Постанова

від 03.04.2018 по справі 804/6292/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №804/6292/16

адміністративне провадження №К/9901/32772/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року (головуючий суддя - Чорна В.В.)

та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Іванов С.М., судді - Панченко О.М., Чередниченко В.Є.)

у справі №804/6292/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року позивач звернувся в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 05.09.2016 №0002792203 та №0002772203.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 05.09.2016 №0002792203 та №0002772203;

- стягнуто з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 1 від 10.11.2016 на суму 329 462 грн. 54 коп., а також згідно платіжного доручення №763 від 22.09.2016 на суму 1 378 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що надані позивачем первинні документи в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами підтверджують фактичне здійснення операцій за укладеними договорами та свідчать про правомірність формування позивачем податкових зобов'язань.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на вирок Павлоградського міськрайонного суду від 21.01.2015 у справі №185/10511/14-к, зазначає, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби та трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності, а також вказує про ненадання позивачем витребуваних податковим органом первинних документів на відповідний запит контролюючого органу.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло.

03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс" здійснює діяльність пов'язану з оптовою торгівлею фарфором, скляним посудом і засобами чищення, а також здійснює неспеціалізовану оптову торгівлю (том 2 а.с. 8).

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства при документальному підтвердженні господарських відносин при придбанні товарів (робіт, послуг) у ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2012 по 28.02.2014, ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 по 31.05.2014, ПП "Фірма Промторгопт за період з 01.07.2012 по 31.01.2014, ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 по 30.04.2014, ПП Техно-промбуд за період з 01.10.2012 по 30.04.2013 та подальшої реалізації їх на адресу контрагентів-покупців, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт №2550/04-63-14-02/33249235 від 22 серпня 2016 року (том 2 а.с. 5-51).

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у розмірі 13 180 001 грн., у тому числі: за 2012 рік - в сумі 3 763 881 грн., за 2013 рік - в сумі 6 777 066 грн., за 2014 рік - в сумі 2 639 054 грн.

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до безпідставного зарахування ТОВ "Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс" до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених первинними документами, та, як наслідок, до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у розмірі 13 650 685 грн., у тому числі: за серпень 2012 року - 238 737 грн., за жовтень 2012 року - 387 558 грн., за листопад 2012 року- 747 940 грн., за грудень 2012 року - 1 044 628 грн.. за січень 2013 року - 625 987 грн., за лютий 2013 - 954 595 грн., за квітень 2013 року - 514 468 грн., за травень 2013 року - 459 397 грн., за червень 2013 року - 552 161 грн., за липень 2013 року - 998 424 грн., за серпень 2013 року - 379 191 грн., за вересень 2013 року - 617 560 грн., за жовтень 2013 року - 985 075 грн., за листопад 2013 року - 1 010 385 грн., за грудень 2013 року - 928 006 грн., за січень 2014 року - 885 673 грн., за лютий 2014 року - 1 047 819 грн., за березень 2014 року - 316 254 грн., за квітень 2014 року - 393 338 грн., за травень 2014 року - 130 269 грн., за червень 2014 року - 463 220 грн.

На підставі акта, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 05.09.2016 №0002792203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 194 018 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 8 155 214 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 038 804 грн. та № 0002772203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 11 770 150 грн., в тому числі, за податковими зобов'язаннями - 9 416 120 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 354 030 грн. (том 2 а.с. 4).

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран , ПП "Фірма Промторгопт , ПП Техно-промбуд , ТОВ Іншаат-Інвест не спричинили настання реальних правових наслідків. Як на підставу таких висновків відповідач посилається на те, що вказані контрагенти відсутні за юридичною адресою та не звітують до контролюючих органів, не мають матеріальних ресурсів, основних засобів, необхідних для здійснення діяльності, у останніх відсутні управлінський та технічний персонал. Крім того, контролюючий орган послався на вирок Павлоградського міськрайонного суду від 21.01.2015 по справі №185/10511/14-К та зазначив про відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов'язань.

Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як договори, видаткові та податкові накладні, акти про надання послуг, акти приймання продукції на відповідальне зберігання, банківські виписки, вантажно-митні декларації, тощо. Встановлено також і подальшу реалізацію позивачем товару іншим суб'єктам господарювання.

Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Суд касаційної інстанції приймає до уваги витребувані судом першої інстанції від Дніпропетровської митниці ДФС копії вантажно-митних декларацій, якими підтверджено ввезення ТОВ "Дніпро-Транс-Шиппінг" на митну території України імпортного товару, який в подальшому через контрагентів був поставлений на адресу ТОВ "Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс (том14 а.с. 233-250, том 15 а.с.1-181).

Також, колегія суддів враховує наявну в матеріалах справи довідку Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30.04.2014 №1567/04-63-22-03/33249235 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні господарських взаємовідносин з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ Іншаат-Інвест , ТОВ Ле Гран , ПП Фірма Промторгопт за період січень 2014 року та подальшої реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку. Вказана довідка містить в собі детальний опис господарських операцій, що підлягали перевірці, а також аналіз змісту долучених до матеріалів справи первинних документів (том 14 а.с. 172-197).

Суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання контролюючого органу на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 усправі №185/10511/14-к, оскільки даним вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, зокрема встановлено, що 28.01.2013 року у денний час за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Радянська, б. 55, офіс 21, останній підробив податкову накладну № 19 від 28.01.2013 року ТОВ "Іншаат-Інвест" шляхом внесення в її зміст відомостей про здійснення фінансово-господарських операцій із ПАТ "Укрспецреконструкція" та 24.06.2014 року у денний час за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Радянська, б.55, офіс 21, діючи повторно, підробив податкову накладну №44 від 24.06.2014 року ТОВ "Ле Гран" шляхом внесення в її зміст відомостей про здійснення фінансово-господарських операцій із ПАТ "Оболонь". Жодних інших обставин вказаним вироком не встановлено.

Визнана вироком суду винною у цих злочинах особа - ОСОБА_2, не є посадовою особою ТОВ "Іншаат-Інвест", ПП "Вуглемашкомплект" чи ТОВ "Ле Гран", жодних договорів про поставку товарів (виконання робіт та послуг) від імені зазначених суб'єктів господарювання з ТОВ "Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс" зазначена особа не укладала, в зв'язку з чим, зазначений вирок суду не містить будь-яких встановлених обставин, пов'язаних саме з фінансово-господарською діяльністю ТОВ "Торговий Дім Інтер Трейдінг Плюс".

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між позивачем та вказаними контрагентами були здійснені, у тому числі, у зв'язку з ненаданням позивачем на запит податкового органу від 09.08.2016 №25888/10/04-63-14-02 витребуваних документів. Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач зазначеним запитом витребував у позивача документи на підтвердження господарських відносин при придбанні товарів (робіт, послуг) у ПП Вуглемашкомплект за період з 01.07.2014 по 28.02.2014, ТОВ Ле Гран за період з 01.01.2014 по 31.05.2014, ПП Фірма Промторгопт за період з 01.07.2012 по 31.01.2014, ТОВ Іншаат-Інвест за період з 01.07.2012 по 30.04.2014, ПП Техно-промбуд за період з 01.10.2012 по 30.04.2013 та зобов'язав позивача надати витребувані документи у строк до 17 год. 10.08.2016. Разом з цим, зазначений запит було отримано позивачем лише 10.08.2016, тобто в останній день, встановленого податковим органом строку, що фактично позбавило позивача можливості надати витребувані податковим органом документи у встановлений строк.

Крім того, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017).

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов'язання за господарськими операціями з та ПП Вуглемашкомплект , ТОВ Ле Гран , ПП "Фірма Промторгопт , ПП Техно-промбуд , ТОВ Іншаат-Інвест сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова