Рішення

від 05.04.2018 по справі 923/1166/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року Справа № 923/1166/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Степановій О.В.,

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства "Нива", с. Вільна Україна Каховського району

до Приватного підприємства "Агро-Максі", м.Каховка

про стягнення коштів

Описова частина рішення. Провадження у справі порушено за позовною заявою ФГ "Нива" до ПП "Агро-Максі" про стягнення 600000грн. боргу, 171187,43грн. пені, 71704,94грн. в якості процентів річних, 81990грн. втрат від інфляції та 150000грн. штрафу у правовідносинах за договором позики, укладеного сторонами 26.09.2016р.

Позов обгрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасного та повного повернення позики.

У заяві за вх.№255/18 від 13.02.2018р. про уточнення позовних вимог позивач здійснив перерахунок втрат від інфляції, ураховуючи Рекомендації Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді справ, що призвело до збільшення позовних вимог в цій частині до 82250грн.

У справі розглядаються вимоги ціною 1075142,37грн., що складаються з 600000грн. боргу, 171187,43грн. пені, 71704,94грн. в якості річних, 82250грн. втрат від інфляції, 150000грн. штрафу.

Відповідач не проявив свого відношення до позовних вимог, на пропозицію суду в ухвалі від 20.12.2017р. відзиву на позовну заяву не надав. Також не проявив свого відношення стосовно заяви позивача, якою збільшено позовні вимоги.

Представник відповідача не з'являвся у судові засідання у справі.

Відповідач належно повідомлявся про час і місце розгляду справи, про що свідчить залучене до справи поштове повідомлення про вручення 05.01.2018р. відповідачу копії ухвали суду від 20.12.2017р. про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 16.01.2018р.

Копія ухвали суду від 16.01.2018р., якою відповідач повідомлявся про перерву в підготовчому засіданні до 15.02.2018р. об 11год. 00хв. та викликався для участі у підготовчому засіданні, отримана ним 26.01.2018р., про що свідчить залучене до справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд належним чином повідомляв відповідача про час та місце проведення судових засідань шляхом направлення копій ухвал від 15.02.2018р. про відкладення підготовчого засідання та від 15.03.2018р., якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 05.04.2018р., що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції суду та списками згрупованих поштових відправлень Укрпошти (а.с.101,102,103,106,107)

Заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК неявка в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 15.03.2018р. суд повідомив учасників про час та місце розгляду справи по суті, не викликав представників сторін в судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою.

Неявка представника відповідача в судове засідання 05.04.2018р., нереалізація відповідачем права на участь у судовому засіданні не унеможливлює розгляд справи № 923/1166/17, не є підставою для відкладення розгляду справи.

03.04.2018р. позивачем подано клопотання про розгляд справи 05.04.2018р. без участі його представника.

На підставі ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:

26.09.2016р. між ФГ "Нива" (позивач, позикодавець) та ПП "Агро-Максі" (відповідач, позичальник) укладено договір позики (про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги), відповідно до п.1.1 якого позикодавець зобов'язувався надати позичальнику позику, а позичальник- повернути позику у порядку та на умовах, встановлених договором.

Розмір позики сторонами погоджений у сумі 750000грн. (п.2.1 договору).

Позикодавець зобов'язався надати позику протягом одного календарного дня після дати підписання договору (п.2.3 договору).

Сторони договору домовились, що позика надається на безоплатній основі, відсотки за цим договором не нараховуються, окрім випадків невиконання або неналежного виконання умов договору (п.2.2 договору).

Умовами розділу 3 договору сторонами встановлено порядок повернення позики.

Позичальник зобов'язувався повернути позику до 31 грудня 2016р. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця в банківській установі.

Сторони встановили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором.

26.09.2016р. позивачем на банківський рахунок відповідача, відкритий у КБ "Приватбанк", перераховано 750 000 грн. коштів із зазначенням призначення платежу: безвідсоткова поворотна фінансова допомога згідно договору від 26.09.2016р., без ПДВ, що підтверджується наданим позивачем платіжним дорученням №222 від 26.09.2016р. (а.с.17).

Позивач стверджує про неповернення відповідачем суми позики у строки, обумовлені умовами договору та станом на час провадження у справі залишок неповерненої фінансової допомоги становить 600000грн.

Правовідносини, які склалися між сторонами за договором позики, регулюються главою 71 Цивільного кодексу України.

Нормами статті 1046 зазначеного Кодексу встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За нормою пункту 3 вказаної статті позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з умовами договору позичальник мав повернути позику до 31.12.2016р.

Відповідачем часткове повернення фінансової допомоги здійснено у такі строки:

- за платіжним дорученням від 12.05.2017р. на суму 20000грн.,

- за платіжним дорученням від 16.05.2017р. на суму 20000грн.,

- за платіжним дорученням від 11.07.2017р. на суму 10000грн.,

- за платіжним дорученням від 08.08.2017р. на суму 100000грн., всього 150000грн.

Зарахування коштів на рахунок позичальника на повернення позики у названі строки та у вказаних сумах підтверджується наданими позивачем витягами з картки обліку банком руху коштів на рахунку (а.с.19,20, 21, 22)

Докази, що містяться у матеріалах справи, відповідають вимогам ст.76, 77, 78, 79 ГПК України та доводять твердження позивача про належне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору позики.

Позивач стверджує про неотримання від відповідача заявлених за позовом коштів, відповідач не надав доказів виконання умов зазначеного договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити борг на вимогу кредитора.

Викладені встановлені судом обставини та наведені норми є підставами для задоволення позову щодо вимог про стягнення з відповідача 600000 грн. отриманої та неповернутої позики.

За позовною заявою позивачем заявлено до стягнення в якості боргу 600тис.грн. як решту від 750тис.грн. з врахуванням отриманих названих 150тис.грн., також до ціни позову включено 82250грн. на відшкодування втрат у зв'язку з інфляцією, 71704,94грн. в якості річних, 171187,43грн. пені та 150000грн. штрафу.

Згідно зі ст.526, 625 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору, вимог законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити борг з втратами від інфляції за весь період прострочки та трьома відсотками річних за такий же період прострочки, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Умовами п.4.4 договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору позичальник зобов'язаний на вимогу позикодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 11 процентів річних від простроченої суми, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов'язання, а саме - з 01 січня 2017р.

Відповідач повернення позики здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі.

Судом перевірені наведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення втрат у зв'язку з інфляцією та 11% річних за ст.625 ЦК України.

Ці розрахунки позивачем вчинено вірно.

Згідно зі ст.230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, в т.ч. пеня, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання; у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивачем заявлено до стягнення 171187,43грн. пені за період прострочки оплати з 01.01.2017р. по 14.12.2017р.

Норма про пеню за договором наведена в його п.4.6: у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов'язання, а саме - з 01січня 2017р.

Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем. Він вчинений, виходячи із заборгованості, що склалася на 01.01.2017р., за кожен день прострочки з врахуванням сум повернутої фінансової допомоги. Наданий розрахунок пені правильний.

Умови застосування штрафу до позичальника викладені у п.4.5 договору: у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 процентів від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (від суми своєчасно неповернутої позики) станом на перший день прострочення виконання зобов'язання за договором, а саме - з 01 січня 2017р.

Позивачем нараховано штраф у розмірі 150000грн. : 750000грн. х 20% = 150000грн.

Зважаючи на умови договору щодо нарахування штрафу, відповідач станом на 01.01.2017р. прострочив виконання зобов'язання у сумі 750000грн., тому нарахування штрафу у розмірі 150000грн. здійснено позивачем у відповідності з названими умовами договору.

Викладені встановлені судом обставини та наведені норми є підставами для задоволення позовних вимог щодо стягнення 600тис.грн боргу, 171187,43грн. пені, 71704,94грн. в якості річних, 82250грн. втрат від інфляції, 150000грн. штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Після збільшення ціни позову до 1075142,37грн. судовий збір у справі становив 16127,14грн.

Позивачем при поданні позовної заяви платіжним дорученням №320 від 18.12.2017р. сплачений судовий збір 16123,24грн., а також до заяви про уточнення позовних вимог додано платіжне доручення №40 від 13.02.2018р. про сплату 3,90грн. судового збору. Загалом позивачем сплачено 16127,14грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

У справі розглянуто заяву позивача про забезпечення позову, у задоволенні якої відмовлено ухвалою суду від 20.12.2017р. Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, судовий збір за цією заявою покладається на її заявника - позивача у справі.

Відтак, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу судовий збір в розмірі 16127,14грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.          

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Максі" (74800, Херсонська область, м.Каховка, вул.Велика Куліковська, 77-а, код ЄДР 36346202) на користь Фермерського господарства "Нива" (Херсонська область, Каховський район, с.Вільна Україна, код ЄДР 19231966) 600 000 грн. боргу, 171187грн. 43коп. пені, 71704грн. 94коп. в якості річних, 82250грн. втрат від інфляції, 150000грн. штрафу, 16127грн. 14коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення

складено 10.04.2018р.

Суддя                                                                       Н.А. Павленко