Постанова

від 04.04.2018 по справі 904/7548/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/7548/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання Балацької О.А.,

учасники справи:

позивач - Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради,

представник позивача - Таган І.М. предст. (дов. від 17.01.2018),

відповідач - Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

представник відповідача - Павленко О.В. головн. спец. (дов. від 22.02.2018),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Сіті Плюс", товариство з обмеженою відповідальністю "Топсіті", товариство з обмеженою відповідальністю "Біг борд.ком", приватне підприємство "Медіа-простір", товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Реклама -центр", приватне підприємство Торгівельний дім "Семарт",

представники третіх осіб: від товариства з обмеженою відповідальністю "Біг борд.ком" - Лисенко П.П. предст. (дов. від 30.03.2018), від приватного підприємства Торгівельний дім "Семарт" - Лисенко П.П. предст. (дов. від 05.01.2018),

розглянув касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2017 (головуючий суддя Суховаров А.В.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2018 (головуючий - Пархоменко Н.В., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.)

у справі № 904/7548/16

за позовом Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради (далі - Виконавчий комітет)

до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача : товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Сіті Плюс", товариство з обмеженою відповідальністю "Топсіті", товариство з обмеженою відповідальністю "Біг борд.ком", приватне підприємство "Медіа-простір", товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Реклама -центр", приватне підприємство Торгівельний дім "Семарт",

про визнання недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання недійсним рішення Відділення від 24.06.2016 № 17/01-14/05-16 у справі № 75/05-03-3/15 (далі - Рішення АМК).

Позовна заява мотивована тим, що Відділенням у рішенні № 17/01-14/05-16: неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильно застосовано норми матеріального права.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2017 у справі № 904/7548/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Виконавчий комітет, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Так, згідно з доводами Виконавчого комітету, викладеними у касаційній скарзі:

- суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що у Рішенні АМК досліджувалося не питання наявності конкуренції, а питання щодо відсутності у діях Виконавчого комітету повноважень приймати рішення, що запроваджують схеми розміщення рекламних конструкцій. Проте, питання наявності у Виконавчого комітету повноважень при прийнятті відповідних рішень повинно вирішуватися у судовому порядку;

- обставини, на які посилалися суб'єкти господарювання у зверненні із заявами до органу Антимонопольного комітету України повинні були розглядатися згідно з абзацами шостим, сьомим пункту 2 статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з огляду на те, що заявники посилалися на наявність "нового суб'єкта" на ринку, який отримує переваги, що ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів (якими є заявники). Проте, органом Антимонопольного комітету України прийнято рішення щодо вчинення позивачем порушення, яке передбачене абзацом дев'ятим частини другої статті 15 зазначеного Закону, що залишено поза увагою судами попередніх інстанцій;

- висновок суду апеляційної інстанції про те, що орган Антимонопольного комітету України розглядав питання повноважень Виконавчого комітету лише в рамках порушень конкуренції, а не на відповідність законодавству України, не відповідає дійсності;

- висновки судів попередніх інстанцій не відповідають суті справи, яка розглядалася органом Антимонопольного комітету України, оскільки суди зазначили про зміну конкурентного середовища та обмеження конкуренції як таких, що вже відбулися, у той час як Рішення АМК обґрунтовано запровадженням позивачем непередбачених законом заборон, що в майбутньому можуть призвести до порушення конкуренції;

- заборона на розміщення реклами на окремих вулицях стосується всіх суб'єктів господарювання, як тих, хто вже розмістив свою рекламу, так і тих, хто лише мав намір розмістити рекламу на вулицях. Відповідно, відсутні підстави стверджувати про те, що Виконавчим комітетом створено такі умови, що порушують конкуренцію між суб'єктами господарювання, внаслідок надання переваг окремим з них.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема про те, що судові рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Приватне підприємство Торгівельний дім "Семарт" у відзиві на касаційну скаргу просило суд залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема про з'ясування судами та обговорення всіх обставин справи, а також доказів, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення зі справи.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін і третіх осіб, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

визнано дії Виконавчого комітету щодо визначення рішенням від 31.08.2011 № 1148 такого порядку розміщення зовнішньої реклами (далі - ЗР) у м. Дніпропетровську, яким встановлено не передбачені законодавством України заборони та обмеження самостійності розповсюджувачів ЗР, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеного абзацом дев'ятим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, шляхом вчинення дій, якими встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств (пункт 1);

визнано дії Виконавчого комітету щодо запровадження рішенням від 03.03.2015 № 139 призупинення приймання та розгляду заяв розповсюджувачів ЗР на надання дозволів на розміщення ЗР по проспекту Карла Маркса до моменту затвердження відповідними рішеннями Виконкому пооб'єктних схем розташування окремо розташованих рекламних засобів, рекламних засобів на електроопорах та рекламних засобів на огорожах на зазначеному проспекті, та встановлення, що у разі закінчення строку дії дозволу на розміщення ЗР (окремо розташованих рекламних засобів, рекламних засобів на електроопорах та рекламних засобів на огорожах) по пр. К. Маркса такий дозвіл не підлягає продовженню, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеного абзацом дев'ятим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, шляхом вчинення дій, якими встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств (пункт 2);

визнано дії Виконавчого комітету щодо встановлення рішеннями від 09.10.2014 №№ 567, 568, 569, 570, 571, 574, 575, 576, 577, 579, 580, 581, 582, від 17.09.2014 №№ 545, 546, від 21.01.2015 № 40 (зі змінами, внесеними рішенням від 24.09.2015 № 636), від 25.11.2015 № 742, від 09.10.2014 №№ 578, 566, 565, 564, 563, 562, 561, 560, 559, 558, 557, 556, 555, 554, 553, 552, 551, 550, від 19.02.2015 №№ 100, 101 не передбачених законодавством України вимог для оформлення дозволів на розміщення ЗР та подальшого розташування рекламних засобів, що розміщені не у відповідності до затверджених схем, встановлених норм, за яких у разі непроведення демонтажу рекламних засобів розповсюджувачами ЗР у визначений у рішенні термін, не демонтовані рекламні засоби підлягають демонтажу на підставі вже прийнятих рішень (без прийняття додаткового рішення про примусовий демонтаж), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеного абзацом дев'ятим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, шляхом вчинення дій, якими встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств (пункт 3);

визнано дії Виконавчого комітету щодо встановлення рішеннями від 17.12.2014 № 780 та від 10.03.2015 № 180 не передбачених законодавством України вимог щодо рекламних засобів та зобов'язання розповсюджувачів ЗР провести реконструкцію рекламних засобів відповідно до таких вимог або демонтувати їх власними силами й встановлення, що у випадку непроведення реконструкції або невиконання демонтажу власними силами у визначений термін рекламні засоби підлягають примусовому демонтажу, а у разі закінчення строку дії дозволу на розміщення ЗР, якщо реструктуризацію не виконано до кінцевої дати дії цього дозволу, то строк дії такого дозволу продовженню не підлягає, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеного абзацом дев'ятим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, шляхом вчинення дій, якими встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств (пункт 4);

зобов'язано Виконавчий комітет припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом приведення своїх рішень, а саме: від 31.08.2011 № 1148, від 03.03.2015 № 139, від 09.10.2014 №№ 567, 568, 569, 570, 571, 574, 575, 576, 577, 579, 580, 581, 582, від 17.09.2014 №№ 545,546, від 21.01.2015 № 40 (зі змінами, внесеними рішенням від 24.09.2015 №636), від 25.11.2015 №742, від 09.10.2014 №№ 578, 566, 565, 564, 563, 562, 561, 560, 559, 558, 557, 556, 555, 554, 553, 552, 551, 550, від 19.02.2015 №№ 100, 101, від 17.12.2014 № 780 та від 10.03.2015 № 180, що стосуються розміщення ЗР у м. Дніпропетровську, у відповідність до вимог чинного законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції у двомісячний термін (пункт 5).

Розгляд справи № 75/05-03-3/15 здійснено та Рішення АМК прийнято за результатами розгляду Відділенням заяв суб'єктів господарювання (третіх осіб у справі).

Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

- рішенням Виконавчого комітету від 31.08.2011 № 1148 "Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету міської ради від 16.02.2004 № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську" викладено в новій редакції Порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську (далі - Місцевий порядок) та затверджено Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпропетровську.

- згідно з положеннями Місцевого порядку:

реконструкція місць розташування (в тому числі реконструкція самих рекламних засобів або розташування нових рекламних засобів на цих місцях) на території міста виконується відповідно до пооб'єктних схем оформлення міського середовища (далі - ПСОМС) засобами ЗР, розроблених КП "Адміністративно-технічне управління" та затверджених відповідними рішеннями Виконкому (пункт 7.1);

при впровадженні ПСОМС засобами ЗР та існуючі рекламні засоби, які не зазначені в цих схемах, підлягають демонтажу силами розповсюджувача ЗР. У разі невиконання такого демонтажу КП "Адміністративно-технічне управління" має право демонтувати рекламний засіб у примусовому порядку відповідно до порядку демонтажу та зберігання рекламних засобів, затвердженого рішенням Виконкому (пункт 7.3);

рішення про затвердження схеми оформлення міського середовища засобами ЗР визнається рішенням про зміну містобудівної ситуації стосовно певного об'єкта (пункт 7.2);

- Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила) не передбачено запровадження органами місцевого самоврядування ПСОМС засобами ЗР та обов'язку розповсюджувачів ЗР демонтувати рекламні засоби, які не зазначені в цих схемах;

- чинне законодавство не відносить до повноважень виконавчих комітетів міських рад запровадження ПСОМС засобами ЗР;

- Виконавчий комітет своїм рішенням від 31.08.2011 № 1148 встановив для всіх суб'єктів господарювання бар'єр доступу на ринок ЗР у м. Дніпро, такий, що не передбачений чинним законодавством, у вигляді необхідності включення до пооб'єктної схем кожного об'єкту благоустрою - об'єкта ЗР;

- з метою впорядкування розміщення рекламних засобів та на підставі рішення Виконавчого комітету від 18.05.2006 № 2160 "Про надання особливого статусу проспекту Карла Маркса" Виконкомом прийнято рішення від 03.03.2015 № 139 "Про упорядкування розміщення рекламних засобів по проспекту Карла Маркса", згідно з яким Виконком вирішив:

призупинити приймання та розгляд заяв розповсюджувачів ЗР на надання дозволів на розміщення ЗР по проспекту Карла Маркса до моменту затвердження відповідними рішеннями Виконкому пооб'єктних схем розташування окремо розташованих рекламних засобів на електроопорах та рекламних засобів на огорожах на зазначеному проспекті (пункт 1);

встановити, що у разі закінчення строку дії дозволу на розміщення ЗР (окремо розташованих рекламних засобів, рекламних засобів на електроопорах та рекламних засобів на огорожах на зазначеному проспекті) такий дозвіл не підлягає продовженню (пункт 2);

доручити комунальному підприємству "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради у термін до 01.12.2015 розробити пооб'єктні схеми розташування окремо розташованих рекламних засобів, рекламних засобів на електроопорах та рекламних засобів на огорожах по пр. Карла Маркса (пункт 3);

- оскільки після закінчення строку дії дозволу суб'єкти господарювання мають демонтувати свої об'єкти ЗР (тобто вийти з ринку), рішення Виконкому може призвести до обмеження конкуренції на цьому ринку;

- Виконавчим комітетом протягом 2014-2015 років прийнято рішення, якими затверджувалися схеми розташування рекламних засобів (перелік цих рішень наведено в оскаржуваному рішенні). За змістом таких рішень (у залежності від конкретного рішення) затверджувалися схеми розташування рекламних засобів по певним вулицям, проспектам, шосе, а від розповсюджувачів ЗР вимагалося забезпечити демонтаж рекламних засобів протягом 3-10 днів з дати прийняття відповідних рішень. У подальшому ж розташування рекламних засобів можливе було тільки відповідно до затвердженої схеми, а в разі непроведення демонтажу розповсюджувачами ЗР у визначений в рішенні термін недемонтовані рекламні засоби підлягали примусовому демонтажу на підставі вже прийнятих рішень (без прийняття додаткових рішень про примусовий демонтаж). Відділу з питань реклами Дніпропетровської міської ради зазначеними рішеннями доручалося оформлювати дозволи на розміщення ЗР відповідно до затверджених схем;

- Виконавчим комітетом шляхом прийняття вказаних рішень було змінено конкурентне середовище на ринку ЗР у м. Дніпрі, обмежено конкуренцію між розповсюджувачами ЗР, що могло мати негативні наслідки для конкуренції;

- поряд з цим Виконавчий комітет прийняв рішення від 17.12.2014 № 780 "Про проведення реконструкції великогабаритних рекламних засобів, розташованих на центральних вулицях міста" та від 10.03.2015 № 180 "Про проведення реконструкції великогабаритних рекламних засобів, розташованих на деяких вулицях та проспектах міста". За змістом цих рішень Виконком вирішив провести реконструкцію великогабаритних рекламних засобів, розташованих на вулицях та проспектах міста (визначених в цих рішеннях) за такими вимогами:

розмір рекламної площини великогабаритного рекламного засобу не повинен перевищувати 8 кв.м;

рекламний засіб повинен мати внутрішнє підсвічування;

рекламний сюжет, що розташовується на рекламному засобі, повинен бути захищений склом;

- відповідно до вказаних рішень розповсюджувачі ЗР, що розташована згідно з дозволами на розміщення ЗР, зобов'язані провести реконструкцію зазначених рекламних засобів до 01.04.2015 та 10.04.2015 відповідно або демонтувати їх власними силами. При цьому в рішеннях встановлено, що у випадку непроведення реконструкції або невиконання демонтажу власними силами у визначений термін рекламні засоби підлягають примусовому демонтажу, а в разі закінчення строку дії дозволу на розміщення ЗР стосовно рекламних засобів їх власники повинні виконати реконструкцію протягом одного місяця з моменту прийняття вказаних рішень Виконкому. Якщо реконструкцію не виконано до кінцевої дати дії цього дозволу, то строк дії дозволу продовженню не підлягає;

- при цьому перелік обмежень та заборон щодо розміщення ЗР встановлено Законом України "Про рекламу" та пунктами 34-37 Типових правил і є вичерпним;

- отже, прийняті Виконавчим комітетом рішення, якими встановлюються непередбачені законами України вимоги щодо рекламних засобів та зобов'язання розповсюджувачів зовнішньої реклами провести реконструкцію рекламних засобів відповідно до таких вимог або демонтувати їх власними силами, а у випадку не виконання реконструкції або демонтажу власними силами у визначений термін, рекламні засоби підлягають примусовому демонтажу, а у разі закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, якщо реконструкцію не виконано до кінцевої дати дії цього дозволу, то строк дії такого дозволу продовженню не підлягає, свідчать про вчинення Виконкомом антиконкурентних дій, якими встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Відповідно до з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення АМК, дії Виконкому згідно з ним було кваліфіковано за ознаками пункту 3 статті 50, абзацу дев'ятого частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Стаття 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" відносить до основних завдань названого Комітету здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції .

Відповідно до приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією; цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України (стаття 2);

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні дії органів місцевого самоврядування (пункт 3 статті 50);

- антиконкурентними діями органів, зокрема, місцевого самоврядування є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність таких органів, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (частина перша статті 15);

- антиконкурентними діями, в тому числі органів місцевого самоврядування, зокрема, визнається дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком (абзац дев'ятий частини другої статті 15).

Зазначаючи про відсутність передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним, суди попередніх інстанцій залишити поза увагою те, що порушення, про яке йдеться в абзаці дев'ятому частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" , і яке було інкриміновано Відділенням Виконавчому комітету, могло, в даному випадку, мати місце за одночасної наявності принаймні двох умов: по-перше, якщо воно відбувалося у конкурентному середовищі (тобто у сфері економічного змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття переваг над іншими суб'єктами господарювання завдяки власним досягненням), і, по-друге, мало або могло мати негативні наслідки у вигляді недопущення, усунення, обмеження чи спотворення саме конкуренції (а не взагалі порушення прав чи інтересів суб'єктів господарювання, яке, за його наявності, могло б бути усунуте шляхом звернення останніх за судовим захистом ).

Суди попередніх інстанцій у вирішенні спору посилалися на встановлені у Рішенні АМК обставини про те, що Виконавчий комітет своїм рішенням від 31.08.2011 № 1148 встановив для всіх суб'єктів господарювання адміністративний бар'єр доступу на ринок зовнішньої реклами в м. Дніпро, який не передбачений чинним законодавством. Проте суди не врахували того, що такі обставини мають мати негативний вплив саме на економічну конкуренцію , в тому числі, на конкуренцію між третіми особами у справі (які звернулися із заявами до Відділення) та іншими суб'єктами господарювання, на яких також поширювалася дія зазначеного та інших згаданих у цій постанові рішень Виконавчого комітету.

Суди також зазначили про те, що можливість настання негативних наслідків у конкуренції (у вигляді її обмеження на цьому ринку) зумовлена запровадженням Виконавчим комітетом для "нових" суб'єктів господарювання (потенційних учасників ринку) адміністративних бар'єрів доступу на ринок зовнішньої реклами в м. Дніпропетровську, у вигляді затвердження схем розміщення зовнішньої реклами. Можливість настання негативних наслідків для конкуренції, на думку судів попередніх інстанцій, полягає в тому, що чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо граничної кількості об'єктів зовнішньої реклами, які можуть бути розташовані на тій чи іншій території, а затвердження певних схем розміщення зовнішньої реклами обмежує кількість місць для її розміщення та, відповідно, обмежує право потенційних конкурентів у вільному виборі місць (та їх кількості) розміщення власних об'єктів зовнішньої реклами з дотриманням вимог чинного законодавства у цій сфері.

Однак, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що заборона розміщення реклами в окремих місцях через затвердження певних схем розміщення зовнішньої реклами стосувалася всіх без виключення суб'єктів підприємницької діяльності, а не лише тих, хто мав намір розмістити рекламу у тих місцях, що не були передбачені у схемі.

Крім того, суди не врахували того, що у вирішенні відповідних спорів суди не повинні перебирати на себе непритаманні судам функції органів Антимонопольного комітету України, зокрема, самостійно доводити замість відповідного органу можливість настання негативних наслідків для конкуренції внаслідок вчинення юридичною особою певних дій. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені Відділенням докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків Відділення, викладених у Рішенні АМК. Водночас, в оспорюваному Рішенні АМК такі докази не наведені.

Підставами для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

З огляду на викладене висновок судів попередніх інстанцій про відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним є помилковим та таким, що не узгоджується з приписами статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Доводи Відділення та приватного підприємства Торгівельний дім "Семарт", які викладені у відзивах на касаційну скаргу про те, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та, відповідно, підстави для їх скасування - відсутні, спростовуються викладеним вище.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою та третьою статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі про відмову в позові підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України, у зв'язку зі скасуванням судових актів попередніх інстанцій і ухваленням нового рішення підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також підлягають розподілу судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Так, судовий збір, сплачений Виконавчим комітетом за подання позову, у зв'язку із задоволенням позову, - покладається на Відділення.

Судовий збір, сплачений Виконавчим комітетом за подання апеляційних скарг (як у первісному, так і у новому розгляді справи), підлягає стягненню з Відділення на користь Виконавчого комітету.

Витрати Виконавчого комітету зі сплати судового збору за подання касаційних скарг (як у первісному, так і у новому розгляді справи) покладаються на Відділення.

Керуючись статтями 129, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради задовольнити.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2018 зі справи № 904/7548/16 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним рішення Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.06.2016 № 17/01-14/05-16 у справі № 75/05-03-3/15.

5. Стягнути з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Виконавчого комітету Дніпровської міської ради 1378,00 грн. судового збору.

6. Стягнути з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Виконавчого комітету Дніпровської міської ради: 3031,60 грн. судового збору за розгляд апеляційних скарг, 3307,20 грн. судового збору за розгляд касаційних скарг.

7. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя К. Пільков