Рішення

від 06.04.2018 по справі 815/4467/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4467/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський технічний центр" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2016 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський технічний центр", в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати прийнятті ГУ ДФС в Одеській області податкові повідомлення-рішення №0003511403 від 10.06.2016 року, за яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 636115,00 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 318058,00 грн., №0003501403 від 10.06.2016 року, за яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1108679,00 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 239404,00 грн., №0003631403 від 10.06.2016 року, за яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у сумі 539615,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням додаткових пояснень від 13.10.2016р. та 15.03.2018 року) позивач зазначив, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Морський технічний центр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. За результатами перевірки Відповідачем складено Акт перевірки від 27.05.2016р. № 000045/15-32-14-03/34643446, в якому встановлено, що Товариство порушило: п. 135.1, 135.2 ст.135, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 14.1.13, пп. 14.1.203, п. 14.1, ст.14, пп.135.4.1 п. 135.4 ст. 135, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, 3 звіт про фінансові результати , пп. 14.1.185, 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України. 14.06.2016 року ТОВ Морський технічний центр отримало від Головного управління ДФС в Одеській області податкові повідомлення-рішення: №0003511403 від 10.06.2016, за яким Підприємству донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сум 636115,00 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 318058,00 грн.; №0003501403 від 10.06.2016, за яким Підприємству донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1108679,00 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 239404,00 грн.; №0003631403 від 10.06.2016, за яким Підприємству зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у сумі 539615,00 грн.

На думку позивача, податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції, зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях №0003501403 від 10.06.2016р., №0003511403 від 10.06.2016р., №0003631403 від 10.06.2016р. нараховані з грубим порушенням діючого законодавства, а висновки Акту про результати виїзної планової перевірки ТОВ "МТЦ" від 27.05.2016р. №000045/15-32-14-03/34643446 є необґрунтованим та таким, що суперечать чинному законодавству України. Основним видом діяльності ТОВ МТЦ є транспортне оброблення вантажів, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ АБ №897312. Здійснюючи цей статутний вид діяльності, ТОВ МТЦ укладає договори про надання відповідних послуг суб'єктам господарювання. Під час здійснення податкової перевірки відповідач вдався до кваліфікації цивільно-правових договорів Позивача. При цьому податковий орган, не маючи повноважень та достатньої кваліфікації, здійснив хибне визначення видів господарських договорів Позивача, що спричинило помилкові висновки податкового органу. Податковий орган аргументує свою позицію тим, що курсові різниці при визначенні вартості експортованого комісіонером товару, мають обліковуватися у комітента. Податковий орган неправомірно здійснив такі висновки, враховуючи те, що ТОВ МТЦ , здійснюючи господарську діяльність, укладало договори комісії про продаж українських товарів на експорт. Статтею 1011 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до укладених договорів комісії ТОВ МТЦ (Комітент) доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов'язання здійснити реалізацію нерезидентам України продукції, яка належить Комітенту. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики вказаної продукції визначаються в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до дійсного договору та є його невід'ємною частиною. Враховуючи умови господарських договорів та дані щодо руху грошових коштів, ТОВ МТЦ не отримувало валютну виручку, не здійснювало її продаж та відповідно не обліковувало курсові різниці, про що помилково зазначено податківцями. Курсові різниці внаслідок проведених операцій з продажу валюти, обліковуються виключно на бухгалтерських рахунках комісіонера. Позивач зауважив, що відповідачем проведено помилкове тлумачення господарських договорів між позивачем та контрагентами. Із наданих до перевірки документів, убачається, що послуги, які придбавалися ТОВ МТЦ , пов'язані із виробничим процесом та якісним наданням послуг Клієнту з приймання, належного зберігання вантажу, який відправляється на експорт. Дохід від послуг, отриманих у третіх осіб, належним чином облікований та оподаткований податком на прибуток та податком на додану вартість. Позивач має належні первинні документи, які підтверджують правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку під час здійснення господарської діяльності. Під час досудового вирішення спору податкові повідомлення-рішення залишені без змін, тому вони оскаржуються в судовому порядку.

Позивач зазначив, що податковим органом в ході перевірки взагалі не враховано наявність документів бухгалтерського обліку на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за договорами надання послуг та за договорами купівлі-продажу товарів із залучення комісіонера. Також, перевіряючими не взято до уваги умов договорів, які стали предметом перевірки, що призвело до хибних висновків, які знайшли своє відображення в акті перевірки. Товариство з обмеженою відповідальністю Морьский технічний центр є сумлінним платником податків, належним чином веде бухгалтерський та податковий облік, що підтверджується наданими до суду первинними фінансово-господарськими документами та висновком судового експерта ВЕД ЛЕТ та АТВД ОНДІСЕ О.В. Пашковської в рамках проведеної судово-економічної експертизи, якими встановлено необ'єктивність та помилковість висновків Акту перевірки від 27.05.2016 року.

З огляду на зазначене позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі помилкових та необґрунтованих висновків контролюючого органу за результатами планової виїзної перевірки ТОВ МТЦ .

Ухвалою суду від 06.09.2016 року відкрито провадження у справі №815/4467/16.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення Головного управління ДФС в Одеській області проти адміністративного позову (вх.№26964/16 від 13.10.2016 року), відповідно до яких, посилаючись на положення Податкового кодексу України та зміст Акту перевірки від 27.05.2016 року №000045/15-32-14-03, представник відповідача наполягав на правомірності прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень рішень. Доводи, викладені в письмових заперечення відповідача, ґрунтуються на встановлених в акті перевірки порушеннях податкового законодавства, що в свою чергу обумовлюється відсутністю первинних документів та деяких документів бухгалтерського обліку на підтвердження реальності господарських операцій за перевіряємий період.

Ухвалою суду від 02 грудня 2016 року призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі №815/4467/16 до одержання результатів експертизи та/або повернення матеріалів справи до Одеського окружного адміністративного суду.

19 грудня 2017 року до суду надійшов висновок судово-економічної експертизи разом з матеріалами справи (вх.№35502/17).

Ухвалою суду від 14.02.2018 року поновлено провадження у справі та вирішено питання розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.03.2018 року об 11:00 год.

У судове засідання, призначене на 07.03.2018 року, представники сторін не з'явилися. Від представника позивача до суду надійшло клопотання (вх.№6469/18) про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Клопотань щодо заслуховування експерта в судовому засіданні до суду не надійшло.

Справу розглянуто в строк, встановлений ч.2 ст.193 КАС України, - 30 днів з 07.03.2018р. (день початку розгляду справи по суті згідно ухвали від 14.02.2018р.).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення відповідача, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Морський технічний центр (код ЄДРПОУ 34643446) зареєстроване як суб'єкт господарювання 27.11.2006 року та перебувало на обліку в Іллічівській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з 05.12.2006 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи з 27.04.2016р. по 20.05.2016р. на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.77.1, п.77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, наказу ГУ ДФС в Одеській області №517 від 07.04.2016р. та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, Головним управлінням ДФС в Одеській області проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Морський технічний центр код ЄДРПОУ 34643446 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 27.05.2016 року №000045/15-32-14-03/34643446.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 27.05.2016 року №000045/15-32-14-03/34643446 встановлено, в тому числі, наступні порушення ТОВ МТЦ : п.135.1, 135.2 ст.135, пп. 14.1.54 п.14.1 ст. 14, П.44.1,п.44.2 ст.. 44, пп. 14.1.13, пп. 14.1.203., п. 14.1, ст. 14, п.п. 135.4.1. п.135.4 ст. 135, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 N 290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за №860/4153 зі змінами та доповненнями, 3 "Звіт про фінансові результати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №397/3690 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1108679 грн., у тому числі за 2013рік в сумі 83764грн., за 2014 рік в сумі 395044 грн., за 2015рік в сумі 629871грн.; пп.14.1.185 Пп.14.1.203 п.14.1 ст.14,п. 44.1. ст. 44; п. 185.1. ст. 185; п. 187.1. ст. 187; п. 188.1. ст. 188; п. 201.4, 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 636115грн. (у т.ч. за: листопад 2013р. в сумі 28027грн., грудень 2013р. в сумі 60145 грн., жовтень 2014р. в сумі 22505 грн., грудень 2014р. в сумі 71174грн., січень 2015 р. в сумі 38833грн., лютий 2015 р. в сумі 59982 грн., березень 2015 р. в сумі 147953 грн., квітень 2015р. в сумі 169678 грн., травень 2015р. в сумі 34474грн., липень 2015р. в сумі 3344 грн.) та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 539615грн.( у т.ч. за червень 2015р. на 2280грн., за грудень 2015р. на 537335грн.).

02 червня 2016 року позивачем до ГУ ДФС в Одеській області було подано заперечення на акт перевірки від 27.05.2016 року, в якому позивач, не погоджуючись з висновками посадових осіб контролюючого органу, просив врахувати дані заперечення при прийнятті рішення за актом від 27.05.2016р.

Проте, як встановлено судом, вищевказані заперечення від 02.06.2016 року не були враховані податківцями при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі Акту перевірки від 27.05.2016 року №000045/15-32-14-03/34643446 Головним управлінням ДФС в Одеській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.06.2016 року №0003511403 (донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 636115,00 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 318058,00 грн.), №0003501403 (донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1108679,00 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 239404,00 грн.), №0003631403 (зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у сумі 539615,00 грн.).

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, позивач звернувся з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку правомірності донарахувань позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Як зазначається в акті ГУ ДФС в Одеській області, перевіркою встановлено, що ТОВ МТЦ укладено договори комісії від 16.12.2014 року №310, від 03.12.2014 року №2903, 16.07.2015 року №76/1 з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ТІД"(код 32004949). За умовами якого ТОВ МТЦ (Комітент) доручає , а ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ТІД (Кліент) приймає на себе зобов`язання здійснити реалізацію нерезидентам України продукції, яка належить Комітенту.

В ході перевірки встановлено, що підприємством ТОВ МТЦ (Виконавець) укладено договір від 25.12.2009 року №001/ИП з ТОВ Новік Порт Сервіс (код 30489834) (Кліент) про надання послуг по прийманню, навантаженню, зберіганню шроту соняшникового, лляного, ріпакового, висівок пшеничних та ін. операцій , тобто Виконавець бере на себе зобов'язання з організації комплекса робіт по обслуговуванню вантажу Кліента з момента його надходження в складські приміщення для накопичення до його подальшого відвантаження на експорт на умовах EXW-ДП Іллічівський Морський Торговий порт . За зазначеним договором ТОВ МТЦ зобов'язується за плату і за рахунок ТОВ Новік Порт Сервіс (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором комплексу послуг.

Судом встановлено, що для виконання своїх зобов'язань за договором з ТОВ Новік Порт Сервіс підприємство ТОВ Морський технічний центр уклало відповідні договори з ДП СІТІКОНТ (код ЄДРПОУ 00516726), ТОВ Український універсальний термінал (код 33798831), ТОВ Джиністра (код 35989864), ТОВ Новікъ ( код 30489834).

Так, відповідно до договору №09/10 від 10.10.2014 року укладеним з ДП СІТІКОНТ (код ЄДРПОУ 00516726) було отримано послуги з переваження вантажів, в'їзд машин на складську площадку, приймання та навантаження, зберігання вантажу, що підтверджується актами виконаних робіт №37 від 09.10.2014 року на суму 45910,71 грн. (без ПДВ), №38 від 16.10.2014р. на суму 55937,09 грн., №52 від 19.12.2014р. на суму 44196,57 грн., №4 від 30.01.2015р. на суму 15032,48 грн., №7 від 05.02.2015р. на суму 116389,31грн., №8 від 28.02.2015р. на суму 51897,11 грн., №22 від 07.05.2015р. на суму 84477,03 грн.

Згідно з договором №776 від 10.10.2014 року укладеним з ДП СІТІКОНТ (код ЄДРПОУ 00516726) було отримано послуги з обробки вантажів, що підтверджується актами виконаних робіт №41 від 30.10.2014 року на суму 10680, грн. (без ПДВ), №55 від 31.12.2014р. на суму 40320 грн. (без ПДВ), №1 від 31.01.2015р. на суму 39800 грн. (без ПДВ). №6 від 27.02.2015р. на суму 90935 грн. (без ПДВ), №12 від 27.03.2015р. на суму 63375 грн. (без ПДВ), №20 від 30.04.2015р. на суму 14060 грн. (без ПДВ), №23 від 29.05.2015р. на суму 52440 грн. (без ПДВ), №28 від 30.06.2015р. на суму 11400 грн. (без ПДВ), №32від 14.07.2015р. на суму 16720 грн. (без ПДВ).

За договором № 30-12/2013 від 30.12.2013р. з ДП СІТІКОНТ (код ЄДРПОУ 00516726) було отримано послуги з організації контролю за прийманням, накопиченням і відвантаженням вантажів, що підтверджується актами виконаних робіт № ОУ-0000057 від 31.12.2014 року на 528325,76 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000058 від 31.12.2014 року на 295869,41 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000059 від 31.12.2014 року на 225381,17 грн. (без ПДВ), № ОУ- 000060 від 31.12.2014 року на 19556,29 грн. (без ПДВ), № ОУ- 000061 від 31.12.2014 року на 928512,13грн. (без ПДВ).

Також укладено договір №26/12/2014 від 26.12.2014 з ТОВ Український універсальний термінал (код 33798831) про надання послуг по організації контролю кількості та якості вантажів при прийманні, накопиченні та відвантаженні партій гранульованого шроту, жому в ДП ІМТП склад №24 що підтверджується актом виконаних робіт від 31.12.2015 №826 на 2185675,77грн.(без ПДВ)

Відповідно до договору №25/11 від 25.11.2015 з ТОВ Джиністра (код 35989864) останнім надано послуги комплексу робіт з очищення бонових загороджень, що підтверджено актами надання послуг від 31.12.2015 №79 на суму 501000грн.(без ПДВ).

За договором №74 від 25.12.2013 з ТОВ Новікъ ( код 30489834) останнім надано послуги візуального контролю якості шроту та організацію контролю за прийманням, накопиченням, зберіганням вантажів, що підтверджено актами надання послуг від 30.11.2013 №20 на суму 140134,61грн.(без ПДВ) та від 31.12.2013 №21 на суму 300726,5грн.(без ПДВ).

Посилаючись на надані первинні документи в ході перевірки, перевіряючі зазначили, що згідно даних відображених у бухгалтерському обліку, вищезазначені послуги відображені наступними проводками Дт 91, 23, 64-Кт631, Дт-903- Кт 23, 91, Дт79-Кт 903.

Так, на думку посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області вищевказані отримані послуги в розмірі 5878753грн.(у т.ч. за 2013рік - 440862 грн., за 2014р. - 2194689 грн., за 2015р. -3243202 грн.), згідно даних обліку підприємства, не знайшли свого відображення у складі наданих (перевиставлених) послуг Кліенту, тобто послуги, які отримано ТОВ МТЦ від Виконавців не передані Замовнику-Кліенту, але відображені у складі собівартості наданих послуг. Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що ТОВ МТЦ сформувало за рахунок зазначених послуг певну суму собівартості, при цьому не визначило суму доходу від отриманих послуг

Судом встановлено, що ТОВ Морський технічний центр здійснювало експортні операції по договорам комісії, укладеним з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ТІД" (68000, Іллічівськ, вул. Корабельна, 4/1-Н, код 32004949) - Комісіонер.

За умовами договорів, Комісіонер приймає на себе обов'язки здійснити реалізацію нерезидентам продукції, що належить Комітенту - ТОВ Морський технічний центр . Асортимент, якість, ціна та інші характеристики визначаються Специфікаціями (нерафінована соняшникова олія виробництва 2012-2015рр.). Розрахунки між Комітентом та Комісіонером за проданий товар здійснюється не пізніше 30 календарних днів з моменту оформлення експортної МД (ЕК-10). Платежі Комітенту Комісіонером здійснюється в гривнях по курсу НБУ на дату оформлення МД або Платежі Комітенту Комісіонером здійснюється в гривнях по курсу продажу експортної виручки від реалізації Товару Уповноваженим банком на Міжбанківському валютному ринку.

Так, посадовими особами відповідача встановлено, що всього за перевіряємий період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року по договорам комісії на адресу нерезидентів - RISOIL OVERSEAS LTD (British Virgin Islands) та RISOIL BULGARIA LTD, Болгарія експортовано товару - олії соняшникової згідно експортних МД на суму 727 100,00 дол.США (9 595 153,93 грн.). Отримано коштів від Комісіонера - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ТІД" - 8876574,70 грн. Станом на 31.12.2015 року відповідно до даних перевірки та бухгалтерського обліку ТОВ Морський технічний центр по рахунку 362 рахується дебіторська заборгованість в сумі 583772,85 грн.

Як вбачається з акту перевірки детальний перелік та умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів), на підставі яких здійснювались експортні операції ТОВ Морський технічний центр , детальний опис виконання контрактів по експортним операціям, надходження виручки, загальні дані щодо дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 01.01.2012 року, 31.12.2015 року, наведені в Додатках №Б, В до акту перевірки.

Проте жодних додатків відповідачем не надано, що унеможливлює встановлення судом відповідного переліку договорів, які були дослідженні інспекторами-ревізорами податкового органу в ході перевірки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що в спростування доводів відповідача, викладених в письмових запереченнях та зазначених в акті перевірки позивачем, на підтвердження фактичного виконання договорів з ДП Сітіконт , ТОВ Новікь , ТОВ Український універсальний термінал надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 5442327,85 грн. (без ПДВ), а саме: ОУ-0000041 від 30.10.2014р., ОУ-0000044 від 30.11.2014р., ОУ-0000055 від 31.12.2014 р., ОУ-0000001 від 31.01.2015р., ОУ-0000010 від 27.02.2015р., ОУ-0000012 від 27.03.2015 р., ОУ-0000020 від 30.04.2015 р., ОУ-0000023 від 29.05.2015 р., ОУ-0000028 від 30.06.2015 р., ОУ-0000032 від 14.07.2015 р., ОУ-0000037 від 09.10.2014 р., ОУ-0000038 від 16.10.2014 р., ОУ-0000045 від 24.11.2014 р., ОУ-0000046 від 30.11.2014 р., ОУ-0000052 від 19.12.2014 р., ОУ-0000006 від 31.01.2015 р., ОУ-0000007 від 05.02.2015 р., ОУ-0000011 від 28.02.2015 р., ОУ-0000022 від 07.05.2015 р., ОУ-0000061 від 31.12.2014 р., ОУ-0000060 від 31.12.2014 р., ОУ-0000059 від 31.12.2014 р., ОУ-000005 8 від 31.12.2014 р., ОУ-0000057 від 31.12.2014 р., №20 від 30.11.2013р., №21 від 31.12.2013 р., №000000826 від 31.12.2015р.

Вищевказані акті виконаних робіт мають усі реквізити первинних документів, містять обов'язкові реквізити, передбачені вимогами п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995 (у т.ч. зміст та одиниці виміру господарських операцій у натуральному та вартісному виразі; особисті підписи осіб, що брали участь у здійснені господарських операцій).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема даними бухгалтерського обліку ТОВ МТЦ та положеннями пп. 4.4.2 п.4.4 Облікової політики підприємства, затвердженого наказом №2 від 02.01.2013 року, послуги придбані позивачем ДП Сітіконт , ТОВ Новікь , ТОВ Український універсальний термінал у перевіряємий період є прямими матеріальними та загальновиробничими витратами позивача у складі виробничої собівартості реалізованих послуг за номенклатурною групою Перевалка шроту .

При цьому, за умовами договору ТОВ МТЦ з ТОВ Новік Порт Сервіс , яке є єдиним замовником послуг по прийманню, навантаженню, зберіганню шроту соняшникового, лляного, ріпакового, висівок пшеничних та інших операцій, що у перевіряємому періоді здійснювало ТОВ МТЦ на території ДП ІМТП не передбачено розрахунків за надані послуги з обробки вантажів автонавантажувачем, в'їзду машин, прийманням та навантаженням, зберіганням вантажів (до 5-ти діб), організації контролю кількості та якості вантажу при прийманні, накопиченні та відвантаженні судових партій, за окремими ставками, що не входять до акордної ставки.

Відповідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ Морський технічний центр , і отримані від ДП Сітіконт , ТОВ Новикь , ТОВ Український універсальний термінал послуги є витратами, пов'язаними з використанням у технологічному процесі виконання (надання) комплексу робіт (послуг) із перевалки і експортних вантажів (шроту, жому, висівок рослинних культур), а не посередницькими послугами, як помилково зазначено в акті перевірки, які повинні перевиставлятися безпосередньому замовнику.

Таким чином, дохід від операцій з перевалки вантажів ТОВ МТЦ за період 01.01.2013р.-31.12.2015р. відображено в повному обсязі згідно з умовами договору на навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання №001/ИП від 25.12.2009р. та первинними документами по взаємовідносинам з клієнтом ТОВ Новік Порт Сервіс . Крім того всі господарські операції позивача з клієнтом - ТОВ Новік Порт Сервіс , що не враховані до акордної ставки, оформлено окремими актами надання послуг наявними в матеріалах справи (з 2013 до 2015рр. - 292 акта виконаних робіт) на загальну суму 10784562,56 грн. (без ПДВ) (за 2013 рік - 2766513,40 грн., за 2014 рік - 3230718,90 грн., за 2015 рік - 4787330,26 грн.

З огляду на вищезазначене, висновки відповідача щодо заниження позивачем доходів внаслідок не відображення у складі наданих (перевиставлених послуг) клієнту - замовнику ТОВ Новік Порт Сервіс та послуг отриманих від контрагентів (виконавців) ДП Сітіконт , ТОВ Новікь , ТОВ Український універсальний термінал , ТОВ Джиністра є помилковими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за перевіряємий період господарювання позивачем укладено низку договорів комісії з ТОВ Торговий дім ТіД (№227 від 21.09.2012р., №269 від 30.11.2012р., №25 від 31.01.2013р., № 150 від 27.06.2013р., №226 від 20.09.2013р., №338 від 31.12.2013р., №80 від 31.03.2014р., №113 від 27.05.2014р., №154 від 29.07.2014р., №177 від 21.08.2014р., №191 від 01.09.2014р., №286 від 28.11.2014р.,№71 від 30.06.2015р.,№76/1 від 16.07.2015р. №2903 від 03.12.2014р. №310 від 16.12.2014р.), відповідно до яких ТОВ Морський технічний центр - Комітент , а ТОВ Торговий дім ТіД - Комісіонер . За предметом Договорів комісії, Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе обов'язок з реалізації нерезидентам України продукції, належній Комітенту. Вищевказані договори є типовими, підписані від імені Комітента ТОВ Морський технічний центр , директором Болгар М.В., від імені Комісіонера ТОВ Торговий дім ТіД , директором Шевцовою О.В., Кір'як І.О. та скріплені печатками сторін.

Згідно з ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Судом встановлено, що за умовами договорів №227 від 21.09.2012р., №269 від 30.11.2012р., №25 від 31.01.2013р., №150 від 27.06.2013р., №226 від 20.09.2013р., №338 від 31.12.2013р., №80 від 31.03.2014р., платежі Комітенту за реалізований Товар Комісіонер здійснює в гривнях по курсу НБУ на дату оформлення вантажної митної декларації. За умовами договорів №113 від 27.05.2014р., №154 від 29.07.2014р., №177 від 21.08.2014р., №191 від 01.09.2014р., № 286 від 28.11.2014р., № 71 від 30.06.2015р. передбачено, що платежі Комітенту за реалізований Товар Комісіонер здійснює в гривнях по курсу НБУ, зазначеному у вантажній митній декларації шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Комітента.; взаєморозрахунки з покупцем -нерезидентом Комісіонер здійснює самостійно. За умовами договорів: №76/1 від 16.07.2015р., №2903 від 03.12.2014р., №310 від 16.12.2014р., платежі Комітенту за реалізований товар Комісіонер здійснює в гривні України у безготівковій формі на поточний рахунок Комітента згідно за курсом продажу валютної виручки, що надійшла за експортним контрактом від реалізації Товару Уповноваженим банком на Міжбанківському валютному ринку України.

Відповідно до наявних в матеріалах справи специфікацій (додатків) до вищезазначених договорів вбачається, що ТОВ Торговий дім ТіД за дорученням ТОВ МТЦ проводило реалізацію соняшникової нерафінованої олії.

Згідно з ст.1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Як вбачається з наданих звітів комісіонера на виконання вищезазначених Договорів, Комісіонером укладені контракти на поставку олії соняшникової нерафінованої з Risoil overseas LTD, Risoil Bulgaria LTD та підлягають перерахуванню комітенту ТОВ Морський технічний центр грошові кошти в розмірі 9460347,55грн.(2013 рік - 2593168,99грн., 2014 рік - 2369351,10грн., 2015 рік - 4497827,46грн.).

Проте в ході перевірки посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області перевіряючими зазначено, що перевіркою таких первинних документів, як акти приймання - передачі по договорам комісії, акти виконаних робіт до договорів комісії, звітам комісіонера до договорів комісії та копій митних декларацій виявлено факт невідповідності суми, зазначеної у звіті комісіонера та суми (статистичної вартості) у митній декларації в розмірі 256079,5грн.

Разом з тим, дослідивши копії експортних митних декларацій суд встановив, що за вищезазначеними Договорами комісії реалізовано олії соняшникової нерафінованої у період 01.01.2013p. по 31.12.2015р. на загальну суму 9595153,94грн.(2013 рік - 2593168,99грн., 2014 рік - 2369351,10грн., 2015 рік - 4632633,85грн.)

Статтею 1014 ЦК України передбачено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочин на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

При цьому згідно оборотно-сальдової відомості ТОВ Морський технічний центр по рахунку 362 розрахунки з іноземними покупцями за період січень 2013р. - грудень 2015р. та відомостей оборотів по рахунку 362 судом встановлено, що фактично, по операціям з продажу олії за договорами комісії з ТОВ Торговий дім ТіД , ТОВ Морський технічний центр нараховано доходів 9460347,55 грн. (2013р. - 2593168,99 грн., 2014 р. - 2369351,10 грн., 2015 р. - 4497827,46 грн.).

Отже, різниця, що виникла у 2015 році між загальною сумою, згідно даних звітів комісіонера та статистичною вартістю, зазначеною у експортних митних деклараціях, становить 134806,39грн., а не 256079,5грн. як зазначено у висновках акту перевірки ТОВ МТЦ .

Оскільки ТОВ Морський технічний центр , як Комітент, за Договорами комісії, доручає ТОВ Торговий Дім ТіД здійснювати реалізацію олії нерезидентам в іноземній валюті, відповідно до укладених договорів (контрактів) то при відображенні в звітності така операція підлягає перерахуванню в валюту звітності із застосуванням валютного курсу, у зв'язку із чим утворюється курсова різниця.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. № 193 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.08.2000 під №515/4736 із змінами та доповненнями, курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 зазначено , що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Суд зазначає, що умовами договорів № 76/1 від 16.07.2015р., №2903 від 03.12.2014р., №310 від 16.12.2014р. передбачено, що платежі Комітенту за реалізований товар Комісіонер здійснює в гривні України у безготівковій формі на поточний рахунок Комітента згідно з курсом продажу валютної виручки , що надійшла за експортним контрактом від реалізації Товару Уповноваженим банком на Міжбанківському валютному ринку України.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій банківських довідок АБ Південний №17-31489 від 14.06.2016 та ПАТ Банк Восток №07П/3464 від 08.08.2016, №07П/2719-11 від 22.06.2016, №07П/2719-9 від 22.06.2016, що грошові кошти в іноземній валюті були перераховані нерезидентом Risoil Bulgaria LTD на валютний рахунок ТОВ Торговий дім ТіД , а не на рахунки ТОВ Морський технічний центр .

Таким чином, вищезазначена курсова різниця в розмірі 134806,39грн., внаслідок проведених операцій з продажу валюти, виникла у ТОВ Торговий дім ТіД та повинна відображатися на бухгалтерських рахунках Комісіонера.

Згідно з п.21 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за № 860/415 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Щодо висновків інспекторів-ревізорів ГУ ДФС в Одеській області про заниження ТОВ Морський технічний центр податку на додану вартість в період на загальну суму 636115 грн. та зменшення залишку від'ємного значення на 539615 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що заниження податку на додану вартість та зменшення залишку від'ємного значення встановлено внаслідок заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 декларації Операції на митній території України, що оподатковується за основною ставкою , крім імпорту товарів , зокрема через не визначення суми доходу від отриманих послуг ДП Сітіконт , ТОВ Український універсальний термінал , ТОВ Джиністра , ТОВ Новікь .

Як вже встановлено судом, отримані послуги від вищезазначених контрагентів позивача є витратами пов'язаними з використанням у технологічному процесі виконання (надання) відповідно комплексу робіт (послуг) і не повинні проставлятись безпосередньому замовнику у податковій звітності, оскільки не є посередницькими послугами.

Отже, представники контролюючого органу дійшли хибного висновку щодо заниження податку на додану вартість ТОВ МТЦ у перевіряємий період, оскільки такі висновки спростовуються наявними в матеріалах справи податковими деклараціями з 2013р. по 2015р.ТОВ Морський технічний центр та регістрами бухгалтерського обліку по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями .

Доводи відповідача та висновки Акту перевірки від 27.05.2016 року №000045/15-32-14-03/34643446 спростовуються висновком судово-економічної експертизи №17-114/17-115, складеним 29.09.2017 року за ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 року.

У висновку експертизи зазначено, що проведеними дослідженнями по наданим матеріалам, висновки Акту планової виїзної перевірки від 27.05.2016 р. №000045/15-32-14-03/34643446 не підтверджуються у частині встановленого порушення ТОВ Морський технічний центр п. 135.1, п. 135.2 ст.135, п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.14.1.13 п.п.14.1.203 п. 14.1 ст.14, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст.135, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.1999 року №290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за №860/4153 зі змінами та доповненнями, З Звіт про фінансові результати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року за №87 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за №397/3690 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 1108679 грн., у тому числі за 2013 рік в сумі 83764 грн., за 2014 рік в сумі 395044 грн., за 2015 рік в сумі 629871 грн.

Також експерт вказує, що проведеними дослідженнями по наданим матеріалам, не підтверджуються висновки Акту планової виїзної перевірки від 27.05.2016 р. №000045/15-32-14-03/34643446 про порушення ТОВ Морський технічний центр пп. 14.1.185, 14.1.203 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п. 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 636115 грн., в тому числі за листопад 2013 року в сумі 28027 грн., грудень 2013 року в сумі 60145 грн., жовтень 2014 року в сумі 22505 грн., грудень 2014 року в сумі 71174 грн., січень 2015 року в сумі 38833 грн., лютий 2015 року в сумі 59982 грн., березень 2015 року в сумі 147953 грн., квітень 2015 року в сумі 169678 грн., травень 2015 року в сумі 34474 грн., липень 2015 року в сумі 3344 грн. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 539615 грн., у тому числі за червень 2015 року на 2280 грн., за грудень 2015 року на 537335 грн.

Відповідно до ст.ст.101, 108 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта судом приймається як доказ на користь позиції позивача, оскільки він не суперечить наявним у матеріалах справи доказам та проти його обґрунтованості відповідачем заперечень не подано після постановлення судом ухвали від 14.02.2018р. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження за приписами КАС України в редакції, чинній з 15.12.2017р.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

В даному випадку суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не спростовано доводів сторони позивача та не обґрунтовано правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пп. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.85.2 ст. 85 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по-батькові платника податків (його законних представників) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.

Судом встановлено, що посадовим особам відповідача були надані документи, що стосувались предмету перевірки, інших документів посадові особи відповідача не вимагали, про що свідчить відсутність акту, що засвідчив би факт відмови від надання документів.

Однак, перевіряючими ГУ ДФС в Одеській області не враховано всіх умов укладених договорів ТОВ МТЦ з контрагентами та не надано належної оцінки первинним документам позивача, на підставі яких подавалась податкова звітність у перевіряємий період, зроблено помилкові висновки щодо змісту спірних господарських операцій.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно з пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Підпунктом 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 встановлено, що продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Статтею 185 ПК України встановлено що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України

Відповідно до ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, і в такому випадку понесені за ними витрати та суми ПДВ у складі вартості придбаних робіт, товарів, послуг вважаються правомірно включеними до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно.

Суд, вирішуючи спір по суті, зазначає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та не на підставах, встановлених нормами податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та наявність у позивача первинних документів, на підставі яких правомірно сформовані показники податкової звітності ТОВ Морський технічний центр , суд приходить висновку щодо необґрунтованості доводів відповідача та помилковості висновків акту перевірки, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не довів суду законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які ґрунтуються на непідтверджених в ході судового розгляду висновках Акту перевірки від 27.05.2016 року.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 42628,07 грн. відповідно до платіжного доручення №586 від 31.08.2016 року, який згідно з ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області.

Також відповідно до Акту №17-114/17-115 від 29.09.2017р. здачі-приймання висновку судового експерта по справі №815/4467/16 позивачем наперед сплачено 19065,60грн. за проведення експертизи, отже ця сума судових витрат згідно вимог ч.5 ст.137, ч.1 ст.139 КАС України підлягає відшкодуванню ТОВ МТЦ за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський технічний центр" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0003511403 від 10.06.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0003501403 від 10.06.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0003631403 від 10.06.2016 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Морський технічний центр (код ЄДРПОУ 34653446) судовий збір у сумі 42628(сорок дві тисячі шістсот двадцять вісім)грн. 07 коп. та витрати по оплаті проведення судової експертизи у сумі 19065(дев'ятнадцять тисяч шістдесят п'ять)грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складене 06.04.2018р.

Суддя М.М. Аракелян

.