Рішення

від 19.03.2018 по справі 826/24604/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2018 року № 826/24604/15

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., суддів Григоровича П.О., Каракашьяна С.К. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства Піонтекс

до Головного територіального управління юстиції у м.Києві, Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство Піонтекс (надалі- ПАТ Піонтекс , товариство, позивач) звернулося в Окружний адміністративний суд м.Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві (надалі - РС ГУЮ у м.Києві), Міністерства юстиції України (надалі - Мін'юст України, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора РС ГУЮ у м.Києві Хафусової В.В. від 12.08.2015р. за №23594995 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язання РС ГУЮ у м.Києві провести державну реєстрацію права власності на майновий комплекс загальною площею 1709,3 кв.м., розташованого за адресою: м.Київ, вул. Марка Вовчка, буд.12/14.

Ухвалою від 02.12.2015р. суддею Шулежком В.П. було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 01.02.2016р. судом протокольно було замінено первинного відповідача - Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м.Києві на належного відповідача - Головне територіальне управління юстиції у м.Києві (надалі - ГТУЮ у м.Києві, відповідач 1) та залучено до участі у справу другого відповідача - Міністерство юстиції України.

Відповідно до Розпорядження №1021 від 04.04.2017р. щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справи, у зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа і не була ним розглянута, справу №826/24604/15 передано для повторного автоматичного розподілу справ між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу передано судді Смолію І.В.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що державний реєстратор Хафусова В.В., рішенням від 12.08.2015р. № 23594995, протиправно відмовила у державній реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс, оскільки заява та пакет документів були поданий у повному обсязі та у відповідності до законодавства чинного на момент звернення.

Відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які залучені до матеріалів справи.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (редакція Кодексу чинна на момент виходу в письмове провадження), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.07.2015р. позивач звернувся до РС ГУЮ у м.Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо права власності на єдиний майновий комплекс, який зареєстрований у базі даних про реєстрацію заяв і запиті Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 12422611.

Разом із заявою позивач додав наступні документи: копію паспорта представника ОСОБА_2; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_2; копію довіреності на представництво ОСОБА_3 інтересів позивача; копію статуту позивача; копію протоколу № 18 від 29.04.2011р. загальних зборів ЗАТ Піонтекс ; копію Свідоцтва про право власності на адміністративно-виробничий комплекс, видане ЗАТ ПІОНТЕКС 27.05.1997р. з додатком; копію адвокатського запиту до Департаменту комунальної власності м.Києва від 03.03.2015р.; відповідь на адвокатський запит з Департаменту Комунальної власності м.Києва від 06.03.2015р. за № 062/02/07-2496 з додатками: копією наказу №195-В від 20.05.1997р. про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та додаток до наказу, лист Державної реєстраційної служби України до Департаменту комунальної власності м.Києва від 18.11.2014р. за № 2841/8-14-06 (оригінали/копії); інформаційну довідку з КП Київське міське бюро технічної інвентаризації від 09.07.2014р. серії НЖ-2014 № 6714 (оригінали/копії); копію договору купівлі-продажу від 12.09.2006р. між ЗАТ Піонтекс та ОСОБА_4; копію договору купівлі-продажу від 25.01.2011р. між ЗАТ Піонтекс та ОСОБА_4; копію листа Департаменту від 17.03.2014р. за №062/2/7-1881; газету Хрещатик від 16.05.2014р. за №67(4467); пояснення позивача від 19.08.2014р.

За результатами розгляду зави від 20.07.2015 державним реєстратором РС ГУЮ у м.Києві Хафусовою В.В. було прийнято рішення № 23594995 про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень у зв'язку з тим, що:

подані позивачем документи містили численні суперечності щодо площі об'єкту нерухомого майна, які не узгоджуються між собою щодо відомостей, які визначені п. 20 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1141, а саме відповідно до поданої копії Свідоцтва загальна площа адміністративно-виробничого комплексу 11 847,7 кв.м, а в договорі купівлі-продажу 18 898,8 кв.м.;

позивачем подано заяву щодо реєстрації підприємства, як єдиного майнового комплексу, хоча відповідно до вищезазначеного Свідоцтва об'єкт нерухомого майна є адміністративно-виробничим комплексом;

відповідно до п.58 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868 встановлено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею Свідоцтва на об'єкт нерухомого майна, який поділяється (у тому числі у результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів) або частка з якого виділяється, позивач повинен подати: технічні паспорти на новостворені об'єкти нерухомого майна та документ, що підтверджує присвоєння новоствореному об'єкту нерухомого майна окремої адреси;

у разі, коли державна реєстрація прав з видачею Свідоцтва проводиться на об'єкт нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів і перебуває у спільній власності, позивач подає письмову згоду всіх співвласників, справжність підпису яких засвідчується відповідно до Закону України Про нотаріат .

Вважаючи, відмову у реєстрації прав на нерухоме майно протиправною, Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV (надалі - Закон №1952-IV, в редакції Закону на момент виникнення правовідносин), Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 року №868.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (надалі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обов'язковій державній реєстрації відповідно до ст.4 Закону № 1952-IV підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно ст.8 Закону № 1952-IV орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Ч.1 ст.19 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ч. 1,4 ст.24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Ч.1 ст.26 Закону № 1952-IV встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч.3, 7 ст.16 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868 (надалі - Порядок № 868, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 8 названого Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1 1 цього Порядку, заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Моментом прийняття заяви вважається дата та час її реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

В силу п. 36 цього ж Порядку для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до п. 37 Порядку №868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Згідно із п. 46 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Згідно картки прийому заяви №23000167, разом з заявою про реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності на єдиний майновий комплекс), ПАТ Піонтекс Управлінню державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві було подано: копію паспорта представника ОСОБА_2; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_2; копію довіреності на представництво ОСОБА_3 інтересів позивача; копію статуту позивача; копію протоколу № 18 від 29.04.2011р. загальних зборів ЗАТ Піонтекс ; копію Свідоцтва про право власності на адміністративно-виробничий комплекс, видане ЗАТ ПІОНТЕКС 27.05.1997р. з додатком; копію адвокатського запиту до Департаменту комунальної власності м.Києва від 03.03.2015р.; відповідь на адвокатський запит з Департаменту Комунальної власності м.Києва від 06.03.2015р. за № 062/02/07-2496 з додатками: копією наказу №195-В від 20.05.1997р. про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та додаток до наказу, лист Державної реєстраційної служби України до Департаменту комунальної власності м.Києва від 18.11.2014р. за № 2841/8-14-06 (оригінали/копії); інформаційну довідку з КП Київське міське бюро технічної інвентаризації від 09.07.2014р. серії НЖ-2014 № 6714 (оригінали/копії); копію договору купівлі-продажу від 12.09.2006р. між ЗАТ Піонтекс та ОСОБА_4; копію договору купівлі-продажу від 25.01.2011р. між ЗАТ Піонтекс та ОСОБА_4; копію листа Департаменту від 17.03.2014р. за №062/2/7-1881; газету Хрещатик від 16.05.2014р. за №67(4467); пояснення позивача від 19.08.2014р.

За результатами розгляду поданих документів, державним реєстратором прав на нерухоме майно Хафусовою В.В. було прийнято рішення №23594995 від 12.08.2015р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (надалі-Рішення) з підстав не відповідності поданих документів вимогам.

Так, рішення мотивоване тим, що подані заявником документи містять не відповідності, зокрема, подані позивачем документи містили численні суперечності щодо площі об'єкту нерухомого майна, які не узгоджуються між собою щодо відомостей, які визначені п. 20 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1141, а саме відповідно до поданої копії Свідоцтва загальна площа адміністративно-виробничого комплексу 11 847,7 кв.м, а в договорі купівлі-продажу 18 898,8 кв.м. (п.1);

позивачем подано заяву щодо реєстрації підприємства, як єдиного майнового комплексу, хоча відповідно до вищезазначеного Свідоцтва об'єкт нерухомого майна є адміністративно-виробничим комплексом (п.2);

відповідно до п.58 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868 встановлено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею Свідоцтва на об'єкт нерухомого майна, який поділяється (у тому числі у результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів) або частка з якого виділяється, позивач повинен подати: технічні паспорти на новостворені об'єкти нерухомого майна та документ, що підтверджує присвоєння новоствореному об'єкту нерухомого майна окремої адреси (п.3);

у разі, коли державна реєстрація прав з видачею Свідоцтва проводиться на об'єкт нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів і перебуває у спільній власності, позивач подає письмову згоду всіх співвласників, справжність підпису яких засвідчується відповідно до Закону України Про нотаріат (п.4).

Однак, суд не може погодитися з висновками відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи фотокопії Свідоцтва про право власності на адміністративно-виробничий комплекс (надалі - Комплекс) серії АВК № 010000490, дата видачі 27.05.1997р., площею 11 847,70 кв.м., який розташований в м.Києві за адресою: Марка Вовчка №12/14, належить на праві колективної власності закритому акціонерному товариству Піонтекс (код 01878348). Свідоцтво видане на підставі наказу Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна від 20.05.1997р. № 195-В Головного управління житлового господарства та майна міста Києва. Відповідно до Додатку до Свідоцтва, до складу комплексу входить 15 будівель та споруд: будівля складу сировини (літ.Д) 560,0 кв.м, адміністративно-побутовий корпус (літ.Д) 1295,1 кв.м., прохідна-їдальня (літ.В) 986,8 кв.м., механізована майстерня ОМ (літ.К) 588,2 кв.м., виробничий корпус УОМ (літ.М) 1845,2 кв.м., головний виробничий корпус (літ.Б) 5040,1 кв.м., побутове приміщення (літ.А) 473,4 кв.м., трансформаторна підстанція (літ.Г) 57,7 кв.м., зважувальна (літ.Н) 24,9 кв.м., склад латексу (літ.Е) 423,4 кв.м., розподільчий пункт (літ.Ж) 51,4 кв.м., склад сировини (літ.Т) 335,0 кв.м., насосна станція (літ.С) 56,1 кв.м., склад сировини (літ.П) 588,0 кв.м., склад готової продукції (літ.П) 122,4 кв.м.

29.04.2011р. загальними зборами ЗАТ Піотнекс (протокол № 18 від 29.04.2011р.) прийнято рішення про визначення типу акціонерного товариства, як публічне, у зв'язку з чим внесли відповідні зміни та доповнення до статуту товариства та змінили найменування на публічне акціонерне товариство Піотнекс .

Судом встановлено, що позивач за час володіння майновим комплексом на підставі договорів купівлі-продажу відчужив деякі будівлі та споруди, які входили до його складу, а саме:

-17.04.1998р. та 12.09.2006р. згідно договорів купівлі-продажу побутового приміщення в адміністративно-виробничому комплексі на користь ОСОБА_4 було відчужено- побутове приміщення (літ.А) площею 473,4 кв. м. та будівлю складу сировини (в літ.Д) площею 560 кв. м.; насосну станція (літ.С) - 56,1 кв. м., а всього за договором 616,1 кв.м. відповідно;

-13.09.2006р. згідно договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_6 було передано у власність прохідну, їдальню (в літ.В) в розмірі 41/100 частин від площі 386,8 кв.м., а всього за договором 158,10 кв.м.;

-25.01.2011р. згідно договору купівлі-продажу, 76/100 частин від майнового комплексу, відійшло у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_4, загальною площею 8890,8 кв.м., які складаються з: склад сировини та склад готової продукції (на плані під літ.П) площею 710,4 кв.м, що складає 6/100 Комплексу; адміністративно-побутовий корпус (на плані під літ.Д') площею 1 295,1 кв.м, що складає 11/100 частин Комплексу; головний виробничий корпус (на плані під літ.Б) площею 5 040,1 кв.м, що складає 43/100 частини Комплексу; виробничий корпус УОМ (на плані під літ.М) площею 1 845,2 кв.м, складає 16/100 частин Комплексу.

Таким чином, всього позивачем, на підставі чотирьох договорів купівлі-продажу нерухомого майна, було продано 10138,4 кв.м. (473,4+616,1+158,1+8890,8) від загальної площі адміністративно-виробничого комплексу, а не 18898,8 кв.м, які нарахував державний реєстратор.

Враховуючи вищевикладене, у власності позивача залишились будівлі та споруди загальною площею 1709,3 кв.м. (11847,7-10138,4), які у зв'язку із втратою Свідоцтва (предмет спору у справі № 826/17582/14) підлягають державній реєстрації: частина прохідної-їдальні (літ.В) площею 228,7 кв.м., механізована майстерня ОМ (літ.К) площею 588,2 кв.м., трансформаторна підстанція (літ.Г) площею 57,7 кв.м., зважувальна (літ.Н) площею 24,9 кв.м., склад латексу (літ.Е) площею 423,4 кв.м., розподільчий пункт (літ.Ж) площею 51,4 кв.м., склад сировини (літ.Т) площею 335,0 кв.м.

На підтвердження перебування у власності Товариства саме таких будівель з відповідними площами, позивачем надано копію інформаційної довідки серії НЖ-2014 №6714 від 09.07.2014р. КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна .

Ч.1 ст.5 Закону №1952-IV визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Відповідно до ст.191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. При цьому суд звертає увагу, що законодавством не визначено підставу відмови - невірна назва нерухомого майна, так як дійсно, у свідоцтві об'єкт нерухомого майна вказаний, як адміністративно-виробничий комплекс, а заява визначає назву - єдиного майнового комплексу, що по суті не суперечать один одному.

Відповідно до п.58 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868 встановлено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею Свідоцтва на об'єкт нерухомого майна, який поділяється (у тому числі у результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів) або частка з якого виділяється, позивач повинен подати: технічні паспорти на новостворені об'єкти нерухомого майна та документ, що підтверджує присвоєння новоствореному об'єкту нерухомого майна окремої адреси (п.3 оскаржуваного Рішення). У разі, коли державна реєстрація прав з видачею Свідоцтва проводиться на об'єкт нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів і перебуває у спільній власності, позивач подає письмову згоду всіх співвласників, справжність підпису яких засвідчується відповідно до Закону України Про нотаріат (п.4 оскаржуваного Рішення).

Як вбачається з копій реєстраційної справи, які містяться в матеріалах справи, позивачем були подані нові технічні паспорти на механізована майстерня (літ.К) та частину прохідної-їдальні (літ.В) від 02.07.2015р. та копії технічних паспортів від 01.12.2010р. на приміщення будівлі: трансформаторна підстанція (літ.Г), зважувальна (літ.Н), склад латексу (літ.Е), розподільчий пункт (літ.Ж), склад сировини (літ.Т), які всі знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Також в матеріалах справи містяться витяги про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів договорів купівлі-продаж нежитлових приміщень на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_7

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що спірне рішення державного реєстратора ГУЮ у м.Києві Хафусової В.В. № 23594995 від 12.08.2015р. є протиправним та прийнятим з порушенням вимог закону, а, отже, підлягає скасуванню.

Між тим, відповідно до Закону України від 26.11.2015 № 834-VIII Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Перехідних положень цього Закону встановлено, що:

1) з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна;

2) у разі забезпечення виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за рішенням Кабінету Міністрів України такі органи можуть наділятися повноваженнями суб'єктів державної реєстрації прав на відповідній адміністративно-територіальній одиниці до 1 січня 2016 року;

3) органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

На виконання п.п.3 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 26.11.2015р., розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.04.2016р. № 261 затверджено Положення про Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Положення № 261).

Відповідно до п. 4 Положення № 261, Департамент відповідно до покладених завдань забезпечує, зокрема, проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже починаючи з 01.05.2016р. відповідачі не наділені повноваженнями, щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки такі повноваження передані до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Враховуючи той факт, що відповідачі не є суб'єктами уповноваженим відповідно до закону на прийняття рішення про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, суд вважає, що вимоги про зобов'язання РС ГУЮ у м.Києві провести державну реєстрацію права власності на майновий комплекс загальною площею 1709,3 кв.м., розташованого за адресою: м.Київ, вул. Марка Вовчка, буд.12/14 не підлягають задоволення.

Проте суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.4 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом б п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.

Тобто, позивач, в межах дії Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який набрав чинності з 01.01.2016р., має можливість звернутись до уповноваженого суб'єкта - Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з відповідною заявою про скасування державної реєстрації прав, які є предметом даного спору і за умов дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку та форми звернення із заявою про державну реєстрацію, уповноваженим суб'єктом будуть розглянуті подані документи та прийняте рішення відповідно до вимог ч. 4 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5- 11, 19, 72- 77, 90, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства Піонтекс задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у м.Києві Хафусової В.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №23594995 від 12.08.2015р.

В частині інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Головуючий суддя І.В. Смолій

Судді П.О. Григорович

С.К. Каракашьян