Рішення

від 26.03.2018 по справі 906/21/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/21/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

при секретарі: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 27.12.2017,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 25-01/18 від 25.01.2018;

ОСОБА_3, довіреність № 25-01/18 від 25.01.2018.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер Інтер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паклер Трейд"

про стягнення 241773,05 грн.

В судовому засіданні 15.03.2018 оголошувалась перерва до 23.03.2018 об 11:30 год.

В судовому засіданні 23.03.2018 оголошувалась перерва до 26.03.2018 об 15:00 год.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 242085,29 грн. заборгованості, з яких: 201589,34 грн. - основний борг, 25088, 93 грн. - пеня, 321261 грн. - 3% річних, 10584,77 грн. - інфляційних, 1297,40 грн. - штраф.

Обґрунтовуючи заборгованість, позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №1/2016 від 01.09.2016.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, з наступних підстав.

Так, на думку представників відповідача з видаткових та товарно-транспортних накладні неможливо встановити факт поставки товару, дату його нібито отримання відповідачем по справі, дату виникнення заборгованості, з якої нараховуються пеня, штраф, три відсотки річних та інфляційні нарахування.

Також представники відповідач звертали увагу на те, що позивачем не подано доказів, зокрема: заявки на отримання товару, підтвердження позивачем по справі вищезазначеної заявки, рахунки на оплату товару, наявність яких передбачена умовами договору.

Недопустимим, на думку відповідача, є й одночасне стягнення штрафу та пені, які передбачені договором за одне порушення - прострочення оплати товару.

Разом з цим, представники відповідача наголошували, що невстановленою є дата виникнення заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Полімер Інтер (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Паклер Трейд (покупець/відповідач) укладений договір купівлі-продажу №1/2016, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах договору (п.п. 1.1. договору.

Товаром за цим Договором є поліетилен, поліпропілен, полістирол (п.п. 1.2. договору).

Відповідно до п.п. 1.3. договору ціна та вид товару вказується в накладних на відвантаження Товару. Загальна сума цього договору визначається сумою всіх накладних на поставки за цим договором.

Пунктом 2.1. договору визначено, що покупець здійснює оплату кожної окремої партії товару у строк, згідно рахунку або накладної постачальника на умовах відтермінування платежу, але не пізніше 21 (двадцять один) календарний день з дати отримання товару у власність.

Поставка товару згідно п.п. 3.1. договору, здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підтвердження продавцем заявки покупця на поставку товару (усної або письмової, в тому числі по факсу, електронній пошті) на поставку товару. Підтвердження направляється покупцю факсом, електронною поштою, або іншим способом, який є прийнятним для сторін договору.

Доставка товару здійснюється за домовленістю сторін усною або письмовою, в тому числі по факсу) (п.3.2. договору).

Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару (п.п. 3.6. договору).

Також сторонами у п.п. 4.1., 4.2. договору погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Крім цього, договір укладено строком на 1 (один) календарний рік, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору за один місяць до закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними:

№10 від 28.03.2017 року на суму 60500 грн. - з урахуванням часткової оплати, заборгованість складає 2 609,37 грн.;

№12 від 21.04.2017 на суму 45650,88 грн.;

№13 від 03.05.2017 на суму 31987,91 грн.;

№ 14 від 19.06.2017 на суму 121341,18 грн.

Товар за даними накладними відповідач в особі директора ОСОБА_4 прийняв у повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 201589,34 грн.

З метою захисту порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

За правовою природою договір №1/2016 від 01.09.2016 є договором поставки.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 201589,34 грн.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.п. 5.3. договору за прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день та штраф в розмірі 0,5% від вартості товару.

Перевіривши розрахунок штрафу суд вважає вимогу в цій частині обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також за результатами перевірки розрахунку пені, суд вважає обґрунтованою до стягнення пеню в сумі 25088,93 грн.

Щодо заперечень відповідача щодо неможливості стягнення одночасно пені та штрафу, суд зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується з свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанова Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, наведених в тексті позовної заяви (а.с. 5-6), та перевірених судом, розмір 3% річних та інфляційних складає 3212,61 грн. та 10584,77 грн. відповідно.

Відповідно до ст. ст. 13, 73, 74, 77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім цього суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що заперечення щодо факту отримання товару та ідентифікації підпису отримувача товару (директора ОСОБА_4Л.) на видаткових накладних не доведені належними та допустимими доказами. Порівняльна таблиця підписів, подана суду, не спростовує факту підписання видаткових та товарно-транспортних накладних, а також наявність печаток відповідача на видаткових накладних. Крім цього, слід звернути увагу на те, що жодних доказів втрати чи викрадення печатки матеріали справи не містять.

Відсутність заявок на отримання товару та підтверджень продавцем заявок на поставку товару спростовується тим, що п. 3 договору передбачена можливість оформлення таких як в усній так і в письмові формі.

Також слід зазначити, що строк оплати товару жодним чином не пов'язаний з датою виставленого рахунку, натомість п.п. 2.1. договору чітко визначає, що покупець здійснює оплату кожної окремої партії товару у строк, згідно рахунку або накладної постачальника на умовах відтермінування платежу, але не пізніше 21 (двадцять один) календарний день з дати отримання товару у власність.

Отже, позивачем визначено терміни прострочки платежів з урахуванням вимог договору.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 201589,34 грн. - основного боргу, 25088, 93 грн. - пені, 321261 грн. - 3% річних, 10584,77 грн. - інфляційних, 1297,40 грн. - штрафу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паклер Трейд" (10002, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40193904)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер Інтер" (10001, м. Житомир, Проспект Незалежності, 91/1, код ЄДРПОУ 40443471) 201589.34 грн. основного боргу, 25088,93 грн. пені, 3212,61 грн. 3% річних, 10584,77 грн. інфляційних, 1297,40 грн. штрафу, а також 3626,60 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.04.18

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)