Рішення

від 05.04.2018 по справі 805/925/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 р. Справа№805/925/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім БМС до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім БМС (далі - ТОВ ТД БМС ) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, зокрема, що 30.11.2017 року через електронний кабінет платника податків звернулося до відповідача з питанням про надання індивідуальної податкової консультації щодо реалізації права юридичної особи подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, на що отримало індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Донецькій області від 03.01.2018 року №16/ІПК/05-99-12-04-14 щодо плати за землю.

Вважав, що вказана індивідуальна податкова консультація складена на підставі помилкового аналізу нормативно-правових актів України, у зв'язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.

У зв'язку з наведеним позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Донецькій області від 03.01.2018 року №16/ІПК/05-99-12-04-14 щодо плати за землю;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Донецькій області надати нову індивідуальну податкову консультацію щодо реалізації права ТОВ Торговий дім БМС подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що без розірвання договору оренди земельної ділянки та внесення відповідних змін до державного земельного кадастру підстави для не нарахування та несплати орендної плати на виконання умов договору оренди у позивача відсутні. Вважав, що індивідуальна податкова консультація складена відповідно до законодавства, і є позицією податкового органу щодо того, як повинні застосовуватися норми права. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ТОВ ТД БМС як платник податків перебуває на обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, є, зокрема, платником орендної плати за землю.

09.02.2017 року позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.

На підставі вказаної декларації сплачує орендну плату за землю.

30.11.2017 року ТОВ Торговий дім БМС через електронний кабінет платника податків звернулося до Головного управління ДФС у Донецькій області із заявою, в якій зазначало, що є платником орендної плати за земельні ділянки згідно з договором оренди, що укладений між ним та Маріупольською міською радою, однак на деяких земельних ділянках розташовані об'єкти нерухомості, на які на підставі відповідних договорів купівлі-продажу право власності перейшло до громадян України. Вважало, що до нових власників об'єктів нерухомості переходить і обов'язок сплачувати орендну плату за землю, на якій розташовано придбане ними нерухоме майно. Посилаючись на ст.ст. 52 та 53 Податкового кодексу України просило з урахуванням вказаних обставин надати індивідуальну податкову консультацію з питання чи має воно право подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.

23.01.2018 року отримало індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Донецькій області від 03.01.2018 року №16/ІПК/05-99-12-04-14 щодо плати за землю, в якій зазначалося, що товариство не повідомило про припинення договору оренди земельної ділянки, що укладений між ним та Маріупольською міською радою, у зв'язку з реєстрацією договорів про продаж об'єктів нерухомості, та про укладання і державну реєстрацію нового договору оренди земельних ділянок новими власниками придбаних об'єктів нерухомості. Також зазначалося наступне.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платниками орендної плати за землі державної та комунальної власності є суб'єкти господарювання, що уклади з відповідним органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки (ст. 288 Податкового кодексу України).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ст. 120 Земельного кодексу України).

Поряд з цим, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда (ст. 7 Закону України Про оренду землі ).

Проте, таке право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст. 6 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України).

З огляду на викладене, товариство залишається платником орендної плати за земельні ділянки до моменту припинення дії договору оренди згідно із законодавством, а отже підстави із уточнення податкових зобов'язань з дати переходу права власності на об'єкти нерухомості до нового власника відсутні.

Судом також встановлено, що 19.01.2011 року між Маріупольською міською радою як орендодавцем та ТОВ ТД БМС як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться за адресами: пр-т Карпова, 26, пр-т Карпова, 26а, Донецьке шосе, 3 в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької обл., та зобов'язався сплачувати орендну плату за землю. Строк дії договору - 10 років до 27.07.2020 року.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: адміністративно-виробничі комплекси, а також інші об'єкти інфраструктури згідно з технічною документацією із землеустрою щодо складання документів.

03.03.2017 року між позивачем як продавцем та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як покупцями укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: пр-т Карпова, 26а, м. Маріуполь, Донецька обл. Державну реєстрацію права власності на це майно засвідчено реєстраційним номером 194 від 03.03.2017 року.

17.05.2017 року між позивачем як продавцем та громадянином України ОСОБА_3 як покупцем укладено договір купівлі-продажу частини комплексу (об'єкту нерухомості), що розташований за адресою: пр-т Карпова (Донецьке шосе), 3, м.Маріуполь, Донецька обл. Державну реєстрацію права власності на це майно засвідчено реєстраційним номером 2365 від 17.05.2017 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.п. 52.1 та 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно з п. 53.2 ст. 53 вказаного Кодексу податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Платник податків звернувся до відповідача щодо надання податкової консультації з плати за землю та внесення змін до податкової звітності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Питання внесення змін до податкової звітності врегульовано ст. 50 вказаного Кодексу і відбувається шляхом подання уточнюючого розрахунку чи уточнюючої декларації.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 вказаного Кодексу).

Згідно зі ст. 288 вказаного Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, у відсотковому відношенні до нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.п. 269.1.1 та 269.1.2 п. 269.1 ст.269 вказаного Кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 вказаного Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 286 Податкового кодексу України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містяться в ст. 377 Цивільного кодексу України, згідно з якою до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, що оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 вказаного Кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Застереження в договорі купівлі-продажу об'єкта нерухомості про те, що продавець продовжує сплачувати орендну плату за земельні ділянки, на яких розташована придбана частина будівлі, а покупець відшкодовуватиме продавцю її сплату, не звільняє останнього від обов'язку сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно, оскільки договором не можна змінити виконання обов'язку, встановленого податковим законом.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року (справа №21-804а16).

З договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 03.03.2017 року та 17.05.2017 року вбачається, що до покупців перейшло право власності на зазначені в договорах об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, що раніше були передані позивачу в оренду на підставі відповідного договору. Вказані обставини щодо кожного договору підтверджені відповідним реєстраційним номером про вчинення нотаріусом державної реєстрації права власності на це нерухоме майно.

Отже, до нових власників об'єктів нерухомого майна від позивача перейшов і обов'язок сплачувати плату за землю у формі земельного податку - за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ними нерухоме майно.

У зв'язку з цим позивач як платник податків мав право подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.

Вказані обставини залишилися поза увагою контролюючого органу, що з урахуванням помилкового аналізу нормативно-правових актів України призвело до надання протиправної індивідуальної податкової консультації, яка суперечать наведеним нормам права.

Крім того, відповідачем не врахована позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 14.01.2010 року (набуло статусу остаточного 14.01.2001 року) в справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06,), в п. 57 якого Суд зазначив, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

З огляду на наведене індивідуальна податкова консультація як акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправною та скасуванню із зобов'язанням суб'єкта владних повноважень надати платнику податків нову індивідуальну податкову консультацію.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім БМС до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Донецькій області від 03.01.2018 року №16/ІПК/05-99-12-04-14.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Донецькій області надати товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім БМС нову індивідуальну податкову консультацію щодо реалізації його права подати уточнюючий податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім БМС (87515, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Євпаторійська, 8, код ЄДРПОУ 33393422) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 05 квітня 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.