Рішення
від 29.03.2018 по справі 395/154/17
НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/154/17 Провадження № 2/395/28/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Орендовського В.А.,

при секретарі Сотченко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем,

ВСТАНОВИВ :

До суду з вказаним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н , вказавши, що ОСОБА_1, згідно з свідоцтвом про право на спадщину від 14.12.2012 року, належить земельна ділянка площею 3,98 га., кадастровий номер 3523881300:02:000:1155, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Дану земельну ділянку відповідач прийняла в спадщину після смерті ОСОБА_2.

09 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, дану земельну ділянку позивач орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками. До ОСОБА_1, як до спадкоємця, перейшли права та обов'язки за договором оренди від 09 жовтня 2008 року після смерті ОСОБА_2 Вказаним договором передбачено, що дія договору продовжується на наступний термін дії договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною. В той же час ОСОБА_1 як спадкоємець майна померлої ОСОБА_2 не повідомила позивача за шість місяців до закінчення дії договору про свій намір не продовжувати його на наступний термін. 04.04.2013 року та 03.04.2014 року позивач направив ОСОБА_1 листи - повідомлення про поновлення договору до якого долучено проект додаткової угоди, але позивач так і не був повідомлений про прийняте відповідачем рішення. Після закінчення строку договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за її користування.

В 2015 році позивачу стало відомо, що відповідачі між собою уклали договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки, тобто тієї ділянки, яка перебувала у користування позивача. Крім того, при укладенні даного договору не здійснювалося встановлення меж земельної ділянки. У зв'язку з тим, що встановлення меж земельної ділянки до підписання договору оренди між відповідачами не здійснювалося, тому на момент укладання та реєстрації даного договору місце розташування земельної ділянки, яке є істотною умовою договору, не було встановлене.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: визнати недійсним договір оренди землі від 06.07.2016 року, укладений між відповідачами щодо зазначеної вище земельної ділянки; визнати поновленим договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н щодо згаданої вище земельної ділянки; стягнути з відповідачів судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позов повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідачів ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ТОВ Олімп - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, направили заяву про розгляд справи за їх відсутності та заперечували проти задоволення позову у зв'язку з його безпідставністю.

Приймаючи до уваги вимоги ст.ст.19 ч.4, 274 ч.3 ЦПК України, суд вирішує спір в порядку загального позовного провадження.

Дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, враховуючи наступні обставини.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_2, як орендодавцем та ТОВ Агроконтракт-Н , як орендарем, було укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на п'ять років. Пунктом 14.1 передбачено набрання ним чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Державна реєстрація договору здійснена 08 грудня 2009 року у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП ЦДЗК , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.09.377.00523 та скріплено печаткою вказаного органу.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1В належить земельна ділянка площею 3,98 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:1155, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області та відповідно як до спадкоємця перейшли права та обов'язки за договором оренди від 09 жовтня 2008 року.

06 липня 2016 року ОСОБА_1 уклала договір оренди землі № б/н з ТОВ Олімп , відповідно до якого передала в оренду товариству спірну земельну ділянку строком на десять років.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ТОВ Агроконтракт-Н посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого договором від 09 жовтня 2008 року та статтею 33 Закону України Про оренду землі та на незаконність укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки з іншим орендарем ТОВ Олімп .

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Зміст оспорюваного договору оренди № б/н від 06.07.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Олімп свідчить про те, що ТОВ Агроконтракт-Н не є стороною цього договору. Разом з тим, позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки вважає, що цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права у орендаря) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймача скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, він зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - у розумний строк.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендодавцем щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Пунктом 9.3.4. договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агроконтракт-Н передбачено, що орендар після закінчення строку договору має переважне право на його поновлення на новий строк.

Сторони домовились, що дія договору оренди землі продовжується, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за шість місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною (п.3.2 договору оренди).

Як свідчать матеріали справи, строк дії договору оренди землі, укладеного 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та позивачем - до 08 грудня 2014 року.

Проте, ТОВ Агроконтракт-Н не виконало умов щодо повідомлення ОСОБА_1 у строки визначені Законом України Про оренду землі та договором оренди про свій намір продовжити його дію.

Представник ОСОБА_1 в своїх письмових запереченнях заперечив щодо отримання від позивача будь-яких листів.

Належних та допустимих доказів про те, що лист-повідомлення від 04 квітня 2013 року та 03 квітня 2014 року про поновлення договору оренди землі від 09.10.2008 року ТОВ Агроконтракт - Н направляло ОСОБА_1 суду позивачем не надано.

В свою чергу, ОСОБА_1 впродовж місяця після закінчення строку дії договору від 09 жовтня 2008 року повідомила ТОВ Агроконтракт-Н про свою відмову поновлювати на новий строк дію договору з позивачем шляхом направлення листа - повідомлення від 03.09.2014 року, що підтверджується копією даного листа та копією фіскального чеку від 04.09.2014 року.

Отже, вимоги позивача про визнання договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Олімп недійсним та про поновлення договору від 09.10.2008 року задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не виконані вимоги ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі про необхідність повідомити орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

За таких обставин слід вважати, що переважне право позивача на укладення договору на новий строк не порушено, а тому відсутні підстави для захисту прав та інтересів позивача (ст.3 ЦПК), навіть за умови, що він продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі ). При цьому, користування позивачем вказаною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди від 09.10.2008 року, також не доведено під час розгляду справи.

Ураховуючи наведене, доводи сторони позивача про те, що ТОВ Агроконтракт-Н виконало всі умови, передбачені ст. 33 Закону України Про оренду землі , є безпідставними.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем - відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлений 06 квітня 2018 року.

Суддя В.А Орендовський

копія