Рішення

від 02.04.2018 по справі 760/21271/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/3667/18

В справі № 760/21271/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне /

02 квітня 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної організації Відділ воєнізованої охорони безпеки життя Департаменту поліції про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка в жовтні 2017 року звернулась до суду з позовом і просить поновити її на роботі на посаді юрисконсульта Державної організації Відділ воєнізованої охорони безпеки життя Департаменту поліції , стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 30 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що з 03 липня 2017 року працювала на посаді юрисконсульта Державної організації Відділ воєнізованої охорони безпеки життя Департаменту поліції та за сумісництвом професій виконувала обов'язки фахівця з кадрового забезпечення.

19 вересня 2017 року вона була звільнена з посади юрисконсульта за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КзПП України, а рішення про звільнення її з посади, яку вона займала за сумісництвом, не приймалося, заяву про це вона не писала і з таким наказом її не ознайомлювали.

Зазначає, що 05 вересня 2017 року на неї почався психологічний тиск з боку керівника ОСОБА_2, і в результаті нервового перенапруження 08 вересня 2017 року їй довелось здавати аналізи через погане самопочуття.

12 вересня 2017 року нею була написана заява про звільнення за згодою сторін під тиском начальника, яка була датована 05 вересня 2017 року.

В зв язку з погіршенням стану здоров я через тиск з боку адміністрації та перебуванням у зв язку з цим на лікарняному, 19 вересня 2017 року нею на адресу відповідача була направлена заява про скасування заяви про звільнення за згодою сторін, відповіді на яку вона не отримала.

27 вересня 2017 року після виписки з Київської міської клінічної лікарні №6 вона вийшла на роботу і дізналася про своє звільнення.

Вважає, що звільнення було проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки у неї не було вільного волевиявлення на звільнення з роботи за згодою сторін, а також її було звільнено у період тимчасової непрацездатності, що суперечить вимогам ст. 40 КЗпП України.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Крім того, незаконними діями відповідача їй було завдано моральної шкоди.

Так, вона є інвалідом 3 групи загального захворювання, одинокою матір ю, на її утриманні знаходиться малолітня дитина.

Через зазначену ситуацію у неї погіршилося самопочуття, почався сильний головний біль, душевні переживання.

Виходячи з цього просить стягнути з відповідача 30 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача в судове засідання протягом тривалого часу неодноразово не з являвся, про час розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.

Про причини неявки суд до відома не ставив.

Судові повістки, що направлялися на його адресу за зареєстрованим місцем знаходження поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Судові повістки відровідачу направлялись за адресою місцезнаходження, зазначеною що зазначена в ЄДРПОУ, тобто в порядку, визначеному законом.

Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства,установи,організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов"язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов"язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Судом встановлено, що з липня 2017 року позивачка працювала на посаді юрисконсульта Державної організації Відділ воєнізованої охорони безпеки життя Департаменту поліції .

Наказом відповідача №16/о/с від 19 вересня 2017 року позивачка була звільнена з займаної посади за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Як підставу звільнення в наказі зазначено заяву позивачки від 05 вересня 2017 року.

/ а.с. 14 /

Встановлено також, що з 13 вересня 2017 року по 27 вересня 2017 року позивачка знаходилася на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні №6, що підтверджується листком непрацездатності серії АДД №308534 від 28 вересня 2017 року.

/ а.с. 12 - 13 /

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України у справі за №6-1269цс16 від 26 жовтня 2016 року однією з підстав припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (угода сторін), суди повинні з'ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Встановлено, що 19 вересня 2017 року під час перебування на стаціонарному лікуванні позивачкою на адресу відповідача була направлена заява про скасування заяви про звільнення з посади за угодою сторін від 05 вересня 2017 року.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що дана заява була повернута їй в зв язку з невитребуванням адресатом з поштового відділення.

/ а.с. 7 /

Таким чином, суд вважає, що дії позивачки свідчать про те, що у неї при написанні заяви про звільнення не було волевиявлення на звільнення з роботи за угодою сторін.

Крім того, як зазначила позивачка, заява на звільнення нею була написана 12 вересня 2017 року, однак на вимогу керівника була датована 05 вересня 2017 року.

В результаті психологічного тиску, який тривав з 05 вересня 20017 року і був викликаний розбіжностями з приводу рішень, які приймалися керівництвом у той момент з конкретних питань, і які нею, як юристом, мали візуватися, вона поставила дату 05 вересня 2017 року, і відразу ж вимушена була звернутися до лікаря і в подальшому була госпіталізована на два тижні.

Дані обставини підтверджуються медичними документами про стан здоров я позивачки в цей період часу, а також Пенсійним посвідченням від 13 січня 2016 року, яке свідчить про стан здоров я позивачки, підтверджує її посилання на наявність у неї проблем зі здоров ям, ів застосування психологічного тиску до неї привело до його ускладення.

/ а.с. 8; 10; 12 /

Наказ про звільнення позивачки з роботи був виданий 19 вересня 2017 року, тобто під час знаходження в стаціонарі.

Враховуючи ці обставини суд вважає обґрунтованими посилання позивачки на те, що при подачі заяви на звільнення за угодою сторін та видачі відповідного наказу про звільнення у неї було відсутнє волевиявлення на звільнення з роботи.

Суд вважає, що відсутність такого волевиявлення та тиск з боку відповідача підтверджується і діями позивачки по відкликанню поданої нею заяви і вважає, що бажання анулювати домовленості про припинення договору за угодою сторін свідчить про відсутність у неї бажання на звільнення.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2,3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Представник відпровідача, не з'явившись до суду,будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивачки в судовому засіданні та надані нею докази, не надав.

В свою чергу твердження позивачкпи, з точки зору суду, підтверджені належними та допустимими доказами, сумніватися в об єктивності яких у суду немає підстав.

За таких обставин суд приходить до висновку про огрунтованість вимог позивачки в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 2 Розділу 2 постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження заробітної плати середньомісячна заробітна плата обсичлюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

З інформації, наданої ДПІ у Солом янському р-ні м.Києва на виконання ухвали суду, за наданою відповідачем, як платником податку, інформацією, заробіток позивачки за останні два місяці перед звільненням становив: у липні 2017 року - 12 555, 00 гр. та серпні 2017 року - 12 952, 29 гр.

Таким чином, середньоденний заробіток позивачки на момент звільнення становив 593, 19 гр. / 25 507, 29 / 43 дні = 593, 19 гр /.

За таких обставин з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 115 672, 05 гр. середнього заробітку за час вимушеного прогулу / 195 днів х 593, 19 = 115 672, 05 гр. /

Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом зазначеної норми закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об єкту яких завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала в зв язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК).

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки і в частині відшкодування моральної шкоди та обставин її завдання, а тому приходить до висновку про стягнення з відповідача на її користь 5 000,00 гр. в її відшкодування.

Відповідно до ч. ч.1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з цього та задоволення вимог позивачки, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.3, 21, 24, ч.3 ст. 32, п.6 ст.36, 38, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 -284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта Державної організації Відділ воєнізованої охорони безпеки життя Департаменту поліції з 19 вересня 2017 року.

Стягнути з Державної організації Відділ воєнізованої охорони безпеки життя Департаменту поліції / 04597 Київська обл., м. Ірпінь вул. 8-го Березня, будинок 23, ІН 41369221 /на користь ОСОБА_1 / 03067 АДРЕСА_1 ІН НОМЕР_1 / 115 672, 05 гр. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди / за вирахування необхідних податків та платежів /.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу в розмірі 12 753, 65 гр. піддати негайному виконанню.

Стягнути з Державної організації Відділ воєнізованої охорони безпеки життя Департаменту поліції / 04597 Київська обл., м. Ірпінь вул. 8-го Березня, будинок 23, ІН 41369221 / 1 206, 72 гр. судового збору на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 05 квітня 2018 року.

Суддя: Л.А.Шереметьєва