Рішення

від 04.04.2018 по справі 915/1278/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року Справа № 915/1278/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області

у складі судді Фролова В.Д.

за участю секретаря судового засідання Кнауб А.А.

розглянувши матеріали справи № 915/1278/17

позивач: Керівник ОСОБА_1 місцевої прокуратури № 1 (вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001, код 02910048) в інтересах держави

до відповідача-1: ОСОБА_1 міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001), код 26565573

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Відпочинок Плюс» (АДРЕСА_1, 54028), код 33437532

про: зобов'язання вчинити певні дії

ПРИСУТНІ:

від позивача - прокурор Бескровна І.І. посвідчення №035058 від 13.08.2015 дійсне до 13.08.2020

від відповідача-1 - ОСОБА_2 довіреність №51/020201-22/01/14/18 від 12.01.2018

від відповідача-2 - представник не з'явився

Розглянувши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Керівник ОСОБА_1 місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 міської ради та ТОВ «Відпочинок Плюс» в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 4 рішення ОСОБА_1 міської ради №27/52 від 04.04.2013, яким ТОВ «Відпочинок Плюс» продано земельну ділянку площею 1386 кв.м. із кадастровим номером 4810137200:18:023:0010 за 74991 грн. для обслуговування нежитлового об'єкту (кемпінгу) по вул. Маршала Малиновського, 76 у м. Миколаєві;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №1333 від 10.06.2013, укладений між ОСОБА_1 міською радою та ТОВ «Відпочинок Плюс» щодо земельної ділянки площею 1386 кв.м. із кадастровим номером 4810137200:18:023:0010 по вул. Маршала Малиновського, 76 у м. Миколаєві.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи №915/1278/17 між суддями від 29.11.2017 головуючим суддею призначено ОСОБА_3

У зв'язку з набранням чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2018 визначено справу №915/1278/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання у справі призначити на 14 лютого 2018 року о 10 год. 45 хв.

12 лютого 2018 року від представника відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.76-80), в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.02.2018 у зв'язку з неявкою представника відповідача-2 відкладено підготовче засідання на 28 лютого 2018 року о 10 год. 50 хв.

27 лютого 2018 року від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1 на позовну заяву (а.с.92-95).

Ухвалою суду від 28.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.03.2018 об 11 год. 10 хв.

Згідно відомостей з офіційного веб-порталу Укрпошти ухвала господарського суду Миколаївської області від 28.02.2018 року направлена на адресу відповідача-2 повертається до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» . За ініціативою суду було оглянуто витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відповідача за допомогою офіційного сайту Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua, відповідно до якого адреса відповідача: АДРЕСА_1. Тобто, ухвала суду направлялась на правильну адресу Відповідача-2.

Ухвалою суду від 14.03.2018 відкладено розгляд справи на 04.04.2018 о 10 год. 40 хв.

Ухвала суду від 14.03.2018 направлені на адресу ТОВ «Відпочинок Плюс» повернулись до суду з відміткою « за закінченням терміну зберігання » . За ініціативою суду було оглянуто витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відповідача-2 за допомогою офіційного сайту Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua, відповідно до якого адреса відповідача-2 не змінилась. Тобто, ухвали суду направлялась на правильну адресу Відповідача-2.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Прокурор в судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків:

04 квітня 2013 року ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення №27/52 (а.с.24), яким:

4.Товариству з обмеженою відповідальністю ВІДПОЧИНОК ПЛЮС :

4.1.Погодити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 1386 кв.м по вул.Маршала Малиновського, 76 у Центральному районі м.Миколаєва.

Обмеження у використанні згідно з КООВЗД відсутні. Кадастровий № 4810136200:18:023:0010.

4.2. Затвердити вартість земельної ділянки в розмірі 75841 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок одна) гривні., із розрахунку 54,72 грн. за 1кв.м, на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про експертну грошову оцінку земельної ділянки).

4.3.Відповідно до договору від 24.12.12 № 144 про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки площею 1386 кв.м по вул.Маршала Малиновського, 76 ТОВ ВІДПОЧИНОК ПЛЮС було сплачено авансовий внесок у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень за виконання робіт по виготовленню експертної грошової оцінки в рахунок ціни продажу земельної ділянки.

4.4.Продати із земель комунальної власності міста товариству з обмеженою відповідальністю ВІДПОЧИНОК ПЛЮС земельну ділянку площею 1386 кв.м за 74991 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто одна) гривню для обслуговування нежитлового об'єкта (кемпінгу) по вул.Маршала Малиновського, 76 у Центральному районі м.Миколаєва.

4.5. Договір оренди землі, зареєстрований в державному реєстрі земель від 10.06.11 за № 481013724000097, в книзі реєстрації договорів оренди від 10.06.11 за № 8109, припинити шляхом розірвання з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 1386 кв.м по вул.Маршала Малиновського, 76 у Центральному районі м.Миколаєва.

4.6 Після державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 1386 кв.м по вул.Маршала Малиновського, 76 у Центральному районі ОСОБА_4 пункт 21.4 розділу І рішення міської ради від 21.04.11 №5/34 визнати таким, що втратив чинність.

На підставі вказаного рішення, між ОСОБА_1 міською радою та ТОВ «Відпочинок Плюс» 10.06.2013 було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - договір) (а.с.34-35), згідно якого відповідач-1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, та на підставі рішення ММР №27/52 від 04.04.20136 зобов'язався передати у власність за плату, а відповідач-2 в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти у власність земельну ділянку площею 1386 кв.м. для обслуговування нежитлового об'єкту (кемпінгу) по вулиці Маршала Малиновського, будинок 76 у Центральному районі м.Миколаєва, згідно плату земельної ділянки, який є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору на земельній ділянці знаходиться нежитловий об'єкт (кемпінг), який належить відповідачу-2 на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії САЕ №359266.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість земельної ділянки у п.1.1 договору визначена на підставі звіту про електронну грошову оцінку земельної ділянки, і складає 75841,00 грн.

Зазначений Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано за № 1333.

Згідно плану земельної ділянки з кадастровим № 4810136200:18:023:0010, вихідної земельно-кадастрової інформації та рішення ММР №47/44 від 25.06.2010 спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі вздовж річок, навколо водойм та островах (а.с.20-21).

29 листопада 2017 року керівник ОСОБА_1 місцевої прокуратури №1 звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", якою визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Із наявних в матеріалах справи вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в межами населеного пункту, а отже відноситься до земель комунальної власності. Водночас, судом встановлено, що чинним земельним законодавством не надано міській раді повноважень щодо продажу спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 4 ст. 59 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. (ст. 60 Земельного кодексу України).

Статтею 85 Водного кодексу передбачено, що у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Приписами ст. 88 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає, зокрема прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів.

Пунктами а, в ст.12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Отже вищевикладеною нормою не передбачено передачу земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги у власність, а лише у тимчасове користування.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постановах від 02.09.2014 у справі № 3-41гс14 та постановах від 09.09.2014 у справах №3-40гс14, 3-76гс14, 3-74гс14.

З огляду на наведене, суд приходить висновку, що відповідач-1 міська рада неправомірно розпорядилася земельною ділянкою, всупереч вимогам чинного законодавства.

Згідно ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на встановлення судом факту невідповідності п.4 спірного рішення ОСОБА_1 міської ради, в частині продажу земельної ділянки площею 1386 кв.м із земель комунальної власності міста ТОВ ВІДПОЧИНОК ПЛЮС , чинному земельному та водному законодавству, пункт 4 рішення ОСОБА_1 міської ради №27/52 від 04.04.2013 підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи.

Постанови Пленумів Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» №3 від 28.04.1978 та «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009, а також Постанова ВГСУ «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013, наголошують, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Оскільки спірний п.4 рішення ММР №27/52 від 04.04.2013 прийнятий в порушення вимог чинного законодавства та є незаконним, а Договір купівлі-продажу земельної ділянки №1333 від 10.06.2013, укладений між ОСОБА_1 міською радою та ТОВ «Відпочинок Плюс» щодо земельної ділянки площею 1386 кв.м. із кадастровим номером 4810137200:18:023:0010 по вул. Маршала Малиновського, 76 у м. Миколаєві на підставі рішення №27/52 від 04.04.2013 (п.1.1 договору), є недійсним в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч.1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач-2 своїм правом не скористались, повноважного представника в судове засідання не направив, позов не оспорив.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати в сумі 3200 грн., відповідно до ст.129 ГПК, слід покласти на відповідачів наступним чином:

- з відповідача ОСОБА_1 міської ради в розмірі 1600 грн. 00 коп.;

- з відповідача ТОВ «Відпочинок Плюс» в розмірі 1600 грн. 00 коп.

В судовому засіданні 04.04.2018, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 4 рішення ОСОБА_1 міської ради №27/52 від 04.04.2013, яким ТОВ «Відпочинок Плюс» продано земельну ділянку площею 1386 кв.м. із кадастровим номером 4810137200:18:023:0010 за 74991 грн. для обслуговування нежитлового об'єкту (кемпінгу) по вул. Маршала Малиновського, 76 у м. Миколаєві.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №1333 від 10.06.2013, укладений між ОСОБА_1 міською радою та ТОВ «Відпочинок Плюс» щодо земельної ділянки площею 1386 кв.м. із кадастровим номером 4810137200:18:023:0010 по вул. Маршала Малиновського, 76 у м. Миколаєві

4. Стягнути з ОСОБА_1 міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код 26565573) на користь на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, код 02910048; р/р 35215058000340, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відпочинок Плюс» (АДРЕСА_1, 54028, код 33437532) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, код 02910048; р/р 35215058000340, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 06 квітня 2018 року.

Суддя В.Д. Фролов