Постанова

від 19.03.2018 по справі 2-1915/2010

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 березня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1915/2010

провадження № 61-9761св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

представники позивача: Покоєвич АндрійОлексійович, Григоренко Світлана Василівна,

відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариство з обмеженою відповідальністю Лініс-В ,

представники ОСОБА_6: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Стадника І. М. від 04 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю Лініс-В про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 11355385000 у сумі 229 215,14 грн.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач просив з метою забезпечення позову накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно відповідачів та заборонити відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виїзд за межі України до виконання ними своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки.

Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що невжиття мір по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про стягнення кредитної заборгованості з відповідачів.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 05 травня 2010 року заяву задоволено. Тимчасово обмежено право ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на виїзд за межі України до виконання ними своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки перед ПАТ УкрСиббанк . В іншій частині заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.

Місцевий суд, встановивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про стягнення кредитної заборгованості, зробив висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження права ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на виїзд за межі України до виконання ними своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки перед ПАТ УкрСиббанк .

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 04 січня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Замостянського районного суду м. Вінниці від 05 травня 2010 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що заявник не надала суду мотивованої заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 05 травня 2010 року, зазначені в ухвалі апеляційного суду недоліки в установлений судом строк не усунула.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_7 просить скасувати судове рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам заявника про отримання нею копії оскаржуваної ухвали лише 22 листопада 2017 року, що свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. Посилання апеляційного суду на те, що заявник отримала копію ухвали власноручно 25 травня 2010 року в приміщенні Замостянського районного суду м. Вінниці не відповідають дійсності, оскільки вона з лютого 2010 року разом із сім'єю проживає у м. Дніпропетровську.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

02 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла вказана справа.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частиною першою статті 358 ЦПК України 2017 року передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Із матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2017 року ОСОБА_7 подала до апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Замостянського районного суду м. Вінниці від 05 травня 2010 року разом із клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Як на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження заявник посилалася на те, що вказана ухвала була постановлена без її участі, а її копію вона отримала лише 22 листопада 2017 року.

Проте згідно з розписки на супровідному листі суду першої інстанції ОСОБА_7 отримала копію оскаржуваної ухвали 25 травня 2010 року (а. с. 52, т. 1).

Ухвалою судді апеляційного суду Вінницької області від 04 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Замостянського районного суду м. Вінниці від 05 травня 2010 року залишено без руху та надано строк у тридцять днів з дня отримання копії цієї ухвали для звернення до апеляційного суду із мотивованою заявою із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправленнязаявник отримала копію ухвали від 04 грудня 2017 року 12 грудня 2017 року (а. с. 14, т. 3).

03 січня 2018 року на адресу апеляційного суду на виконання вимог ухвали від 04 грудня 2017 року заявник подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Як на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження заявник посилалася на те, що копія оскаржуваної ухвали їй не була вручена в порядку, визначеному законом, вона її отримала лише 22 листопада 2017 року. Зазначала, що свій підпис на супровідному листі про отримання копії оскаржуваної ухвали 25 травня 2010 року вона не ставила, а її прізвище, ім'я, по батькові на зазначеному листі написані не її почерком. Крім того, вона об'єктивно не могла отримати копію ухвали 25 травня 2010 року в приміщенні Замостянського районного суду м. Вінниці, оскільки з лютого 2010 року разом із сім'єю проживає у м. Дніпропетровську.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що згідно журналу судового засідання від 25 травня 2010 року ОСОБА_7 була присутня у судовому засіданні при розгляді указаної справи та цього ж дня отримала копію оскаржуваної ухвали (а. с. 52, 56-57, т. 1).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України 2017 року, апеляційний суд правильно виходив із того, що підстави, на які посилається заявник, не є поважними, оскільки остання отримала копію оскаржуваної ухвали 25 травня 2010 року, а апеляційну скаргу подала лише 23 листопада 2017 року. Заявник не надала суду мотивованої заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскраження ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 05 травня 2010 року, зазначені в ухвалі апеляційного суду недоліки в установлений судом строк не усунула.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 04 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило