Постанова

від 09.12.2009 по справі 2а-6014/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-6014/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  09 грудня 2009 року                                

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                                                              Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                    Колтун Ю.М.

з участю представників    

від позивача –   Куца Л.П.;

від відповідача – Пигитич М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Виробничого кооперативу (надалі ВК) «Крок» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових вимог, акту та зобов’язання до вчинення дій ,  

В С Т А Н О В И В :

ВК «Крок» звернувся в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними першої податкової вимоги за №1/659 від 24.11.2008 року в частині сплати податку на прибуток в розмірі 67746 грн. 67 коп.; другої податкової вимоги за №2/739 від 24.12.2008 року; акту №302/15-1/19162403 від 20.03.2009 року; першої податкової вимоги за №1/218 від 07.04.2009 року; другої податкової вимоги за №2/317 від 08.05.2009 року та зобов’язання відобразити в обліковій картці платника податків суми податкових зобов’язань по сплаті податку на прибуток та штрафних санкцій за невчасну сплату податку на прибуток як сплачені.

Заявою про зміну позовних вимог позивач просить визнати нечинними з моменту винесення першу податкову вимогу за №1/218 від 07.04.2009 року; другу податкову вимогу за №2/317 від 08.05.2009 року. Також позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.03.2009 року за №0001481501/0, за №0001471501/0 та за №0001461501/0.

         Позовні вимоги, мотивовані тим, що позивачем вчасно було сплачено податкове зобов’язання, однак, з вини банку дані суми не поступили в бюджет, а тому орган державної податкової служби без достатніх на те підстав надіслав платнику податків вимоги та прийняв податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Відповідач вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно, в порядку передбаченому підп.17.1.7 п.17.1 ст.17  Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосовано штраф.  Також, відповідач вважає, що ним правомірно, за наявності податкового боргу було надіслано податкові вимоги.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток та своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області складено акт за №302/15-1/19162403 від 20.03.2009 року, яким встановлено порушення підп.17.1.7 п.17.1 ст.17  Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та застосовано штраф.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 23.03.2009 року за №0001481501/0 на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 9 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 10000 грн. 00 коп. позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1000 грн. 00 коп.

Податковим повідомленням-рішенням від 23.03.2009 року за №0001471501/0 на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 89 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 7030 грн. 67 коп. позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1406 грн. 13 коп.

Податковим повідомленням-рішенням від 23.03.2009 року за №0001461501/0 на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 92 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 53702 грн. 38 коп. позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 26851 грн. 20 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, орган державної податкової служби вважає, що позивачем не у строки сплачено податковий борг, який виник із самостійно узгодженого платником податків податкового зобов’язання визначеного у деклараціях з податку на прибуток від 05.11.2008 року та від 18.12.2008 року.  

Як передбачено підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до підп. „а” підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації (п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями),  календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно п.5.1 ст.5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення за №1392 від 17.11.2008 року на суму 71536 грн. 00 коп. (сума податкового зобов’язання по податковій декларацій з податку на прибуток №47917 від 05.11.2008 року (підтверджується карткою обліку платника податків), яке вказує на те, що позивач подав платіжний документ до обслуговуючого банку – Філія Акціонерного комерційного банку «Національний кредит» в м.Дрогобичі, який не виконав такий розрахунковий документ через недостатність коштів на кореспондентському рахунку (повідомлення про невиконання розрахункового документу від 17.11.2008 року №294).

Як передбачено підп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З врахуванням того, що кошти згідно платіжного доручення за №1392 від 17.11.2008 року на повну суму податкового зобов’язання визначеного у податковій декларації з податку на прибуток №47917 від 05.11.2008 року не вчасно були зараховані до бюджету з вини банку, платник податків, згідно наведеної норми, повинен був бути звільнений від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Щодо висновку органу державної податкової служби про порушення платником податків строків сплати узгодженого податкового зобов’язання в декларації з податку на прибуток №54976 від 18.12.2008 року.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи облікової картки платника станом на 31.12.2008 року, платником податків в податковій декларації з податку на прибуток підприємств №54976 від 18.12.2008 року самостійно узгоджено суму податкового зобов’язання з цього податку в розмірі 2987 грн. 00 коп., строк сплати якого настав 30.12.2008 року.

Однак, в матеріалах справи також наявна виписка з особового рахунку позивача за 29.12.2008 року, яка вказує на те, що позивач сплатив податок на прибуток в сумі 2987 грн. 00 коп. за ІV квартал 2008 року, згідно призначення платежу, вчасно. Обставини оплати згаданої суми також знайшли відображення у згаданий обліковій картці платника.

Пунктом 7.7 статті 7 згаданого Закону передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог підп.7.1.1 п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбачено пунктом 7.7. статті 7 згаданого Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

1.   1.     Позов задовольнити.

2.   2.     Скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області, податкові повідомлення-рішення від 23.03.2009 року за №0001481501/0, за №0001471501/0 та за №0001461501/0 .

3.   3.     Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничого кооперативу «Крок», що знаходиться за адресою Львівська область, м.Дрогобич, вул.Рєпіна,18, (код ЄДРПОУ 19162403) 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.   4.     Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.   5.     Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.12.2009 року.

Суддя                                                                                                   В.Я.Мартинюк