Рішення

від 21.05.2018 по справі 911/492/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р.

м. Київ

Справа № 911/492/18

Суддя Черногуз А.Ф., при секретарі Білій О.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртус Коммодітіз» (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 6А, код ЄДРПОУ 39364245)

до Фермерського господарства «Панасенко» (07053, Київська обл., Поліський район, смт. Красятичі, вул. Жовтнева, буд. 10, код ЄДРПОУ 38589278)

про стягнення штрафних санкцій за договором купівлі-продажу,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (ордер КС № 190681 від 10.04.2018);

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява №1203/18 від 12.03.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртус Коммодітіз» до Фермерського господарства «Панасенко» про стягнення 320443,50 грн штрафних санкцій за договором купівлі-продажу №12/01-18-1 від 12.01.2018.

Позов обґрунтований наступним:

- 12.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віртус Коммодітіз» (покупець) та Фермерським господарством «Панасенко» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 12/01-18-1, а також додаткові угоди до нього, відповідно до яких відповідач зобов'язався поставити позивачу в строк до 26.01.2018 товар загальною вартістю 6408870,50 грн.

- відповідач обумовлений сторонами товар не поставив, у зв'язку із чим позивачем відповідно до 8.2. договору нараховано санкції у сумі 320443,50 грн.

Ухвалою від 19.03.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою проведення підготовчого засідання призначено на 10.04.2018, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

04.04.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртус Коммодітіз» від 04.04.2018 № 0404/18 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Ухвалою від 06.04.2018 суд відмовив в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртус Коммодітіз» про забезпечення позову.

В підготовчому засіданні 10.04.2018 було оголошено перерву в підготовчому засіданні до 23.04.2018.

23.04.2018 до господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про оголошення перерви у підготовчому засіданні з метою надання часу сторонам для мирного врегулювання спору.

В судовому засіданні 23.04.2018 судом оголошено перерву до 08.05.2018.

В судому засіданні 08.05.2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 21.05.2018.

В судовому засіданні 21.05.2018 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертом рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень вх. №9852/18 від 29.03.2018, вх. № 1003/18 від 30.03.2018, вх. № 12336/18 від 24.04.2018.

Відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Оскільки судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказані ухвали відповідачем отримані, крім того, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віртус Коммодітіз» (покупець) та Фермерським господарством «Панасенко» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 12/01-18-1, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу урожаю 2017 року на умовах та в порядку, визначених в даному договорі та додаткових угодах до нього.

Ціна товару згідно даного договору визначається в окремих додаткових угодах до цього договору. Загальна вартість товару складає вартість усіх партій товару за даним договором (п.п. 4.1., 4.2. договору).

12.01.2018 сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до вищезазначеного договору.

Додатковою угодою № 4 від 22.01.2018 було внесено зміни до додаткової угоди № 2, відтак умови останньої цитуються судом у їх кінцевій редакції.

Так, додатковою угодою № 2 від 12.01.2018 (з урахуванням змін) сторони погодили поставку товару - кукурудзи врожаю 2017 року у кількості 1490,435 (+/- 10%) тон. Загальна вартість товару за даною угодою складає 6408870,50 грн +/- 10% з ПДВ. Сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати партію товару покупцю на умовах договору в строк до 26.01.2018.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх договірних зобов'язань у встановлений строк не виконав, обумовлений сторонами товар не поставив. Вказаний факт відповідачем не заперечувався, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Відтак, судом встановлено, що відповідач свого договірного зобов'язання з поставки товару загальною вартістю 6408870,50 грн у строк до 26.01.2018 не виконав.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.2. договору встановлено, що в разі порушення строку поставки товару, постачальник оплачує покупцеві договірну санкцію у розмірі 1% від вартості товару за кожен день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості непоставленого товару.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем відповідно до п. 8.2. договору нараховано відповідачу договірну неустойку у сумі 320443,53 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою № 0502/18 від 05.02.2018 про сплату штрафних санкцій (докази надсилання містяться в матеріалах справи), проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд, перевіривши розрахунок, наданий позивачем, встановив, що він є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам справи, умовам договору та вимогам чинного законодавства. За вказаним розрахунком неустойка у розмірі 5% від вартості непоставленого товару складає 320443,53 грн, позаяк сума розрахована за кожний день прострочення перевищує наведену.

Позивачем заявлено до стягнення 320443,50 грн штрафної санкції, що на 0,03 грн меньше суми за розрахунком, проте, суд зазначає, що заявлення до стягення меньшої суми є правом позивача.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не подав відзиву на позов, або контр розрахунку суми договірної неустойки, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 320443,50 грн штрафної санкції обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 27.12.2017, розрахунок витрат, а також платіжне доручення № 3568 від 21.02.2018 про сплату 8300,00 грн відповідно до вказаного договору.

Виходячи з наведених положень процесуального закону, суд покладає витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства «Панасенко» (07053, Київська обл., Поліський район, смт. Красятичі, вул. Жовтнева, буд. 10, код ЄДРПОУ 38589278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртус Коммодітіз» (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 6А, код ЄДРПОУ 39364245) 320443,50 грн штрафних санкцій, а також 4806,65 грн судового збору та 8300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2018.

Суддя А.Ф. Черногуз