Постанова

від 30.07.2018 по справі 906/21/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року Справа №906/21/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1, головуючий, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паклер Трейд" на рішення господарського суду Житомирської області від 26 березня 2018 року, суддя Кудряшова Ю.В., у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер Інтер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паклер Трейд"

про стягнення 241 773,05 грн.

Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило, заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ :

03 січня 2018 року, ТОВ "Полімер Інтер" звернулось до господарського суду Житомирської області із позовом до ТОВ "Паклер Трейд" про стягнення 242 085,29 грн., з яких: 201 589,34 грн. - основний борг, 25 088,93 грн. - пеня, 321 261,00 грн. - 3% річних, 10 584,77 грн. - інфляційних втрат і 1 297,40 грн. - штрафу.

26 березня 2018 року, рішенням господарського суду Житомирської області даний позов було задоволено та стягнуто з відповідача а користь позивача 201 589,34 грн. - основного боргу, 25 088,93 грн. - пені, 321 261,00 грн. - 3% річних, 10 584,77 грн. - інфляційних втрат та 1 297,40 грн. - штрафу, а також 3626,60 грн. судового збору..

Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки товар за спірними по даній справі видатковими накладними не замовлявся, та не отримувався .

Крім того, у товарно-транспортних накладних не міститься жодних відомостей про навантаження-розвантаження зазначеного товару.

Вважає, що сам по собі факт наявності відтиску печатки відповідача на спірних накладних не може бути достатнім доказом отримання товару підприємством, адже використання печатки підприємством носить диспозитивний характер, а визначальним для дійсності документу є саме підпис уповноваженої на це особи.

Також, вказує на відсутність рахунків на оплату товару, які мали б встановити строк для оплати та, відповідно, дату виникнення заборгованості. При цьому, наявність даних рахунків передбачена умовами договору, які є обов'язковими для виконання його сторонами, а також на них містяться посилання у видаткових накладних.

Вважає, що, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Окрім зазначеного, вважає недоведеною суму нарахувань, оскільки розрахунок штрафних санкцій, трьох відсотків річних та інфляційних втрат не містить, зокрема, дати виникнення заборгованості, яку за дійсних обставин справи неможливо встановити.

Позивач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно до ст. 263 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

07 травня 2018 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Паклер Трейд".

21 травня 2018 року, усунувши обставини, що стали причиною повернення апеляційної скарги, ТОВ "Паклер Трейд" надало суду докази про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

29 травня 2018 року, на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Мамченко Ю.А., був проведений повторний авторозподіл судової справи, яким визначено колегію суддів у новому складі: ОСОБА_1, головуючий, ОСОБА_3, ОСОБА_2

29 травня та 25 червня 2018 року, ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Паклер Трейд" та призначено її розгляд на 19 липня 2018 року.

19 липня 2018 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було задоволено клопотання ТОВ "Паклер Трейд" та відкладено розгляд апеляційної скарги на 30 липня 2018 року.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча і були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

01 вересня 2016 року, між ТОВ "Полімер Інтер", як продавцем, та ТОВ "Паклер Трейд", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу №1/2016, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар - поліетилен, поліпропілен, полістирол, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах договору. (а.с.10)

Відповідно до п.п.1.3. Договору №1/2016, ціна та вид товару вказується в накладних на відвантаження товару. Загальна сума цього договору визначається сумою всіх накладних на поставки за цим договором.

Пунктом 2.1. Договору №1/2016 визначено, що покупець здійснює оплату кожної окремої партії товару у строк, згідно рахунку або накладної постачальника на умовах відтермінування платежу, але не пізніше 21 календарного дня з дати отримання товару.

Поставка товару згідно п.п.3.1. Договору №1/2016, здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підтвердження продавцем заявки покупця на поставку товару (усної або письмової, в т.ч. по факсу, електронній пошті) на поставку товару. Підтвердження направляється покупцю факсом, електронною поштою, або іншим способом, який є прийнятним для сторін договору.

Доставка товару здійснюється за домовленістю сторін усною або письмовою формою. (п.3.2. Договору №1/2016)

Також, сторонами у п.п.4.1., 4.2. Договору №1/2016 погоджено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін.

На виконання умов Договору №1/2016, ТОВ "Полімер Інтер" передало, а ТОВ "Паклер Трейд" отримало товар на загальну суму 890 030,58 грн. (а.с.11-65), зокрема за видатковими накладними:

- №10 від 28 березня 2017 року на суму 60 500,00 грн. - з урахуванням часткової оплати, заборгованість складає 2 609,37 грн. (а.с.17);

- №12 від 21 квітня 2017 на суму 45 650,88 грн. (а.с.15);

- №13 від 03 травня 2017 на суму 31 987,91 грн. (а.с.13);

- №14 від 19 червня 2017 на суму 121 341,18 грн. (а.с.11).

Покупець не розрахувався за поставку товару у сумі 201 589,34 грн.

Товар, за даними накладними, приймало ТОВ "Паклер Трейд" в особі директора ОСОБА_4 (а.с.11-18)

03 січня 2018 року, ТОВ "Полімер Інтер", вважаючи покупця боржником, звернулось до господарського суду Житомирської області із позовом до ТОВ "Паклер Трейд" про стягнення з останнього 242 085,29 грн., з яких: 201 589,34 грн. - основного боргу, 25 088,93 грн. - пені, 3 212,61 грн. - 3% річних, 10 584,77 грн. - інфляційних втрат і 1 297,40 грн. - штрафу. (а.с.1-2)

26 березня 2018 року, рішенням господарського суду Житомирської області даний позов було задоволено в повному обсязі. (а.с.142-144)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про примусове виконання зобов'язання та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

З матеріалів справи встановлено, що 01 вересня 2016 року, між ТОВ "Полімер Інтер", як продавцем, та ТОВ "Паклер Трейд", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу №1/2016, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (поліетилен, поліпропілен, полістирол), а покупець - прийняти та оплатити його на умовах договору.

Згідно п.3.1 Договору №1/2016, поставка товару згідно здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підтвердження продавцем заявки покупця на поставку товару (усної або письмової, в т.ч. по факсу, електронній пошті) на поставку товару.

На виконання умов Договору №1/2016, ТОВ "Полімер Інтер" передало, а ТОВ "Паклер Трейд" отримало товару на загальну суму 890 030,58 грн., проте покупець не розрахувався за поставку товару у сумі 201 589,34 грн., згідно наступних видаткових накладних:

- №10 від 28 березня 2017 року на суму 60 500,00 грн. - з урахуванням часткової оплати, заборгованість складає 2 609,37 грн. (а.с.17);

- №12 від 21 квітня 2017 на суму 45 650,88 грн. (а.с.15);

- №13 від 03 травня 2017 на суму 31 987,91 грн. (а.с.13);

- №14 від 19 червня 2017 на суму 121 341,18 грн. (а.с.11).

ТОВ "Паклер Трейд" сплатило ТОВ "Полімер Інтер" 734 441,24 грн. за поставлений товар згідно спірного Договору №1/2016, що сторонами не заперечується, проте товариство заперечує отримання товару за спірними видатковими накладними.

Судова колегія критично відноситься до посилань відповідача про відсутність доказів існування заявок на поставку товару за вищевказаними накладними та відхиляє їх як такі, що в даному випадку не можуть довести необґрунтованість цих поставок, оскільки п.3.2 Договору №1/2016 передбачено замовлення товару в т.ч. і в усній формі.

Пунктом 2.1. Договору №1/2016 визначено, що покупець здійснює оплату кожної окремої партії товару у строк, згідно рахунку або накладної постачальника на умовах відтермінування платежу, але не пізніше 21 календарного дня з дати отримання товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки у матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем товару за зазначеними вище накладними та відсутні докази, що ТОВ "Паклер Трейд", після отримання товару за Договором №1/2016 оплатило його, на умовах та у визначений Договором строк, не виконавши свої зобов'язання щодо оплати отриманого ним товару, та допустило заборгованість у розмірі 201 589,34 грн., то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість стягнення даної суми основного боргу з відповідача на користь позивача.

ТОВ "Полімер Інтер", також, просило стягнути з відповідача на свою користь 25 088,93 грн. - пені, 321 261,00 грн. - 3% річних, 10 584,77 грн. - інфляційних втрат і 1 297,40 грн. - штрафу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2.1 Договору №1/2016, про строчка оплати наступає після 21 календарного дня після дати отримання товару ТОВ "Паклер Трейд"

Так здійснивши перерахунок 3% річних суд дійшов висновку, що 3% річних, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, складають 3 212,61 грн., а саме:

- за період з 18 квітня по 28 грудня 2017 року становить 54,69 грн.;

- за період з 12 травня по 28 грудня 2017 року (видаткова накладна №12) становить 866,74 грн.;

- за період з 24 травня по 24 листопада 2017 року (видаткова накладна №13) становить 575,78 грн.;

- за період з 10 липня по 28 грудня 2017 року (видаткова накладна №14) становить 1715,40 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що інфляційні втрати, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, складають 10 584,77 грн., а саме, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з:

- травня 2017 року до січня 2018 року (видаткова накладна №10) становить 190,54 грн.;

- за період з травня 2017 року до січня 2018 року (видаткова накладна №12) становить 3 333,47 грн.;

- за період з червня по грудень 2017 року (видаткова накладна №13) становить 1 895,31 грн.;

- за період з липня 2017 року до січня 2018 року (видаткова накладна №14) становить 5 165,45 грн.

Відповідно до п.4.1. роз'яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року, сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо стягнення 25 088,93 грн. - пені, і 1 297,40 грн. - штрафу, колегія суддів зазначає, що:

Згідно приписів ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.1 ст. 230 ГК України, штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу приписів ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п.5.3. Договору №1/2016 за прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день та штраф в розмірі 0,5% від вартості товару.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем пені та штрафу (а.с.5), апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом про законність та обґрунтованість вимог позову в частині стягнення з відповідача 25 088,93 грн. - пені та 1 297,40 грн. - штрафу, по зазначеним вище накладним, по- періодно, в межах визначених ч.6 ст. 232 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст. 231 ГК України.

В п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року, зазначається, що за визначенням ч.3 ст. 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Посилання відповідача на те, що у товарно-транспортних накладних не міститься жодних відомостей про навантаження-розвантаження зазначеного товару, колегією суддів оцінюється критично та відхиляються як безпідставні, оскільки такі відмітки взагалі відсутні і на тих накладних, по яким ТОВ "Паклер Трейд" проведено оплату та відсутня заборгованість за отриманий товариством товар.

Слід зазначити, що за спірними накладними ТОВ "Паклер Трейд" приймало товар в особі директора ОСОБА_4 Заперечення щодо факту отримання товару та ідентифікації підпису отримувача товару (директора ОСОБА_4Л.) на видаткових накладних не доведені належними та допустимими доказами.

Щодо використання печатки, то колегія суддів зазначає, що не тільки спірні видаткові накладні, а і абсолютно усі інші товарно-транспортні накладні і видаткові накладні, які містяться у матеріалах справи, мають печатки, що вказує на використання печатки між сторонами під час здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що деякі контрагент можуть вимагати поставлення відтиску печатки для підтвердження проведення господарської операції, і його поставлення відбувається в добровільному порядку.

Крім того, Законом №1982 (від 19 липня 2017 року) було виключено із законодавства вимоги про обов'язкове використання печаток суб'єктам господарювання, проте не забороняється її застосовуваня при здійсненні господарської діяльності, і такі зміни відбулись у законодавстві після здійснення спірних поставок.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 201589,34 грн. - основного боргу, 25088, 93 грн. - пені, 321261 грн. - 3% річних, 10584,77 грн. - інфляційних, 1297,40 грн. - штрафу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 234 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269-275, 276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 26 березня 2018 року у справі №906/21/18 - без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паклер Трейд" - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/21/18 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Саврій В.А.