Рішення

від 03.04.2018 по справі 910/52/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2018Справа № 910/52/18

За позовомЗаступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шолом Алейхема, 21-А) в інтересах держави в особі Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України (09610, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Савинці, код ЄДРПОУ 23311530) до Приватного підприємства Український науково-виробничий центр Промтекс (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 1/22, кв. 19, код ЄДРПОУ 21669457) про стягнення 224 252,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Секретар судового засідання Коваленко О.В.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: від позивача:Лесько Г.Є. - посвідчення № 034692; Гогія Ю.С. - довіреність № 14/267 від 23.02.2018; від відповідача:Глазков Є.С. - довіреність № 1д/23/0218 від 23.02.2018; Штефан А.О. - довіреність № 1д/23/0218 від 23.02.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону (далі - процесуальний позивач, прокуратура) в інтересах держави в особі Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Український науково-виробничий центр Промтекс (далі - відповідач) про стягнення 224 252,00 грн. штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, процесуальний позивач вказує на порушення відповідачем зобов'язань за договором від 27.02.217 № 39-17 по поставці товару обумовленого договором у строки визначені договором. Предметом позову в справі є стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 161 959,80 грн. та штрафу в розмірі 62 292,20 грн.. Також заступник військового прокурора просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору. Щодо наявності у заступника військового прокурора повноважень на звернення до суду із даним позовом, останнім було зазначено в позовній заяві, що Військовою частиною 1471 не здійснено належних правових заходів щодо притягнення до встановленої законом відповідальності відповідача у справі, відтак на думку прокурора у нього наявні відповідні повноваження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2018 у справі № 910/52/18 позовну заяву Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України до Приватного підприємства Український науково-виробничий центр Промтекс про стягнення 234 252,00 грн.. залишено без руху, надано процесуальному позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 22.01.2018 від прокуратури - процесуального позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 09.01.2018 у справі № 910/52/18, в якій останній усунув недоліки встановлені судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 у справі № 910/52/18 , керуючись ст. ст. 12, 121, 176, 177, 178, 181, 234, 247 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи № 910/52/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі № 910/52/18 призначено на 27.02.2018; запропоновано позивачу в строк до п'ятнадцяти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив; повідомлено сторін, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 13.02.2018; повідомлено учасників справи про підготовче засідання.

07.02.2018 через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залишення без руху позовної заяви в справі № 910/52/18, посилаючись на недодержання позивачем вимог статтей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у поштовому відправленні, згідно з яким направлено на адресу відповідача копії матеріалів позовної заяви, відсутні докази сплати судового збору, та позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, що перешкоджає відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, не приймає доводи відповідача та відхиляє дане клопотання, оскільки до матеріалів позовної заяви, поданої до суду, позивач долучив у якості доказу в підтвердження сплати судового збору в установленому чинним законодавством України розмірі платіжне доручення № 1968 від 28.11.2017 на суму 3 363,78 грн., яке містить відмітку Оплачено Управління Державної казначейської служби України у Рокитнянському районі Київської області від 28.11.2017. Крім того, суд зауважує, що позивач 22.01.2018 надав суду на вимогу ухвали від 09.01.2018 орієнтовний розрахунок судових витрат, який залучено до матеріалів справи, а також даний орієнтовний розрахунок судових витрат не впливає на суть спору та надання відзиву на позовну заяву.

21.02.2018 через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на неотримання від відповідача будь-яких заявок щодо поставки за з/п № 2 Специфікації до Договору; відсутність у позовній заяві прокуратури будь-яких підтверджень щодо надсилання позивачем на електронну адресу відповідача, зазначену в Договорі (promtex@voliacable.com), будь-яких заявок щодо поставки за з/п № 2 Специфікації до Договору; відсутність встановленого Договором підтвердження факту одержання постачальником будь-якої заявки замовника з/п № 2 Специфікації до Договору; відсутність будь-якого письмового підтвердження постачальника про початок та кінцевий термін поставки товару за з/п № 2 Специфікації до Договору. Також відповідач у відзиві заперечив твердження прокурора про те, що лист відповідача № 01-1705-17 від 17.05.2017 про розірвання договору відповідач надіслав позивачу у відповідь на заявку позивача, а також відповідач стверджує, що Додаткова угода про розірвання Договору від 27.02.2017 № 39-17 вважається укладеною та набрала чинності з 24.07.2017, тоді як прокуратура вважає датою укладення та набрання чинності - 11.08.2017. Крім того відповідач не погодився з періодами нарахуванням штрафних санкцій та просив суд покласти на позивача відшкодування судових витрат, які складають за попереднім розрахунком за участь адвоката в трьох судових засіданнях 7 500,00 грн.. Даний відзив залучено до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 27.02.2018 представник прокуратури просив суд відкласти дане засідання, у зв'язку з чим суд оголосив перерву до 13.03.2018 о 10:30.

13.03.2018 через відділ діловодства господарського суду від прокуратури надійшла заява про виправлення описки щодо вірного зазначення ціни позову, яку суд залучив до матеріалів справи.

13.03.2018 через відділ діловодства господарського суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, яку суд залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.03.2018 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/52/18 до судового розгляду по суті на 03.04.2018.

26.03.2018 через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло письмове заперечення на відповідь прокурора у справі № 910/52/18, яке залучено до матеріалів справи.

03.04.2018 через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів у підтвердження понесення витрат на правову допомогу, які суд залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.04.2018 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача надали суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечили в повному обсязі; просили покласти судові витрати на позивача.

У судовому засіданні 03.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Подання даної позовної заяви заступником військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України обгрунтовано винятково захистом інтересів держави.

З матеріалів справи вбачається, що проведеним військовою прокуратурою білоцерківського гарнізону вивченням стану дотримання посадовими особами Військової частини 1471 вимог бюджетного законодавства встановлено, що незважаючи на те, що Приватним підприємством Український науково-виробничий центр Промтекс неналежним чином виконано умови договору про поставку до військових частин Державної прикордонної служби України, особовий склад яких в тому числі залучається для участі в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України, продуктів харчування, Військовою частиною 1471 не здійснено належних правових заходів щодо притягнення до встановленої законом відповідальності зазначеного суб'єкта господарювання.

На підставі викладеного, прокуратура дійшла висновку про наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Військової частини 1471 в суді. Суд вважає даний висновок обґрунтованим та позов таким, що поданий в державних інтересах.

Судом встановлено, що з метою повного та своєчасного забезпечення продовольством військових частин Держприкордонслужби в особливий період між Військовою частиною 1471 (надалі - позивач, замовник) та Приватним підприємством Український науково-виробничий центр Промтекс (надалі - відповідач, постачальник) був укладений Договір від 27.02.2017 № 39-17 (надалі - Договір) про постачання консервів рибних: Сардини атлантичні натуральні з додаванням олії , Бички обсмажені в томатному соусі (надалі - товар) на загальну суму 1 308 996,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % у розмірі 218 166,02 грн. (з подальшими змінами).

За своєю правовою природою Договір № 39-17 від 27.02.2017 є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати замовнику у власність консерви рибні Сардини атлантичні натуральні з додаванням олії , Бички обсмажені в томатному соусі (код 15200000-0 - консерви рибні) товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (додаток 1), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього Договору.

За умовами п. 4.2. Договору розрахунки за товар, що поставляється проводиться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до сорока п'яти календарних днів.

Датою розрахунків за цим Договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.3. Договору).

До кожної партії товару, що постачається, постачальник обов'язково надає замовнику накладні (у двох примірниках) та рахунки-фактури. Завірені печаткою та підписом особи постачальника, уповноваженої на підписання господарських та фінансових документів (п. 4.4. Договору).

Згідно з п. 5.2. Договору строк поставки товару за цим Договором складає двадцять календарних днів відповідно до заявки замовника. Заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника, зазначену в Договорі. Постачальник зобов'язаний в день отримання заявки замовника підтвердити її отримання шляхом відправлення на електронну пошту замовника central_baza@dpsu.gov.ua, з підписом відповідальної особи про дату та час отримання на бланку заявки замовника, з подальшим письмовим підтвердженням на адресу замовника про початок та кінцевий термін поставки товару відповідно до отриманої заявки замовника. У разі відсутності письмового підтвердження з боку постачальника, отриману заявку замовника вважати недійсною.

Право власності на товар переходить від постачальника до замовника після прийняття товару на склад замовника і підписання уповноваженими на це особами постачальника і замовника накладної (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору замовник має право контролювати поставку товару в строки, встановлені цим Договором.

Згідно з п. 6.3. Договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що за заявкою замовника від 02.03.2017 № 722-55 на постачання консерви рибні Сардини атлантичні натуральні з додаванням олії постачальнику необхідно було поставити товар в період з 02.03.2017 до 21.03.2017. Даний замовлення було виконано і за видатковою накладною постачальника від 20.03.2017 № 11 товар в кількості 6 750,0 кг було поставлено 21.03.2017, тобто в строки встановлені умовами Договору. Поставка за даною заявкою не є предметом спору у справі.

В подальшому, згідно з поштовим повідомленням № 00198618, постачальником отримано заявку замовника від 18.05.2017 № 722-120 на постачання товару (консерви рибні Бички обсмажені в томатному соусі ) за Договором в період з 18.05.2017 по 06.06.2017.

Однак, постачальник листом вих. № 01-17/05-17 від 17.05.2017 повідомив заявника про неможливість виконання ним Договору за вказаною заявкою та запропонував розірвання вищезазначеного Договору за згодою сторін, у відповідності до ст. 652 Цивільного кодексу України, або в порядку передбаченому умовами п. 6.2. Договору.

У своїй відповіді від 24.05.2017 № 14/722 замовником було запропоновано виконати постачальником свої зобов'язання на умовах, визначених Договором.

Листом від 01.06.2017 № 01-01/06-17 постачальник повторно запропонував замовнику розірвати вищезазначений Договір у відповідності до ст. 652 Цивільного кодексу України та надав проект додаткової угоди про розірвання Договору на умовах постачальника або в порядку, передбаченому умовами п. 6.2. Договору.

10.07.2017 Замовник направив на адресу Постачальника лист № 722/963 з проектом Додаткової угоди про розірвання Договору від 27.02.2017 № 39-17 в порядку передбаченому ч. 2,3 ст. 188 ГК України.

В подальшому постачальник направив замовнику підписані примірники зазначеної додаткової угоди від 11.08.2017.

Додатковою угодою № 1 від 11.08.2017 про розірвання Договору від 27.02.2017 № 39-17 передбачено, що з моменту набрання чинності цією угодою зобов'язання сторін, що виникли з Договору, припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із Договором, за винятком сплати штрафних санкцій замовнику щодо якості та порушення строків поставки товару з боку постачальника на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 7.3. Договору, за порушення строку поставки товару зазначеного у п.5.2. Договору постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості недопоставленого товару.

Таким чином, постачальник зобов'язався поставити товар в кількості та строк зазначений в заявці замовника від 18.05.2017 № 722-120, зокрема, в кількості 23 090,0 кг на суму 889 888,60 грн., в період з 18.05.2017 по 06.06.2017, однак постачання товару (консерви рибні Бички обсмажені в томатному соусі ) не відбулось, що призвело до порушення строку поставки товару з боку постачальника на 182 календарних дні та, на думку позивача, є підставою для нарахування штрафних санкцій в розмірі 224 252,00 грн., з яких: 161 959,80 грн. - пеня та 62 292,20 грн. - штраф за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 39-17 від 27.02.2017 щодо постачання товару.

За таких обставин Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України з позовом до Приватного підприємства Український науково-виробничий центр Промтекс про стягнення 224 252,00 грн. штрафних санкцій, з яких: 161 959,80 грн. - пеня та 62 292,20 грн. - штраф за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 39-17 від 27.02.2017 щодо постачання товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем умови Договору в частині поставки товару за заявкою № 722-120 від 18.05.2017 належним чином виконані не були, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у розмірі 224 252,00 грн. штрафних санкцій, з яких: 161 959,80 грн. - пеня та 62 292,20 грн. - штраф.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на неотримання від відповідача будь-яких заявок щодо поставки за з/п № 2 Специфікації до Договору; відсутність у позовній заяві прокуратури будь-яких підтверджень щодо надсилання позивачем на електронну адресу відповідача, зазначену в Договорі (promtex@voliacable.com), будь-яких заявок щодо поставки за з/п № 2 Специфікації до Договору; відсутність встановленого Договором підтвердження факту одержання постачальником будь-якої заявки замовника з/п № 2 Специфікації до Договору у встановленому договором порядку; відсутність будь-якого письмового підтвердження постачальника про початок та кінцевий термін поставки товару за з/п № 2 Специфікації до Договору. Також відповідач у відзиві заперечив твердження прокурора про те, що лист відповідача № 01-1705-17 від 17.05.2017 про розірвання договору відповідач надіслав позивачу у відповідь на заявку позивача, а також відповідач стверджує, що Додаткова угода про розірвання Договору від 27.02.2017 № 39-17 вважається укладеною та набрала чинності з 24.07.2017, тоді як прокуратура вважає датою укладення та набрання чинності - 11.08.2017. Крім того, відповідач не погодився з періодами нарахуванням штрафних санкцій.

Господарський суд не приймає доводи відповідача, оскільки вони спростовуються наступним.

Пунктом 5.2. Договору від 27.02.2017 № 39-17 передбачено строк поставки товару, який складає двадцять календарних днів відповідно до заявки замовника. Така заявка подається шляхом надсилання на електронну пошту постачальника, зазначену в Договорі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 18.05.2017 о 16:30 було направлено на електронну пошту відповідача promtex@voliacable.com заявку від 18.05.2017 № 722-120, про що свідчить наданий позивачем скрін-шот з електронної пошти.

Основні засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлюється Законом України Про електронні документи та електронний документообіг .

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронний документообіг (обіг електронних документів) сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів (ч. 1 ст. 9 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг ).

Про факт відправлення заявки № 722-120 від 18.05.2017 свідчить і той факт, що при пересиланні даного листа (повідомлення), в разі не доставки листа (повідомлення) адресату за даною електронною адресою, автор отримує додатковий електронний лист: Повідомлення адресату не доставлено тощо. Однак, автор листа не отримав такого додаткового листа, що означає, що лист був доставлений адресату встановленим порядком.

Враховуючи наведене, позивачем була належним чином електронною поштою направлена заявка від 18.05.2017 № 722-120 про постачання товару відповідно до умов Договору, що спростовує доводи відповідача про ненадсилання йому та неотримання ним заявки № 722-120 від 18.05.2017.

Крім того, пунктом 5.2. Договору передбачено обов'язок постачальника письмово підтвердити факт отримання заявки на постачання товару, шляхом відправлення на електронну адресу замовника central_baza@dpsu.gov.ua підтвердження на бланку заявки про дату та час отримання з підписом відповідальної особи, з подальшим письмовим підтвердженням про початок та кінцевий термін поставки товару відповідно до отриманої заявки.

Так, позивачем заявку від 18.05.2017 № 722-120 було направлено засобами поштового зв'язку, і дану заявку відповідач отримав 01.06.2017, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання рекомендованої кореспонденції (ідентифікатори 09601001198618, 0104224579284).

Таким чином, відповідач, отримавши заявку від 18.05.2017 № 722-120, був повідомлений про строки постачання товару, однак своїх зобов'язань за договором він не виконав.

Також суд звертає увагу на те, що Договір від 27.02.2017 № 39-17, укладений між позивачем та відповідачем про закупівлю консерви рибної відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про публічні закупівлі , та з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони .

Отже, докази, що містяться в матеріалах справи у їх сукупності, а також подальші дії відповідача, свідчать, що заявка по Специфікації № 2 була отримана відповідачем, як у порядку визначеному договором, тобто електронною поштою, так і додатково засобами поштового зв`язку, що також не є порушенням умов договору.

Відповідач стверджує, що Додаткова угода про розірвання Договору від 27.02.2017 № 39-17 повинна набрати чинності з 24.07.2017. Однак, це суперечить Закону України Про публічні закупівлі , виходячи з наступного.

Як вбачається з пояснень позивача, на його адресу надійшли два примірники додаткової угоди про розірвання, підписані та скріплені печаткою відповідача.

У відповідності до вимог статті 10 Закону України Про публічні закупівлі замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі уповноваженого органу в порядку, встановленому уповноваженим органом та цим законом, інформацію про закупівлю, зокрема повідомлення про внесення змін до договору - протягом трьох днів з дня внесення змін.

За таких обставин, якщо вважати датою розірвання Договору 24.07.2017, як вважає відповідач, то оприлюднення таких змін згідно законодавства позивачем мало відбутися не пізніше 27.07.2017, що було неможливим.

Таким чином, враховуючи вимоги законодавства щодо обов'язку оприлюднення змін до договору про закупівлю з боку позивача та отримання Додаткової угоди № 1 про розірвання Договору від 27.02.2017 № 39-17 від відповідача лише 11.08.2017, то суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо дати набрання чинності Додаткової угоди № 1 про розірвання Договору від 27.02.2017 № 39-17.

Враховуючи наведене, у відповідності до п. 2 Додаткової угоди № 1 від 11.08.2017 з моменту набрання чинності цією угодою зобов'язання сторін, що виникли з Договору припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли з Договором, за винятком сплати штрафних санкцій замовнику щодо якості та порушення строків поставки товару з боку постачальника на умовах цього договору.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в судовому засіданні було оглянуто оригінали Додаткової угоди № 1 про розірвання Договору від 27.02.2017 № 39-17 як примірник позивача, який містить дату підписання угоди 11.08.2017 року , проставлений кульковою ручкою, так і примірник відповідача у справі, який місить дату підписання 24.07.2017 року , проставлений олівцем (копії вказаних додаткових угод наявні в матеріалах справи), проте суд зазначає, що з огляду на дату отримання проектів Додаткової угоди № 1 про розірвання Договору від 27.02.2017 № 39-17 на підписання, а також відповідно до зазначених вище положень Закону України Про публічні закупівлі , що датою укладення додаткової угоди слід вважати саме 11.08.2017 року.

Пунктом 4 Додаткової угоди № 1 від 11.08.2017 сторони обумовили, що ця угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення її печатками сторін.

Як вбачається із заявки від 18.05.2017 № 722-120 строк постачання товару встановлений в період з 18.05.2017 до 06.06.2017.

Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто початок нарахування штрафних санкцій починається з наступного дня, а саме з 07.06.2017. Закінчується строк нарахування штрафних санкцій з моменту розірвання Договору від 27.02.2017 № 39-17 - 11.08.2017.

За приписами ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, позивач мав право нарахувати пеню та штраф за порушення зобов'язань щодо строків постачання за Договором лише за період з 07.06.2017 до 11.08.2017.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.3. Договору, за порушення строку поставки товару зазначеного у п. 5.2. Договору постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості недопоставленого товару.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором, то за розрахунком суду, з урахуванням вірного періоду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 58 732,65 грн. пені за період з 07.06.2017 по 11.08.2017 та 62 292,20 грн. штрафу за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 39-17 від 27.02.2017 щодо постачання товару.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заявлених у відзиві на позов вимог відповідача про відшкодування судових витрат, які складають за попереднім розрахунком за участь адвоката в трьох судових засіданнях 7 500,00 грн., а також поданого відповідачем детального опису наданих послуг на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 126 ГПК України внормовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначив відповідач у відзиві на позов, відповідач розраховує на вирішення судом позову в трьох судових засіданнях, та очікує понести в зв'язку з розглядом справи судові витрати на представництво відповідача адвокатом у цих засіданнях за орієнтовним (попереднім) розрахунком на суду 7 500,00 грн..

03.04.2018 через службу діловодства господарського суду відповідач подав у якості доказів щодо судових витрат на правничу допомогу адвоката копії платіжних доручень № 880 від 26.02.2018 на суму 3 000,00 грн.; № 885 від 05.03.2018 на суму 3 000,00 грн.; № 897 від 28.03.2018 на суму 3 000,00 грн. та копію довіреності № 1Д\23\0218 від 23.02.2018, виданої ПП Український науково-виробничий центр Промтекс адвокату Глазкову Є.С. та Штефану А.О. на представлення інтересів в суді, а також копію договору про надання правничої допомоги від 23.02.2018, додаткову угоду № 1 від 23.02.2018 року до вказаного договору та копію свідоцтва адвоката.

Крім того, у вищезазначених платіжних дорученнях отримувач Глазков Є.С. зазначений як фізична особа-підприємець, а не адвокат Глазков Є.С., у зв'язку з чим відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують здійснення відповідачем витрат на отримання правничої допомоги від Глазкова Є.С. саме як адвоката - самозайнятої особи.

Статтею 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність внормовано, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Поняття самозайнятої особи визначено пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Виходячи з викладеного фізична особа - адвокат, яка здійснює незалежну професійну діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності та обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду належних доказів у підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, зважаючи на те, що спір у даній справі виник з вини відповідача, суд не вбачає підстав для задоволення вимог відповідача щодо відшкодування йому грошових коштів, сплачених ФОП Глазкову Є.С.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного Підприємстві Український науково-виробничий центр Промтекс (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 1/22, кв. 19, код ЄДРПОУ 21669457) на користь Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України (09610, Київська область, Рокитнянський район, с. Савинці, код ЄДРПОУ 23311530) 58 732 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять дві) грн. 65 коп пені, 62 292 (шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 20 коп штрафу, 1 815 (одна тисяча вісімсот п'ятнадцять) грн. 22 коп втрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.04.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко