Рішення

від 10.04.2018 по справі 913/48/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2018 року                                                   Справа № 913/48/18

                                                                                 Провадження №19/913/48/18

Суддя Косенко Т.В., розглянувши без виклику учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” (м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93403)

до Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” (вул. Фрометівська, 2, м. Київ, 03039) в особі Сєвєродонецького інституту приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” (вул. Сметаніна, 24 А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)

про стягнення 332960 грн 12 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” в собі Сєвєродонецького інституту приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” про стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії в гарячій воді №389 від 07.12.04 у розмірі 217684 грн 55 коп., 3 % річних у розмірі 15223 грн 10 коп., інфляційних втрат у розмірі 100052 грн 47 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання теплової енергії в гарячій воді №389 від 07.12.04 щодо оплати комунальних послуг з централізованого опалення, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, на яку нараховані 3 % річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №913/48/18; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, тобто без проведення судового засідання.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

07.12.2004 між Державним підприємством “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” (позивач, енергопостачальна організація) та Сєвєродонецькою філією Закритого акціонерного товариства Міжрегіональної академії управління персоналом, правонаступником якої є Сєвєродонецький інститут Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” (відповідач, споживач), укладено договір №389 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами п.1 якого, енергопостачальна організація прийняла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з умовами та режимами теплоспоживання на межі балансової належності тепломереж енергопостачальної організації та споживача, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1 теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: - опалення – в період опалювального сезону в приміщення за адресою: вул. Сметаніна, 26 -а.

Відповідно до п.2.2 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 24.10.2006 до договору) енергопостачальна організація постачає споживачу у період з 24.10.2006 до 24.10.2007 теплову енергію в гарячій воді в межах Qгод = 655 Гкал з: максимальним тепловим навантаженням EQ = 0,3322 Гкал/год у т.ч. на опалення:

учбовий корпус (вул. Сметаніна, 26 - а) Q = 0,1613 Гкал/год;

учбовий корпус (вул. Сметаніна, 24 - а) Q = 0,1709 Гкал/год.

Згідно з п.п.1, 2 додатку 1 до цього договору (у редакції додаткової угоди №2 від 19.10.2010 до договору) енергопостачальна організація постачає споживачу у період з 24.10.2006 до 24.10.2007 теплову енергію в гарячій воді в межах Qгод = 655 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням EQ = 0,3322 Гкал/год на опалення, у т.ч. для учбового корпусу, розташованого за адресою: вул. Сметаніна, 24 а, Qo = 0,1709 Гкал/год. Енергопостачальна організація постачає споживачу у період з 19.10.2010 по 19.10.2011 енергію в гарячій воді в межах Qгод = 365 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням EQ = 0,1698 Гкал/год.

Відповідно до п.п.6.1 – 6.2 розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених відділом цін Луганської облдержадмістрації. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з 07.12.2004 та діє до 07.12.2005.

Відповідно до п.10.2 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Враховуючи викладене, договір продовжував свою дію відповідно на кожний наступний рік, починаючи з 2005 року.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є фактичне постачання теплової енергії та її отримання відповідачем.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України “Про засади функціонування ринку електричної енергії України” та “Про електроенергетику”.

Згідно зі ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до п.2 ч.3 ст.16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв, зокрема, міжопалювалого періоду для систем опалення.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України “Про теплопостачання” передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст.610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін), виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Опалювальний сезон 2014 - 2015 років розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 10.10.2014 №534 “Про початок опалювального сезону 2014-2015 років” з 12.10.2014.

06.04.2015 завершено опалювальний сезон 2014 - 2015 років на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 06.04.2015 №178.

Опалювальний сезон 2015 - 2016 років розпочато на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 08.09.2015 №449 з 10.10.2015.

05.04.2016 завершено опалювальний сезон 2015 – 2016 років на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 05.04.2016 №140.

Як слідує з матеріалів справи, протягом опалювальних сезонів 2014-2015, 2015-2016 років відповідачу було поставлено теплову енергію на загальну суму 217684 грн 55 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками – актами про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; актами про включення/відключення теплоустановок за адресою: вул. Сметаніна, 24 а, м. Сєвєродонецьк, Луганська область.

Рахунки – акти №389 від 30.11.2014 за листопад 2014 року на суму 19828 грн 22 коп., №389 від 31.12.2014 за грудень 2014 року на суму 31086 грн 82 коп., №389 від 31.01.2015 за січень 2015 року на суму 31215 грн 87 коп., №389 від 28.02.2015 за лютий 2015 на суму 24113 грн 66 коп., №389 від 31.03.2015 за березень 2015 на суму 25013 грн 94 коп., №389 від 30.04.2015 за квітень 2015 на суму 4643 грн 75 коп., №389 від 31.10.2015 за жовтень 2015 на суму 2720 грн 43 коп., №389 від 30.11.2015 за листопад 2015 на суму 20687 грн 33 коп., №389 від 31.12.2015 за грудень 2015 на суму 12794 грн 43 коп., №389 від 31.01.2016 за січень 2016 на суму 23933 грн 22 коп., №389 від 29.02.2016 за лютий 2016 на суму 16295 грн 66 коп., №389 від 31.03.2016 за березень 2016 на суму 5351 грн 22 коп. вручені представникам відповідача, про що є відповідні власноручні написи на самих рахунках – актах.

Оплата за отриманими рахунками – актами відповідачем не здійснена.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 217684 грн 55 коп. за період з листопада 2014 по березень 2016 року є обґрунтованими.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15223 грн 10 коп. за період з 25.12.2014 по 31.10.2017 та інфляційних втрат у сумі 100052 грн 47 коп. за період з січня 2015 по жовтень 2017 року, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних у розмірі 15223 грн 10 коп. за період з 25.12.2014 по 31.10.2017, судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню судом повністю.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” передбачено, що згідно з Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті “Урядовий кур'єр”. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат у сумі 100052 грн 47 коп. за період з січня 2015 по жовтень 2017 року, судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню судом повністю.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 165, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” до Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” в особі Сєвєродонецького інституту приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” (вул. Фрометівська, 2, м. Київ, 03039, код ЄДРПОУ 00127522) в особі Сєвєродонецького інституту приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” (вул. Сметаніна, 24 А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 25367049) на користь Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” (Сєвєродонецька ТЕЦ, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 00131050) основний борг у розмірі 217684 грн 55 коп., 3 % річних у розмірі 15223 грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 100052 грн 47 коп., судовий збір у розмірі 4994 грн 40 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.04.2018.

Суддя Т.В. Косенко