Рішення

від 03.04.2018 по справі 916/244/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/244/18 Господарський суд Одеської області у складі судді Власовій С.Г.,

при секретарі судового засідання Матвієнко А.С.

за участю представників сторін:

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності №44/вих-мр від 20.02.2018р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_2, згідно довіреності №01-36/47 від 27.12.2017р.; ОСОБА_3, згідно довіреності №01-36/45 від 27.12.2017р.

В судовому засіданні 03.04.2018р. приймали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності №44/вих-мр від 20.02.2018р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_3, згідно довіреності №01-36/45 від 27.12.2017р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/244/18:

За позовом: Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл.. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» (67300, Одеська обл., Березівський район, м. Березівка, вулиця Миру, будинок 42, код ЄДРПОУ 32503200)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

про стягнення 96 910,46грн.

СУТЬ СПОРУ: Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 96 910,46грн., інфляційних втрат - 4 004,68грн., 3% річних - 959,94грн., пені - 7 067,24грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018р. справу №916/244/18 розподілено до розгляду суддею Власовою С.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2018р. відкрито провадження у справі №916/244/18; ухвалено розглядати справу №916/244/18 за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "06" березня 2018р. об 12год.00хв.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2018р. залучено до участі у справі Департамент комунальної власності Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2018р., зважаючи на неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, господарським судом оголошено перерву до "27" березня 2018 року об 10год. 30хв.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.03.2018р., зважаючи на неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, господарським судом оголошено перерву до "03" квітня 2018 року об 09год. 30хв.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначає, що 20.12.2006р. між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Одеському міському управлінні ОРФ ЦПЦДЗК від 10.04.2007р. за №040750500056. Згідно п. 2.1. вказаного договору в оренду передається земельна ділянка площею 655кв.м. для подальшого проектування, будівництва та експлуатації автомобільної мийки з магазином і баром, у тому числі по угіддях: під проходами та проїздами - 655кв.м. Подалі, відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки Одеська міська рада передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» прийняло земельну ділянку площею 0,0655га, за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 26, в оренду терміном на 25 років для подальшого проектування, будівництва та експлуатації автомобільної мийки з магазином і баром. Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за земельну ділянку площею 655кв.м. розрахована у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 13 708,49грн. на рік (на період проектування та будівництва); 52 914,17грн. на рік (на період експлуатації). Посилаючись на порушення відповідачем умов вказаного договору, позивач наполягає на тому, що орендна плата з січня по жовтень 2017р. відповідачем не сплачувалася та заборгованість по ній складає 84 878,60грн., зважаючи на що Одеською міською радою нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню, які позивач просить стягнути з відповідача.

27.03.2018р. за вх.№6866/18 до канцелярії Господарського суду Одеської області від представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли додаткові пояснення, в яких останній вказує, що 20.12.2006р. між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Одеському міському управлінні ОРФ ЦПЦДЗК від 10.04.2007р. за №040750500056. Згідно п 4.1. договору оренди земельної ділянки, зареєстрованому в книзі записів державно реєстрації договорів оренди землі від 10.04.2007р. №040750500056, оренда плата на рік складає 52 914,17грн. на період експлуатації, тобто 4 409,51 грн. у місяць, яка за твердженнями третьої особи відповідачем сплачується за вказаною ставкою добровільно, а тому відсутній спір щодо ставки, яка повинна застосовуватися.

Між тим, представник третьої особи стверджує, що наявність заборгованості у ТОВ „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» також підтверджується листом Головного управління ДФС в Одеській області, отриманим Департаментом комунальної власності ОМР 11.12.2017р. вхід.№0119/3222, із якого вбачається, що в 2017р. відповідач в порушення вимог п.п. 4.2., 4.4. договору та без узгоджених з Одеською міською радою змін до договору, самостійно нарахував орендну плату за землю на поточний рік за новою нормативно-грошовою оцінкою земель 2017р., що призвело до скорочення нарахувань орендної плати за землю на 96 910,46грн. Однак, посилаючись на ОСОБА_3. 2 п.п. 1.3 п. 1 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин представник Департаменту комунальної власності ОМР зазначає, що системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, мас подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі , н.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, далі - ИК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Разом з тим, підставою для нарахування орендної плази за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі , п. 288.1 ст. 288 ПК України).

Крім того, представник Департаменту комунальної власності ОМР зазначає, що відповідно до листа Держгеокадастру від 13.01.2017р. про значення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель Держгеокадастр на виконання п. 289.3 Податкового кодексу України встановлено наступні коефіцієнти індексації: 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06, а тому потрібно проіндексувати суму від 10.04.2007рік на вищенаведені індекси для отримання суми орендної плати за місяць 2017р.:

4 409,51*1,028*1,152*1,059*1,0*1,0*1,0*1,0*1,249*1,433*1,06 = 10 491,72 (сума згідно розрахунку заборгованості, наявному в матеріалах справи). Крім того, представник третьої особи зазначає, що у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р. містяться Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, відповідно до яких при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Вищий господарський суд України у постанові від 01.02.2012 р. № 52/30 дійшов висновку, що аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, своїм правом на захист не скористався, про місце та дату судових засідань був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та Витязі ЄДРЮОФОП станом на 12.02.2018р., про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення ухвали про відкриття провадження у справі від 12.02.2018р., ухвали про залучення до участі у справі третьої особи від 12.02.2018р., ухвали від 06.03.2018р. було повернуто поштою із відміткою у довідках поштової установи «адресат вибув» та «не існує» , а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки ТОВ „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та третьої особи та їх правові позиції, суд встановив наступне:

20.12.2006р. між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» укладено договір оренди землі, згідно якого Орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Одеської міської ради №397-V від 29.09.2006р. надає, а Орендар приймає у строкове платне володіння, користування земельну ділянку площею 655кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 26 (двадцять шість) згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору від 20.12.2006р.).

Договір оренди землі від 20.12.2006р. зареєстровано у Одеському міському управлінні ОРФ ДПЦДЗК від 10.04.2007р. за №040750500056 та посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №4304.

Пунктами 2.1., 2.3. договору від 20.12.2006р. сторони передбачили, що в оренду передається земельна ділянка площею 655кв.м. для подальшого проектування, будівництва та експлуатації автомобільної мийки з магазином і баром, у тому числі по угіддях: під проходами та проїздами - 655кв.м. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період будівництва становить: 137 084 (сто тридцять сім тисяч вісімдесят чотири) гривні 94 копійки - згідно витягу №231/П від 24.07.2006р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складеного Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки після введення об'єкта в експлуатацію становить: 529 141 (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч сто сорок одну) гривню 75коп. - згідно витягу №881/К від 01.09.2006р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складеного Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах.

Відповідно до п. 3.1. договору від 20.12.2006р. договір укладено терміном на 25 років для подальшого проектування, будівництва та експлуатації автомобільної мийки з магазином і баром.

Згідно п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.6. договору від 20.12.2006р. встановлено, що орендна плата за земельну ділянку площею 655кв.м. розрахована у розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 13 708,49грн. на рік (на період проектування та будівництва); 52 914,17грн. на рік (на період експлуатації). Орендна плата сплачується орендарем з моменту підписання цього договору у грошовій безготівковій формі. Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради №4247-ІV від 15.07.2005р. у відповідності розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні. Орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітного місяця на: Банк УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106 на рахунок одержувача - ВДК у м. Одесі, місцевий бюджет Приморського району №33213812600008, код бюджетної класифікації 13050200. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. №783 „Про проведення індексації грошової оцінки земель» . У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі ст 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» . Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3. цього договору.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється у відповідності з розробленням її проекту відведення. Підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки є: рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 09.06.2006р. №153. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (п.п. 6.1., 6.3. договору).

За положеннями п.п. 9.1.2., 9.4.1., 9.4.2. договору від 20.12.2006р. сторони перебачили, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Орендар зобов'язаний здійснити будівництво автомобільнох мийки з магазином і баром відповідно до узгодженої та затвердженої проектної документації в термін - ІV квартал 2008р. згідно рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 09.06.2006р. №153; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди зобов'язання, додержувати вимог, встановлених Законом України Про оренду землі , виконувати обов'язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 12.1. договору від 20.12.2006р. зміна умов договору здійснюється за нотаріально посвідченою формою за взаємною згодою сторін.

Пунктом 13.1. договору від 20.12.2006р. сторони передбачили, що орендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно із законами України. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Цей договір набирає чинності після нотаріального посвідчення та його державної реєстрації. Невід'ємними частинами договору є: план земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень; акт визначення меж земельної ділянки в натурі; акт приймання-передачі об'єкта оренди (п.п. 14.1., 14.3. договору від 20.12.2006р.).

Договір від 20.12.2006р. підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Сторонами до договору оренди землі від 20.12.2006р. підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі земельної ділянки за адресою: місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, 26, однак, вказаний акт не містить дати підписання.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача по орендній платі до матеріалів справи позивачем подано лист Головного управління ДФС в Одеській області від 29.11.2017р. №11532/9/32-12-04-14, із якого вбачається, що в 2017р. ТОВ ВКП Інкомбуд в порушення вимог п.п. 4.2., 4.4. договору від 20.12.2006р. та без узгодження з орендодавцем (Одеською міською радою) змін, самостійно нарахувало орендну плату за землю на поточний рік з врахуванням нової нормативної грошової оцінки землі 2017р., що призвело до скорочення нарахувань орендної плати за землю, а саме по договору від 20.12.2006р. нараховано 24 046,33грн. проти обов'язкових 125 900,70грн., за січень-вересень 2017р. нараховано 18 034,74грн. проти встановлених 94 425,50грн.; станом на 01.11.2017р. за 9 місяців поточного року нарахування зменшені на 76 390,76грн.

Крім того, на підтвердження звернення позивача до відповідача позивач надав суду претензію №01-13/3588 від 31.07.2017р. про сплату боргу за договором оренди землі від 20.12.2006р., яка станом на 31.07.2017р. становить 50 553,69грн., однак, доказів надання відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного:

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст.15 ЦК України від 16.01.2003р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України, суд згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 20.12.2006р. між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» укладено договір оренди землі, згідно якого Орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Одеської міської ради №397-V від 29.09.2006р. надав, а Орендар прийняв у строкове платне володіння, користування земельну ділянку площею 655кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 26 (двадцять шість) згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.762 Цивільний кодекс України).

За приписами ст.1 Закону України „Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою , необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII від 10.04.1992р. орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ст. 13 Закону України „Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Закону України „Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України „Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За умовами розділу 4 Договору „Орендна плата» орендна плата вноситься Орендарем з моменту підписання цього Договору у грошовій безготівковій формі за земельну ділянку площею 655 кв.м у розмірі: 13 708,49грн. на рік (на період проектування та будівництва); 52 914,17грн. на рік (на період експлуатації). Орендна плата сплачується орендарем з моменту підписання цього договору у грошовій безготівковій формі. Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради №4247-ІV від 15.07.2005р. у відповідності розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні. Орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. №783 „Про проведення індексації грошової оцінки земель» . Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно з п. 9.1.2 Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати. При цьому, відповідно до п. 9.4.1 Договору Орендар зобов'язався виконувати встановлені щодо об'єкта оренди зобов'язання, додержувати вимог, встановлених Законом України "Про оренду землі", виконувати обов'язки відповідно до умов договору та Земельного Кодексу України.

Як встановлено судом, виходячи з матеріалів справи, враховуючи лист Головного управління ДФС в Одеській області від 29.11.2017р. №11532/9/32-12-04-14, за яким заборгованість по орендній платі за землю ТОВ "ВКП "Інкомбуд" за період січень - вересень 2017р. складає 76 390грн. 76коп. (за 9 місяців 2017р.). Також, відповідачем здійснено оплату орендної плати за жовтень 2017р. із врахуванням нової нормативної грошової оцінки землі 2017р., а саме 2003,86грн. замість 10 491,72грн.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1. ст. 193 Господарського кодексу України, вказує на те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, вимога Одеської міської ради щодо стягнення з ДП "Торговий дім "Новий" заборгованості по орендній платі за землю у сумі 84 878 грн. 60 коп. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 959,94 грн. трьох процентів річних за період з 03.03.2017р. по 30.11.2017р. та інфляційних втрат у розмірі 4 004,68 грн. за період з березня 2017р. по листопад 2017р. включно.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши розрахунок процентів річних, зроблений позивачем, встановив, що його обраховано вірно, а тому суд задовольняє повністю позовну вимогу позивача про стягнення 3% річних у розмірі 959,94грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд встановив, що його помісячно обраховано вірно, однак, при їх додаванні визначено розмір 4004,68грн. замість 4004,66грн., а тому суд частково задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 004,66грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у сумі 7067,24грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пунктом 4.6. договору від 20.12.2016р. передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» . Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3. цього договору.

Відповідно до ч. 16.4 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. N 2181-III (в редакції чинній на дату укладання договору оренди землі від 20.12.2006р.) пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Однак, у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України та набранням ним законної сили, Закон України N2181-III втратив чинність з 01.01.2011р.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що відповідачу нараховано до сплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, розмір якої складає 7 067,24грн.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом, про що мова йде у абзаці 3 п. 2.1 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями).

Однак, пунктом 2.9. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Зважаючи на викладене вище, оскільки в укладеному між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» договорі оренди землі від 20.12.2006р. розмір пені визначений на підставі ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , який втратив чинність 01.01.2011р., суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування даного Закону при розрахунку пені за вказаним договором оренди. Враховуючи відсутність в договорі будь-яких інших домовленостей щодо розміру та порядку нарахування пені, суд доходить висновку про неправомірність стягнення із відповідача пені у розмірі 7067,24грн. та відмовляє в їх задоволенні.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та керуючись приписами вищенаведених нормативних актів, суд вважає позовні вимоги Одеської міської ради обґрунтованими та частково доведеними, зважаючи на що суд частково задовольняє позовні вимоги Одеської міської ради, внаслідок чого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» підлягає 84 878,60грн. основної заборгованості з орендної плати за період з січня 2017 року по жовтень 2017 року включно, 959,94 грн. три проценти річних за період з 03.03.2017р. по 30.11.2017р. та інфляційних втрат у розмірі 4 004,66 грн. за період з березня 2017р. по листопад 2017р. включно.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1633,50грн. відшкодовується позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст. 129,ст. ст. 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» (67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вулиця Миру, будинок 42, код ЄДРПОУ 32503200) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, будинок 1, код ЄДРПОУ 26597691; банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО - 828011, код 38016923, одержувач УДКСУ у м. Одесі, Одеської області, місцевий бюджет Приморського району №33210812700008, КБК - 18010600 орендна плата з юридичних осіб ) основну заборгованість з орендної плати у розмірі 84 878 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 60 коп.; три відсотки річних в розмірі 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 94коп., інфляційні втрати в розмірі 4 004 (чотири тисячі чотири) грн. 66коп., витрати про сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1633 (одна тисяча шістсот тридцять три) грн. 50 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 квітня 2018 р.

Суддя С.Г. Власова