Ухвала

від 06.04.2018 по справі 911/492/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" квітня 2018 р., м. Київ           Справа № 911/492/18

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза Андрія Федоровича, розглянувши заяву від 04.04.2018 № 0404/18 Товариства з обмеженою відповідальністю “Віртус Коммодітіз” про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Віртус Коммодітіз” (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 6А, код ЄДРПОУ 39364245) до Фермерського господарства “Панасенко” (07053, Київська обл., Поліський район, смт. Красятичі, вул. Жовтнева, буд. 10, код ЄДРПОУ 38589278) про стягнення штрафних санкцій за договором купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Київської області надійшла позовна заява №1203/18 від 12.03.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю “Віртус Коммодітіз” до Фермерського господарства “Панасенко” про стягнення 320443,50 грн штрафних санкцій за договором купівлі-продажу №12/01-18-1 від 12.01.2018.

Ухвалою від 19.03.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється за правилами загального провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 10.04.2018.

04.04.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Віртус Коммодітіз” від 04.04.2018 № 0404/18 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі ціни позову – 320443,50 грн та судового збору – 13987,65 грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку Фермерського господарства “Панасенко” № 2600952690451 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649, а також на інших належних відповідачу розрахункових рахунках.

Відповідно до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заявник обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову наступним. 12.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Віртус Коммодітіз” (покупець) та Фермерським господарством “Панасенко” (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 12/01-18-1, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу урожаю 2017 року на умовах та в порядку, визначених в даному договорі та додаткових угодах до нього.

12.01.2018 сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до вищезазначеного договору.

Додатковою угодою № 4 від 22.01.2018 було внесено зміни до додаткової угоди № 2, відтак умови останньої цитуються судом у їх кінцевій редакції.

Так, додатковою угодою № 2 від 12.01.2018 (з урахуванням змін) сторони погодили поставку товару – кукурудзи врожаю 2017 року у кількості 1490,435 (+/- 10%) тон. Загальна вартість товару за даною угодою складає 6408870,50 грн +/- 10% з ПДВ. Сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати партію товару покупцю на умовах договору в строк до 26.01.2018.

Всупереч своїм договірним зобов'язанням, відповідач обумовлений сторонами товар не поставив, у зв'язку із чим позивачем відповідно до 8.2. договору санкцій у сумі 320443,50 грн.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що відповідач не виконав умови договору, ухиляється від телефонних дзвінків та письмових контактів з позивачем, не отримав претензію, що направлялась позивачем на юридичну адресу відповідача, а відтак ймовірно не знаходиться за зареєстрованою адресою. Крім того, позивач зазначає, що згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутний капітал відповідача складає лише 1000,00 грн, тож у випадку виведення коштів з його розрахункових рахунків та відчуження належного йому майна, виконання рішення суду буде неможливим.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд, розглянувши подану заяву, зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 23.03.2010).

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016).

Заявником не надано суду жодних доказів того, що відповідач має намір ухилитися від виконання рішення суд, як то доказів які б підтверджували факт розпродавання заявником майна, або ж виведення коштів із рахунків. Крім того, з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, що були повернуті на адресу суду ПАТ «Укрпошта», вбачається, що відповідачем отримано ухвали суду про призначення даної справи до розгляду, а відтак безпідставним є твердження про відсутність відповідача за його зареєстрованим місцезнаходженням.

Крім того, заявником також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач ухиляється від телефонних дзвінків та письмових контактів з позивачем.

Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У рішенні ЄСПЛ «Волошин проти України» зазначено - ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін (див. рішення у справі «Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства» (Steel and Morris v. the United Kingdom), заява № 68416/01, п. 59, ECHR 2005). Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (див. рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росіїосії» (Batsanina v. Russia), заява № 3932/02, § 22).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено факту того, що відповідач має намір ухилитися від виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, не доведено вчинення відповідачем дій направлених на відчуження його майна, а також не доведено факту ухилення від будь-яких контактів із позивачем. Отже, заявником не обґрунтовано яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, у випадку задоволення позову.

З огляду на викладене, суд вважає подану заяву безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Відмовити в задоволенні заяви від 04.04.2018 № 0404/18 Товариства з обмеженою відповідальністю “Віртус Коммодітіз” про забезпечення позову.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 06.04.2018.

Суддя                               А.Ф. Черногуз