Постанова

від 03.04.2018 по справі 140/2690/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 140/2690/17

Провадження № 22-ц/772/388/2018

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 рокуСправа № 140/2690/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар - Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Алєксєєнка В.М. у м. Немирові (дата складення повного тексту невідома), у справі за позовом ОСОБА_3 до Воловодівської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті дядька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на два місяці, після набрання рішенням суду законної сили.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача - ОСОБА_4, який проживав та був зареєстрований за адресою в АДРЕСА_1

За життя ОСОБА_4 заповіт не склав.

Спадкоємцями за законом являються: донька померлого - ОСОБА_5, яка є громадянином Російської Федерації і проживає в м. Тюмень, та позивач - ОСОБА_3, яка є племінницею покійного. Інших спадкоємців за законом не має.

ОСОБА_3 постійно проживала без реєстрації разом із своїм дядьком, доглядала його, вела разом з ним спільне господарство. Після його смерті позивач взяла на себе всі витрати на його поховання та організацію поминального обіду, також отримувала свідоцтво про його смерть.

Спадкодавцеві на день смерті належала земельна ділянка площею 4,5861 га, що розташована на території Воловодівської сільської ради, Немирівського району, Вінницької області.

Позивач звернулась до Немирівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте, у прийнятті заяви їй відмовлено в зв'язку з пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини (шість місяців).

09 квітня 2016 року до нотаріуса Немирівського району Вінницької області надійшла нотаріально завірена заява від дочки спадкодавця - ОСОБА_5, в якій остання вказує, що їй відомо про відкриття спадщини, що спадщину не приймала та не претендує на неї і не заперечує про прийняття спадщини ОСОБА_3

Позивач зазначає, що строк для прийняття спадщини був пропущений нею з поважних причин, оскільки звернутись до Немирівської державної нотаріальної контори в строк не змогла в зв'язку з лікуванням у Вінницькій центральній районній клінічній лікарні Вінницької області через пошкодження (розриву) внутрішньої зв'язки лівого колінного суглобу та не могла пересуватись, що перешкодило з'явитись до нотаріальної контори для подачі заяви про відкриття спадщини.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задоволити.

Скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи і не надав належної оцінки доказам наявним в матеріалах справи. Решта доводів апеляційної скарги аналогічна доводам позовної заяви.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть від 10 лютого 2015 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який являється рідним дядьком позивача.

Довідкою виконкому Воловодівської сільської ради від 30 лютого 2015 року, вих. №32, підтверджується факт проживання ОСОБА_3 без реєстрації разом з спадкодавцем на день смерті, яка доглядала його, вела разом з ним спільне господарство і похоронила його за власні кошти.

ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка, площею 4,5861 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Воловодівської сільської ради, Немирівського району, Вінницької області (державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 03 березня 2004 року).

В заяві нотаріально посвідченій від 09 квітня 2016 року ОСОБА_5 підтвердила, що їй відомо про відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, про пропуск нею строку для прийняття спадщини, про те, що вона в управління спадковим майном не вступала, спадок не прийняла, на нього не претендує, та не заперечувала проти отримання свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав жодних належних доказів наявності поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для вчинення дій щодо прийняття спадщини з дня відкриття спадщини протягом шести місяців. Крім цього, суд дійшов і до іншого висновку - про відсутність доказів звернення позивача до нотаріальної контори, а від так і про відсутність відмови нотаріуса в оформлені спадщини.

Апеляційний суд вважає, що даний висновок зроблено без дотримання вимог цивільного процесуального закону.

Так, статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Однак, частиною 3 цієї статті передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування роз'яснено, що відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.

При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідачем за позовом ОСОБА_3, повинна бути саме Воловодівська сільська рада, оскільки єдина спадкоємець за законом першої черги - дочка спадкодавця, ОСОБА_5, (громадянин Російської Федерації, проживає в м. Тюмень Російської Федерації), своєю заявою, посвідченою нотаріально, підтвердила факт не прийняття нею спадщини після смерті батька. Ще одним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є позивач, яка звернулась до суду з даним позовом. Наявність інших спадкоємців судом не встановлено.

Отже, позивач, звертаючись до суду вірно зазначила відповідача у справі, який є єдиним, і колегія суддів вважає, що підстав у суду першої інстанції для залучення до участі у справі дочки спадкодавця, не було, так як остання не прийняла спадщину.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В матеріалах справи є заява відповідача (а.с. 26), якою відповідач визнав позов, а отже, відповідач визнав всі обставини, яким обґрунтовуються вимоги позову.

Отримавши від відповідача заяву про визнання позову, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 206 ЦПК України, зобов'язаний ухвалити рішення про задоволення позову, або постановити ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжити розгляд справи.

Однак, суд першої інстанції, отримавши вказану заяву, не постановив ухвалу про відмову у її прийнятті, і за результатами розгляду справи постановив рішення про відмову в позові, що суперечить згаданим нормами процесуального закону.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, той факт, що позивач у позові, який визнаний відповідачем, вказала про постійне її проживання разом зі спадкодавцем до дня його смерті, про догляд за останнім та понесені нею витрати на його поховання, і це, в свою чергу, підтверджує те, що вимоги позову і визнання їх відповідачем не порушують жодним чином права інших осіб, а тому мотиви рішення суду першої інстанції у цій справі, з яких було відмовлено у задоволенні позову, мають формальний характер, і не направлені на захист інтересів інших осіб. Навпаки, рішення суду першої інстанції, порушує одне із завдань цивільного судочинства, а саме справедливий розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту оспорюваних прав осіб ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України), а також порушує основний принцип цивільного судочинства, а саме верховенства права - права власності, захист якого забезпечений нормами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які є частиною національного законодавства України, відповідно до ст. 9 Конституції України.

Керуючись ст. ст. 206, 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2018 року - скасувати.

Постановити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_3 до Воловодівської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Визначити ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на два місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду.

Головуючий: Сало Т.Б.

Судді: Ковальчук О.В.

Якименко М.М.

Згідно з оригіналом:

Суддя: Сало Т.Б.

Повний текст складено 05 квітня 2018 року