Постанова

від 03.04.2018 по справі 809/1494/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/710/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (ухвалену головуючим - суддею Матуляк Я.П. о 14 год 36 хв у м. Івано-Франківську, повний текст складено 12 грудня 2017 року) у справі № 809/1494/17 за адміністративним позовом Івано-Франківської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування постанови від 19.10.2017 року за № 09-01-339/464,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконною та скасування постанови від 19.10.2017 року за № 09-01-339/464, якою накладено штраф на позивача в розмірі 96000 грн за порушення ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що при проведенні перевірки працівником управління Держпраці в Івано-Франківській області вийшов за межі питань, які ставились слідчим для проведення перевірки.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 09-01-339/464 від 19.10.2017.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час проведення інспекційного відвідування, не було всебічно та повно досліджено обставини щодо допуску до роботи ОСОБА_1, а відтак висновки управління Держпраці в Івано-Франківській області про порушення ГО обласною організацією УТМР вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України є помилковими.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що інспекційним відвідуванням встановлено, що в позивача у 2014-2016 роках без належного оформлення трудових відносин, здійснено фактичний допуск до роботи працівниці ОСОБА_1, чим порушено вимоги ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України. Факт допуску до роботи працівниці ОСОБА_2 встановлено з матеріалів кримінального провадження № 12016090180001893 Коломийського відділу поліції ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області. Крім цього вказують, що судом першої інстанції помилково стягнуто судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

30.03.2018 на адресу суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу згідно якого просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки зафіксовані в акті перевірки порушення не знайшли свого підтвердження, а відтак постанову про накладення штрафу правомірно скасовано.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення судового збору, а в іншій частині залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 18.07.2017 слідчий - заступник начальника СВ Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, майор поліції ОСОБА_3 звернулась до начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_4 із листом за № 10871/108/56-2017, де вказала, що СВ Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12016090180001893 від 21.12.2016 за ст. 191 ч. 2 Кримінального кодексу України (а.с.84-85).

Зазначеним листом відповідача повідомлено про те, що у ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до наказу за підписом голови обласної організації УТМР ОСОБА_5 за № 30-к від 17.12.2012 ОСОБА_6 прийнято на роботу єгерем в Коломийську організацію УТМР з 17.12.2012. Відповідно до наказу за підписом голови обласної організації УТМР ОСОБА_5 за № 17-к від 03.08.2016 ОСОБА_6 звільнено з роботи за власним бажанням з 05.08.2016 . Водночас встановлено, що починаючи з червня 2013 року останній періодично виїжджав за кордон, в той же час голова Коломийської організації УТМР ОСОБА_7 табелював ОСОБА_6 про перебування на робочому місці дні, коли останній був закордоном. Допитані в ході досудового розслідування працюючі єгері, ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_2 вказали, що коли ОСОБА_6 виїжджав закордон, то фактично замість нього працювала його дружина. Згідно табелів робочого часу працівників Коломийської УТМР за підписом ОСОБА_7, єгерю ОСОБА_6 протабельовано відроблені години за періоди коли останній згідно даних виїжджав за межі України. Крім того, відповідно до виписки по рахунку 26258510703171 відкритому в АТ Ощадбанк на ім'я ОСОБА_6, останньому починаючи з 08.01.2013 року по 08.08.2016 року нараховувалась заробітна плата Івано-Франківською обласною організацією УТМР.

Керуючись ст. 93 ч. 2 Кримінально процесуального кодексу України, слідчий - заступник начальника СВ Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, майор поліції ОСОБА_3 звернулась до відповідача із проханням провести перевірку по вказаними вище фактами та направити матеріали перевірки для долучення до матеріалів кримінального провадження (а.с.84-85).

Згідно листа за № 14341/108/56-2017 від 31.08.2017 року, Коломийським ВП ГУНП в Івано-Франківській області направлено на адресу управління Держпраці в Івано-Франківській області матеріали кримінального провадження № 12016090180001893, у яких наявні документи з інформацією, що підтверджують факти, викладені у листі від 18.07.2017 року (а.с.86).

03.10.2017 відповідачем скеровано ГО обласній організації УТМР вимогу про забезпечення проведення інспекційного відвідування (а.с.42-43).

Відповідно до наказу від 03.10.2017 за № 9587-Д, направлення від 02.10.2017 року за № 04-13/15-10/5725 та на підставі, зокрема, листів Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за № 10871/108/56-2017 від 18.07.2017 року, за № 14341/108/56-2017 від 31.08.2017 року, управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено позапланове інспекційне відвідування ГО обласної організації УТМР щодо додержання вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт за № 09-01-352/482 від 06.10.2017 року (а.с.78, 79, 84-86).

Так в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем здійснено фактичний допуск найманого працівника до роботи без оформлення трудового договору чим порушено ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України.

Позивачем надано заперечення щодо порушень, викладених у акті перевірки, в яких зазначає, що ними не проводився допуск до роботи ОСОБА_1, матеріали кримінального провадження не являються підставою для прийняття рішення, оскільки немає рішення суду котре набрало законної сили. Також зазначив, що інспекційне відвідування здійснювалося без виїзду на місце, в Коломийську району організацію (а.с. 83).

На підставі акта перевірки за № 09-01-352/482 від 06.10.2017, відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу від 19.10.2017 за № 09-01-339/464, якою на ГО обласну організацію УТМР накладено штраф у розмірі 96000,00 грн згідно абз. 2 ч. 2 ст.і 265 КЗпП України (а.с.21).

Вважаючи таку постанову незаконною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовної заяви, разом з тим, не може погодитись в частині стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення 96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно п.7 Положення 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Частиною 1 ст. 259 КЗпП встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 за № 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Відповідно до підпункту 4 пункту 5 Порядку інспекційні відвідування проводяться за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Відтак відповідач, як територіальний орган Держпраці, мав право проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача за повідомленням Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Що стосується підстав винесення постанови від 19.10.2017 року за № 09-01-339/464 про застосування штрафу у розмірі 96000 грн, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч.3 ст.24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок 509).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку штрафи накладаються головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Так, факт допуску до роботи працівника ОСОБА_1 без укладення трудового договору, як зазначив відповідач в акті перевірки підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12016090180001893 де встановлено, що згідно протоколу допитів свідків від 03.03.2017, проведеного слідчим - заступником начальника СВ Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, майором поліції ОСОБА_3, єгер ОСОБА_6 повідомив, що під час його роботи в Російській Федерації, замість нього працювала дружина ОСОБА_1, яка сама підтвердила факт роботи в Коломийській організації УТМР (протокол допиту свідка від 04.03.2017 року).

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Так зокрема підставою направлення для проведення інспекційного відвідування № 04-13/15-10/5725 від 02.10.2017 стали листи Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за № 10871/108/56-2017 від 18.07.2017 року, за № 14341/108/56-2017 від 31.08.2017 року згідно яких встановлено, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадження, щодо встановлення обставин при прийнятті, здійсненні та оплаті роботи ОСОБА_6

З огляду на встановлене колегія суддів вважає, що під час проведення перевірки уповноваженні особи відповідача вийшли за межі питань, які стали підставою для здійснення перевірки і як зазначив суд першої інстанції, відповідач не встановлював порушення позивачем трудового законодавства безпосередньо за результатами інспекційного відвідування, а зафіксував порушення в акті перевірки виключно на підставі даних досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12016090180001893 та інших доказів не представив.

Разом з тим потрібно зазначити, що ОСОБА_1 в ході досудового розслідування змінила свої покази, що підтверджується заявою від 20.10.2017, згідно якої остання просила вважати такими, що не відповідають дійсності пояснення в частині виконання нею роботи за чоловіка (а.с.63).

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Управлінням не доведено належними доказами порушення позивачем вимог ч. 1, 3 статті 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абз. 2 ч. 2 статті 265 КЗпП України, для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.10.2017 за № 09-01-339/464, оскільки на момент розгляду справи відсутній вирок у кримінальній справі, котрий б підтвердив чи спростував покази ОСОБА_1, які є суперечливі, а інших доказів щодо допуску до роботи працівника ОСОБА_1 без укладення трудового договору, відповідачем не надано, що й підтверджено матеріалами справи.

Однак колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково стягнуто судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно до п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення звільняється від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

Відповідно до Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України Про судовий збір , доданої до Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674 - VI Про судовий збір якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується. Водночас якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету

Керуючись наведеним суд апеляційної інстанції прийшов до висновку стягнути сплачений судовий збір позивачу потрібно стягнути за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок держаних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції про задоволення позовної заяви прийнято правильно, разом з тим в частині стягнення судового збору колегія суддів не погоджується і вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а в решті залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 809/1494/17 скасувати в частині стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь Івано-Франківської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок (код ЄДРПОУ 39784625) понесені судові витрати у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

В іншій частині постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 809/1494/17 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_8 судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повне судове рішення складено 05 квітня 2018 року