Рішення

від 28.03.2018 по справі 911/161/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р. м. Київ Справа № 911/161/18

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Філд» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Брикет Енерджі» , Київська обл., Бородянський р-н, с. Нове Залісся

про стягнення 264998,12 грн.

За участю секретаря судового засідання: Зорі В.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 25.07.2017 р.);

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хай Філд» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Брикет Енерджі» про стягнення 264998,12 грн., з яких 196949,85 грн. заборгованості у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором № 48/17 від 12.01.2017 р. купівлі-продажу товарів (послуг), 13326,51 грн. курсової різниці, 49237,46 грн. штрафу, 3976,09 грн. інфляційних втрат та 1508,21 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі продажу товарів (послуг) № 48/17 від 12.01.2017 р. в частині оплати поставленого товару та наданих послуг, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 196949,85 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем з посиланням на п. 5.4 договору нараховано відповідачу 49237,46 грн. штрафу, з посиланням на п. 4.4 договору нараховано 13326,51 грн. курсової різниці та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3976,09 грн. інфляційних втрат та 1508,21 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2018 р. відкрито провадження у справі та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження призначено на 01.03.2018 р.

15.03.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення від 15.03.2018 р. щодо стягнення з відповідача 13326,51 грн. курсової різниці.

Представник позивача у судових засіданнях 01.03.2018 р.,15.03.2018 р. та 28.03.2018 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судові засідання 01.03.2018 р.,15.03.2018 р. та 28.03.2018 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не надіслав, хоча про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103264037720 та № 0103263344450.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю Хай Філд (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Еко Брикет Енерджі (покупець) було укладено договір № 48/17 купівлі-продажу товарів (послуг), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Продавець також в разі необхідності може надати покупцю послуги по технічному обслуговуванню сільгосптехніки, які пов'язані з переданим товаром та які оплачуються покупцем окремо.

Відповідно до п. 2.1 договору покупець надсилає продавцю заявку з необхідним переліком товару та/або послуг.

Згідно з п. 2.2 договору продавець після отримання заявки формує рахунок-фактуру та надсилає його покупцю.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що покупець після отримання рахунку-фактури повинен оплатити його в строк вказаний в рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 2.4 договору після надходження 100% оплати за товар та/або послуг продавець передає товар покупцю та/або надає відповідні послуги.

Згідно з п. 4.3 договору відвантаження товару та/або послуг може здійснюватися без здійснення передоплати, але в такому випадку покупець зобов'язаний повністю погасити заборгованість протягом 3-х банківських днів після відвантаження товару (надання послуг).

Відповідно до п. 6.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору, та діє до повного виконання взятих на себе обов'язків (п. 6.2 договору).

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги на суму 53663,35 грн., що підтверджується актами про надання послуг № 3263 від 21.09.2017 р., № 3458 від 09.10.2017 р. та № 3491 від 11.10.2017 р. та поставлено товар на суму 245189,38 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 84 від 13.01.2017 р., № 3263 від 21.09.2017 р., № 3458 від 09.10.2017 р., № 3476 від 10.10.2017 р., № 3478 від 10.10.2017 р., № 3479 від 10.10.2017 р., № 3480 від 10.10.2017 р., № 3489 від 11.10.2017 р., № 3490 від 11.10.2017 р., № 3491 від 11.10.2017 р., № 3492 від 11.10.2017 р., № 3505 від 12.10.2017 р., № 3506 від 12.10.2017 р., № 3507 від 12.10.2017 р., № 3540 від 13.10.2017 р., № 3541 від 13.10.2017 р.

Проте, відповідач всупереч п. 4.3 договору розрахувався лише за надані послуги за актом надання послуг № 3458 від 09.10.2017 р., за поставлений товар за видатковими накладними № 84 від 13.01.2017 р., № 3478 від 10.10.2017 р., № 3479 від 10.10.2017 р., № 3458 від 09.10.2017 р. та частково за видатковою накладною № 3476 від 10.10.2017 р. у загальній сумі 101902,88 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 513 від 14.09.2017 р. та № 246 від 12.01.2017 р.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 48/17 від 12.01.2017 р. в частині оплати, за ним утворилась заборгованість у сумі 196949,85 грн.

29.12.2017 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 269 від 18.12.2017 р., в якій позивач просив погасити заборгованість протягом 3-х банківських днів з моменту отримання цієї вимоги.

Вищезазначена вимога отримана відповідачем 03.01.2018 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407404258519, однак залишена без відповіді та виконання.

Враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 196949,85 грн. заборгованості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 196949,85 грн. за поставлений позивачем товар на підставі видаткових накладних № 3476 від 10.10.2017 р., № 3263 від 21.09.2017 р., № 3480 від 10.10.2017 р., № 3489 від 11.10.2017 р., № 3490 від 11.10.2017 р., № 3491 від 11.10.2017 р., № 3492 від 11.10.2017 р., № 3505 від 12.10.2017 р., № 3506 від 12.10.2017 р., № 3507 від 12.10.2017 р., № 3540 від 13.10.2017 р., № 3541 від 13.10.2017 р. та за надані послуги на підставі актів про надання послуг № 3263 від 21.09.2017 р. та № 3491 від 11.10.2017 р. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 196949,85 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Також, позивач, посилаючись на п. 5.4 договору, просить стягнути з відповідача 49237,46 грн. штрафу.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку прострочення сплати коштів згідно п. 4.3 цього договору, покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від вартості отриманого, але не оплаченого товару та/або наданих послуг.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Загальна вартість отриманого та неоплаченого товару та прийнятих і неоплачених відповідачем послуг становить 196949,85 грн.

Наданий позивачем розрахунок 25 % штрафу є арифметично вірним, отже позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 49237,46 грн. штрафу 25 % штрафу підлягає задоволенню.

Також, позивач з посиланням на п. 4.4 договору просить стягнути 13326,51 грн. курсової різниці з дня відвантаження товару та/або надання послуг до дня здійснення платежу.

Згідно з ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що у разі підвищення середнього курсу продажу євро щодо гривні сформованому на міжбанківському ринку більш ніж на 1 % з дати відвантаження (передачі) товару, що вказана у видатковій накладній до моменту остаточного розрахунку , несплачена сума за товар підлягає коригуванню (збільшенню) на день здійснення платежу за наступними формулами: перерахунок вартості товару на день оплати Ц=Ц боргу *(К 2/К 1 ).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем розраховано суму курсової різниці станом на день, що передує дню підготовки позову до господарського суду Київської області - 17.01.2018 р.

Прете, день, що передує дню підготовки позову до господарського суду Київської області - 17.01.2018 р. ще не є датою остаточного розрахунку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення вартості товару та послуг виходячи з ціни за товари та послуги, яка розрахована з урахуванням співвідношення курсу гривні до євро на дату, що передує дню підготовки позову до господарського суду Київської області - 17.01.2018 р. до відповідного курсу на день укладення договору не відповідає умовам договору (пункт 4.4 договору), протирічить вимогам ст. ст. 526, 632 ЦК України, а у випадку якщо станом на час виконання рішення, тобто на день оплати, курс гривні до євро буде нижче ніж на дату - 17.01.2018 р., стягнення боргу за товари і послуги, розрахованого за цією вартістю, буде порушувати права відповідача, який буде змушений сплатити вартість товару та послуг більшу, ніж передбачена умовами договору, а отже позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 13326,51 грн. курсової різниці задоволенню не підлягає.

Також, позивач просить стягнути 3976,09 грн. інфляційних втрат та 1508,21 грн. 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 17688,88 грн. за видатковими накладними та актом про надання послуг від 09.10.2017 р. за період з 13.10.2017 р. по 17.01.2018 р. у сумі 139,57 грн., за видатковими накладними № 3476 та № 3480 від 10.10.2017 р. за період з 16.10.2017 р. по 17.01.2018 р. у сумі 246,38 грн., за видатковими накладними та актом про надання послуг від 11.10.2017 р. за період з 16.10.2017 по 17.01.2018 р. у сумі 546,29 грн., за видатковими накладними від 12.10.2017 р. за період з 16.10.2017 р. по 17.01.2018 р. у сумі 429,52 грн., за видатковими накладними від 13.10.2017 р. за період з 17.10.2017 р. по 17.01.2018 р. у сумі 146,45 грн.

Однак, позивачем неправомірно нараховано 3 % на заборгованість відповідача за видатковими накладними та актом про надання послуг від 09.10.2017 р. та невірно вказано суму боргу за видатковою накладною № 3476 від 10.10.2017 р., оскільки згідно меморіальних ордерів № 513 від 14.09.2017 р. та № 246 від 12.01.2017 р. товар, отриманий за видатковими накладними від 09.10.2017 р. оплачений повністю, а товар отриманий за видатковою накладною № 3476 від 10.10.2017 р. оплачений частково у сумі 31706,76 грн.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковою накладною № 3476 від 10.10.2018 р. на суму заборгованості 18639,12 грн. за період з 16.10.2017 р. по 17.01.2018 р., за видатковими накладними та актом про надання послуг від 11.10.2017 р. за період з 16.10.2017 по 17.01.2018 р., за видатковими накладними від 12.10.2017 р. за період з 16.10.2017 р. по 17.01.2018 р., за видатковими накладними від 13.10.2017 р. за період з 17.10.2017 р. по 17.01.2018 р. становить 1264,73 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути інфляційні втрати, нараховані на заборгованість відповідача у сумі 17688,88 грн. за видатковими накладними та актом про надання послуг від 09.10.2017 р. за період з 13.10.2017 р. по 17.01.2018 р. у сумі 554,00 грн., за видатковими накладними № 3476 та № 3480 від 10.10.2017 р., видатковими накладними та актом про надання послуг від 11.10.2017 р. та за видатковими накладними від 12.10.2017 р. за загальний період з 16.10.2017 р. по 17.01.2018 р. у сумі 3052,36 грн., за видатковими накладними від 13.10.2017 р. за період з 17.10.2017 р. по 17.01.2018 р. у сумі 369,73 грн.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Проте, позивачем розраховано інфляційні втрати за періоди, в яких заборгованість існувала менше місяця.

Також, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати на заборгованість відповідача за видатковими накладними та актом про надання послуг від 09.10.2017 р. та невірно вказано суму боргу за видатковою накладною № 3476 від 10.10.2017 р., оскільки згідно меморіальних ордерів № 513 від 14.09.2017 р. та № 246 від 12.01.2017 р. товар, отриманий за видатковими накладними від 09.10.2018 р. оплачений повністю, а товар отриманий за видатковою накладною № 3476 від 10.10.2017 р. оплачений частково у сумі 31706,76 грн.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковою накладною № 3476 від 10.10.2018 р. у сумі 18639,12 грн., видатковими накладними та актом про надання послуг від 11.10.2017 р., видатковими накладними від 12.10.2017 р. та видатковими накладними від 13.10.2017 р. за загальний період з 01.11.2017 р. по 31.12.2017 р. становить 3162,59 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Еко Брикет Енерджі (07811, Київська область, Бородянський район, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд. 2 В, код 39587858) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Хай Філд (04210, АДРЕСА_1, код 36438628) 196949,85 грн. (сто дев'яносто шість тисяч дев'ятсот сорок дев'ять грн. 85 коп.) боргу, 49237,46 грн. (сорок дев'ять тисяч двісті тридцять сім грн. 46 коп.) штрафу, 3162,59 грн. (три тисячі сто шістдесят дві грн. 59 коп.) інфляційних втрат, 1264,73 грн. (тисяча двісті шістдесят чотири 73 коп.) 3 % річних та 3759,22 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять грн. 22 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 ст. Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 10.04.2018 р.

Суддя О.О. Рябцева