Рішення

від 27.03.2018 по справі 826/14476/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2018 року № 826/14476/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

при секретарі судового засідання Хаюк К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ФАКТУМ ЕД ХОК доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення за участю представників сторін: - від позивача Карачій П.П. - від відповідача Щуренко Ю.С.; В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ФАКТУМ ЕД ХОК звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2017 року №0006661401, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що про проведення перевірки позивача не було завчасно попереджено, що є порушенням чинного податкового законодавства і висновки, до яких дійшов контролюючий орган, не відповідають дійсним обставинам, що мали місце під час господарських операцій позивача з його контрагентами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю ФАКТУМ ЕД ХОК не підтверджено здійснення господарських операцій по отриманню послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю Ексон-Проект , чим порушено вимоги пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 215000,00 грн., в тому числі за квітень 2015 року - 215000,00 грн.

В обґрунтування зазначеного відповідач вказав на те, що керівником, головним бухгалтером та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Ексон-Проект є громадянин ОСОБА_3. При цьому, у кримінальному проваджені №32014100070000093 від 20 листопада 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 3 статті 212 Кримінального кодексу України, допитаний як свідок громадянин ОСОБА_3, зазначив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Ексон-Проект . Тому було сформовано облікову картку суб'єкта фіктивного підприємництва ТОВ Ексон-Проект . За таких обставин, внаслідок порушення податкового законодавства, відповідач вважає правомірним виставлене позивачу податкове повідомлення-рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві 02 серпня 2017 року складено акт №319/26-15-14-01-05/37814500 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ФАКТУМ ЕД ХОК з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Ексон-Проект за період з 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року.

В ході вказаної перевірки відповідачем виявлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 215000,00 грн., в тому числі за квітень 2015 року на суму 215000,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 02 серпня 2017 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0006661401 від 19 серпня 2017 року, яким збільшено податкове зобов'язання позивача зі сплати податку на додану вартість на суму 215000,00 грн та застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 53750,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 21 серпня 2017 року.

Позивач, у встановлений законом строк, подав до Державної фіскальної служби України, як до вищого фінансового органу, скаргу на податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19 серпня 2017 року.

Державною фіскальною службою України 26 жовтня 2017 року на адресу позивача надіслано рішення про результати розгляду скарги, отримане останнім 30 жовтня 2017 року, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 02 серпня 2017 року, податковому повідомленні-рішенні від 19 серпня 2017 року є протиправними, позивач звернувся з відповідним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 Податкового кодексу України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.

Як вказано у пункті 79.1 зазначеної вище статті Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Ця норма встановлює, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14.

Так в Акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ФАКТУМ ЕД ХОК від 02 серпня 2017 року зазначено, що наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №6676 від 18 липня 2017 року та повідомлення про початок та місце проведення перевірки направлено засобами поштового зв'язку 19 липня 2017 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою: 01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, буд. 32-Г (номер поштового відправлення 0101037457494). Відділенням поштового зв'язку Київ-133 поштове відправлення не вручено адресату та повернуто відправнику 22 липня 2017 року з поміткою про причину повернення - інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення. Суд звертає увагу, що доказів вказаного поштового відправлення до суду не надано.

Підпунктом 79.2. статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Абзацом 4 пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З наведеного слідує, що датою вручення платнику податку повідомлення про початок проведення перевірки та наказу на проведення перевірки від 18 липня 2017 року є дата 22 липня 2017 року.

Крім того, як стверджує позивач і за інформацією, наявною у справі поштове відправлення відповідача з наказом вручено адресату особисто 24 липня 2017 року об'єктом поштового зв'язку Київ-116. Втім, перевірка проводилась з 20 липня 2017 року по 26 липня 2017 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві порядку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки. Відповідно, порушено право позивача завчасно бути ознайомленим про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та надати необхідні пояснення і докази.

Що стосується виявлених перевіркою порушень, суд вказує на таке.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для врахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено контролюючим органом, керівник контрагента позивача - директор ТОВ Ексон-проект заперечував проти вчинення будь-яких дій на укладання та виконання господарських договорів, оскільки взагалі не причетний до фінансово-господарської діяльності ТОВ Ексон-проект .

Як неодноразово зазначав Верховний Суд України у своїх рішеннях, зокрема у справі К/826/15034/14 від 01.12.2015 року, №21-2430а16 від 22.11.2016 року, Верховний Суд у справі К/9901/1478/18 від 16.01.2018 року, - статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З огляду на встановлені відповідачем під час перевірки обставини, у контрагента позивача були відсутні як намір, так і можливості на здійснення господарської операції. Тому нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням зобов'язань відповідає встановленим податковим нормам.

Однак, зважаючи на неправомірність проведення перевірки ТОВ ФАКТУМ ЕД ХОК з 20 липня 2017 року, без завчасного попередження позивача про таку перевірку, - прийняте за наслідками такої перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а позов, відповідно, задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФАКТУМ ЕД ХОК задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2017 року №0006661401, винесене Головним управлінням державної фіскальної служби у місті Києві.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФАКТУМ ЕД ХОК (код ЄДРПОУ 37814500, м. Київ. Вулиця Є. Коновальця, будинок 32-Г) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19) понесені судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко