Постанова

від 27.09.2018 по справі 916/244/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/244/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 44/вих-мр, дата видачі : 20.02.18

від відповідача:

- ОСОБА_2, посвідчення адвоката України № 003034 від 21.06.2017р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 003034 від 21.06.2017р.; довіреність № б/н, дата видачі : 19.07.18;

- ОСОБА_3, довіреність № б/н, дата видачі : 19.07.18

від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № 01-36/24, дата видачі : 12.07.18

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Інкомбуд»

на рішення Господарського суду Одеської області від 03 квітня 2018 року, повний текст якого складено та підписано 10.04.2018 року

по справі № 916/244/18

за позовом Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Інкомбуд»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 96910,46 грн.,-

головуючий суддя - суддя Власова С.Г.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 27.09.2018 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

09.02.2018 2018 року Одеська міська рада (далі - ОМР, Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ІНКОМБУД (далі - ТОВ ВКП ІНКОМБУД , Відповідач), в якому просила суд стягнути з останнього на свою користь заборгованість по сплаті орендної плати за Договором оренди землі від 20 грудня 2006 року в сумі 96 910, 46 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 84 878,60 грн., інфляційних витрат в сумі 4 004,68 грн., 3% річних в сумі 959,94 грн. та пені в сумі 7 067,24 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку Відповідача своїх зобов'язань за Договором оренди землі від 20 грудня 2006 року щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за земельну ділянку, а саме: самостійним нарахуванням Відповідачем орендної плати за землю у період з січня 2017 - по жовтень 2017 року за новою нормативною грошовою оцінкою земель 2017 року за відсутності внесених змін до Договору оренди землі в частині розміру орендної плати.

Крім того, Позивач, у зв'язку з невиконанням ТОВ ВКП ІНКОМБУД умов Договору, нарахував 3% річних за весь час прострочення, що складає 959,94 грн., пеню в сумі 7 067,24 грн., а також 4 004,68 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12 лютого 2017 року залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради до участі у справі № 916/1857/17 в якості третьої особи на стороні Позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі - Департамент комунальної власності, Третя особа).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03 квітня 2018 року у справі №916/244/18 (суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5Г.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ ВКП ІНКОМБУД на користь Одеської міської ради основну заборгованість по орендній платі за Договором оренди землі від 20 грудня 2006 року в сумі 84 878,60 грн., 3% річних в сумі 959,94 грн., інфляційні втрати в сумі 4 004,66 грн. та судовий збір в сумі 1 633,50 грн.; в решті позову відмовлено.

Висновок суду мотивований тим, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати за землю є обґрунтованою та правомірною, яка підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, судом першої інстанції визнано правомірне нарахування та стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та відсотків річних, проте в частині стягнення інфляційних нарахувань задовольнив частково, посилаючись на власний розрахунок.

Місцевим господарським судом було відмовлено у нарахуванні та стягненні пені, оскільки Позивачем розмір пені визначено на підставі ст. 16 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами , який втратив чинність 01.01.2011 року, а тому відсутні правові підстави для застосування зазначеного закону при розрахунку пені.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, ТОВ ВКП ІНКОМБУД звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування усіх обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03 квітня 2018 року по справі № 916/244/18 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на те, що відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси за № 1538/86-17 від 06.02.2017 року, за підписом заступника голови комісії з ліквідації Управління Держгеокадастру у м. Одесі та Одеській області, зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 240 463,31 грн., у зв'язку з чим, на виконання п. 4.1 Договору, товариство продовжувало сплачувати оренду плату у розмірі 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, скаржник зазначає, що у даному випадку, внаслідок бездіяльності Позивача та зволіканням із зміною розміру орендної плати Відповідачем самостійно обчислено суму орендної плати, виходячи з нормативної грошової оцінки землі, технічна документація щодо якої затверджена рішенням Одеської міської ради № 756 - VII від 29.06.2016 року.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, проте в судовому засіданні 27.09.2018 просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Представники Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в судовому засіданні також просили у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» - відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 27 вересня 2018 року представники ТОВ ВКП ІНКОМБУД - адвокат ОСОБА_2 та ОСОБА_6, апеляційну скаргу підтримали та просили судову колегію її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати повністю та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017р.) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р.) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено під час розгляду даної справи, та підтверджено під час апеляційного провадження, 20.12.2006 року між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Інкомбуд» укладено договір оренди землі, згідно якого Орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради №397-V від 29.09.2006р. надає, а Орендар приймає у строкове платне володіння, користування земельну ділянку площею 655кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 26 (двадцять шість) згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору від 20.12.2006р.).

Договір оренди землі від 20.12.2006р. зареєстровано у Одеському міському управлінні ОРФ ДПЦДЗК від 10.04.2007р. за №040750500056 та посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №4304.

Пунктами 2.1., 2.3. договору від 20.12.2006 сторони передбачили, що в оренду передається земельна ділянка площею 655кв.м. для подальшого проектування, будівництва та експлуатації автомобільної мийки з магазином і баром, у тому числі по угіддях: під проходами та проїздами - 655кв.м. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період будівництва становить: 137 084 (сто тридцять сім тисяч вісімдесят чотири) гривні 94 копійки - згідно витягу №231/П від 24.07.2006р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складеного Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки після введення об'єкта в експлуатацію становить: 529 141 (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч сто сорок одну) гривню 75коп. - згідно витягу №881/К від 01.09.2006р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складеного Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах.

Відповідно до п. 3.1. договору від 20.12.2006р. договір укладено терміном на 25 років для подальшого проектування, будівництва та експлуатації автомобільної мийки з магазином і баром.

Згідно п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.6. договору від 20.12.2006р. встановлено, що орендна плата за земельну ділянку площею 655кв.м. розрахована у розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 13 708,49грн. на рік (на період проектування та будівництва); 52914,17грн. на рік (на період експлуатації). Орендна плата сплачується орендарем з моменту підписання цього договору у грошовій безготівковій формі. Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради №4247-ІV від 15.07.2005р. у відповідності розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні. Орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітного місяця на: Банк УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106 на рахунок одержувача - ВДК у м. Одесі, місцевий бюджет Приморського району №33213812600008, код бюджетної класифікації 13050200. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. №783 „Про проведення індексації грошової оцінки земель» . У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі ст 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» . Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3. цього договору.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється у відповідності з розробленням її проекту відведення. Підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки є: рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 09.06.2006р. №153. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (п.п. 6.1., 6.3. договору).

За змістом п.п. 9.1.2., 9.4.1., 9.4.2. договору від 20.12.2006р. сторони перебачили, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Орендар зобов'язаний здійснити будівництво автомобільної мийки з магазином і баром відповідно до узгодженої та затвердженої проектної документації в термін - ІV квартал 2008р. згідно рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 09.06.2006р. №153; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди зобов'язання, додержувати вимог, встановлених Законом України «Про оренду землі» , виконувати обов'язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 12.1. договору від 20.12.2006р. зміна умов договору здійснюється за нотаріально посвідченою формою за взаємною згодою сторін.

Пунктом 13.1. договору від 20.12.2006р. сторони передбачили, що орендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно із законами України. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Цей договір набирає чинності після нотаріального посвідчення та його державної реєстрації. Невід'ємними частинами договору є: план земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень; акт визначення меж земельної ділянки в натурі; акт приймання-передачі об'єкта оренди (п.п. 14.1., 14.3. договору від 20.12.2006р.).

Договір від 20.12.2006р. підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Сторонами було підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вулиця Середньофонтанська, 26.

З листа Головного управління ДФС в Одеській області від 29.11.2017 за №11532/9/32-12-04-14 вбачається, що в 2017 ТОВ «ВКП «Інкомбуд» в порушення вимог п.п. 4.2., 4.4. договору від 20.12.2006 та без узгодження з орендодавцем (Одеською міською радою) змін, самостійно нарахувало орендну плату за землю на поточний рік з врахуванням нової нормативної грошової оцінки землі 2017р., що призвело до скорочення нарахувань орендної плати за землю, а саме по договору від 20.12.2006р., нараховано 24 046,33грн., за січень-вересень 2017 року нараховано 18 034,74 грн.

31.07.2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до ТОВ «ВКП «Інкомбуд» з претензією, згідно з якою пропонувало у строк до 01.09.2017 року сплатити заборгованість з орендної плати у сумі 50 553,69 грн. на рахунок місцевого бюджету Приморського району м. Одеси. Також зазначено, що у разі залишення зазначеної претензії без розгляду або без задоволення, Департаментом буде ініційовано питання про стягнення заборгованості у судовому поряду.

Між тим, така претензія залишена ТОВ «ВКП «Інкомбуд» без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення Одеської міської ради до суду з відповідним позовом.

Судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог Одеської міської ради та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТОВ «ВКП «Інкомбуд» , викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому суд зауважує, що згідно із вищевказаною нормою права, а саме ст. 1 ГПК України, особа має право звернутись до господарського суду з позовом за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Таким чином , право на звернення до господарського суду має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право чи інтерес, і це право чи інтерес порушені відповідачем.

За приписами статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи умови Договору, укладеного між Сторонами по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що даний Договір за своєю природою є Договором оренди земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі , ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України Про оренду землі .

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі ).

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України.

Статтею 632 ЦК України зазначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться обов'язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ст. 13 Закону України Про оцінку земель ).

За приписами ч. 2 ст. 18 Закону України Про оцінку земель передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

За результатами, зокрема, нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, яка, відповідно до ст. 23 Закону затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ст. 20 Закону України Про оцінку земель ).

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Положеннями п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, судова колегія зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 916/2344/17, Верховного Суду України по справі № 922/3871/14).

Як зазначалося раніше, згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси нормативна грошова оцінка орендованої Відповідачем земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації станом на 01 січня 2017 року становить 240 463,31 грн..

Рішення Одеської міської ради, яким змінено нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_1, є чинним й у встановленому законом порядку незаконним не визнавалося, тому воно є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього Договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох Сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього Договору, крім випадків:

- зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України;

- коригування Грошової оцінки земель м. Одеси , яка затверджується рішеннями Одеської міської ради;

- зміни функціонального призначення будівлі або його частини.

У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.

Встановлене у п. 4.4 Договору виключення з випадків зміни розміру орендної плати за згодою обох Сторін в разі коригування грошової оцінки земель м. Одеси встановлює саме обов'язок Орендодавця змінити (здійснити перерахунок) суми орендної плати.

Умови укладеного між Сторонами Договору передбачають можливість зміни розміру орендної плати Орендодавцем, без укладання при цьому відповідних угод у випадку, зокрема, коригування Грошової оцінки земель м. Одеси , яка затверджується рішеннями Одеської міської ради.

Отже, розмір орендної плати змінюється згідно п. 4.4 Договору у зв'язку з коригуванням Грошової оцінки земель м. Одеси , яка затверджується рішеннями Одеської міської ради, і в такому випадку розмір орендної плати змінюється Орендодавцем без укладення відповідних додаткових угод.

За змістом ч. 3 ст. 24 Закону України Про оренду землі визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено оренди на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктом 9.4.3. Договору визначено, що Орендар зобов'язаний самостійно, за даними Одеського міського управління земельних ресурсів, щороку обчислювати суму орендної плати за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подавати відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом.

У зв'язку з тим, що нормативна грошова оцінка землі, технічна документація щодо якої затверджена рішенням Одеської міської ради № 756-VII від 29.06.2016 року, підлягає застосуванню з 01.01.2017 року та те, що умовами укладеного між Сторонами Договору оренди землі встановлено можливість внесення змін у Договір Орендодавцем у випадку коригування Грошової оцінки земель м. Одеси , яка затверджується рішеннями Одеської міської ради, за таких обставин Відповідач мав право очікувати самостійного внесення Позивачем змін у Договір оренди землі шляхом подання до контролюючого органу відповідної інформації до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Умовами укладеного між Сторонами Договору оренди земельної ділянки, зокрема п. 4.4, не передбачено, яким саме чином та у який спосіб мають вноситися зміни до Договору у випадку коригування грошової оцінки земель міста ОСОБА_1.

Натомість, Позивач повідомив Відповідача про зміну нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, у зв'язку з чим останній здійснив розрахунок орендної плати, яку Одеська міська рада отримувала без будь-яких зауважень. З огляду на що, судова колегія вважає, що таким способом Сторонами по справі було досягнуто згоди щодо внесення змін до Договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу за Договором оренди землі, у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Проте, розглянувши справу по суті, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказане, у зв'язку з чим дійшов до невірного висновку щодо задоволення позовних вимог Позивача в частині стягнення основного боргу по орендній платі за Договором оренди землі від 20 грудня 2006 року в сумі 84 878,60 грн..

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором оренди землі - відсутні, а висновок суду першої інстанції щодо задоволення цих вимог є невірним та необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що вимога про нарахування штрафних санкцій є похідною від вимоги про стягнення орендної плати у заявленому Позивачем розмірі, в задоволенні якої відмовлено, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до Відповідача такої міри відповідальності, як нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України визначено підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення якими, зокрема, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Оскільки при винесенні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, останнє підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ ВКП ІНКОМБУД підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 03 квітня 2018 року по справі № 916/244/18 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Статтею 129 ГПК України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За результатами перегляду даної справи в апеляційному порядку, рішення місцевого господарського суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, в силу ст. 129 ГПК України, понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на Позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем за подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 2 643 грн., який підлягає відшкодування у повному обсязі в зв'язку із задоволенням апеляційної скарги з боку Позивача. За таких обставин, з Одеської міської ради на користь ТОВ ВКП ІНКОМБУД підлягають стягненню грошові кошти в сумі 2 643 грн. в якості відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 03.04.2018 року у справі № 916/244/18 підлягає скасуванню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ІНКОМБУД - задоволенню.

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ІНКОМБУД - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 03 квітня 2018 року по справі № 916/244/18 - скасувати.

3. У задоволенні позовних вимог Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ІНКОМБУД про стягнення заборгованості за Договором оренди землі від 20 грудня 2006 року в сумі 96 910, 46 грн. - відмовити.

4. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, будинок 1; ЄДРПОУ 26597691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ІНКОМБУД (67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вулиця Миру, будинок 42; ЄДРПОУ 32503200) 2643, 00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів за поставною із зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови

складено „28» вересня 2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська