Постанова

від 27.03.2018 по справі 815/3818/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р. м. ОдесаСправа № 815/3818/17

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування наступних податкових повідомлень-рішень: № 0006521409 від 11 квітня 2017 року; № 0006511409 від 11 квітня 2017 року; № 0019252200 від 13 липня 2017 року; № 0012101301 від 11 квітня 2017 року; № 0012091301 від 11 квітня 2017 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача контролюючим органом обґрунтовано встановлено численні порушення норм податкового законодавства під час здійснення ним господарської діяльності.

Зокрема, під час перевірки податковим органом виявлено, що отримані позивачем товари на відповідальне зберігання від ТОВ Др.Оеткер , за даними бухгалтерського обліку, не повертались до ТОВ Др.Оеткер та не знаходяться на відповідальному зберіганні у позивача, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок, що позивачем безоплатно отримано відповідні товари.

Також, податковим органом встановлено, що задекларовані товариством витрати у перевіряємому періоді, зокрема, щодо собівартості реалізованої продукції та адміністративні витрати, не підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, податковим органом встановлено, що позивачем нараховано, але не сплачено податок на доходи фізичних осіб.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС в Одеській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Альянс з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, за наслідками якої складено акт від 28 березня 2017 року № 237/15-72-14-09/21023005 (т. 1 а.с. 9-66).

В свою чергу, відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки у перевіряємий період товариством допущено порушення норм податкового законодавства, зокрема: пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п.5 П(С) БО 15 Дохід , п. 2, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податку на прибуток, на суму 1 170 927,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податку на додану вартість, що належить сплаті в бюджет, на суму 610 467,00 грн., а також завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 8 399,00 грн.; п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 ПК України та порядку заповнення Розділу І Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого з них податку за І квартал 2015 р. надавалися з помилками; пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163 пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 п.168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого нараховано, але не сплачено (не перераховано) податковим агентом податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся в сумі 6 996,00 грн.

На підставі висновків акту проведеної перевірки та розгляду скарги ДФС Україні податковими органами винесені наступні податкові повідомлення рішення:

- № 0006521409 від 11 квітня 2017 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, у розмірі 8 399,00 грн. (т. 1 а.с. 67);

- № 0006511409 від 11 квітня 2017 року, яким збільшено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт послуг), на загальну суму 763 084,00 грн. (т. 1 а.с. 68);

- № 0012101301 від 11 квітня 2017 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, у розміру 12 018,00 грн. (т. 1 а.с. 70);

- № 0012091301 від 11 квітня 2017 року, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем з податку на доходи фізичних осіб, у сумі 510,00 грн. (т. 1 а.с. 71);

- № 0019252200 від 13 липня 2017 року, яким збільшено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, у сумі 1 000 813,00 грн. (а.с.72).

Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушень податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України - є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс" податкових повідомлень-рішень № 0006521409, № 0006511409, № 0012101301, № 0012091301 від 11 квітня 2017 року, № 0019252200 від 13 липня 2017 року.

При цьому, податковим повідомленням-рішенням № 0006521409 від 11 квітня 2017 року товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, на суму 8 399,00 грн. (т. 1 а.с. 67); податковим повідомленням-рішенням № 0006511409 від 11 квітня 2017 року товариству збільшено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт послуг), на загальну суму 763 084,00 грн. (т. 1 а.с. 68); податковим повідомленням-рішенням № 0019252200 від 13 липня 2017 року товариству збільшено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, у сумі 1 000 813,00 грн. (а.с.72).

Між тим, підставою для нарахування товариству спірних податкових зобов'язань у перевіряємому періоді, зокрема, стало встановлення податковим органом факту привласнення товариством отриманого на відповідальне зберігання від ТОВ Др.Оеткер товару та факту подальшої безоплатної передачі останнього невстановленим особам, на загальну суму 932 495,00 грн.

При цьому, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що згідно умов укладеного між ТОВ Альянс та замовником послуг ТОВ Др. Оеткер договору Про надання комплексу логістичних послуг № 19/0813 від 19 серпня 2013 року, на відповідальне зберігання ТОВ Альянс передано товари ТОВ Др. Оеткер (т.1 а.с.93-94).

В даному випадку, отримані на відповідальне зберігання товари не вважались активами позивача та відображені на позабалансовому рахунку 023 Матеріальні цінності відповідальному зберіганні .

В свою чергу, у матеріалах справи зібрано складені між позивачем та ТОВ Др. Оеткер акти прийому та повернення товарів на відповідальне зберігання (т.1 а.с. 95-132).

Більш того, контрагентом ТОВ Др. Оеткер не пред'являлось жодних претензій до товариства щодо кількості повернутого товару.

В даному випадку, колегія суддів зазначає, що у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В свою чергу, обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень покладається на податковий орган, як на суб'єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

При цьому, проведеною перевіркою не встановлено, а матеріалами справи не зібрано, будь-яких доказів здійснення позивачем господарської діяльності з передачі товарів отриманих на відповідальне зберігання третім невстановленим особам.

Більш того, наявність у суб'єкта владних повноважень певних припущень щодо безоплатної передачі товариством товару невстановленим особам, на загальну суму 932 495,00 грн., не є підставою для нарахування останньому спірних податкових зобов'язань.

Також, колегія судів з аналогічних підстав вважає безпідставними висновки податкового органу щодо встановленого факту не включення ТОВ Альянс до складу свого чистого доходу від реалізації продукції (товарів, послуг) вартості безоплатно отриманих товарів від невстановлених осіб, на суму 1 000 000,00 грн.

В даному випадку, вищевказані висновки щодо безоплатного отримання товарів позивачем мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, які відсутні у зібраних матеріалах справи.

В частині висновку податкового органу щодо завищення позивачем показників витрат, що вплинули на фінансовий результат до оподаткування у рядку Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) , на суму 1 085 275,00 грн., а також щодо завищення задекларованих позивачем показників у рядку Адміністративні витрати , на загальну суму 206 550,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В даному випадку, у доводах поданої податковим органом апеляційної скарги не зазначено у чому саме полягають зазначені порушення та чому апелянт не згоден з висновками суду першої інстанції щодо їх відсутності.

Більш того, у поданій апеляційній скарзі відсутні посилання щодо встановлених податкової перевіркою порушень, в частині декларування товариством витрат з отримання послуг щодо підготовки товарів до продажу від контрагентів: ТОВ Лутоц , ТОВ Таврія-В , ВКФ Юна-Сервіс у вигляді ТОВ, МПП Віртус , ТОВ Київське , ПП Ідеал , ПП Таврія Плюс , ТОВ Експансія , ТОВ Фоззі-Фуд , ПП Таврія-І , ТОВ Горяц-Т , ПП Екстра-Південь , ПП Екстра-Північ , ТОВ ТД Копійка , ТОВ Копійка-Р , ТОВ Копійка-Трейд , ТОВ Копійка-Р , ТОВ Копійка-Центр , ТОВ Модерн-Трейд .

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) відбулось у зв'язку з поверненням позивачу нереалізованого товару від його контрагентів, що обумовило збільшення витрат на його транспортування.

В свою чергу, після перерахунку вартості цього товару, на суму 1 085 275,00 грн., згідно зібраних матеріалів справи, товариством правомірно збільшено інші операційні доходи, збільшено оподаткований прибуток та сплачено податок на прибуток підприємств до бюджету.

В частині висновку щодо завищення адміністративних витрат у зв'язку з неправомірним віднесенням до них витрат по операціям Операційна курсова різниця , колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, до інших операційних витрат відносяться втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства).

При цьому, податковим не спростовано факт понесення відповідних витрат, а встановлено помилкове включення останніх до іншої графи витрат, що на думку колегії суддів не є підставою для донарахування товариству додаткових податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток за основним платежем.

Щодо господарських операцій товариства з контрагентами: ТОВ Лутоц , ТОВ Таврія-В , ВКФ Юна-Сервіс у вигляді ТОВ, МПП Віртус , ТОВ Київське , ПП Ідеал , ПП Таврія Плюс , ТОВ Експансія , ТОВ Фоззі-Фуд , ПП Таврія-І , ТОВ Горяц-Т , ПП Екстра-Південь , ПП Екстра-Північ , ТОВ ТД Копійка , ТОВ Копійка-Р , ТОВ Копійка-Трейд , ТОВ Копійка-Р , ТОВ Копійка-Центр , ТОВ Модерн-Трейд , колегія суддів зазначає наступне.

Так, зібраних матеріалів у справі вбачається, що позивачем, в особі замовника, укладено низку договорів із зазначеними контрагентами щодо придбання послуг з передпродажної підготовки товарів, послуг з позиціювання продукції, послуг логістики, мерчандайзинових послуг.

При цьому, надання вищевказаних послуг підтверджується зібраними актами виконаних робіт (надання послуг), актами прийняття робіт, актами здачі прийняття робіт, банківськими виписками про рух коштів по рахунку позивача з рахунками контрагентів (т.2 а.с.87-250, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-32, а.с.44-49).

В даному випадку, із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товариством послуг (робіт) за вказаними договорами підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на реальність проведених операцій.

Більш того, вищевказані договори узгоджуються з господарською діяльністю позивача.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості встановленого факту несплати податку з доходів фізичних осіб у спірному періоді, оскільки відповідні зобов'язання, на загальну суму 7 728,00 грн., помилково сплачено на невірний рахунок у казначействі, внаслідок чого ТОВ Альянс 07 квітня 2017 року направлено до ДПІ у Приморському районі м. Одеси лист про перерахування цих платежів на вірний розрахунковий рахунок, а саме: 33111342700008 УК в м. Одесі/Приморський район/; КБК 11010400 (т.1 а.с.91-92).

В свою чергу, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, що заперечує проти задоволення позовних вимог, не спростовано встановлених вище обставин, а як наслідок не доведено правомірності прийняття спірних податкових-повідомлень рішень.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, а як наслідок вважає протиправними оскаржувані податкові-повідомлення рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державної судової адміністрації України, у сумі 29 449 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сорок дев'ять), 60 грн., на реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ отримувача - 37993783; банк отримувача - ГУДКСУ в м. Києві; код банку отримувача - 820019; № рахунку отримувача - 31215256700001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; призначення платежу - судовий збір, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

Д.В. Запорожан