Постанова

від 11.09.2018 по справі 815/10/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/10/18

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Гошуренко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Вилківської міської ради №233 від 29.09.2016 року, яким ОСОБА_3 було видано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0438 га для будівництва та обслуговування житлового будинку,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулась до суду з позовом до Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області (далі - Вилківська міська рада, відповідач), третя особа ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, 3-тя особа), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вилківської міської ради №233 від 29.09.2016 року, яким ОСОБА_3 було видано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0438 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови;

- визнати протиправним та скасувати рішення Вилківської міської ради №474 від 13.07.2017 року, яким ОСОБА_3 було затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Одеська область, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,0438 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передано ОСОБА_3 у власність.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що спірна земельна ділянка була передана у 1998 році для користування померлому чоловіку позивача. Після смерті чоловіка позивач вступила у спадщину, але у 2017 році дізналась, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 Одеська область, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,0438 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передано ОСОБА_3 у власність, при цьому вона не може її використовувати, як землю загального користування для забезпечення функціонування системи каналізування, оскільки під'їзд спецавтотранспорту є неможливим.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням ОСОБА_2 звернулося до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується на те, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та без всебічного з'ясування обставин справи у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позивні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.05.2017 року, зареєстровано в реєстрі за №1630 є власником земельної ділянки АДРЕСА_2. Дана земельна ділянка належала померлому чоловіку ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Вилківською міською радою Кілійського району Одеської області 18.09.2006 року на підставі рішення XXVI сесії IV скликання Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області від 17.02. 2006 року №569 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010652200021, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3.

Земельна ділянка передана спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Категорія землі: земля житлової та громадської забудови.

Раніше, згідно рішення Виконавчого комітету Вилківської міської ради за №27 від 19.03.1998 року Про надання земельної ділянки в постійне користування під зелені насадження померлому чоловіку ОСОБА_4 була надана у постійне користування земельна ділянка (адреса: АДРЕСА_2) тилова частина житлового будинку площею 45 кв.м. під зелені насадження.

Представниками виконавчого комітету Вилківської міської ради 24.07.2003 року було складено акт, в якому зазначені межі земельної ділянки, які були виділені померлому чоловіку ОСОБА_4 під зелені насадження на підставі рішення Виконавчого комітету Вилківської міської ради за №27 від 19.03.1998 року Про надання земельної ділянки в постійне користування під зелені насадження .

Згідно вказаного акту на момент погодження меж земельної ділянки між суміжними землевласниками спірні питання були відсутні.

На підставі рішення Вилківської міської ради від 29.09.2016 року за №233 ОСОБА_3 було видано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0438 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови.

На підставі рішення Вилківської міської ради від 13.07.2017 року за №474 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Одеська область, кадастровий НОМЕР_1 площею 0,0438 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передано у власність ОСОБА_3

Не погодившись з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, земельна ділянка була передана ОСОБА_3 порядком та у спосіб, визначені законом, до того ж оскаржувані позивачем рішення Вилківської міської ради №233 від 29.09.2016 року та №474 від 13.07.2017 року напряму не порушують права власності позивача, що виникли у неї зі спадщини від ОСОБА_4, а порушують право використання майна, що знаходиться на приналежній їй земельній ділянці.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами).

Разом з тим відповідно до ч. 2 ст. 4. п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України в указаній редакції).

Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень Вилківської міської ради відповідно до яких спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_2 вказує, що вказаними рішеннями було порушено її право користування земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності.

Отже, спір у справі, що розглядається, стосується права власності на земельні ділянки фізичних осіб, яке підтверджується державними актами на право власності, тобто цивільного права, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.

Тобто оскаржувані ненормативні акти суб'єкта владних повноважень вичерпали свою дію у зв'язку з їх реалізацією. Таким чином, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права власності на спірні земельні ділянки не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності на земельні ділянки.

Відповідної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 21 березня 2018 року у справі №184/2470/13.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?в;…&?ї; фраза встановленогозаконом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно із вимогами п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є передчасними, оскільки зроблені без належного дослідження фактичних обставин та системного аналізу норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про підсудність даного спору судам адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст. 319 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлений ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Вилківської міської ради №233 від 29.09.2016 року, яким ОСОБА_3 було видано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0438 га для будівництва та обслуговування житлового будинку - закрити.

Роз'яснити, ОСОБА_2, що зазначена справа має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 12.09.2018 року.

Головуючий суддя: Т.М. Танасогло

Судді: Д.В. Запорожан

О.В. Яковлєв