Постанова

від 10.04.2018 по справі 904/4973/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/4973/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 (колегія суддів у складі: головуючий Широбокова Л.П., Вечірко І.О., Кузнецова І.Л.)

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 (суддя Загинайко Т.В.)

за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна"

про стягнення 44 538,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна" 44 538,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач двічі отримав оплату за виконані роботи за договором від 21.06.2014 № М76, який укладено між сторонами зі справи, а тому грошові кошти у наведеному розмірі є власністю позивача та підлягають поверненню за рахунок відповідача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2017, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що відповідач допустив порушення зобов'язання щодо повернення позивачу грошових коштів у вказаному розмірі, а тому повинен повернути їх позивачу на підставі статті 618 Цивільного кодексу України. Також позивач вказує на те, що ПАТ "Актабанк" не є боржником по відношенню до позивача, а тому саме відповідач повинен повернути грошові кошти.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, суд касаційної інстанції, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.07.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір №М76, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався за завданням позивача виконати роботи по перетяжці обшивки м'яких меблів кафетерію ДВВС "Метеор", а позивач прийняти виконані роботи та оплатити їх. Факт виконання робіт фіксується в акті приймання - передачі виконаних робіт, який підписується сторонами після їх виконання.

Пунктами 4.1, 4.2 договору встановлено, що загальна сума договору вказується в кошторисі і становить: без ПДВ - 36158,00 грн 00, ПДВ - 7231,60 грн., з урахуванням ПДВ - 43389,60 грн. Сплата за договором здійснюється на підставі рахунка відповідача шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок до 10.09.2014.

Згідно пункту 5.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 05.11.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.

Також встановлено, 28.08.2014 відповідачем був виставлений позивачу рахунок №80 на оплату 43389,60 грн., розрахунковий рахунок відповідача для оплати відповідав рахунку зазначеному у розділі 9 договору, а саме: №26004138345001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299. Проте грошові кошти у вказаній сумі позивач перерахував на поточний рахунок відповідача за реквізитами: №26006001310757 в ПАТ "Актабанк", МФО 307394, про що свідчать платіжні доручення від 28.08.2014 №500 на суму 43000,00 грн. та від 28.08.2014 №503 на суму 1538,00 грн.

Також на виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу грошові кошти за обумовленими у договорі реквізитами на загальну суму 44538,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.09.2014 №570 на суму 19538,00 грн. та від 29.08.2014 № 504 на суму 25000,00 грн.

Відповідно до актів приймання виконаних робіт від 22.09.2014 на суму 43389,60 грн. та від 30.01.2015 на суму 1148,40 грн., відповідач виконав, а позивач прийняв роботи, без зауважень, на загальну суму 44538,00 грн.

Судами встановлено, що з метою повернення спірних грошових коштів позивачу, відповідач звертався до Публічного акціонерного товариства "Актабанк" з платіжними дорученнями від 02.09.2014 №1 на суму 43000,00 грн., та №2 на суму 1538,00 грн. з призначенням платежу „Повернення помилково перерахованих коштів згідно платіжних доручень від 28.08.2014 №500 та від 28.08.2014 №503", отримувачем коштів зазначено позивача. Втім зазначений банк платіжні доручення відповідача не виконав, посилаючись на неможливість негайно перерахувати грошові кошти, оскільки постановою Правління Національного Банку України №468/БТ від 07.08.2014 введено тимчасові обмеження щодо діяльності цього банка.

Також судами встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 у справі №904/8355/14, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2015, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Актабанк" виконати платіжні доручення №1 від 02.09.2014 на суму 43000,00 грн., та №2 на суму 1538,00 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна" на переказ цих коштів. На виконання даного рішення суду було видано відповідний наказ.

Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Ковтун Д.В. від 25.02.2015 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа, наказу Господарського суду Дніпропетровської області зі справи №904/8355/14 від 09.02.2015, та у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із відкликанням постановою правління Національного банку України від 15.01.2015 № 19 банківської ліцензії та ліквідацією ПАТ "АКТАБАНК".

Крім того судами встановлено, що 27.08.2014 відповідачем було подано до ПАТ "Актабанк" заяву про закриття його поточного рахунку та здійснено оплату комісії за закриття рахунку, який згідно п.20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, яка затверджена постановою Національного Банку України від 12.11.2003 № 492, мав бути закритий ПАТ "АКТАБАНК" 28.08.2014, а банківські операції по ньому припинені.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 у справі №904/8355/14, яке набрало законної сили, відповідачем вживалися заходи щодо повернення позивачу помилково перерахованих грошових коштів та відповідач не є відповідальним перед позивачем за невиконання банком платіжних доручень. При цьому апеляційний суд зазначив, що поточний рахунок відповідача, на який були перераховані позивачем спірні грошові кошти, не був передбачений ні умовами договору, ні виставленим відповідачем рахунком, та позивач не був позбавлений можливості захистити своє право в межах ліквідаційної процедури ПАТ "АКТАБАНК".

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із положеннями ст. 174 Господарського кодексу України господарські (цивільні) права та обов'язки виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною першою статті 614 наведеного Кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

За приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діяла на час розгляду судами спору, правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів.

Відповідно до приписів ст.4 2 цього Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Виходячи із змісту наведених норм права у судовому порядку захисту підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси, або таке право, що не визнається чи оспорюється, а відповідати за позовом має особа, поведінка якої була неправомірною і такою, що порушувала права позивача.

При цьому апеляційний суд послався на те, що відповідачем вживалися заходи, які були направлені на повернення позивачу помилково перерахованих ним грошових коштів у загальній сумі 44 538,00 грн. та відповідач був обмежений у праві розпоряджатися зарахованими на його рахунок спірними грошовими коштами, у зв'язку із введенням Національним Банком України тимчасових обмежень та подальшої ліквідаційної процедури відносно ПАТ "АКТАБАНК".

Суд касаційної інстанції погоджується із такими висновками апеляційного суду, оскільки із встановлених ним обставин справи вбачається, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 у справі №904/8355/14, яке набрало законної сили, було зобов'язано ПАТ "АКТАБАНК" здійснити переказ позивачу помилково перерахованих ним грошових коштів.

З наведеного вбачається, що відповідач не зобов'язаний за власний рахунок виправляти негативні для позивача наслідки, що виникли за результатами не добросовісної та не розумної поведінки позивача, а останній не вправі на це розраховувати.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові, є законними та обґрунтованими.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Посилання у касаційній скарзі на застосування до спірних правовідносин положень статті 618 ЦК України, є безпідставним, оскільки відповідальність боржника за порушення зобов'язання іншими особами, можлива за умови, якщо на цих осіб було покладено його виконання, а оскільки відповідач не брав на себе зобов'язання за договором повертати позивачу помилково перераховані ним грошові кошти, та відповідати за дії банку, а в першу чергу відповідати за нерозумну поведінку самого позивача, то такий обов'язок у відповідача відсутній, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги позивача з даного приводу відхиляються.

Доводи позивача про те, що ПАТ "Актабанк" не є боржником по відношенню до позивача, а тому саме відповідач повинен повернути грошові кошти, які, як вбачається із викладеного, у відповідача відсутні, є безпідставними з урахуванням вищенаведених мотивів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/4973/17, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов