Постанова

від 05.04.2018 по справі п/811/520/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2018 рокусправа № П/811/520/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Суховаров А.В. Головко О.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, суддя суду 1 інстанції Притула К.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергобуд-СПМ до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергобуд-СПМ звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2017 року № 0000281405 винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 244337 грн. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2017 року №0000271405 винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 77262 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 14.02.2017 року № 0000281405, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 244337 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.02.2017 року № 0000271405, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 77262 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильність застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що з метою проведення перевірки ТОВ Енергобуд-СПМ на виконання вимог ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 про призначення позапланової

документальної перевірки ряду підприємств, в т.ч. ТОВ Енергобуд-СПМ в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015000000000630 від 08.12.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 2012, ч. 4 ст. 190 КК України, відповідно до наказу Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 11.10.2016 №1021 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки , спеціалістами Кіровоградської ОДПІ здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ Енергобуд-СПМ , проте за вказаною адресою встановлено відсутність підприємства, його посадових осіб за місцезнаходженням, про що складено відповідний акт.

Відповідно даних обліку ТОВ Енергобуд-СПМ в вересні 2015 року відображає отримання послуг з будівництва від ТОВ Будівельні технології Кразбуд на загальну суму 1440919грн. в т.ч. ПДВ 240153,17грн.

Під час проведення докуметральної позапланової виїзної перевірки ТОВ Енергобуд-СПМ , податковим органом встановлено фіктивність документально оформлених операцій між ТОВ Енергобуд-СПМ та ТОВ Будівельні технології Кразбуд . Осільки реальність вчинення господарських операцій між вищевказаними суб'єктами господарювання відсутня, а наслідок для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері,таким чином, у ТОВ Енергобуд-СПМ не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неприбуття суду не повідомлені.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ Енергобуд-СПМ зареєстроване 06.07.2012 р., внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 3826315 та взято на облік як платника єдиного внеску до Кіровоградської об'єднаної ДПІ. (а.с. 35-37)

Службовими особами Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Енергобуд-СПМ з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Будівельні технології Кразбуд за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

За результатами перевірки 27.01.2017 року складено акт №19/11-28-14-02/38268315, згідно з яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI, внаслідок чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 162891грн., в т.ч. за вересень 2015 року на суму 162891грн.;

- завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) в розмірі 77262грн., у тому числі за вересень 2015 року в сумі 77262грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2017 року № 0000281405, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 244337 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.02.2017 року №0000271405, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 77262 грн.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, з метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України)

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи мають бути фактично здійснені у межах господарської діяльності платника податку і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку цього платника.

Матеріалами справи підтверджено, що 02.09.2015 року між ТОВ Енергобуд-СПМ (замовник) та ТОВ Будівельні технології Кразбуд (виконавець) укладено договір надання послуг №747, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з будівництва ПС 10/04 кВ в урочищі Мар'їна Гать Путилівського р-ну Чернівецької обл., в порядку та на умовах, визначених цим Договором (а.с.40-42).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даного договору, в матеріалах справи наявні акти приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконання будівельних робіт та витрати, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). Оплата за отримані послуги підтверджується долученими до справи банківською випискою. Позивачем до складу податкового кредиту віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом. (а.с.43-69, 115-124)

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Накладні, якими оформлювався факт надання послуг та отриманого товару, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуги (товару), його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

На час здійснення господарської операції контрагент позивача мав спеціальну податкову правосуб'єктність, перебував на обліку платників податків, а також був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовано відповідачем. (а.с. 70-71)

Виходячи зі специфіки укладеного між позивачем та його контрагентом договору, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства.

Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства контрагентами позивача є безпідставними, оскільки оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області- залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 05.04.2018 та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 06.04.2018.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко