Постанова

від 04.04.2018 по справі 910/10358/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2018 р. Справа№ 910/10358/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши апеляційну скаргу №2423/10 від 19.02.2018 (вх. №09.1-04.1/1705/18 від 28.02.2018) Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 за скаргою Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області

у справі №910/10358/16 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

до Товариства з додатковою відповідальністю Науково-дослідний інститут арматуробудування

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство Кримський науково-інженерний центр

про стягнення неустойки в розмірі 314404,50 грн.

за участю представників учасників справи:

від органу ДВС - не з'явились

від стягувача - Суховій О.В., довіреність № 220/10 від 30.10.2017

від боржника - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Науково-дослідний інститут арматуробудування на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 225 678,00 грн пені, 88 270,00 грн штрафу та 4709,22 грн судового збору, в решті позову - відмовлено.

16.01.2017 на виконання вищевказаного рішення Господарського суду міста Києва було видано відповідний наказ.

29.01.2018 Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, в якій просив суд визнати неправомірними дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо повернення виконавчого документа від 16.01.2017 №910/10358/16 стягувачу в межах виконавчого провадження №53664472; визнати недійсною постанову Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 18.12.2017 №53664472 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відхилено.

Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд з посиланням на приписи ст. ст. 18, 36, 37, 48, 52, 56 Закону України Про виконавче провадження , дійшов висновку про те, що державним виконавцем задля примусового виконання рішення здійснювались всі необхідні дії, визначені Законом України Про виконавче провадження .

Не погодившись з даною ухвалою, ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом , звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №2423/10 від 19.02.2018 (вх. №09.1-04.1/1705/18 від 28.02.2018), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення скарги стягувача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята при порушенні норм матеріального права та неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Зокрема, апелянт вказує на те, що у органу державної виконавчої служби були відсутні підстави для повернення виконавчого документа, оскільки виконавцем не було реалізовано усі можливі (передбачені законом) заходи для примусового виконання рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10358/16, призначено справу до розгляду на 04.04.2018.

При відкритті апеляційного провадження іншим учасникам справи був наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань в порядку підготовки справи до розгляду. Учасники справи не скористалися наданим їм процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом .

Представник ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в судовому засіданні 04.04.2018 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити скаргу стягувача.

Представники Центрального ВДВС міста Вінниця ГТОЮ у Вінницькій області, ТОВ Науково-дослідний інститут арматуробудування та Державного підприємства Кримський науково-інженерний центр в судове засідання 04.04.2018 не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від останніх не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання учасниками справи не повідомлялось.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що процесуальні документи суду, які надсилались на юридичну адресу ТОВ Науково-дослідний інститут арматуробудування , яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися на адресу суду із відміткою установи поштового зв'язку про вибуття адресата .

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що повідомлення ТОВ Науково-дослідний інститут арматуробудування про дату, часу та місце проведення судового засідання здійснювалось за місцезнаходженням юридичної особи, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи заяви сторони про зміну адреси, судова колегія вважає, що він є належним чином повідомлений, в розумінні приписів ст. ст. 120, 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Центрального ВДВС міста Вінниця ГТОЮ у Вінницькій області, ТОВ Науково-дослідний інститут арматуробудування та Державного підприємства Кримський науково-інженерний центр.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно ст. 129 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України (в редакції на час ухвалення судових рішень про стягнення з боржника коштів, видачу наказу та відкриття виконавчого провадження), рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Частиною 1 ст. 116 ГПК України (у вищенаведеній редакції) передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час відкриття виконавчого провадження; далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2018 орган ДВС надіслав суду електронною поштою копії матеріалів виконавчого провадження (а.с. 161-190 том ІІ), які 12.02.2018 також надійшли поштою з відзивом на скаргу (а.с. 207- 226 том ІІ).

За результатами дослідження наданих документів, встановлено таке.

30.03.2017 заступником начальника відділу Центрального ВДВС міста Вінниця ГТ УЮ у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53664472.

Постановою від 30.03.2017 ВП № 53664472 заступником начальника відділу Центрального ВДВС міста Вінниця ГТ УЮ у Вінницькій області накладено арешт на все майно боржника.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначені в ст. 48 названого Закону, згідно частини першої якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Акт опису майна в матеріалах справи відсутній.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

До Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження 30.03.2017 державним виконавцем внесено заборону відчуження майна.

У відповідності до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 30.03.2017 заступником начальника відділу Центрального ВДВС міста Вінниця ГТ УЮ у Вінницькій області, вбачається, що право власності на об'єкт нерухомості - Вінницька область, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 13 за боржником не зареєстровано, відсутнє і інше нерухоме майно.

31.03.2017 державним виконавцем направлено до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Держсільгоспінспекції у Вінницькій області запит № 20835, у якому заступник начальника відділу просив терміново надати вичерпну інформацію про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником. Відповідь на даний запит в матеріалах справи відсутній.

Згідно з листом № 1024860853 від 31.03.2017 Державної фіскальної служби України, надісланого у відповідь на запит № 26615898 від 30.03.2017, за боржником зареєстровано рахунок в казначействі України (у системі електронного адміністрування податку).

У відповідності до листа № 31/280546-922 від 08.04.2017 Територіального сервісного центру 0546 Регіонального сервісного центру у Вінницькій області, надісланого на запит № 20833 від 30.03.2017, за боржником транспортні засоби не зареєстровано.

08.11.2017 заступником начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області складено Акт державного виконавця, відповідно до якого за результатом виходу за адресою м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 13, боржника, як і майна, належного йому, не виявлено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За результатами проведених виконавчих дій, заступник начальника відділу Центрального ВДВС міста Вінниця ГТ УЮ у Вінницькій області постановою від 18.12.2017 ВП № 53664472 повернув стягувачу виконавчий документ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (у зв'язку з відсутністю у боржника майна).

Судом першої інстанції за результатами розгляду скарги стягувача встановлено правомірність прийняття Центральним відділом державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області постанови про повернення виконавчого документа.

Проте, вищенаведені висновки за переконанням судової колегії Київського апеляційного господарського суду є передчасними, з урахуванням наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 названого Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 36 Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, за приписами ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах , а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7);

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (п. 14);

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 18);

- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19).

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що вищенаведені виконавчі дії з примусового виконання рішення суду, не є абсолютним правом виконавця, а є його обов'язком, оскільки, в силу приписів ч.1 ст.18 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати усіх можливих заходів, передбачені Законом з примусового виконання рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. (ч. ч. 4, 5 ст. 24 Закону).

Так, матеріали справи не містять доказів вчинення виконавцем усіх заходів з примусового виконання рішення, визначених законом, зокрема, не було встановлено осіб власника та керівника боржника, не вчинено заходів щодо виклику посадових осіб боржника, не вчинялись дії щодо звернення державного виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням, не вчинялись дії щодо виявлення дебіторської заборгованості боржника, не встановлювалось факт наявності/відсутності у божника прав інтелектуальної власності, цінних паперів, рахунків (коштів на рахунках) в банківських установах.

Оскільки виконавцем не було вчинено усіх можливих заходів для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції вважає постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві такою, що прийнята передчасно.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що згідно ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі Шмалько проти України зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду .

У рішенні від 17.05.2005р. по справі Чіжов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Аналіз вищенаведених норм права та встановлених обставин у даній справи, дає підстави для висновку, що дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо повернення стягувачу виконавчого документа від 16.01.2017 №910/10358/16 без виконання підлягають визнанню неправомірними, а постанова виконавчої служби від 18.12.2017 ВП № 53664472 - недійною.

Відповідно до п. 2 ч 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія судді Київського апеляційного господарського суду вважає, що викладені в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування в розумінні приписів п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України. А тому, апеляційна скарга Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 у справі №910/10358/16 підлягає задоволенню.

Судові витрати за перегляд ухвали в апеляційній інстанції покладається на Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ст. 277, ст. ст. 281-284, 339 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 у справі №910/10358/16 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 у справі № 910/10358/16 скасувати.

3. Скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задовольнити.

4. Визнати неправомірними дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо повернення виконавчого документа від 16.01.2017 №910/10358/16 стягувачу без виконання .

5. Визнати недійсною Постанову Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 18.12.2017 ВП № 53664472 про повернення виконавчого документа від 16.01.2017 №910/10358/16 стягувачу.

6. Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Соборна, 15-А, код ЄДРПОУ 40143408) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська,3, код ЄДРПОУ 24584661) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

8. Справу №910/10358/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

повний текст постанови складено 10.04.2018