Рішення

від 05.04.2018 по справі 826/3996/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2018 року № 826/3996/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Сіріус-2" до про Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Сіріус-2" (далі - ДП "Сіріус-2") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича, яке оформлене повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 06.12.2017 № 30317-0-33-17/20-1/9 та, як наслідок визнання дій протиправними;

- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити заяву Дочірнього підприємства "Сіріус-2" про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 826/7343/14, виданого 19.07.2017 Окружним адміністративним судом міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.10.2017 останній звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 826/7343/14, виданого 19.07.2017 Окружним адміністративним судом міста Києва. Разом з тим, лише 27.02.2018 позивач отримав два повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 04.12.2017 за № 32598-0-33-17/20.1 та № 30317-0-33-17/20-1/9 від 06.12.2017. На переконання позивача, відповідачами порушено процесуальний порядок розгляду заяв позивача, що є правовою підставою для визнання його дій протиправними та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Акцентує увагу, що відповідачами не виконано приписи статей 3 та 28 Закону України "Про виконавче провадження" в частині повернення виконавчого документа стягувачу з порушенням строків.

Ухвалою суду від 16.03.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3996/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін на 29.03.2018.

Відповідно до ухвали суду, постановленої без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 29.03.2018, за згодою представника позивача допущено заміну первісних відповідачів - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича на належного відповідача - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У судовому засіданні 29.03.2018 представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.03.2018 заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснила, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, позаяк поданий ДП "Сіріус-2" виконавчий лист не відповідав вимогам статті четвертої Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи, що у судовому засіданні учасники справи подали заяви про розгляд справи у письмовому провадженні, суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.10.2017 ДП "Сіріус-2" звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою, у якій просило прийняти на виконання виконавчий лист № 826/7343/14 від 19.07.2017, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва (а.с. 29).

06.12.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 30317-0-33-17/20-1/9 (а.с. 37-38).

При прийнятті вказаного рішення, відповідач керувався пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", з підстав невідповідності виконавчого документу вимогам пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись із діями і рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача, встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

При цьому, частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що державний виконавець зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа до виконання, у разі його невідповідності вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", повернути такий виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. При цьому, повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання повинно бути надіслане стягувачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З матеріалів виконавчого провадження, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання прийнято державним виконавцем майже через два місяця з дня звернення ДП "Сіріус-2" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а саме - 06.12.2017.

При цьому, матеріали виконавчого провадження не містять доказів надіслання ДП "Сіріус-2" повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 06.12.2017 № 30317-0-33-17/20-1/9.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича при прийнятті спірного рішення та обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Обґрунтовуючи правомірність спірного рішення, представник відповідача наголошувала, що виконавчий лист № 826/7343/14 від 18.07.2017, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва, не відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", позаяк, не містить прізвища, імені, по батькові особи, яка видала виконавчий лист.

Згідно з частиною першою статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на час видачі виконавчого листа) за судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Відповідно до частини другої указаної статті Кодексу адміністративного судочинства України виконавчий лист видається судом першої інстанції. Якщо за результатами перегляду справи суд апеляційної чи касаційної інстанції залишить прийняте по суті позовних вимог рішення без змін, ухвалить нове судове рішення по суті позовних вимог чи змінить судове рішення, то виконавчий лист видається судом апеляційної чи касаційної інстанції, за умови, що заява особи про видачу виконавчого листа надійшла до моменту повернення адміністративної справи до суду першої інстанції.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що видача виконавчого листа відноситься до виключних повноважень суду - органу, що здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення адміністративних справ у встановленому законом процесуальному порядку.

Зі змісту виконавчого листа № 826/7343/14 вбачається, що останній видано Окружним адміністративним судом міста Києва. Зазначений виконавчий лист підписано суддею та секретарем судового засідання, підписи яких скріплені печаткою суду із зображення Державного Герба України.

Відсутність прізвища, ім'я, по батькові та посади посадової особи, яка видала виконавчий лист, обумовлена тим, що виконавчий лист видається судом - державним органом. При цьому, слід зазначити, що суддя та секретар (помічник судді) є особами, які уповноважені на підписання виконавчого листа, однак вони не є посадовими особами, що видають виконавчий лист.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що виконавчий лист № 826/7343/14, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва 19.07.2017, повністю відповідає вимогам, встановленим статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", а отже, у відповідача не було підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 06.12.2017 № 30317-0-33-17/20-1/9 є протиправним та підлягає скасуванню, що є підставою для задоволення позову у цій частині.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні:

- будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

- фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Крім того, згідно пункту 65 вказаного рішення суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також, Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки у ході розгляду справи встановлено, що відповідач протиправно повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, а також встановлено відповідність виконавчого листа вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", суд вважає, що відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 826/7343/14, виданого 19.07.2017 Окружним адміністративним судом міста Києва.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш ИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Сіріус-2" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 148, ід. код 21534131) задовольнити.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича при прийнятті повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 06.12.2017 № 30317-0-33-17/20-1/9.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 06.12.2017 № 30317-0-33-17/20-1/9.

Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ід. код 00015622) відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 826/7343/14, виданого 19.07.2017 Окружним адміністративним судом міста Києва.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ід. код 00015622) на користь Дочірнього підприємства "Сіріус-2" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 148, ід. код 21534131) 1762,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко