Рішення

від 05.04.2018 по справі 922/252/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р.Справа № 922/252/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торівельно-промислова компанія "Лідер", 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Троїцька, 43, код 39354394 доТовариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський електромеханічний завод", 61052, м. Харків,вул. Полтавський шлях, 56, оф. 512/2 про стягнення 89887,90 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1 від 10.01.18

відповідача - ОСОБА_3 довіреність від 22.12.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торівельно-промислова компанія "Лідер" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський електромеханічний завод" основну заборгованість з повернення попередньої оплати за договором поставки № 21-2211 від 22.11.2017 в розмірі 71 040,00 грн., неустойку, згідно п.п. 5.1, 5.3 договору в сумі 18 104,00 грн., 7% річних, згідно п. 5.3 договору в розмірі 743,90 грн. Судові витрати в розмірі 1762,00 грн. судового збору просить віднести на відповідача.

Ухвалою суду від 08.02.2018 позовну заяву ТОВ "ТПК "Лідер" було залишено без руху.

26.02.2018 на адресу суду надійшла заява ТОВ "ТПК "Лідер" про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.02.2018 було відкрито провадження по справі розгляд справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 20.03.2018.

20.03.2018 на адресу суду надійшла заява позивача вх, № 7447 відповідно до якої останній збільшив позовні вимоги в частині стягнення неустойки, 7 % річних згідно п. 5.3. Договору та суми інфляційних нарахувань на суму попередньої оплати за весь період користування передоплатою, стягнувши з Відповідача:

- неустойку згідно пп. 5.1, 5.3. Договору - в розмірі 18 104 грн.;

- 7 % річних згідно п. 5.3. Договору - в розмірі 1 237,72 грн.;

- суму інфляційних нарахувань за весь період користування передоплатою згідно п. 3. Договору - в розмірі 3 425,36 грн..

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши заяву позивачів, в частині збільшення позовних вимог щодо стягнення неустойки, 7 % річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що вона подана з дотриманням вимог, встановлених ГПК України та підлягає прийняттю.

20.03.2018 судом було прийнято заяву позивача протокольною ухвалою.

Також, в своїй заяві від 20.03.2017 позивач просить суд залишити без розгляду вимоги щодо стягнення з Відповідача основної заборгованості з повернення попередньої оплати за договором поставки № 21-2211 від 22.11.2017р. в розмірі 71 040,00 грн.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 05.04.2018.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (вх. №8346 від 29.03.2018), які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення неустойку згідно пп. 5.1, 5.3. Договору - в розмірі 18 104 грн., 7 % річних згідно п. 5.3. Договору - в розмірі 1 237,72 грн. та суми інфляційних нарахувань за весь період користування передоплатою згідно п. 3. Договору - в розмірі 3 425,36 грн. підтримував повністю. Також підтримував свою заяву щодо залишення без розгляду вимоги про стягнення з Відповідача основної заборгованості з повернення попередньої оплати за договором поставки № 21-2211 від 22.11.2017р. в розмірі 71 040,00 грн.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, посилаючись на ним сплачено основну заборгованість та на те, що в спірному договорі сторони домовилися про вирішення спорів шляхом переговорів.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 03.04.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За приписом статтей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2017 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГІВЕЛЬНО - ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР (надалі - Позивач) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СЛАБОЖАНСЬКИЙ ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД (надалі - Відповідач) був укладений договір поставки № 21- 2211 (надалі - Договір), згідно якого Відповідач взяв на себе зобов'язання поставити в узгоджені між Сторонами строки товар, зазначений в Специфікаціях до Договору, а Відповідач зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату відповідно до умов Договору.

Відповідно до пункту 3.4. Договору, сторони узгодили наступний порядок розрахунків: 15% - попередня оплата, 85% - по факту готовності товару до відвантаження.

Відповідно до Специфікації № 1 до Договору, Відповідач зобов'язався поставити товар - електродвигун А4-355Х-4УЗ 315/1500, вартістю 181 040,00 грн. разом із ПДВ, протягом 7 (семи) робочих днів з моменту здійснення попередньої оплати в розмірі 15% від вартості товару.

29 листопада 2017 року Позивач здійснив попередню оплату на суму 28 656,00 гри., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 1215, № 1220.

Таким чином, у відповідності до умов договору, відповідач повинен був здійснити поставку товару не пізніше, ніж 08.12.2017 року.

Як вказує позивач та, що не було спростовано належними доказами відповідачем, повідомлень про готовність товару до відвантаження станом на цю дату на адресу позивача не надійшло.

12 грудня 2017 року Позивач здійснив остаточний розрахунок за товар у розмірі 152 384,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1296.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні положень ст. 538 Цивільного кодексу України зобов'язання з оплати та поставки товару є зустрічними зобов'язаннями. Відповідно до пункту 4 зазначеної статті: Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок

Відповідач у своєму листі, отриманому Позивачем 20 грудня 2017 року повідомив про неможливість виконання поставки товару через несумлінність власних

постачальників та дефіцит товару. В той же день Позивач надіслав Відповідачу лист з вимогою щодо повернення перерахованої попередньої оплати.

Згідно частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України: Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Попередня оплата була частково повернута на загальну суму 110 000 грн., що

підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 1823 від 21.12.2017р. на суму 90 000 грн. та № 1843 від 28.12.2017р. на суму 20 000 грн.

Та, як зазначають сторони після звернення позивача до суду з позовом, відповідачем було повернуто решту коштів в сумі 71040,00 грн.

Як вже зазначалося вище, позивачем було подано до суду заяву про залишення позову в цій частині без розгляду.

Розглянувши заяву позивача щодо залишення без розгляду вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості з повернення попередньої оплати за договором поставки № 21-2211 від 22.11.2017р. в розмірі 71 040,00 грн., суд зазначає наступне.

Подана заява мотивована тим, що наразі відповідачем сплачена зазначена заборгованість, у зв'язку з чим просить суд залишити позовну заяву в цій частині без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Таким чином, до початку розгляду справи № 922/252/18 по суті позивачем подано заяву про залишення позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості з повернення попередньої оплати за договором поставки № 21-2211 від 22.11.2017р. в розмірі 71 040,00 грн. без розгляду, повноваження підписанта вказаної заяви судом перевірено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки, річних та інфляційних нарахувань суд дійшов висновку про їх задоволення виходячи з наступного.

Так, згідно пункту 5.1. Договору: В случае нарушения сроков передачи товара

Поставщик выплачивает Покупателю неустойку в размере 5% от суммы не поставленного товара за каждый день просрочки , (мовою договору)

Відповідно до пункту 5.3. Договору: Максимальный срок просрочки для Поставщика на поставку товара по настоящему договору составляет два календарных дня. По истечении указанного срока Поставщик обязан в бесспорном порядке по первому требованию Покупателя вернуть полученную предоплату с учетом индекса инфляции и уплатой за пользование чужими денежными средствами (предоплатой) 7 % годовых от суммы перечисленной Покупателем предоплаты за весь период пользования предоплатой. Указанная санкцш применяется за нарушение денежного обязательства, уплачивается помимо неустойки, установленной в п. 5.1. настоящего договора, и прекращает начисляться в день возврата предоплаты (мовою договору).

Згідно частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів.

Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної поставки товару та своєчасного повернення попередньої оплати.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем неустойки, річних та інфляційних та встановлено, що позивачем вірно визначено період нарахування.

Отже, за наявності встановленого факту непоставки відповідачем товару та несвоєчасного повернення відповідачем суми попередньої оплати, отриманої від позивача згідно Договору №21-2211 від 22.11.2017, перевіривши арифметичний розрахунок заявлених достягнення річних, неустойки та інфляційних за допомогою програми ОСОБА_4, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення неустойки згідно п.п. 5.1, 5.3 договору в сумі 18 104,00 грн., 7% річних, згідно п. 5.3 договору в розмірі 1 237,72 грн., інфляційних нарахувань в сумі 3 425,36 грн., а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача з вини якого виник спір.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, п. 5 ч. 1 ст. 226, ст. ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов в частині стягнення неустойки, річних та інфляційних нарахувань задовольнити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СЛАБОЖАНСЬКИЙ ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД (61052, м. Харків,вул. Полтавський шлях, 56, оф. 512/2, код 39076056) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГІВЕЛЬНО - ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Троїцька, 43, код 39354394) неустойку, згідно п.п. 5.1, 5.3 договору в сумі 18 104,00 грн., 7% річних, згідно п. 5.3 договору в розмірі 1 237,72 грн., інфляційні нарахування в сумі 3 425,36 грн. та 1762 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості з повернення попередньої оплати за договором поставки № 21-2211 від 22.11.2017 в розмірі 71 040,00 грн. залишити без розгляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення до Харківського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.04.2018 р.

Суддя ОСОБА_1