Рішення

від 29.03.2018 по справі 686/2182/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/2182/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 березня 2018 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Козак О.В.,

при секретарі - Слободянюк А.Ю.,

за участі: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Будинок юстиції" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства "Будинок юстиції" про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 20 листопада 2017 року вона відповідно до наказу №65-к від 16.11.2017 року була прийнята на посаду державного реєстратора Відділу державної реєстрації Хмельницької обласної філії Державного підприємства "Будинок юстиції".

Хмельницька обласна філія Державного підприємства "Будинок юстиції" є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства "Будинок юстиції".

Відповідно до запису здійсненого відповідачем в її трудовій книжці, 29.12.2017 року згідно наказу №97-к від 27.12.2017 року її було звільнено із займаної посади за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання ст.38 КЗпП України. Вказане звільнення вона вважає незаконним та безпідставним виходячи з наступного.

Під час її роботи на займаній посаді у період з 20.11.2017 року по 27.12.2017 року відповідачем грубо порушувалось законодавство про працю, зокрема її право на своєчасну оплату праці, тобто за вказаний період, вона не отримувала заробітну плату. На її неодноразові звернення до посадових осіб відповідача, з приводу надання пояснень щодо причин невиплати заробітної плати, посадові особи відповідача не пояснювали причин невиплати заробітної плати. В зв'язку з чим, 27.12.2017 року вона звернулась зі скаргою щодо невиплати заробітної плати на Урядову лінію для вирішення вказаного питання.

Так як вона має на утримання 2-ох дітей та немає джерел доходу, крім заробітної плати, розуміючи, що найближчим часом їй не буде виплачена заборгованість із заробітної плати, не маючи коштів на існування та утримання дітей, вона змушена була 27.12.2017 року написати заяву на звільнення за власним бажанням в зв'язку з переїздом на нове місце проживання, з 29.12.2017 року. Зазначена нею причина звільнення була формальною та вибрана нею свідомо, щоб отримати заборгованість по заробітній платі за відпрацьований час до Нового року, без відпрацювання встановленого законом 2-х тижневого терміну. При цьому, ніяких документів, підтверджуючих зміну місця проживання до заяви нею додано не було, тому що місце проживання вона не змінювала і змінювати не збиралась.

При цьому погоджуючи заяву на звільнення за власним бажанням від 27.12.2017 року вона попередила Директора Хмельницької обласної філії Чайковську І.С., що після виплати їй заборгованості по заробітній платі, вона не має наміру ініціювати розірвання трудового договору, а навпаки зацікавлена продовжити роботу.

Після направлення 27.12.2017 року заяви про звільнення за власним бажанням на електронну адресу старшого інспектора з кадрів Відділу кадрів відповідача, в телефонній розмові з останньою вона повідомила, що дійсна причина її звільнення - несвоєчасна виплата заробітної плати і після проведення з нею розрахунку, вона має намір продовжити працювати на займаній посаді.

28.12.2017 року її було виплачено кошти. В порушення ст.116 КЗпП, перед виплатою зазначених сум, відповідачем не було письмово її повідомлено про нараховані суми, належні її при звільненні.

29.12.2017 року зранку вона повідомила свого безпосереднього керівника - Чайковську І.С. , що має намір продовжити роботу на займаній посаді. Також в присутності свідків вона о 10 год. зателефонувала старшому інспектору з кадрів Відділу кадрів відповідача та повідомила їй, що відкликає свою заяву від 27.12.2017 року про звільнення за власним бажанням. Старший інспектор з кадрів Відділу кадрів повідомила, що їй необхідно зателефонувати заступнику генерального директора з розвитку та адміністративних питань ДП "Будинок юстиції" Левіну Д.І. та повідомити його. Вона неодноразово телефонувала до нього але він на телефоні дзвінки не відповідав. Оскільки, 29.12.2017р. вона не додзвонилась до заступника генерального директора, із наказом про її звільнення її не було ознайомлено і вона не розуміла чи прийнято її усне повідомлення про відкликання заяви про звільнення, перебуваючи в пригніченому стані нею було направлено листа старшому інспектору з кадрів Відділу кадрів відповідача із заявою про надіслання її трудової книжки на її адресу, у зв'язку з неможливістю прибути до офісу відповідача у м. Києві.

Після цього, о 14год 30хв. їй зателефонувала Старший інспектор з кадрів Відділу кадрів і повідомила, що її заяву про відкликання погоджено, та вона висловила прохання що заяву про відкликання напише 02.01.2018 року зранку, оскільки робочий день закінчився і в неї немає доступу до електронної пошти. При цьому, в розмові з директором філії Чайковською І.С. остання повідомила, що мала розмову із Заступником директора Левіним Д.І., який їй повідомив, що реєстраторів будуть скорочувати в зв'язку з майбутньою реорганізацією Філії, тому більш всього, її заяву про відкликання заяви про звільнення до уваги прийнято не буде.

Станом на 29.12.2017 року, у період з 02.01.2018 року по 04.01.2018 року, а також на даний час наказ про її звільнення згідно поданої нею заяви від 27.12.2017 року її для ознайомлення не надавався, що свідчить про його відсутність у вказаний проміжок часу, а отже погодження її усної заяви про відкликання заяви про звільнення.

02.01.2018 року вона знову почала з'ясовувати чи прийнята її заява про відкликання заяви про звільнення. О 13год 15хв. її подзвонила старший інспектор з кадрів та повідомила, що її заява про відкликання прийнята до уваги і вона може продовжити працювати на займаній посаді. Про вказане вона повідомила своєму керівнику та продовжила виконувати свої обов'язки, згідно займаної посади. 03.01.2018 року на електронну адресу старшому інспектору з кадрів Відділу кадрів відповідача нею було направлено листа з заявою від 29.12.2017 року про відкликання заяви від 27.12.2017 року про звільнення за власним бажанням.

04.01.2018 року директор Хмельницької філії Чайковська І.С. повідомила їй, що вона звільнена за власним бажанням 29.12.2017 року, про що їй телефоном повідомив Заступник Генерального директора Левін Д.І. і в зв'язку з цим їй необхідно звільнити робоче місце. На її усну вимогу надати підтвердження її присутності на робочому місці у період з 02.01.2018 року по 04.01.2018 року директор Хмельницької філії Чайковська І.С. відмовила без будь-яких пояснень.

Відсутність станом на 04.01.2018 року наказу про її звільнення також підтверджується тим фактом, що станом на 04.01.2018 року сертифікат ключа електронного цифрового підпису, виданого на її ім'я для доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, скасовано не було. 04.01.2018 року на її поштову адресу було надіслано цінний лист з описом вкладення в якому містилась її трудова книжка в якій містився запис про її звільнення, яку вона отримала 10.01.2018 року.

Станом на 04.01.2018 року її відповідачем не було надано доказів, що на її місце було запрошено іншого працівника.

Вищевикладені об'єктивні обставини, а саме: відсутність наказу про її звільнення в період з 29.12.2017 по 04.01.2018 року; не ознайомлення її та Директора Хмельницької обласної філії відповідача Чайковської І.С. у вказаний період з наказом про звільнення; відправлення її трудової книжки відповідачем лише 04.01.2018 року; відсутність підтвердження про звернення відповідача до акредитованого центру сертифікації ключів для скасування посиленого сертифіката відкритого ключа, виданого на її ім'я, свідчить що її заява від 29.12.2017 року про відкликання заяви від 27.12.2017 року про звільнення була врахована, а після того, незаконно та безпідставно 04.01.2017 року відповідачем було сфальсифіковано наказ про її звільнення, внаслідок помсти за звернення за захистом порушених прав до Урядової гарячої лінії.

Враховуючи, що після закінчення терміну попередження про звільнення вона не залишила роботи і не вимагала розірвання трудового договору, на її місце не було запрошено іншого працівника, у період з 29.12.2017 року по 04.01.2018 року вона не була ознайомлена з наказом про звільнення, трудова книжка в день звільнення видані не була, тому вважає її звільнення незаконним та без законних підстав.

Враховуючи, що в результаті незаконного звільнення її не було нараховано середньомісячну заробітну плату, відповідач при поновленні на роботі зобов'язаний виплатити її середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також діями відповідача її було завдано моральних страждань, які полягають у безпідставному позбавленні права на отримання заробітку, внаслідок чого вона була змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та утримання сім'ї. Постійне хвилювання тримало її в нервовій та психологічній напрузі. Зазначені моральні страждання відобразились на її здоров'ї, у зв'язку з чим вона з грудня 2017 року проходить лікування. Завдану їй моральну шкоду вона оцінює в 10000грн. Тому позивач просить: поновити її на посаді державного реєстратора Відділу державної реєстрації Хмельницької обласної філії Державного підприємства "Будинок юстиції"; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.12.2017 року до дня поновлення на роботі; зобов'язати відповідача відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 10000грн.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просила їх задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності представника відповідача, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.11.2017 року працювала на посаді державного реєстратора Відділу державної реєстрації Хмельницької обласної філії Державного підприємства Будинок Юстиції . Згідно наказу №97-к від 27.12.2017 року в.о. генерального директора ДП "Будинк юстиції" про припинення трудового договору ОСОБА_1 з 29.12.2017 року була звільнена на підставі ст.38 КЗпП України, за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання.

Вказані обставини підтверджуються: наказом №65-к від 16.11.2017 року; копією трудової книжки ОСОБА_1; заявою ОСОБА_1 від 27.12.2017 року про звільнення за власним бажанням; наказом про звільнення ОСОБА_1 №97-к від 27.12.2017 року.

Відповідно до вимог ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 27.12.2017 року вбачається, що вона просила звільнити її за власним бажанням з 29.12.2017 року без відпрацювання двох тижнів, у зв'язку з переїздом на нове місце проживання. Отже, відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України відповідач повинен був звільнити позивачку у строк який вона просила, що і було зроблено наказом відповідача №97-к від 27.12.2017 року.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На підтвердження своїх доводів позивач надала суду копію заяви від 29.12.2017р. про відкликання заяви від 27.12.2017 року про звільнення за власним бажанням.

З наданою позивачкою копії сторінки з електронної пошти вбачається, що ОСОБА_1 направила на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про відкликання заяви від 27.12.2017 року - 02.01.2018р. та 03.01.2018 р. Отримання даної заяви відповідачем електронною поштою 03.01.2018 року, підтверджується відміткою на копії вказаної заяви. З копії сторінки з електронної пошти також вбачається, що ОСОБА_1 29.12.2017 року направила на вказану електронну адресу заяву на пересилку її трудової книжки поштою.

З банківської виписки по картковому рахунку позивачки вбачається, що на її банківську картку була зарахована заробітна плата 28.12.2017 року, тобто до дня звільнення.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що вона працювала разом з позивачкою, яка написала заяву на звільнення, а 29.12.2017 року по телефону з кимось спілкувалась з приводу її відкликання, проте з ким саме їй не відомо.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що позивач працювала в ДП "Будинок юстиції", він приходив в офіс відповідача і бачив там позивачку, проте, коли саме він не пам'ятає.

Отже, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заява про відкликання заяви про звільнення була надіслана відповідачу та отримана ним до 29.12.2017 року, а також, що після цієї дати позивач продовжувала виконувати свої посадові обов'язки, та не отримала розрахунок при звільненні, позивач суду не надала.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Не доведено позивачем належними доказами і порушення її законних прав, що призвели до моральних страждань, безпідставного позбавлення права на отримання заробітку, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та утримання сімї.

Надана копія медичної картки позивачки містить відомості, що позивач зверталась 15.12.2017 року до лікаря невропатолога з приводу невралгії трійчастого нерва, однак не містить відомостей, які б підтверджували, що погіршення її стану здоров'я відбулось внаслідок дій відповідача. Окрім того, вказане звернення мало місце, до написання заяви про звільнення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Будинок юстиції" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2,4,12,13,76,81,141,258,259,263-265, 280 ЦПК України, ст.38, 235, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Будинок юстиції" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складання повного тексту рішення суду - 06.04.2018 року.

Суддя: