Постанова

від 04.04.2018 по справі 495/9474/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2090/18

Номер справи місцевого суду: 495/9474/16-ц

Головуючий у першій інстанції

Гайда-Герасименко О. Д.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області про витребування майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3, треті особи відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області, заступник прокурора Одеської області в інтересах Одеської обласної державної адміністрації про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністраціїна рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 жовтня 2017 року, ухвалене суддею Гайда-Герасименко О.Д.

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року було зобов'язано відділ Держкомзему України в Білгород-Дністровському районі Одеської області, ДП Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам в Одеській області видати особам зазначених в списку громадян, учасникам судового процесу, вказаних в додатку до розпорядження голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 27.02.2008 року №566-А-2008 державні акти на право приватної власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

На підставі вказаної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року треті особі - ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 31.12.2010 року, на підставі якого ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га., цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

09 вересня 2015 року вищевказану земельну ділянку, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипікова Ю.А. відчужено на користь відповідачки ОСОБА_2

Позивач вважає, що відповідно до ст.ст.116, 122 ЗК України єдиним власником земель, які передано для індивідуального дачного будівництва є Одеська обласна державна адміністрація, як орган уповноважений виконувати функції з розпорядження землею вказаної категорії, яка жодних рішень щодо передачі земель не приймала.

В зв'язку з вищевикладеним, заступник прокурора просив суд витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1000 га., цільове призначення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 60 000 040 грн., а також стягнути судовий збір.

ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3, треті особи відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області, заступник прокурора Одеської області в інтересах Одеської обласної державної адміністрації про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на земельну ділянку, в якому просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку 10-А/13, загальною площею 0,1000 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, визнати її добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку 10-А/13, загальною площею 0,1000 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва за договором купівлі-продажу від 09.09.2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипіковою Ю.А, р/н 591, посилаючись на те, що є добросовісним набувачем та на час укладання договору купівлі-продажу землі 09.09.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Шипіковою Ю.А., були дотримані всі норми права. Право власності ОСОБА_3 не було скасоване, не була скасована і реєстрація цього права у державному реєстрі, будь-які заборони, арешти також були відсутні, тобто вона цілком законно придбала майно, сплатила за нього кошти, отримала її у власність і розпорядження, була здійснена за нею реєстрація права власності.

Також ОСОБА_2 зазначила, що позивачем пропущений строк звернення до суду, в зв'язку з чим просила застосувати строк позовної давності та відмовити у позові.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, в задоволенні зустрічних позовних вимогах ОСОБА_2 просив відмовити.

В судове засідання позивачка, її представник, а також треті особи не з'явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3, треті особи відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області, заступник прокурора Одеської області в інтересах Одеської обласної державної адміністрації про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволені первісного позову, заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністраціїзвернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог заступника прокурора Одеської області скасувати, постановити нове, яким позов заступника прокурора задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги, заступник прокурора Одеської областізазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Одеська обласна державна адміністрація у рамках процедури безоплатної передачі земельної ділянки не була власником спірної земельної ділянки, не мала відношення до розпорядження нею, а також того, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог, оскільки згідно діючого на період виникнення спірних правовідносин законодавства належним органом, що виконував функції з розпорядження землями державної власності з передачі їх для індивідуального дачного будівництва була Одеська обласна державна адміністрація, так як чинним законодавством чітко визначено, що повноваження районних державних адміністрацій поширюються виключно на випадки передачі земель у власність або користування для сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району. При цьому, з державного акту на право власності на спірну земельну ділянку вбачається, що державний акт видано на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року, тобто, вбачається, що у власність вищевказану земельну ділянку передано без відповідного рішення уповноваженого органу, що мав розпоряджатися вказаною земельною ділянкою та відповідно мав приймати рішення про передачу її у власність, яким згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України була виключно Одеська обласна державна адміністрація. Також апелянт вважає невірним посилання суду першої інстанції на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року в рамках якої начебто встановлено відповідність процедури приватизації зазначеної спірної земельної ділянки вимогам законодавства, у зв'язку з тим, що у рамках вказаної справи не вивчалося питання правомірності набуття права власності на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_3, а навпаки зі змісту постанови вбачається, що відповідного розпорядження про передачу у власність земельних ділянок, про які йшла мова у постанові, Одеською обласною державною адміністрацією не приймалося.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

В порядку п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року, справа № 2а-7932/08/1570 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 року, справа № 2а-7932/08/1570 за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га у межах згідно з планом, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-18).

09 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипікової Ю.А., відповідно до якого ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_2 вказану земельну ділянку (а.с.19-21).

ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га., цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3

Суд не погодився зі ствердженнями представника позивача, що єдиним власником земель, які передано для індивідуального дачного будівництва є Одеська обласна державна адміністрація, як орган уповноважений виконувати функції з розпорядження землею вказаної категорії, оскільки обласна державна адміністрація не приймала будь-яких розпоряджень про передачу у власність громадянам відповідно до наданого списку земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, тому відсутні підстави правомірності набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2, відповідно вона повинна бути витребувана з володіння відповідача на користь Одеської обласної державної адміністрації, оскільки вказані ствердження представника позивача не підтвердилися в ході судового розгляду справи і доказів вказаного ним не надано.

Встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації із заявою про отримання у власність земельної ділянки із земель державної власності площею 0,10 га. для індивідуального дачного будівництва.

Під час проходження процедури оформлення права власності на земельну ділянку, між особами, що претендували на такі земельні ділянки та Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією виник спір щодо законності дій останнього, а саме: розпорядження Білгород-Дністровської райдержадміністрації 11.04.2008 року опротестовані Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою. Протести обґрунтовувались тим, що затвердження містобудівного обґрунтування розміщення індивідуальних дачних будинків громадянам України на земельних ділянках на території Будацької коси, Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту, виходить за межі компетенції голови Білгород-Дністровської райдержадміністрації, відповідно зазначені розпорядження прийняті без наявності затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації і проектів об'єктів нерухомості які мають споруджуватися на цих землях.

За результатами розгляду протесту 11.04.2008 року Білгород-Дністровською райдержадміністрацією прийняте розпорядження № 888/А-208 Про відміну розпоряджень райдержадміністрації , якою відмінені розпорядження від 27.02.2008 року № 566/А-2008, від 17.03.2008 року №677/А-2008, від 26.03.2008 року № 798/А-2008, від 25.03.2008 року, № 786/А-2008, від 25.03.2008 року № 787/А-2008, від 30.03.2008 року за №803/А, від 20.03.2008 року № 725/а-2008, від 28.03.2008 року № 802/А-2008, від 31.03.2008 року № 813/А-2008, що і послугувало підставою для звернення осіб до Одеського окружного адміністративного суду, постановою якого від 03.12.2009 року позовні вимоги задоволені частково та суд постановив визнати протиправним та скасувати розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 888/А-2008 від 11.04.2008 року, в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду сторонами була подана апеляційна скарга.

В подальшому, на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року по справі №2а-7932/08/1570, відділ Держкомзему України в Білгород-Дністровському районні Одеської області було зобов'язано надати ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва. (а.с. 10-17).

На підставі вказаної постанови, ОСОБА_3 отримав земельну ділянку розміром 0,10 га, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_4.

У вказаній справи приймала участь Білгород-Дністровська міжрайонна прокуратура Одеської області, апеляційна скарга заступника Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області була залишена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року без задоволення.

Вищевказана постанова набрала законної сили та не оскаржена в касаційному порядку Білгород-Дністровською міжрайонної прокуратурою, яка приймала участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного Кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Таким чином, при виникненні такого права на земельну ділянку, як постійне користування, право власності залишається за державою або громадою.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам проводиться, зокрема, у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим кодексом. Межі безоплатної норми встановлюються статтею 121 ЗК України і для земель під індивідуальне дачне будівництво встановлюється розмір 0,10 га.

Згідно з приписами частини 6 ст. 118 ЗК України, в редакції дійсній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, єдиним органом, на час виникнення спірних правовідносин, який мав право передати спірну земельну ділянку на підставі безоплатної приватизації ОСОБА_3 є - Білгород-Дністровська державна районна адміністрація в Одеській області.

Відповідність процедури приватизації зазначеної спірної земельної ділянки вимогам законодавства встановлена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року по справі № 2а-7932/08/1570, відповідно до висновків якої позивачами та третіми особами вчинено усі дії встановлені положеннями ст. 118 ЗК України які необхідні для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (а.с. 10-17).

Відповідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд також не погодився з твердженнями представника відповідача стосовно того, що в позові необхідно відмовити в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення з позовом до суду, оскільки якщо вимоги позивача є обґрунтованими, але встановлений статтею 257 ЦПК України строк пропущено без поважних причин, суд відмовляє в позові в зв'язку з пропуском установленого строку звернення до суду за вирішенням цивільного спору. У разі безпідставності вимог, суд відмовляє позивачу у задоволені позову в зв'язку з безпідставністю вимог.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Передбачений ч.1 ст.257 ЦК України строк позовної давності у три роки застосовується судом в тому випадку, коли встановлено, що право позивача порушено, однак воно не підлягає захисту в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В ході судового розгляду справи встановлено, що дійсно позивачем пропущений встановлений строк звернення з позовом до суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, однак, суд вважає, що право позивача не порушено, а його позовні вимоги є необґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням того, що Одеська обласна державна адміністрація у рамках процедури безоплатної передачі земельної ділянки не була власником вищевказаної землі, не має відношення до розпорядження нею, а також того, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог, суд вважав за необхідне в задоволені позовних вимог заступника прокурора Одеської області відмовити.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду, оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Крім того колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги спростовуються постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року по справі № 2а-7932/08/1570, яка є чинною.

До того ж колегія суддів зазначає, що державний акт серії НОМЕР_2 було отримано ОСОБА_3 у результаті судового захисту своїх прав шляхом оскарження дій органу владних повноважень. Так на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року, яка не була оскаржена прокуратурою в касаційному порядку, було зобов'язано відділ Держкомзему України в Білгород-Дністровському районні Одеської області надати ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва. Тобто прокурор, подаючи через 6 років позов про витребування майна, ставить під сумнів висновки чинного рішення суду, що є неприпустимим.

Аналізуючи відповідність обставин справи та дій державних органів відповідно до Конвенції, ЄСПЛ у своєму рішенні від 20.10.2011 року у справі Рисовський проти України (заява №29979/04) рішенні підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Одним з основоположних аспектів верховенства права в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод є принцип правової визначеності (певності), який вимагає, серед іншого, щоб остаточне вирішення судом спору не ставилося під сумнів (принцип правової визначеності як складова справедливого судового розгляду).

У зв'язку з чим витребувати майно у особи, яка у 2010 році, згідно висновків чинного рішення суду, правомірно набула його набула, є порушенням принципу правової визначеності в розумінні п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Отже докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації- залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

О.Г. Журавльов

---

Ю.І. Кравець

Повний текст судового рішення складено 06 квітня 2018 року