 року №188/26-55-22-08/37955837.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року скасовано, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2015 року №39926552208, №40026552208, в решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване неповним встановленням обставин у судах попередніх інстанцій, зокрема недослідженням правових підстав проведення перевірки, що має значення для висновку щодо правомірності винесених податковим органом спірних податкових-повідомлень рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного судочинства України від 6 червня 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15 квітня 2015 року № 39926552208 та № 40026552208, в решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, є незаконними, оскільки станом на день їх прийняття не існувало такого, що набрало законної сили судового рішення у кримінальному провадженні, розпочатому відносно службових осіб позивача за фактом незаконного привласнення коштів в особливо великих розмірах.

У вересні 2017 року податковим органом до Верховного Суду України подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 червня 2016 року з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій відповідач просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовити Товариству в позові.

В якості підстав для перегляду судового рішення податковий орган посилається на його невідповідність викладеному у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі №2а-1670/7873/11 висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема положень підпунктів 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 , пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Крім того, посилається на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі №826/11082/14 висновку щодо застосування положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.

Із посиланням на постанову Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2013 року у справі №К-31852/10, зазначає про неоднакове застосування цим судом положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема у справах про реальність господарських операцій. Посилається також на постанови Верховного Суду України від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 1 грудня 2015 року у справі №21-3788а15, в яких суд дійшов висновку, що за умови заперечення відповідальними особами платника податків своєї участі у створенні підприємств і підписанні податкових накладних, відсутні підстави для формування податкового кредиту.

6 листопада 2017 року ухвалою Верховного Суду України відкрито провадження у справі за заявою податкового органу про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції.

12 січня 2018 року заяву разом з матеріалами справи №826/7596/15 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

1 лютого 2018 року ухвалою судді Верховного Суду справу №826/7596/15 прийнято до свого провадження.

Відповідно до пункту першого частини першої Розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

З урахуванням наведеного, розгляд заяви податкового органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

Суди попередніх інстанцій установили.

У період з 14 по 26 лютого 2015 року на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, наказу в.о. начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 14 лютого 2015 року №413 та на виконання постанови старшого слідчого органів внутрішніх справ Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України майора міліції Поліщука А.М. від 29 грудня 2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 05 березня 2015 року № 188/26-55-22-08/37955837 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки, позивачем допущено порушення норм пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 77 400 230,00 грн та порушення статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 79 227 499,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 квітня 2015 року: № 39926552208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 79 227 499,00 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19 806 875,00 грн; № 40026552208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 77 400 230,00 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19 350 059,00 грн.

Позиція податкового органу, викладена в акті перевірки, полягає в тому, що позивачем неправоморно віднесено до складу витрат при визначенні податку на прибуток та до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій по взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Старксервіс , Товариством з обмеженою відповідальністю Флюід Тівіай , Товариством з обмеженою відповідальністю Нью Девелопмент Лімітед Лоу у період 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року з огляду на нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Нереальність господарських операцій Товариства із названими контрагентами доводиться податковим органом посиланням на вироки Шевченківського районного суду м.Києва від 24 вересня 2013 року у справі №761/22932/13-к щодо непідтвердження фактів здійснення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Старксервіс та Подільського районного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року у справі № 758/9742/14-к щодо непідтвердження фактів здійснення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Флюід Тівіай , а також з посиланням на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Девелопмент Лімітед Лоу трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності.

Судове рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого просить податковий орган, прийняте в результаті повторного (нового) розгляду адміністративної справи у судах першої, апеляційної інстанцій, а предметом касаційного розгляду під час прийняття ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 червня 2017 року стало дослідження обставин щодо підстав проведення податкової перевірки позивача та встановлення цього факту судами. Вирішуючи спір Вищий адміністративний суд України застосував положення підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пунктів 86.8, 86.9 статті 86, пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України.

На основі системного аналізу вказаних норм та встановлених у справі обставин (в тому числі на основі оцінки фактичних обставин, встановлених вироками судів у кримінальних провадженнях, фігурантами в яких були посадові особи контрагентів позивача) Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень внаслідок неможливості прийняття таких рішень на підставі актів перевірки, яка здійснена в межах кримінального провадження до набрання вироками законної сили.

В силу встановлених главою третьою Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень суду та підстав перегляду судових рішень суду (судів) касаційної інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості повторно досліджувати встановлені і оцінені судами фактичні обставини справи.

Відтак, посилання податкового органу на висновки Верховного Суду України, викладені ним у постановах від 29 березня 2017 року у справі №826/11082/14, від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 1 грудня 2015 року у справі №21-3788а15, а також на постанову Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2013 року у справі №К-31852/10 щодо застосування пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України - є безпідставними, оскільки у цих судових рішеннях та в ухвалі суду касаційної інстанції, про перегдяд якого просить податковий орган, судами застосовані різні норми матеріального права. В цих справах предметом дослідження були конкретні податкові правопорушення, а не результати здійсненої в межах кримінального провадження перевірки, результати якої використані у якості підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення до закінчення кримінального провадження.

Постанова Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі №2а-1670/7873/11, в якій суд застосував положення підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, вмотивована тим, що відсутність відповідного судового рішення у кримінальній справі не дає підстав податковому органу для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання платника податків, за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи, що узгоджується із правовою позицією суду касаційної інстанції, викладеною в рішенні, про перегляд якого подано заяву.

Водночас, посилання на постанову Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі №2а-1670/7873/11 як на підставу перегляду судового рішення суду касаційної інстанції є неприйнятним, через те, що дане судове рішення не містить правового висновку, який підлягає обов'язковому врахуванню, оскільки ним скасовано судові рішення судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердждення обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.

Оскільки на підставі аналізу судових рішень неможливо зробити висновок про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а також про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, то заява податкового органу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер