Рішення

від 09.04.2018 по справі 924/1283/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2018 р.Справа № 924/1283/17м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши у залі судових засідань № 337 справу

за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства екології та природних ресурсів України, м. Київ

до 1. Національного природного парку "Подільські Товтри", м. Кам`янець-Подільський

2. Приватного підприємства "Аргішт" м. Кам`янець-Подільський

про визнання недійсною угоди № КП-007 на рекреаційну діяльність, яка укладена 05.10.2016р. між Національним природним парком "Подільські Товтри" та ПП "Аргішт" на рекреаційну діяльність

Представники сторін:

прокуратури: Кухар Н.Ю. посвідчення № 032202;

позивача: не з`явився;

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: не з`явився.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.01.2018 року відкрито провадження у справі за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства екології та природних ресурсів України, м. Київ до 1. Національного природного парку "Подільські Товтри" м. Кам`янець-Подільський; 2. Приватного підприємства "Аргішт" м. Кам`янець-Подільський про визнання недійсною угоди № КП-007 на рекреаційну діяльність, яка укладена 05.10.2016р. між Національним природним парком "Подільські Товтри" та ПП "Аргішт" на рекреаційну діяльність, за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.02.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/1283/17 на 30 днів.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.03.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Прокурор в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду, у якому просить визнати недійсною угоду № КП-007 на рекреаційну діяльність, яка укладена 05.10.2016 року між Національним природним парком "Подільські товтри" та ПП "Аргішт". Позов мотивує тим, що в порушення норм ст. 18 Лісового кодексу України відповідачем 1, як постійним землекористувачем, без рішення відповідного органу виконавчої влади та відповідного погодження укладено оскаржувану довгострокову угоду, у якій не зазначено, що рекреаційна діяльність буде проводитись на земельній лісовій ділянці.

Окрім того, у п. 1.2. оскаржуваної угоди не зазначено, у якому виділі (2 або 21), тобто, у зоні регульованої або стаціонарної рекреації, дозволяється відповідачу 2 розміщувати серед іншого тимчасові, некапітальні споруди з метою організації відпочинку, ночівлі та прокату спорядження, споживання їжі. При цьому, з положень Державного класифікатора будівель та споруд 018-2000 (ДК БС), затвердженого Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року, прокурор робить висновок, що спорудження будь-якої будівлі на лісовій земельній ділянці природно-заповідного фонду в зоні регульованої рекреації беззаперечно порушить ґрунтовий покрив природно-заповідного об`єкту, що суттєво вплине на стан природного комплексу та об`єкту заповідної зони.

Також прокурор зазначає, що у НПП "Подільські Товтри" на виділеній відповідачу 2 земельній ділянці відсутня автостоянка, що виключає можливість стягнення за неї плати, як це передбачено п. 1.7. оскаржуваної угоди.

З наведеного, прокурор робить висновок, що укладення оскаржуваної угоди суперечить цивільному законодавству та інтересам держави і суспільства, а її виконання призведе до заподіяння шкоди об`єкту природно-заповідного фонду, тому вона підлягає визнанню недійсною.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 06.02.2018 року позов підтримали в повному обсязі, вважають його обґрунтованим наявними в матеріалах справи доказами. У клопотанні від 23.02.2018 року Міністерство екології та природних ресурсів України просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника останнього.

Міністерство екології та природних ресурсів України у поясненнях № 153/11-18 від 05.02.2018 року та у заяві № 216/11-18 від 15.02.2018 року наголошує на тому, що переданий виділ відноситься до зони регульованої рекреації та містить на своїй території підліски, біополяни та інше. Звертає увагу суду на відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.

Крім того, у заяві № 343/09-18 від 13.03.2018р. Міністерство екології та природних ресурсів України звертає увагу суду, що, враховуючи п.п. 2.5., 2.7. спірної угоди, облаштування місця для стоянки автотранспорту та гідроізоляційного вигрібу (вигрібної ями) порушить ґрунтовний покрив об`єкту природно-заповідного фонду та істотно вплине на стан природного комплексу, об`єкту відповідної зони, а тому просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні та у наданому суду відзиві на позов від 05.02.2018 року позовні вимоги визнає. У надісланому на адресу суду 28.02.2018 року клопотанні № 157 просить суд розглядати справу без участі представника відповідача 1.

Відповідача 2 в судове засідання не з`явився, відзиву не надав, причин не повідомив. Ухвали суду по даній справі, надіслані на його адресу, повернулися до суду у зв`язку з відсутністю адресата.

Згідно ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. З наведеного, відповідач 2 є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, розумність строків розгляду судового спору, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача 2.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до Положення про Національний природний парк "Подільські Товтри", затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 26.01.2005 року № 46 (в редакції наказу Мінприроди № 353 від 15.08.2013 року) (далі - Положення), Національний природний парк "Подільські Товтри" створений відповідно до Указу Президента України від 27.06.1996 року № 474/96 "Про створення національного природного парку "Подільські Товтри" є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (п. 1.1. Положення).

Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (п. 1.2. Положення).

Парк віднесено до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України (п. 1.4. Положення).

Згідно п. 1.6. Положення, загальна площа парку становить 261316 гектарів земель, у тому числі 3015 гектарів земель, що надаються у постійне користування Парку, та 258301 гектарів земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

В силу п. 4.3. Положення на території парку відповідно до природоохоронного законодавства виділяються такі зони: заповідна, регульованої рекреації, стаціонарної рекреації, господарська. Для кожної зони з урахуванням її природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів і їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання.

Зокрема, відповідно до п. 4.3.2. Положення, зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць.

На території зони регульованої рекреації забороняється: рубки лісу головного користування, прохідні рубки; будь-яке будівництво, у тому числі, промислових, господарських і житлових об`єктів, не пов`язаних з діяльністю парку; розробка корисних копалин, кар`єрів, порушення ґрунтового покриву; промислове рибальство, мисливство, промислова заготівля лікарських рослин; проїзд та стоянка автомобільного та гужового транспорту, крім службового при виконанні своїх обов`язків; організація масових спортивних та туристичних заходів, розміщення наметових таборів, човнових станцій, які не погоджені адміністрацією парку; розведення вогнищ поза межами відведених для цього місць; застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами дикорослих рослин і лісу без відповідного наукового обґрунтування; порушення режиму прибережних смуг та водоохоронних зон; використання плавзасобів, обладнаних двигунами внутрішнього згоряння, в межах водойм, які входять до зони регульованої рекреації, за виключенням плавзасобів, які використовуються спеціально уповноваженими органами державної влади по контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів, адміністрацією Парку, а також рятувальними службами під час виконання службових обов`язків; миття та обслуговування транспортних засобів та техніки, влаштування літніх таборів для худоби в прибережних захисних смугах водойм; скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар`єри тощо) а також у потічки; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, полів фільтрації; інша діяльність, що може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів або зменшити природну екологічну чи рекреаційну цінність території парку.

У зоні регульованої рекреації дозволяється у встановленому порядку: влаштування та відповідне обладнання туристичних маршрутів та екологічних стежок, тимчасових наметових таборів, оглядових майданчиків, інших об`єктів благоустрою, організація природоохоронної пропаганди; проведення санітарних рубок і заходів, пов`язаних із збереженням, відтворенням і ефективним використанням природних комплексів та об`єктів згідно з Проектом організації території; регульований збір грибів, ягід, плодів дикорослих плодових рослин із дотриманням природоохоронного законодавства; регулювання чисельності диких тварин до оптимальної чисельності та шкідливих тварин до санітарно встановленої норми на підставі наукового обґрунтування, рішення науково-технічної ради та відповідного дозволу; любительське рибальство на спеціально відведених ділянках відповідно до вимог Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Держкомрибгоспу від 15.02.1999 № 19, зареєстрованих у Мінюсті від 28.04.1999 № 269/3562; використання у встановленому порядку природних ресурсів для потреб працівників парку та громадян, які постійно проживають на його території у сінокосах, випасах, городах і паливі, відповідно до діючих нормативів на спеціально відведених для цього земельних ділянках.

Відповідно до п. 4.3.3. Положення, зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку. Забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації. Забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території парку, в тому числі, мисливство (п. 4.4. Положення).

Майно парку складають основні фонди, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі парку. Майно парку є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Парк володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном за погодженням з Мінприроди, вчиняючи щодо нього дії, що не суперечать вимогам законодавства і цьому положенню (п. 10.1., п. 10.2. Положення).

Парк має право за погодженням з Мінприроди здавати в установленому порядку в оренду або надавати в тимчасове користування майно і приміщення за цільовим призначення (п. 10.5. Положення).

Відповідно до п. 12.1. Положення рекреаційна діяльність на території парку організовується адміністрацією парку та здійснюється, в тому числі, на підставі угод з підприємствами, установами, організаціями, а також фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності.

Суб`єкти господарювання, які розташовані на території парку, здійснюють господарську діяльність на території парку з урахуванням обмежень, визначених законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", іншими законодавчими та нормативно-правовими актами, Проектом організації території, а також цим Положенням (п. 12.2. Положення).

З суб`єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність на території Парку, адміністрацією укладаються відповідні угоди (п. 12.3. Положення).

Відповідачу 1 на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ХМ №000653 від 26.12.2002 року надано 321,74 га в межах згідно з планом користування земель природоохоронного та рекреаційного призначення.

05 жовтня 2016 року між національним природним парком "Подільські Товтри" (сторона 1) та приватним підприємством "Аргішт" (сторона 2) укладено угоду з назвою на рекреаційну діяльність № КП-007 (далі - угода), згідно п. 1.1. якої сторона 1 дозволяє стороні 2 проводити рекреаційну діяльність квартал № 28 виділи 21, 2 територія ПЗФ, пл. 2, 6 га, Кам`янець-Подільського науково-дослідного природоохоронного відділення (схема розміщення із координатами додається ділянки за № 2) згідно вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України", Водного кодексу України, Закону України "Про відходи", Закону України "Про рослинний світ", Закону України "Про тваринний світ", Червоної книги України та міжнародних списків, а також біотопи, які охороняються Бернською конвенцією, рослинних угрупувань із Зеленої книги України, наказів, розпоряджень Міністерства екології та природних ресурсів України, іншого чинного законодавства, без заподіяння шкоди природним комплексам НПП "Подільські Товтри" та порушення екологічної рівноваги (згідно положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду України", затвердженого наказом Мінприроди України від 22.07.2009 № 330, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2009 року за № 679/16695, рекреаційна діяльність - діяльність, спрямована на відновлення розумових, духовних і фізичних сил людини шляхом загальнооздоровчого і культурно-пізнавального відпочинку, туризму, санаторно-курортного лікування, любительського та спортивну рибальства тощо).

Сторона 1 на вказану земельну ділянку територія ПФЗ має Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою № І-ХМ 000653 від 26.12.2002 року.

Сторона 1 після позитивного рішення науково-технічної ради з метою організації відпочинку, ночівлі, споживання їжі, прокату спорядження, дозволяє провести рекреаційну інфраструктуру шляхом встановлення альтанок, розбірних каркасних павільйонів, навіси, лави, столи, інформаційні стенди, дошки, вивіски, розмістити тимчасові, некапітальні споруди та інші (п. 1.2. угоди).

На виконання Постанови КМ України від 28.12.2000 року № 1913 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду" (у редакції постанови КМ України від 02.06.2003 року № 827) на території НПП "Подільські Товтри" згідно наказу НПП "Подільські Товри" № 18 від 22.01.2016 року (які щорічно переглядаються) за послуги, які можуть надаватися в облаштованих рекреаційних зонах введено плату - станом на час укладення цієї угоди вартість становить: одноденний відпочинок однієї людини - 10,00 грн.; стоянка на виділеній та облаштованій земельній ділянці рекреаційної зони транспортними засобами: автобус один в`їзд - 17,00 грн.; мікроавтобус один в`їзд - 17,00 грн.; легковий автомобіль один в`їзд - 10,00 грн.; мотоцикли один в`їзд - 5,00 грн.; причеп до мікроавтобуса, автомобіля один в`їзд - 8,00 грн.

Від оплати за відвідування облаштованого місця відпочинку рекреаційної зони звільняються: ветерани ВВВ, учасники бойових дій, учасники АТО, солдати і матроси строкової служби, інваліди І-ІІ групи, ліквідатори ЧАЕС, діти віком до 14 років, працівники НПП "Подільські Товри".

У розділі ІІ угоди передбачено обов`язки сторони 2, зокрема, проводити рекреаційну діяльність в кварталі № 28 виділи 21, 2, територія ПЗФ пл. 2,6 га Кам`янець-Подільського науково-дослідного природоохоронного відділення НПП "Подільські Товтри"; за позитивним рішенням науково-технічної ради визначає та облаштовує місце (ця) стоянки автотранспорту; за позитивним рішенням науково-технічної ради визначає та облаштовує місця розведення вогнищ; від 26.10.2016 року щорічно вносить за відвідування облаштованого місця відпочинку рекреаційної зони на рахунок адміністрації кошти на природоохоронні заходи в розмірі вартості не менше, ніж 300 одноденних відпочинків (відвідувань) в рік, з приміткою "за послуги, які надавались при відвідуванні облаштованої рекреаційної зони".

Строк дії угоди визначається з дати підписання по 2036 рік.

Угода підписана сторонами договору та скріплена їхніми печатками.

Як вбачається із проекту організації та розвитку лісового господарства Кам`янець-Подільського природоохоронного науково-дослідного відділення НПП "Подільські Товтри" (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків), виділ 21 кварталу 28 - зона стаціонарної рекреації.

Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області повідомила прокуратуру Хмельницької області у листі № 4195/03 від 28.09.2017 року, що НПП "Подільські Товтри" в різний час укладались договори (угоди) на рекреаційну діяльність, що суперечать законодавству.

З врахуванням вищезазначеного, прокурор в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріалами справи стверджується, що 05 жовтня 2016 року національний природний парк "Подільські Товтри" (сторона 1) та приватне підприємство "Аргішт" (сторона 2) уклали угоду з назвою на рекреаційну діяльність № КП-007 (далі - угода), згідно п. 1.1. якої сторона 1 дозволяє стороні 2 проводити рекреаційну діяльність квартал № 28 виділи 21, 2 територія ПЗФ, пл. 2, 6 га, Кам`янець-Подільського науково-дослідного природоохоронного відділення.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: - зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Положенням про Національний природний парк "Подільські Товтри" передбачено, що рекреаційна діяльність на території парку організовується адміністрацією парку та здійснюється, в тому числі, на підставі угод з підприємствами, установами, організаціями, а також фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності. Суб`єкти господарювання, які розташовані на території парку, здійснюють господарську діяльність на території парку з урахуванням обмежень, визначених законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", іншими законодавчими та нормативно-правовими актами, Проектом організації території, а також цим Положенням.

З суб`єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність на території Парку, адміністрацією укладаються відповідні угоди (п.п. 12.1.- 12.3. Положення).

Між відповідачами укладено оскаржувану угоду з назвою на рекреаційну діяльність, якою надано право відповідачу 2 проводити рекреаційну діяльність, зокрема, провести рекреаційну інфраструктуру шляхом встановлення альтанок, розбірних каркасних павільйонів, навіси, лави, столи, інформаційні стенди, дошки, вивіски, розмістити тимчасові, некапітальні споруди та інші (п. 1.2. угоди). При цьому, угодою встановлено плату за стоянку транспортних засобів.

З наведеного, предметом оскаржуваної угоди є діяльність з організації та проведення рекреаційної інфраструктури, чим спростовуються твердження прокурора з посиланням на норми Лісового кодексу України, що стосуються права користування лісами. Зі змісту оскаржуваної угоди не вбачається, що відбулася передача в користування будь-якої земельної ділянки. Окрім того, правовідносини в даному випадку регулюються спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України "Про природно-заповідний фонд України", Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також Положенням про НПП "Подільські Товтри", про що також зауважено позивачем в судовому засіданні.

Положеннями ст. 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд" передбачено, що на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням: заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони; зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації.

Аналогічні положення вміщено у Положенні та оскаржуваній угоді.

Як зазначалося вище, угодою надано право відповідачу 2 на встановлення альтанок, розбірних каркасних павільйонів, навісів, лав, столів, інформаційних стендів, дошок, вивісок, розміщення тимчасових, некапітальних споруд та ін. При цьому, п.п. 1.3., 1.4., 1.6. угоди забороняють порушення норм природоохоронного законодавства, зокрема, рубку лісонасаджень. А п.п. 2.5., 2.6., 2.7. угоди передбачено можливість розміщення автостоянки, розведення вогнищ та облаштування гідроізоляційного вигребу лише за попереднім погодженням із відповідачем 1. А п. 2.15. угоди встановлено обов`язок відповідача 2 відшкодувати збитки, які ним можуть бути завдані навколишньому середовищу.

З зазначеного, умовами угоди не передбаченого порушення норм природоохоронного законодавства в частині проведення діяльності, яка заборонена на даній території, чим спростовуються твердження прокурора про незазначення, у якій саме зоні рекреації дозволяється відповідачу 2 проводити свою діяльність.

Натомість, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1.2. Положення, парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. У розділі 2 положення передбачено мету створення та завдання Парку. В тому числі, створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об`єктів.

П. 12.1. Положення передбачено, що рекреаційна діяльність на території парку організовується адміністрацією Парку, в тому числі, і шляхом укладення відповідних угод з суб`єктами господарювання.

У п. 1.1. оскаржуваної угоди передбачено, що Парк дозволяє відповідачу 2 проводити рекреаційну діяльність на певній території парку, зокрема, діяльність з метою організації відпочинку, ночівлі, споживання їжі, прокату спорядження, а також дозволяє провести рекреаційну інфраструктуру. Відповідач 2, в свою чергу, зобов`язується дотримуватись вимог природоохоронного законодавства при здійсненні рекреаційної діяльності, надавати допомогу парку при контролюванні стану довкілля, за необхідності проводити комплекси заходів по санітарному і протипожежному облаштуванні територій, та за погодженням з Парком вчиняти необхідні для проведення такої діяльності заходи (розділ 2 угоди). Окрім того, у п. 2.8. угоди передбачено розподіл отриманих за відвідування облаштованого місця відпочинку коштів між адміністрацією Парку та відповідачем 2.

Тобто, відповідачі в оскаржуваній угоді передбачили спільні дії по досягненню результату - організації рекреаційної діяльності на території парку та отримання від вказаного прибутку.

Згідно статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана в даній справі угода є договором про спільну діяльність.

Згідно положення про Парк, Витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГО, відповідач 1 є державною організацією, засновником якого є Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

В силу положень ст. 4 цього Закону суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Згідно з пп. "л" п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Порядок укладення договорів про спільну діяльність, стороною яких є державна організація, визначений постановою КМУ № 296 від 11.04.2012 "Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном".

Вказаним Порядком, зокрема, передбачено, що суб`єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, іншому суб`єкту управління об`єктами державної власності, зокрема Національній або галузевій академії наук (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з такими документами: 1) попередньо погоджений сторонами проект договору; 2) засвідчені копії статутів (положень) суб`єкта господарювання та сторони (сторін), з якою (якими) передбачається укласти договір; 3) інформація про суб`єкта господарювання; 4) інформація про сторону (сторони), з якою (якими) передбачається укласти договір, відомості, що підтверджують здатність сторони забезпечити належне виконання своїх договірних зобов`язань, зокрема фінансову та професійну спроможність; 5) звіт про оцінку майна, що передбачається використовувати за договором, з висновком про його вартість, визначену на підставі незалежної експертної оцінки із застосуванням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості; 6) обґрунтування способу використання державного майна з відповідними розрахунками.

Згідно п. 3 Порядку, орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб`єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін`юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України.

В подальшому, орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 цього Порядку, та у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб`єктом господарювання відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи стверджується та не заперечується учасниками судового розгляду, що під час укладення оскаржуваної угоди не було дотримано порядку укладення договорів про спільну діяльність із державною установою, як це передбачено Постановою КМУ № 296 від 11.04.2012.

Оскільки частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а оскаржувана в даній справі угода була укладена з порушенням порядку, визначеного в постанові КМУ № 296 від 11.04.2012 "Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном", то така угода підлягає визнанню недійсною на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 203 ЦК України.

З вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частках.

Керуючись ст.ст. 4, 20, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 247, 248, 251, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства екології та природних ресурсів України, м. Київ до 1. Національного природного парку "Подільські Товтри" м. Кам`янець-Подільський; 2. Приватного підприємства "Аргішт", м. Кам`янець-Подільський про визнання недійсною угоди № КП-007 на рекреаційну діяльність, яка укладена 05.10.2016р. між Національним природним парком "Подільські Товтри" та ПП "Аргішт" на рекреаційну діяльність задовольнити.

Визнати недійсною угоду № КП-007 на рекреаційну діяльність, яка укладена 05 жовтня 2016 року між Національним природним парком "Подільські Товтри" та ПП "Аргішт".

Стягнути з Національного природного парку "Подільські Товтри" (площа Польський ринок, 6, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32301, код 23832341) на користь прокуратури Хмельницької області (код 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок 35218028002814, код класифікації видатків бюджету 2800) 800,00 грн. (вісімсот грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з приватного підприємства "Аргішт" (вул. Маршала Харченка, 66, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32300, код 30955481) на користь прокуратури Хмельницької області (код 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок 35218028002814, код класифікації видатків бюджету 2800) 800,00 грн. (вісімсот грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.04.2018 року.

СуддяС.В. Заверуха

Віддрук. 6 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35),

3 - відповідачу 1, (32301, м. Кам`янець - Подільський, площа Польський ринок, 6),

4, 5 - відповідачу 2, (32300, м. Кам`янець - Подільський, вул. Маршала Харченка, буд. 66; Гаспаряну А.С. 32300, Хмельницька обл., Кам`янець - Подільський, вул. Короленка, буд. 40),

6 - прокуратурі Хмельницької області, (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3).

Всім рекомендованим з повідомленням про вручення.