Постанова від 10.04.2018 по справі 808/356/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

місто Київ

10.04.2018 К/9901/12709/18 808/356/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М. розглянув у порядку письмового провадження справу № 808/356/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Дніпровська охоронна компанія "Професійний захист" до державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (на сьогодні - Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області; далі - Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

22.01.2016 ТОВ "Дніпровська охоронна компанія "Професійний захист" звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.11.2015 №№ 0001782201, 0000372202.

В обґрунтування позову зазначила, що висновки перевірки та рішення податкового органу є необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними доказами. Зазначає, що під час перевірки, ТОВ Дніпровська охоронна компанія Професійний захист мало господарські відносини з контрагентами - ТОВ СП Сузірря та ТОВ Гермес-Таур , на підтвердження операцій з якими, позивач має та надавав всі необхідні первинні документи. Як зазначає позивач, зі змісту акту перевірки не вбачається, що податковим органом були виявлені дефекти форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а надаючи податковим органом висновків щодо визнання правочину (договору) нечинним, відповідач виходить за межі своїх повноважень. Крім того вказує на те, що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані в єдиному державному реєстрі, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість (далі - ПДВ). Враховуючи викладене, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення від 09.11.2015 №0001782201 та №0000372202, винесені на підставі Акту перевірки від 12.10.2015 № 125/08-29-2206/37902738 - є безпідставними та підлягають скасуванню.

Суди встановили, що на підставі направлень на перевірку від 29.09.2015 №№ 498, 499 та відповідно до наказу від 29.09.2015 № 566, виданих державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Дніпровська охоронна компанія Професійний захист з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ СП Сузірря , ТОВ Гермес-Таур їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2014 по 28.02.2015.

Перевірка проводилась з 29.09.2015 по 05.10.2015, за наслідками якої податковим органом складено Акт перевірки від 12.10.2015 № 125/08-29-2206/37902738.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

1) підпунктів 14.1.36 та 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Наказу від 13.11.2013 №678 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , що призвело до завищення ТОВ Дніпровська охоронна компанія Професійний захист податкового кредиту на суму ПДВ 999 998 грн;

2) підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 450 000 грн.

09.11.2015, на підставі Акту перевірки від 12.10.2015 № 125/08-29-2206/37902738, контролюючим органом прийнятті податкові повідомлення-рішення: №0000372202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 499 997 грн, та № 0001782201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 675 000 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 09.11.2015 №№ 0000372202, 0001782201 ТОВ Дніпровська охоронна компанія Професійний захист звернулось до суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2016 позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 09.11.2015 №№ 0001782201, 0000372202.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2016 рішення суду апеляційної інстанції скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області звернулася до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Просить скасувати рішення касаційного суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.10.2016 заявник мотивує тим, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував положення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 201.10 статті 201 ПК України. На підтвердження своїх доводів надала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014 та 30.08.2016 (справи №№ К/800/42444/14, К/800/16482/16 відповідно), в яких, на думку заявника, суд правильно застосував зазначені норми права.

Верховний Суд України ухвалою від 03.03.2017 відкрив провадження за заявою Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.10.2016 у справі № 808/356/16.

У зв'язку з початком роботи Верховного Суду матеріали справи № 808/356/16 передано до Верховного Суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2018 заяву Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.10.2016 у справі № 808/356/16 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд вважає, що заява Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент звернення) судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень, копії яких надано на порівняння не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано норми матеріального права, якими передбачено порядок дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій.

Ухвалення різних за змістом рішень судом касаційної інстанції не зумовлено різним розумінням та застосуванням зазначених норм права, а зумовлено оцінкою судами доказів у кожній справі, на підставі яких суди встановили обставини, правильність правової оцінки яких перевіряв суд касаційної інстанції.

У кожному з цих рішень висновки суду щодо порушення позивачем порядку ведення податкового обліку та правильності формування валових доходів ґрунтуються на конкретних встановлених обставинах, які були оцінені судами у сукупності, і в наданому для порівняння рішенні були визнані як такі, що підтверджують висновки податкового органу про недотримання позивачем вимог податкового законодавства, а в оскаржуваному рішенні - як такі, що не дають для цього підстав.

Так, в оскаржуваному рішенні, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, контрагенти ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з ПДВ та віднесення відповідних сум до складу витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судом першої інстанції, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 ПК України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Натомість, у наданій на порівняння ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016, цей суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо безтоварності операцій між позивачем та його контрагентом, через недостатність доказів на підтвердження фактичного придбання у контрагента послуг, відсутність у контрагента працівників у необхідній кількості для надання послуг з охорони, в зв'язку з чим суд не знайшов підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту та суми від'ємного значення з ПДВ.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014 висновок суду щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту за безтоварними операціями з придбання товару у рамках господарських правовідносин з контрагентами ґрунтувався на відсутності в матеріалах справи відповідних доказів на підтвердження факту подальшого продажу позивачем придбаного обладнання з оформлення гарантійних талонів.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності яких не належить до компетенції Верховного Суду у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення.

Таким чином, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм права, оскільки прийняття різних судових рішень зумовлено різними обставинами, встановленими судами при вирішенні питання про порушення норм податкового законодавства.

Крім того, рішення, про перегляд якого просить заявник, не містить іншого ніж у наданих на порівняння рішеннях суду касаційної інстанції, тлумачення тих норм права, про які йдеться в заяві Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом, не підтвердилися, заява Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України та підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.10.2016 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Хохуляк

Л.І.Бившева

Т.М.Шипуліна