Ухвала

від 28.03.2018 по справі 911/3742/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" березня 2018 р.           м. Київ           Справа № 911/3742/15

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я., розглянувши скаргу публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області у справі

за позовом публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ,

до фермерського господарства “Садове-2011”, Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський р-н., с. Каштани,

про стягнення 226 278 грн. 96 коп.

Представники сторін:

згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 23.09.2015 року позовні вимоги ПАТ “Дельта Банк” задоволено частково, про що видано відповідний наказ.

16.02.2018 року до суду від публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області у справі № 911/3742/15.

У поданій скарзі скаржник просить суд визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області в частині нарахування витрат виконавчого провадження та зазначення їх у звіті про використання авансового внеску № 534611818 від 06.09.2017 року.

Представник стягувача підтримує подану скаргу, просить суд задовольнити повністю.

Представники боржника та відділу в засідання суду не з'явились, хоча про місце і час розгляду справи були належним чином повідомлені судом, про причини неявки не повідомили суд належним чином.

Згідно з приписами ст. 342 ГПК України Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В обґрунтування поданої скарги ПАТ “Дельта Банк” зазначає, що 06.09.2017 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Як стверджує скаржник, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 06.09.2017 року було складено звіт щодо використання авансового внеску у виконавчому провадженні ВП № 534611818.

З даним звітом ПАТ «Дельта Банк» не погоджується та вважає його протизаконним, винесеним з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016) Наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 р. «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження», Постановою від 29 квітня 2004 р. № 554 «Про затвердження Порядку використання коштів виконавчого провадження».

Дослідивши доводи скаржника та матеріали скарги Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” на дії Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 13.10.2015 р. у справі № 911/3742/15, суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України та статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

05.10.2016 р. набрав чинності Закон України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 02.06.2016 р.

Частина 1 статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст. 42 ЗУ “Про виконавче провадження” кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Поряд з цим, частиною 2 та 3 цієї ж статті встановлено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 4 ст. 42 ЗУ “Про виконавче провадження”).

Наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 р. затверджено види та розміри витрат виконавчого провадження, в яких перелічені спеціальні види витрат виконавчого провадження, а саме - виготовлення документів виконавчого провадження (папір, копіювання, друк документів, канцтовари); пересилання документів виконавчого провадження (конверти, знаки поштової оплати (марки), послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій (експертів, спеціалістів, зберігачів, перекладачів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; банківські послуги при операціях з іноземною валютою; сплата судового збору; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Таким чином, відповідно до наведеного спеціального переліку витрат, визначеного наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 р., не всі витрати, які були зазначені державним виконавцем у звіті про використання авансового внеску від 06.09.2017 р., відносяться до витрат виконавчого провадження, які здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача.

Так, рекомендований лист по Україні з повідомленням - 2 шт. вартістю 16,56 грн.; ксероксний папір - 20 шт. вартістю 0,13 грн. – 2,60 грн.; вартість витраченого картриджу - 20 шт. вартістю 0,28 грн. - 5,60 грн.; сплата за внесення інформації до Автоматизованої системи виконавчого провадження - 51,00 грн.; простий лист по Україні вартістю 4,28 грн. 5 шт. – 21.40 грн., загальний розмір яких складає 97,16 грн., належать до витрат виконавчого провадження, визначених наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 р.

При цьому, спеціальним переліком витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень у виконавчому провадженні, не передбачені витрати на оплату електроенергії -12,84 грн.; витрати на оплату водопостачання - 2,35 грн.; витрати на оплату тепла - 41,09 грн.; вартість послуг зв'язку та інтернету - 5,75 грн.; витрати на охорону - 3,05 грн.; витрати на утримання авто - 0,28 грн.; витрати на ремонт та технічне обслуговування комп'ютерної техніки - 10,14 грн.; вартість господарських та канцелярських товарів -11,04 грн.; витрати на послуги по страхуванню - 1,67 грн.; витрати на оренду приміщення - 32,09 грн.; витрати на утримання приміщення - 3,49 грн.

Відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 554 від 29.04.2004 р., витрати виконавчого провадження, які були списані державним виконавцем за рахунок авансового внеску стягувача (витрати на оплату електроенергії; витрати на оплату водопостачання; витрати на оплату тепла; вартість послуг зв'язку та інтернету; витрати на охорону; витрати на утримання авто; витрати на ремонт та технічне обслуговування комп'ютерної техніки; вартість господарських та канцелярських товарів; витрати на послуги по страхуванню; витрати на оренду приміщення; витрати на утримання приміщення) належать не до витрат виконавчого провадження, а до коштів виконавчого провадження.

Так, у відповідності з ч. 7 п. 2 Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 554 від 29.04.2004 р., кошти використовуються органами державної виконавчої служби для організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а саме для оплати витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби, у тому числі на зарахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (комісія банку); виплату винагороди державним виконавцям; придбання службових приміщень та службових житлових приміщень; страхування державних виконавців; забезпечення державних виконавців форменим одягом; матеріально-технічне забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби (придбання предметів та матеріалів (канцелярського приладдя, обладнання, інвентарю та інших), їх ремонт та обслуговування; передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; витрати на транспортні послуги (утримання та оренда транспортних засобів), грошова компенсація за використання державними виконавцями власних транспортних засобів; оренда приміщень; витрати на послуги поштового зв'язку та послуги зв'язку (доступ до Інтернету, установка телефонів тощо); оплату послуг з охорони; проведення поліграфічних робіт; проведення семінарів; оплату службових відряджень та проїзду державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; придбання основних засобів, комп'ютерних програм та програмного забезпечення; поточний та капітальний ремонт службових приміщень.

Відповідно до п. 3 Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 554 від 29.04.2004 р., використання коштів здійснюється виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду з урахуванням внесених до них змін.

Відтак, дії державного виконавця щодо внесення до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, таких витрат відділу державної виконавчої служби як оплата комунальних послуг (вода, електроенергія, тепло), оренда приміщень, послуги інтернетзв'язку, утримання авто, придбання господарських та канцелярських товарів, ремонт та технічне обслуговування комп'ютерної техніки, послуги по страхуванню, які здіснюються виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду, а не за рахунок авансового внеску стягувача, не ґрунтуються на приписах законодавства.

Таким чином, дії державного виконавця в частині винесення до звіту про використання авансового внеску від 06.09.2017 р. у виконавчому провадженні ВП № 534611818 в частині включення в якості постійних витрат у загальному розмірі 123,79 грн., у тому числі - витрат на оплату електроенергії - 12,84 грн.; витрат на оплату водопостачання - 2,35 грн.; витрат на оплату тепла - 41,09 грн.; вартості послуг зв'язку та інтернету - 5,75 грн.; витрат на охорону - 3,05 грн.; витрат на утримання авто - 0,28 грн.; витрат на ремонт та технічне обслуговування комп'ютерної техніки - 10,14 грн.; вартості господарських та канцелярських товарів - 11,04 грн.; витрат на послуги по страхуванню - 1,67 грн.; витрат на оренду приміщення - 32,09 грн.; витрат на утримання приміщення - 3,49 грн. - є неправомірними та незаконними.

Стосовно вимоги скаржника про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області повернути Публічному акціонерному товариству “Дельта Банк” авансовий внесок у розмірі 123,79 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Слід зазначити, що скаржником не надано суду ані доказів того, що він звертався до органу ДВС із заявою щодо повернення авансового внеску в сумі 123,79 грн., ані доказів того, що орган державної виконавчої служби у будь-який спосіб ухилився від виконання вказаних дій.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для зобов'язання органу виконавчої служби повернути скаржникові безпідставно утриману суму авансового внеску.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог скаржника та визнання незаконними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області в частині винесення звіту про використання авансового внеску у виконавчому провадженні ВП № 534611818 від 06.09.2017 р., до якого було незаконно включено у якості постійних витрат витрати, що використовуються органами державної виконавчої служби для організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), у загальному розмірі 123,79 грн., які повинні здійснюватися виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду з урахуванням внесених до них змін - неправомірними та незаконними, у зв'язку з чим звіт щодо використання авансового внеску від 06.09.2017 р. у відповідній частині підлягає скасуванню. В частині вимоги скаржника щодо зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області повернути Публічному акціонерному товариству “Дельта Банк” авансовий внесок у розмірі 123,79 грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, код 34047020) на дії Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області у виконавчому провадженні ВП № 534611818 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 13.10.2015 р. у справі № 911/3742/15 задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області в частині зазначення у звіті про використання авансового внеску від 06.09.2017 р. у виконавчому провадженні ВП № 534611818, до якого в якості постійних витрат державним виконавцем включено витрати у загальному розмірі 123,79 грн., у тому числі - витрати на оплату електроенергії - 12,84 грн.; витрати на оплату водопостачання - 2,35 грн.; витрати на оплату тепла - 41,09 грн.; вартість послуг зв'язку та інтернету - 5,75 грн.; витрати на охорону - 3,05 грн.; витрати на утримання авто - 0,28 грн.; витрати на ремонт та технічне обслуговування комп'ютерної техніки - 10,14 грн.; вартість господарських та канцелярських товарів - 11,04 грн.; витрати на послуги по страхуванню - 1,67 грн.; витрати на оренду приміщення - 32,09 грн.; витрати на утримання приміщення - 3,49 грн.

3. Скасувати звіт Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області про використання авансового внеску від 06.09.2017 р. у виконавчому провадженні ВП № 534611818 в частині постійних витрат у загальному розмірі 123,79 грн., у тому числі - витрати на оплату електроенергії - 12,84 грн.; витрати на оплату водопостачання - 2,35 грн.; витрати на оплату тепла - 41,09 грн.; вартість послуг зв'язку та інтернету - 5,75 грн.; витрати на охорону - 3,05 грн.; витрати на утримання авто - 0,28 грн.; витрати на ремонт та технічне обслуговування комп'ютерної техніки - 10,14 грн.; вартість господарських та канцелярських товарів - 11,04 грн.; витрати на послуги по страхуванню - 1,67 грн.; витрати на оренду приміщення - 32,09 грн.; витрати на утримання приміщення - 3,49 грн.

4. В решті вимоги скаржника залишити без задоволення.

5. Копію ухвали направити стягувачу, боржнику та ВДВС.

          Суддя                               Л.Я. Мальована