Рішення

від 05.04.2018 по справі 291/74/18

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/74/18

2/291/113/18

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2018 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Руденко З.Б.,

за участю секретаря Шахрай Н.П.,

позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

ОСОБА_3

про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018р. ОСОБА_1 звернулась до відповідачів з вказаним позовом, в якому зазначила, що після смерті їхнього батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5, залишилось спадкове майно - житловий будинок, земельна ділянка площею 0.15 га, кадастровий номер 1825255100:04:005:0104, та земельна ділянка площею 0.0812га, кадастровий номер 1825255100:04:005:0105, які розташовані за адресою: вул.Паволоцька, 177 в смт.Ружині Житомирської області.

Спадщину батька ОСОБА_4 як спадкоємці за законом першої черги прийняла вона, а також її сестри - відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_6, та їхня мати - ОСОБА_5 І всі вони отримали у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно батька в рівних частках - по 1\4 кожна.

Спадщину матері ОСОБА_5 як спадкоємці за законом першої черги прийняли вона, а також відповідачки по справі.

В послідуючому вона та інші спадкоємці -ОСОБА_3 та ОСОБА_6 домовились між собою, і відповідачі в письмовій формі відмовились від всього спадкового майна, що належить їм по закону, на її користь, підтвердивши це нотаріально та в наданих їй розписках.

Крім того, відповідачі є громадянами похилого віку і тому відмовляються звертатись до державних органів з метою оформлення спадкових справ. А в той же час спадкове майно - житловий будинок руйнується і без належного оформлення правовстановлюючих документів на нього позивачка позбавлена можливості використовувати його відповідно до закону.

2

З врахуванням вказаного, позивачка просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті її батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на одну цілу частку житлового будинку; одну цілу частку земельної ділянки площею 0.15 га, кадастровий номер 1825255100:04:005:0104; одну цілу частку земельної ділянки площею 0.0812га, кадастровий номер1825255100:04:005:0105, які розташовані за адресою: вул.Паволоцька, 177 в смт.Ружині Житомирської області.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала з наведених в позовній заяві підстав, додатково пояснивши, що реєстр прав на нерухоме майно функціонує з 01.01.2013р. і тому ні за нею, ні за відповідачами право власності на спадкове майно, на яке вони отримали свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування майна батька, не зареєстровано.

Суд, вислухавши вступне слово позивачки, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

ОСОБА_4 помер 14.10.2008р., що стверджується свідоцтвом про смерть (а.с.10).

Його спадщину прийняли його діти - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та дружина ОСОБА_5, що вбачається з позовної заяви, а також доданих до неї документів.

ОСОБА_1 22.09.2010р. отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на 1\4 частку спадкового майна ОСОБА_5 , яке складається з 1\2 частки житлового будинку № 177 по вул.Паволоцькій в смт.Ружині Житомирської області; з 1\2 частки земельної ділянки площею 0.15 га, кадастровий номер 1825255100:04:005:0104, розташованої по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області: з 1\2 частки земельної ділянки, площею 0.0812 га, кадастровий номер 1825255100:005:0105, розташованої по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області (а.с.29, 30, 31).

ОСОБА_3 22.09.2010р. отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на 1\4 частку його спадкового майна , яке складається з 1\2 частки земельної ділянки площею 0.15 га, кадастровий номер 1825255100:04:005:0104, розташованої по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області: з 1\2 частки земельної ділянки, площею 0.0812 га, кадастровий номер 1825255100:005:0105, розташованої по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області (а.с. 32, 33).

ОСОБА_6 21.09.2009р. отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на 1\4 частку його спадкового майна, яке складається з 1\2 частки житлового будинку № 177 по вул.Паволоцькій в смт.Ружині Житомирської області; з 1\2 частки земельної ділянки площею 0.15 га, кадастровий номер 1825255100:04:005:0104, розташованої по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області: з 1\2 частки земельної ділянки, площею 0.0812 га, кадастровий номер 1825255100:005:0105, розташованої по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області (а.с.16, 17, 18).

ОСОБА_5 21.09.2009р. отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на 1\4 частку його спадкового майна, яке складається з 1\2 частки житлового будинку № 177 по вул.Паволоцькій в смт.Ружині Житомирської області; з 1\2 частки земельної ділянки площею 0.15 га, кадастровий номер 1825255100:04:005:0104, розташованої по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області: з 1\2 частки земельної ділянки, площею 0.0812 га, кадастровий номер 1825255100:005:0105, розташованої по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області (а.с.19, 20, 21).

Також ОСОБА_5 21.09.2009р. отримала свідоцтва про право власності на 1\2 частку в спільному сумісному майні, придбаному подружжям за час шлюбу, яке складається з: житлового будинку по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області, земельної ділянки, площею 0.15 га, кадастровий номер 1825255100:04:005:0104, розташованої по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області; земельної ділянки, площею 00812 га, кадастровий номер 1825255155100:04:005:0105, яка розташована по вул.Паволоцьькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області (а.с.22, 24, 26).

ОСОБА_5 померла 14.07.2010р., що стверджується свідоцтвом про смерть(а.с.11).

3

Її спадщину прийняли її діти - сторони по справі, що також вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 10.12.2012р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 22.01.2013р., було визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно ОСОБА_7, а саме: на 5/24 частки земельної ділянки площею 0.15 га, кадастровий номер 1825255100:04:005:0104, розташованої по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області; та 5\24 частки земельної ділянки площею 0.0812 га, кадастровий номер 1825255100:04:005:0105, розташованої по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області.

Цим же рішенням суду в порядку спадкування за законом за ОСОБА_6 було також визнано право власності на спадкове майно ОСОБА_7, а саме: на 5/24 частки земельної ділянки площею 0.15 га, кадастровий номер 1825255100:04:005:0104, розташованої по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області; та 5\24 частки земельної ділянки площею 0.0812 га, кадастровий номер 1825255100:04:005:0105, розташованої по вул.Паволоцькій, 177 в смт.Ружині Житомирської області (а.с. 103-111, 112-114).

Таким чином, судом встановлено, що на вказане в позові ОСОБА_1 майно, право на яке входила до спадщини ОСОБА_4, спадкоємцями отримано свідоцтва про право на спадщину, а про визнання права власності на частину майна, право на яке входило до спадщини ОСОБА_5, прийнято рішення суду, яке набрало законної сили.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Право на відмову від прийняття спадщини передбачено ст.1273 ЦК України, в якій зазначено строк, протягом якого спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитись від прийняття спадщини, а саме: це шість місяців з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом, сторони протягом встановленого строку не скористались своїм право на відмову від прийняття спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а , навпаки, прийняли вказану спадщину, отримавши свідоцтва про право на спадщину на певне майно, а також рішення суду про визнання права на майно в порядку спадкування.

А тому заяви відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 від 24.01.2018р. про відмову від спадщини, які подані з пропущенням встановленого строку, не породжують правових наслідків відмови від прийняття спадщини, передбачених ст.1275 ЦК України (а.с.36, 40).

Судом також встановлено, що сторони не лише прийняли спадщину ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а і отримали на частину спадкового майна свідоцтва про право на спадщину, а також рішення суду щодо визнання за ними права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

В той же час, видача свідоцтва про право на спадщину, або ж встановлення права на спадщину рішенням суду - це завершальний етап оформлення спадщини, і будь-які інші дії , які можуть вчинити спадкоємці до отримання такого свідоцтва ( прийняття спадщини, зміну часток в спадщині, розділ спадщини тощо) повинні бути здійснення до моменту видачі свідоцтва.

Частиною п'ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким згідно із частиною другою статті 1220 цього Кодексу є день смерті особи.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України ), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Відповідно до пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 року № 20/5 право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди може бути підтверджено, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину.

4

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Крім того, відповідно до ст.1299 ЦК України (яка діяла на час прийняття спадкоємцями спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до її виключення на підставі Закону України від 04.07.2013р.) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, був зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах , які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна(стаття 182 цього Кодексу).

Таким чином, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які вчасно звернулись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_5, є власниками вказаної спадщини з часу її відкриття та мають право володіти й користуватися своєю частиною спадкового майна, зокрема, в загальному по 1\3 частці вказаного житлового будинку та земельних ділянок , та зобов'язані були зареєструвати своє право на спадщину.

Однак і при відсутності реєстрації такого права вони лише обмежені у праві розпорядження належним їм майном.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-33цс15 від 08.04.2015р.

Тобто на час розгляду справи ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є співвласниками майна, право на яке вони набули в порядку спадкування після смерті своїх батьків.

Як власники вказаного майна вони мають право на власний розсуд розпорядитись ним. Однак вказане розпорядження власністю повинно бути проведено відповідно до діючого законодавства.

Так, питання спільної часткової власності регулюються ст.ст.364-367 ЦК України, і ст.365 ЦК України передбачено випадки припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Вказане право може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майно є неможливим: таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласникові чи членам його сім'ї.

Заяви відповідачів про відмову від частини належного їм нерухомого майна на користь позивачки не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог щодо визнання за останньою права власності на майно в порядку спадкування, оскільки не відповідають вимогам законодавства (а.с.35, 39).

Так, підстави припинення права власності на майно передбачені ч.1 ст.346 ЦК України, і дійсно в переліку вказаних підстав, є, зокрема, припинення права власності у разі відчуження власником свого майна, а також у випадку відмови власника від права власності.

Відповідно до ст. 347 ЦК України особа може відмовитись від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. Проте така відмова повинна бути безумовною і не містити будь-яких застережень. Тобто, заява про відмову від права власності не повинна містити будь-яких умов щодо такої відмови, в тому числі і вказівку на особу, на користь якої власник відмовляється від речі. У такому випадку мова може йти про відчуження власником свого майна на користь іншої особи за певним правочином.

У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Крім того, Земельним кодексом України встановлено окремий особливий порядок і процедура відмови від права власності на земельну ділянку.

5

Відповідно до ст.142 ЗК України власник земельної ділянки може відмовитись від права власності лише на користь держави або на користь територіальної громади. Відмови на користь інших суб'єктів цивільних правовідносин закон не передбачає.

В той же час будь-яких об'єктивних перешкод для укладення між сторонами цивільно-правових угод, в тому числі і щодо відчуження належних відповідачам часток житлового будинку та земельних ділянок позивачці, які б унеможливлювати укладення таких угод в позасудовому порядку, немає.

А тому з вказаних підстав в задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Оскільки суд відповідно до ст.13 ЦПК України розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, тому суд не розглядає питання щодо визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом права на 1\3 частку спадщини її матері ОСОБА_8, враховуючи при цьому також, що вказане право позивачки ніким не оспорюється і передбаченої ст. 49 Закону України "Про нотаріат" постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину до суду не надано.

Керуючись ст. ст.265-268, 273, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити повністю.

Повне рішення по справі складено 10 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошеннябезпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається за правилами, що діяли відповідно до ЦПК України в в редакції чинній до 15.12.2017р.

Суддя З. Б. Руденко.