Рішення

від 10.04.2018 по справі 815/10/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/10/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Вилківської міської ради (вул.Моряків-Десантників,18, м.Вилкове, Кілійський район,Одеська область, 68355), за участю третьої особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) про визнання протиправним та скасування рішення Вилківської міської ради №233 від 29.09.2016 року, яким ОСОБА_2 було видано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0438 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови, визнання протиправним та скасування рішення Вилківської міської ради №474 від 13.07.2017 року, яким ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,0438 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передано ОСОБА_2 у власність,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Вилківської міської ради (вул.Моряків-Десантників,18, м.Вилкове, Кілійський район,Одеська область, 68355), за участю третьої особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) про визнання протиправним та скасування рішення Вилківської міської ради №233 від 29.09.2016 року, яким ОСОБА_2 було видано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0438 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови, визнання протиправним та скасування рішення Вилківської міської ради №474 від 13.07.2017 року, яким ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,0438 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передано ОСОБА_2 у власність.

В судовому засіданні 30.03.2018 року представником позивача були підтримані позовні вимоги з огляду на те, що спірна земельна ділянка була передана у 1998 році для користування померлому чоловіку позивача. Після смерті чоловіка позивач вступила у спадщину, але у 2017 році дізналась, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,0438 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передано ОСОБА_2 у власність, при цьому вона не може її використовувати, як землю загального користування для забезпечення функціонування системи каналізування, оскільки під'їзд спецавтотранспорту є неможливим. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що земельна ділянка була передана ОСОБА_2 порядком та у спосіб, визначені законом, до того ж права позивача цим рішенням порушені не були. Заперечення проти позову представника відповідача підтримав представник третьої особи ОСОБА_2

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Вилківська міська рада, згідно положень ст..10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є представницьким органом місцевого самоврядування. Відповідно до рішення Конституційного суду України № 10-рп/2010 від 01.04.2010 року по справі № 1-6/2010 положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, а тому спори щодо оскарження його рішень, дій або бездіяльності з цього питання, відповідно до положень ст.55 Конституції України п.1 ч.1 ст.19 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.05.2017 року, зареєстровано в реєстрі за №1630 є власником земельної ділянки АДРЕСА_4. Данна земельна ділянка належала померлому чоловіку на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Вилківською міською радою Кілійського району Одеської області 18.09.2006 року на підставі рішення XXVI сесії IV скликання Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області від 17.02. 2006 року №569 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010652200021, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3.

Земельна ділянка передана спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Категорія землі: земля житлової та громадської забудови.

Раніше, згідно рішення Виконавчого комітету Вилківської міської ради за №27 від 19.03.1998 року Про надання земельної ділянки в постійне користування під зелені насадження померлому чоловіку ОСОБА_3 була надана у постійне користування земельна ділянка (адреса: АДРЕСА_4) тилова частина житлового будинку площею 45 кв.м. під зелені насадження.

Представниками виконавчого комітету Вилківської міської ради 24.07.2003 року було складено акт, в якому зазначені межі земельної ділянки, які були виділені моєму померлому чоловіку під зелені насадження на підставі рішення Виконавчого комітету Вилківської міської ради за №27 від 19.03.1998 року Про надання земельної ділянки в постійне користування під зелені насадження .

Згідно вказаного акту на момент погодження меж земельної ділянки між суміжними землевласниками спірні питання були відсутні.

На підставі рішення Вилківської міської ради від 29.09.2016 року за №233 ОСОБА_2 було видано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0438 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови.

На підставі рішення Вилківської міської ради від 13.07.2017 року за №474 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_3 кадастровий № НОМЕР_1 площею 0,0438 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передано у власність ОСОБА_2

Позивач зазначає, що фактично, на підставі вищезазначених рішень вулиця (землі загального користування) - Татарбунарського Повстання, якою вона користувалась багато років для обслуговування інженерної споруди - вигрібної ями на своєму дворі більше не існує та ця частина земельної ділянки перебуває у приватній власності ОСОБА_2 Це унеможливлює обслуговування інженерної споруди - вигрібної ями та створює перешкоди у нормальному обслуговуванню земельної ділянки, яка знаходиться у її власності.

Суд оцінюючи вказані акти суб'єкту владних повноважень, з огляду на положення ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку про відсутність підстав для їх скасування незаконність з огляду на наступне.

Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_3 площею 0,0438 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка передано у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Вилківської міської ради від 13.07.2017 року за №474 була такою, що відносилась до земель загального користування та межувала з земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року за №2768-111 громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадин або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно статті 118 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року за №2768-111 відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст.ст.125,126 ЗК України право власності чи користування землею настає з моменту державної реєстрації цього права.

Під час розгляду справи судом встановлено і ця обставина не заперечувалась представником позивача, що рішення Виконавчого комітету Вилківської міської ради від 19.03.1998 року №27 щодо передачі у користування ОСОБА_3 цієї земельної ділянки юридично реалізовано не було, оскільки державний про право постійного користування цієї земельною ділянкою до смерті цієї особи оформлений та зареєстрований не був.

Окрім того, відповідно до положень ст.92 ЗК України передача земельних ділянок у постійне користування для фізичних осіб положеннями нової редакції ЗК України 2001 року передбачено не було, в зв'язку із чим, ОСОБА_3 не зміг набути право постійного користування зазначеною земельною ділянкою на підставі рішення Виконавчого комітету Вилківської міської ради від 19.03.1998 року №27 після 01.01.2001 року.

Оскільки ОСОБА_3 на час своєї смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) не набув право постійного користування спірної земельною ділянкою, це право не могло перейти до спадщини позивача та не перейшло, що підтверджується даними свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.05.2017 року НМО №081388, тобто суб'єктивне право позивача щодо цієї спірної земельної ділянки на час звернення до суду не виникло.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 року №6-зп вказав, що стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність.

Разом з тим, Конституційний Суд України у зазначеному вище рішенні вказав, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За вимогами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 21.04.2015 року у справі №21-69а15, від 15.04.2014 року у справі № 21-63а14, від 20.01.2015 року у справі № 21-603а14, від 27.01.2015 року у справі № 21-436а14. Суд звертає увагу на те, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Таким актом у спірних правовідносинах, який може породжувати будь-які наслідки чи вносити зміни у права та обов'язки позивача по справі є рішення компетентного органу, яке втручається у наявне у позивача право власності чи користування землею.

Під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржені позивачем рішення Вилківської міської ради №233 від 29.09.2016 року та №474 від 13.07.2017 року напряму не порушують права власності позивача, що виникли у неї зі спадщини від ОСОБА_3, а порушують, на думку позивача, право використання майна, що знаходиться на приналежній їй земельній ділянці. Таке право підлягає захисту шляхом пред'явлення до власника землі позову про усунення таких порушень, способом, передбаченим ч.2 ст.152 ЗК України, а не шляхом визнання незаконним акту органу влади про передачу земельної ділянки йому у власність, який не надає позивачу права на використання цієї ділянки.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

В розумінні КАС України, відповідно до приписів пункту 8 частини першої статті 3, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Отже, адміністративний позов подається собою для відновлення її прав, свобод та інтересів.

Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів позивача є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень; а також наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

Таким чином, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, з чого вбачається, що право на судовий захист не є абсолютним. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Згідно з вищевказаними нормами права, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Відтак, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, в зв'язку із чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Вилківської міської ради (вул.Моряків-Десантників,18, м.Вилкове, Кілійський район,Одеська область, 68355), за участю третьої особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) про визнання протиправним та скасування рішення Вилківської міської ради №233 від 29.09.2016 року, яким ОСОБА_2 було видано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0438 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови, визнання протиправним та скасування рішення Вилківської міської ради №474 від 13.07.2017 року, яким ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,0438 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передано ОСОБА_2 у власність - відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 10.04.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.