Рішення

від 10.04.2018 по справі 815/982/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/982/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Сердюк І.С.

сторін:

представника позивача Бурдинюк С.Л.

представника відповідача Поперечного Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брістоль-Красная" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Брістоль-Красная до Головного управління ДФС в Одеській області в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області від 16.11.17р.№00424711405;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області від 17.11.17р. № 0042461405;

- стягнути із бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Брістоль-Красная судові витрати у розмірі 98956,73 грн. та 117587,23 грн.

Ухвалою суду від 07.03.2018 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі на 29.03.2018 року о 14:30 год.(т.1, а.с.2-4).

Вказана ухвала отримана відповідачем по справі 19.03.2018р.

На виконання вимог ухвали та ст. 162 КАС України, 29.03.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.1, а.с.147-148).

29.03.2018 р. відкладено підготовче судове засідання по справі до 04.04.2018 р. за клопотанням представника відповідача з метою надання документів, на яких ґрунтується відзив, оскільки 15-денний строк для надання документів не сплив.

04.04.2018 р. в судовому засіданні винесена ухвала про закриття підготовчого провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 06.04.2018 р. о 11:00 год.

06.04.2018 року у відкритому судовому засіданні, у вступному слові позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, а відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позові.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Брістоль-Красная з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки складений Акт від 18.10.2017 р. №617/15-32-14-05/37350005, у висновку якого були зазначені порушення, зокрема:

1) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 5277692 грн., в тому числі:

Серпень 2016 - 644020 грн.

Вересень 2016 - 1168070 грн.

Жовтень 2016 - 1148473 грн.

Листопад 2016 - 1149109 грн.

Грудень 2016 - 1168020 грн.

2) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення по ПДВ (ряд.21 Декларації Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) за грудень 2016 року в сумі 7839148 грн., в тому числі:

грудень 2016 - 7839148 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, після розгляду заперечень на акт, винесені податкові повідомлення-рішення: від 16.11.2017 року № 004244711405; від 16.11.2017 року № 0042451405; від 16.11.2017 року №0042441405; від 17.11.2017 року №0042461405.

29.11.2017 року до ДФС України подану скаргу від 29.11.2017 р. за №05/10-п. Державною фіскальною службо України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 01.02.2018 р. за №3402/6/99-99-1101-01-25, яким скаргу було частково задоволено, при цьому, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0042461405 від 17.11.17 р., №00424711405 від 16.11.17 р. - залишені без змін, а інші податкові повідомлення-рішення - скасовані.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в Акті перевірки від 18.10.2017 року та податковими повідомленнями-рішеннями №00424711405 від 16.11.17р., №0042461405 від 17.11.17 р., вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Так, в Акті перевірки від 18.10.2017 року зазначено: Перевіркою встановлено, що ТОВ Брістоль-Красная - орендодавець, передає в оренду ТОВ Л.А.Р.К. (Код ЄДРПОУ 35881896) - орендатору об'єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 15, загальною площею 11774,2 кв.м., згідно договору оренди від 17.03.2011 р. б/н з урахуванням змін та доповнень до нього…Розмір орендної платні визначається сторонами в 450 000,00 грн. в тому числі ПДВ 75000,00 грн, за один місяць (вартість оренди за 1 кв.м. складає 31,85 грн. без ПДВ (375000 грн./11774,2 кв.м.).

Згідно даних АІС Архів електронної звітності ДФС України ТОВ Л.А.Р.К. надає в суборенду приміщення ТОВ МБ Україна код ЄДРПОУ 32386550 за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 15, площею 21 кв.м. Вартість оренди за 1 кв.м. складає 496,03 грн. без ПДВ, сума ПДВ 99,21 грн.

Вищевказане приміщення належить ТОВ Брістоль-Красная , знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 15 та має ідентичні показники комерційної нерухомості: знаходяться в історичному центрі, на одній вулиці, будівлі належать до пам'ятників архітектури, придатність для комерційної експлуатації та інші ідентичні ознаки будівель.

…Таким чином, звичайна ціна орендної плати будівлі, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська, 15, загальною площею 11774,2 кв.м. занижена ТОВ Брістоль-Красная за 1 кв.м. на 464,18 грн (496,03-31,85) та, відповідно, занижена сума орендної плати за місяць в розмірі 5465348 гр. без ПДВ, сума заниження ПДВ в місяць в розмірі 1093070 грн . .

Проте, позивач зазначає, що наведені в акті перевірки аргументи та посилання на відомості АІС Архів електронної звітності ДФС України щодо поверхового аналізу однієї операції, вчиненої іншим суб'єктом господарювання на користь третьої особи відносно частини приміщень, без отримання відповідних документів, без проведення зустрічної перевірки, без з'ясування дати набуття чинності та/або зміни чи припинення суборендних правовідносин, донараховувати ПДВ та відповідно на власний розсуд, безпідставно коригувати від'ємне значення ПДВ не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджували б правильність визначення органом ДФС справжньої звичайної ціни всієї будівлі, що належить позивачу, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ч.2 ст.77 КАС України.

Крім того, відповідно до п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.80 п.14.1 ст.14 ПК України ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

Однорідні (подібні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (п. 14.1.131 ПКУ).

Зокрема, в листі Державної фіскальної служби України від 15.08.2016 року №27600/7/99-99-14-02-01-17 рекомендовано органам фіскальної служби в ході перевірок з'ясовувати джерела інформації про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах (далі - ринкові ціни), визначати ринкові ціни, виходячи з даних цих джерел та обов'язково враховуючи ідентичність (спорідненість, порівнянність) змісту досліджуваної операції.

Однак, в акті перевірки зазначено, що для встановлення відповідності ціни оренди (договірної ціни) ринковій ціні суборенди перевіркою використані дані, отримані при аналізі діяльності іншого підприємства, а саме: відомості АІС Архів електронної звітності ДФС України, зміст якої не відомий позивачу та ТОВ Л.А.Р.К. , також є сумніви, що правильності та достовірності поданої звітності.

При цьому, відповідач не наводить інших джерел про ціни на ідентичні (однорідні) товари у співставних умовах, яким чином відповідач довів, що ціни третьої особи визначені з урахуванням ринкових цін, яку кількість та походження джерел повинні використати та проаналізувати сторони договору суборенди, стороною якого не є позивач перед визначенням цін, з яких визначається база оподаткування, який допустимий діапазон розбіжностей в цінах у передачу в оренду, суборенду приміщень того чи іншого призначення, що склались на ринку.

Тобто, відомості АІС Архів електронної звітності ДФС України є інформацією, яка не є публічною, не була офіційно оприлюднена, не може бути відома третім особам, зокрема, позивачу і тому не може бути використана в якості належного джерела інформації та відповідно доказом.

Також позивач посилається на те, що перевіряючими при визначенні податкових зобов'язань на різницю між договірною орендною платою за 1кв.м. та орендною платою, прийнятою за основу визначення звичайної ціни використано дані щодо передачі в суборенду приміщення площею 21 кв.м., розташованого на першому поверсі, який є неспівставним з об'єктом, наданим в оренду ТОВ Брістоль-Красная за основними характеристиками такими як цілісність, площа.

Основною невідповідністю вибраного об'єкту співставлення є належність його до приміщення, а не до будівлі. Будівля, надана в оренду, містить: 1) приміщення, які не можливо здати в оренду, такі як готельні номери, коридори, підсобні, технічні приміщення, туалети, сходи; 2) підвальні приміщення, орендна плата при здачі яких становить 33,73 грн. без ПДВ за 1 кв.м.

Крім того, договори оренди укладались у різний період часу: 17.03.2014 р., і 01.07.2016р., тобто у непорівнянних економічних (комерційних) умовах. 2014 рік був більш економічно стабільним по відношенню з 2016 роком (індекс інфляції виріс у 2016 році по відношенню до 2014 року на 55,7% ), що вплинуло на ринок оренди нерухомості - орендна ставка у 2016 році збільшилась по відношенню до 2014 року на 50%.

Орендні відносини між ТОВ Брістоль-Красная та ТОВ Л.А.Р.К. (як зазначено на стор. 19 акту перевірки) виникли на підставі договору оренди від 17.03.11 р. б/н із урахуванням змін та доповнень до нього, а відомості щодо іншої ціни оренди , а насправді суборенди були приведені із відомостей АІС Архів електронної звітності ДФС України, при цьому, за який період часу були сформовані наведені відомості в акті перевірки не зазначено, що на погляд позивача, має суттєве значення для об'єктивності розгляду проведеної операції.

Позивач також посилається на те, що відповідачем здійснюється порівняння двох різних не ідентичних об'єктів оренди та суборенди по двом різним договорам (договір оренди та договір суборенди), при цьому податковий орган не володіє первинними документами по договору суборенди та не має уявлення про суттєві умови договору суборенди, динаміки можливої зміни розміру суборендної плати, не володіє відомостями про дату виникнення суборендних відносин між ТОВ Л.А.Р.К. та ТОВ МБ Україна та строк їх дії. В Акті перевірки не досліджено, чи дійсно ТОВ МБ Україна підтримує суборенди відносини та чи належним чином виконує інші умови договору суборенди. Предметом суборенди є окреме індивідуально - визначене приміщення, при цьому, в Акті перевірки не зазначено місце розташування відповідного приміщення, яким чином воно використовується, адже у Готелі Брістоль , є номерний фонд, є приміщення загального користування, конференц холи, ресторан, приміщення, які можуть бути використанні в іншій комерційній діяльності.

Також, податковим органом не враховано чисельні позиції експертів у галузі обороту нерухомості, які зазначаюсь, що при оренді/суборенді невеликої найманої площі, розмір плати за 1 кв.м. приміщення, як правило зростає, адже власнику чи наймачеві більш вигідно передати таку площину у складі більшого приміщення одному користувачеві, який забезпечує належні правила використання приміщення з дотриманням усіх необхідних санітарних, пожежних, технічних правил та вимог експлуатації приміщення, та відповідно за рахунок збільшеної площі користування та тривалого строку користування забезпечує більш конкурентну та стабільну плату за об'єкт користування.

Отже, в акті перевірки не зазначено на підставі яких норм права та у відповідності до чиїх кваліфікованих, експертних висновків обрахування вартості окремого приміщення повинно бути здійснено виходячи із арифметичного обрахування вартості 1 кв.м. предмету оренди, адже ціна формується не тільки із використанням арифметичних показників собівартості, а й із врахуванням економічних та ринкових даних, під впливом яких формується ціна конкретного індивідуально визначеного майна.

Таким чином, співставленні об'єкти оренди та суборенди не відносяться до ідентичних або однорідних товарів.

При цьому, в акті перевірки не має посилань на норми законодавства та належні докази в підтвердження позиції відповідача.

З огляду на наведене, позивач вважає висновки податкового органу щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ та щодо завищення від'ємного значення ПДВ стосовно невідповідності розміру орендної плати звичайним цінам такими, що не відповідають діючому законодавству, чим грубо порушує права платника податків.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції надав до суду відзив, яка обґрунтована наступним.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.08.2014 по 31.12.2016 рр. встановлено їх заниження в сумі 13116840 грн.

Так, ТОВ Брістоль-Красная - орендодавець, передає в оренду ТОВ Л.А.Р.К. (Код ЄДРПОУ 35881896) - орендатору наступні нежилі будівлі, які є власністю ТОВ Брістоль-Красная :

1. нежитлове приміщення - будівлю, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 15, що в подальшому зветься об'єкт оренди - загальною площею 11774,2 кв.м., згідно договору оренди від 17.03.2011 р. б/н, додаткових угод від 17.03.2013 б/№.

Згідно даних АІС Архів електронної звітності ДФС України ТОВ Л.А.Р.К. надає в суборенду приміщення ТОВ МБ Україна код ЄДРПОУ 32386550 15, площею 21 кв.м. Вартість оренди за 1 кв.м. складає 496,03 грн. без ПДВ, сума ПДВ 99,21 грн.

Вищевказане приміщення належить ТОВ Брістоль-Красная , знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 15 та має ідентичні показники комерційної нерухомості: знаходяться в історичному центрі, на одній вулиці, будівлі належать до пам'ятників архітектури, придатність для комерційної експлуатації та інші ідентичні ознаки будівель.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Брістоль-Красная занижено базу оподаткування від операцій з постачання послуг по оренді внаслідок заниження звичайної ціни орендної плати за нежилу будівлю, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 15, загальною площею 11774,2 кв.м., де вартість оренди за 1 кв.м. складає 31,85 грн., без ПДВ.

Таким чином, звичайна ціна орендної плати будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 15, загальною площею 11774,2 кв.м. занижена ТОВ Брістоль-Красная за 1 кв.м. на 464,18 грн (496,03-31,85) та, відповідно, занижена сума орендної плати за місяць в розмірі 5465348 гр. без ПДВ, сума заниження ПДВ в місяць в розмірі 1093070 грн.

Відтак, посилаючись на порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, відповідач робить висновок, що ТОВ Брістоль-Красная внаслідок заниження бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених послуг (надання будівлі в оренду), встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього в сумі 13116840 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Товариство з обмеженою відповідальністю Брістоль-Красная (код ЄДРПОУ 3735005) зареєстроване як юридична особа з 03.11.2010 року.

04.11.2010 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №114505 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

На підстав Наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 06.09.2017 року №4114 та направлень від 19.09.2017 р. №6260/14-05, №6262/14-05, №6261/14-05, №6263/15-05, №6264/14-05, №6265/14-05 та від 20.09.2017 р. №6461/14-05, №6462/14-05, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ Брістоль-Красная з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Перевірка проводилась з 20.09.2017 по 10.10.2017 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 04.10.2017 по 10.10.2017 року на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 03.10.2017 року №4735.

За результатом перевірки складено акт від 18.10.2017 року №1505/15-32-14-05/37350005.

Перевіркою встановлені порушення, зокрема:

1) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 5277692 грн., в тому числі:

Серпень 2016 - 644020 грн.

Вересень 2016 - 1168070 грн.

Жовтень 2016 - 1148473 грн.

Листопад 2016 - 1149109 грн.

Грудень 2016 - 1168020 грн.

2) ) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення по ПДВ (ряд.21 Декларації Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) за грудень 2016 року в сумі 7839148 грн., в тому числі:

Грудень 2016 - 7839148 грн.

За наслідками встановлених порушень винесені податкові повідомлення - рішення:

1) №00424711405 від 16.11.2017 р., яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на суму 7 839 148, 00 грн. (т.1 а.с.131).

2) №0042461405 від 17.11.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на суму 6 497 115, 00 грн., з яких 5277692,00 грн. - основний платіж, 1319423,00 - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с. 130).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Конституція України прямо вказує на законодавчу форму встановлення податку, зокрема п.1 ч.2 ст.92 зазначає, що тільки законами України встановлюються система оподаткування, податків і зборів.

Стаття 19 Конституції України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення .

Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ст. 2 передбачає Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції .

При цьому варто визначити предмет розгляду справ Європейського суду. ЄСПЛ відзначає, що податкові спори виходять за межі цивільних прав і обов'язків, незважаючи на матеріальні наслідки. Таким чином, тривалий час гарантії, передбачені ст. 6 "Право на справедливий суд" Конвенції, не поширювались на спори у сфері оподаткування, проте згодом позиція змінилась, і ЄСПЛ було підтримано, уточнено та розвинуто практику застосування ст. 6 Конвенції до податкових спорів.

За відсутності у самому тексті Конвенції згадки про податки остання з'явилась у ст.1 Захист власності протоколу № 1 до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У національному законодавстві відносини, що виникають у сфері справлення податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. ПКУ визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкове законодавство України складається, зокрема, з Конституції України, Податкового кодексу України та нормативно правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього кодексу (ст. 3 ПКУ).

Головне управління ДФС в Одеській області, відповідно до функцій контролюючих органів, визначених пп. 191.1.1. п. 191.1 ст.191 Податкового кодексу України здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків ; пп.19-11.2. контролює... своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів ; пп.191.1.8. забезпечує достовірність та повноту обліку платників податків... об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням ; пп.191.1.35. вживає заходів до виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, щодо відповідності законодавству ; пп. 19-1.1.40 здійснює збір податкової інформації .

Згідно п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотриманню законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст.62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків (п.п.62.1.1 п.62.1); інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.1); перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п.62.1.3 п.62.1).

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за результатами податкового контролю; для інформаційно-аналітичної „ забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку (ст.72 ПК України).

Стаття 14

14.1.36. господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

14.1.71. звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

14.1.80. ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.

14.1.219. ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах;

Стаття 185.

185.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Стаття 188.

188.1. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, бездіяльності (ст. 2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Звежинський проти Польщі ЄСПЛ в черговий раз висловив правову позицію щодо підстав позбавлення майна та дій державних органів при цьому, яка цілком відображає приписи ст. 2 КАС України та ст.19 Конституції України.

П.71. Позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. Вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії" від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота, с. 26-28)…

73. Суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим,

щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок. .

Оскільки ідеологія Конвенції фактично відображена у Конституції України, національним судам варто враховувати правові позиції ЄСПЛ під час вирішення спорів, посилатися на висновки Євросуду як на безпосереднє джерело права, а також переймати притаманні його рішенням ідеї справедливості.

ЄСПЛ, розглядаючи податкові спори, застосовує ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на мирне та вільне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В цьому контексті неправомірне стягнення податків/штрафів, позбавлення права на відшкодування податків розглядається як втручання держави у мирне та вільне володіння особи своїм майном (коштами).

Рішення від 26.04.1979 р. у справі Санді Таймс проти Сполученого Королівства.

В п. 49 рішення ЄСПЛ сформулював дві вимоги, що випливають з виразу передбачений законом :

(1) закон має бути в адекватній мірі доступним - громадянин повинен мати можливість орієнтуватися у тому, які правові норми застосовуються у даному випадку;

(2) норма не може вважатися законом , поки вона не сформульована з достатнім ступенем точності, що дозволяє особі узгоджувати з нею свою поведінку - особи повинні мати можливість передбачити у розумному відносно обставин ступені наслідки, які може потягнути певне діяння (Ухвала ВАС України від 02.12.2015 р. у справі №820/8160/14).

Рішення від 19.12.1989 року у справі Мелахер та інші проти Австрії

В п. 42 ЄСПЛ вказує, що право власності включає три чіткі правила ( three distinct rules ):

(1) мирного володіння власністю;

(2) позбавлення права власності лише у визначених випадках;

(3) держава має право контролювати користування власністю у відповідності до загального публічного інтересу, шляхом прийняття відповідних загальносуспільним інтересам законів.

Рішення від 22.11.2007 р. у справі Україна-Тюмень проти України

У п. 49 суд вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом ("subject to the conditions provided for by law"), а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів .

У п. 55 надано тлумачення пропорційності втручання в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу ("fair balance") між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.

Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Ухвала ВАС України від 20.04.2016 р. у справі №826/16522/14.

Рішення від 06.11.2008 р. у справі Ісмаїлов проти Росії

Будь-яке втручання органу влади у безперешкодне володіння майном повинно бути законним : друге речення § 1 передбачає, що позбавлення майна можливе лише на умовах, передбачених законом , а пункт 2 визнає, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення законів .

Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи стає значимим, якщо встановлено, що під час втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Рішення від 07.07.2011 р. у справі Серков проти України

У п.п. 42 - 44 ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство має відповідати вимозі якості закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

Якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Порушення ст. 1 Протоколу мало місце, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку (Постанова ВАС України від 30.08.2016 р. у справі №826/22028/15, Ухвала ВАС України від 01.08.2016 р. у справі №826/4378/16).

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо відсутності у податкового органу (який безпосередньо здійснює правильність нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів) підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

З цих же підстав суд вважає доводи відповідача такими, що не відповідають завданням та основним засадам адміністративного судочинства в частині пропорційності, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Правило застосування звичайної ціни під час постачання самостійно виготовлених товарів (послуг) запроваджено з 01.01.2016 р. Законом України від 28.12.2014 р. № 71-VIII.

У листі ДФС від 12.06.2017 р. № 583/6/99-99-15-03-02-15/ІПК(7) роз'яснено, що положення Кодексу не містять норм щодо визначення формалізованої процедури доведення факту, що договірні ціни не відповідають ринковим цінам , тим самим підтверджуючи, що, намагаючись застосувати для нарахування ПДВ інші ціни, ніж договірні, вони перевищують свої повноваження. Адже, як відомо, державні службовці можуть діяти тільки у межах дозволеного Законом (ч.2 ст.19 Конституції).

Вказаний лист підтверджує відсутність норм національного законодавства щодо порядку визначення звичайних цін і, як наслідок, свідчить про протиправність дій податкового органу.

За загальним правилом для встановлення невідповідності між звичайною (договірною) ціною (ціною постачання послуг) та ринковою ціною, а саме заниження ціни необхідно проведення так званого бенчмаркінгу - зіставлення всіх умов постачання готової продукції (робіт, послуг) платника податку, якого перевіряють, та іншого платника податку, який здійснює подібні постачання. Зіставляють, насамперед, умови договорів, принципи формування собівартості, територіальне розташування (розвиненість) інфраструктури, доступ до транспортних шляхів та інше.

Як встановлено судом, відповідачем не проведено зіставлення щодо дати укладення договорів, істотних умов договорів, площі, яка здавалась в оренду (суборенду).

При цьому, відповідачем не заперечувалось в судовому засіданні, що первинні документи по договору суборенди між ТОВ Л.А.Р.К. та ТОВ МБ Україна не досліджувались. Висновки перевіряючих базувались виключно на відомостях АІС Архів електронної звітності ДФС України.

Разом з цим, у відповідності до п.13 Указу Президента України Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності від 23.07.1998 № 817/98, індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митих цілях установлюються на підставі статистичної оціни рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов`язкових платежів) та неподаткових платежів.

З огляду на це, звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях мають бути установлені на підставі статистичної оціни рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку, а податковому органу заборонено встановлювати такі ціни.

Обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін. Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається цін, визначена сторонами договору. При цьому, обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

З`ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватним структурам чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо) не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни

Таким чином, звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях мають бути установлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Це ж саме стосується і щодо встановлення ринкових цін з передачі в оренду нерухомого майна. При цьому, при передачі в оренду нерухомого майна слід враховувати належність будівель та споруд до однакових класифікаційних типів, з урахуванням їх функціонального призначення, виходячи із Державних класифікаторів, а також їх площу, місцезнаходження, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об`єкта.

Тому, метод, який застосовувався податковим органом при визначенні рівня звичайних цін у даному випадку не передбачений Податковим кодексом України.

В спірному випадку, в матеріалах справи відсутні докази, що також не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, що підтверджувало б наведення податковим органом оціни рівня цін реалізації на аналогічні товари, послуги, в даному випадку, на нерухоме майно для комерційних цілей (оренди).

Крім того, у листі ДФС від 12.06.2017 р. № 583/6/99-99-15-03-02-15/ІПК Про порядок визначення звичайних цін зазначено, що у розумінні норм Податкового кодексу України звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка водночас повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг). Положення Кодексу не містять норм щодо визначення формалізованої процедури доведення факту, що договірні ціни не відповідають ринковим цінам.

Конституційний Суд України 27 лютого 2018 року у рішенні № 1-р/2018 (Справа №1-6/2018) вказав: Основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

У Доповіді "Верховенство права", яка схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48).

Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини. .

Також суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджували б правильність визначення звичайної ціни всієї будівлі, що належить позивачу, в розумінні положень статті 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, висловленою також у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Таким чином, суд приходить до переконання, що податковим органом не подано належних та допустимих доказів, а також не підтверджено у судовому засіданні те, що під час проведення перевірки ним було з`ясовано економічне обґрунтування встановлених цін на передане в оренду нерухоме майно. Крім того, відповідачем у своїх висновках не зазначений рівень звичайної ціни на ринку ідентичних товарів ( робіт, послуг), що на, думку суду, суперечить обов`язку повного та всебічного дослідження податковим органом змісту проведення спірної господарської операції, і, як наслідок, неправомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Зокрема, у рішенні в справі Щокін проти України (п.49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання має бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

З огляду на встановлене суд вважає, що в даній справі має місце порушення принципу пропорційності втручання в право на мирне володіння майном та зазначає, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу ("fair balance") між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про Порушення ст. 1 Протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

В пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Відповідно до прецедентного права Суду, рішення судів і трибуналів повинні бути належним чином мотивовані. Ступінь цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення, що повинно бути визначено у світлі конкретних обставин справи (справа "Гарсія Руїз проти Іспанії" § 26).

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом ("Дюлоранс проти Франції", п. 34553/97, п. 33, від 21.03.2000р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп. 32 від 07.03.2006р.).

З огляду на наведену практику ЄСПЛ, вмотивовувати - наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його прийняття.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 216 543,96 (98 956,73 + 117 587,23) грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області судові витрати в зазначеному розмірі.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Брістоль-Красная до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області від 16.11.2017 року № 00424711405.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області від 17.11.2017 року № 0042461405

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брістоль-Красная" суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- платіжним дорученням № 441 від 26.02.2018 р. у сумі 98956,73 грн. (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 73 коп.).

- платіжним дорученням № 442 від 26.02.2018 р. у сумі 117587,23 грн. (сто сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень 23 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки,встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Товариства з обмеженою відповідальністю Брістоль-Красная (код ЄДРПОУ 3735005, адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 15)

Головне управління ДФС України в Одеській області - адреса: 65044, Одеська область, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua

Суддя Потоцька Н.В.

.