Рішення

від 26.03.2018 по справі 290/643/17

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/643/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 березня 2018 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Бабича С.В., з участю секретаря судового засідання Строган Л.В., представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "ДІВА ВОЛОДАР" про визнання недійсними договорів оренди землі та відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Романівського районного суду Житомирської області в інтересах ОСОБА_3 з позовом, в якому просить визнати недійсними два договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1821481000:16:000:0059 та 1821481000:14:000:0059, що укладені між останньою та товариством з обмеженою відповідальністю "ДІВА ВОЛОДАР" (далі ТОВ "ДІВА ВОЛОДАР") та зобов"язати відповідача відшкодувати ОСОБА_3 шкоду за неотриману орендну плату за 2017 рік у розмірі 8000 грн, посилаючись на те, що представник ТОВ "ДІВА ВОЛОДАР" навмисно ввела позивача в оману щодо істотних умов договору (строку дії оренди земельних ділянок).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов лише в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок № 1821481000:16:000:0059 та № 1821481000:14:000:0059 , оскільки заборгованість перед позивачем по орендній платі була виплачена.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, пояснивши, що позивач погодилася з усіма істотними умовами оспорюваних договорів, запропонованими ТОВ "ДІВА ВОЛОДАР", у тому числі і щодо строку дії таких договорів, про що свідчить отримання ОСОБА_3 додаткових коштів за укладання договорів оренди землі на більш тривалий термін - 30 років (по 1000 грн бонусу за кожен із таких договорів).

Заслухавши доводи представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволені позову ОСОБА_3, виходячи з наступного .

Судом встановлено, що 29 грудня 2014 року між строноми строком на тридцять років було укладно два договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1821481000:16:000:0059 та 1821481000:14:000:0059, які знаходяться на території Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області.

Дані речові права зареєстровані державним реєстратором реєстраційної служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області в березні 2015 року, що підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Під час огляду судом оригіналів оспорюваних договорів оренди землі, було встановлено, що кожен з цих договорів викладений на одному аркуші формату А3 без видимих ознак закреслення чи виправлення.

Окрім цього встановлено, що з метою укладення договорів оренди землі на більш тривалий термін, 28 грудня 2014 року директором ТОВ "ДІВА ВОЛОДАР" було видано наказ про видачу коштів орендодавцям у розмірі 1000 грн за укладання договорів оренди землі на строк не менше 30 років.

З доданої до матеріалів справи відомості про видачу вищезазначених коштів вбачається, що ОСОБА_3 за укладення оспорюваних договорів строком на 30 років отримала по 1000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За змістом статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Підставою для визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі, на думку позивача, є вчинення даного правочину відповідачем з порушенням приписів статті 230 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася неправильно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб. Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину. Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору, надання підробних документів про право власності на продавану річ, про право на вчинення такого правочину), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину.

Отже, за змістом статті 230 ЦК України позовні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту навмисного введення його відповідачем в оману, і наявності безпосереднього зв'язку з волевиявленням позивача щодо укладення договору оренди землі.

При цьому, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт омани повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має значення (пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06 листопада 2009 року).

Враховуючи викладене, судом не встановлено, що зміст договору оренди землі суперечить вимогам чинного законодавства, або інтересам держави, суспільства та його моральним засадам. Договір, укладено особами, які на час вчинення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, договір відповідає вимогам статей 205, 207, 208 ЦК України та спрямований на реальне настання правових наслідків та виконувався сторонами. Судом не встановлено, а позивачем не доведено факту навмисного введення його відповідачем в оману та замовчування обставин, які могли перешкодити вчиненню правочину, а також наявності безпосереднього зв'язку з волевиявленням позивача щодо укладення договору оренди землі, тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів оренди недійсними.

Керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Бабич

Дата складення повного судового рішення 4 квітня 2018 року.