Постанова

від 24.01.2019 по справі 826/14476/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №826/14476/17

адміністративне провадження №К/9901/62922/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2018 (головуючий суддя - Шейко Т.І.)

та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)

у справі №826/14476/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФАКТУМ ЕД ХОК

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю ФАКТУМ ЕД ХОК (далі - Товариство) звернулось в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про помилковість та необґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства, а також протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 19 серпня 2017 року № 0006661401, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві;

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФАКТУМ ЕД ХОК за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві понесені судові витрати у розмірі 1 600 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позапланова документальна невиїзна перевірка була проведена контролюючим органом з порушенням встановленого податковим законодавством порядку.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що для початку невиїзної документальної позапланової перевірки достатньо самого факту направлення платнику податку копії наказу про призначення перевірки та повідомлення про його вручення, при цьому факт отримання відповідних документів платником податку не впливає на виникнення у контролюючого органу компетенції та фактичне проведення перевірки.

05 грудня 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів, викладених в касаційній скарзі та вважає рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ФАКТУМ ЕД ХОК з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ЕКСОН-ПРОЕКТ за період з 01.04.2015 по 30.04.2015.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 02.08.2017 №319/26-15-14-01-05/37814500.

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 215 000 грн., в тому числі за квітень 2015 року на суму 215 000 грн.

На підставі висновків, викладених в акті, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006661401 від 19 серпня 2017 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 215 000 грн. та застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 53 750 грн.

Вважаючи, що перевірка проведена з порушенням встановленого законом порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

За положеннями підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Право контролюючого органу проводити зокрема документальні планові виїзні перевірки закріплено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, який серед іншого визначає, що документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок передбачений статтею 78 Податкового кодексу України.

Статтею 79 ПК України визначено Особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з п. 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника, оформленого наказом, за умови надіслання його платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, поштове відправлення відповідача з наказом про проведення перевірки та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки вручено адресату особисто 24 липня 2017 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти (а.с. 94 зворот).

При цьому, перевірка проводилася контролюючим органом у період з 20 липня 2017 року по 26 липня 2017 року.

Відтак, з боку податкового органу встановлено порушення порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої зафіксовані в акті. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №810/249/15.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р.Ф. Ханова